ПОТОЧНІ ЗБОРИ НА ПОРАНЕНИХ. Історії Героїв

Боєць Олександр, позивний ФЕЙХОА Мені 24 роки. Я пішов у військо ще у 2019 році, бо завжди вважав: кожен чоловік має пройти цей шлях. А коли країна у стані війни, взагалі не може бути інакше. Я воював на півдні, на своїй рідній Херсонщині – там, де кожен метр землі має особливе значення. 23 серпня 2022 року, близько 4:25 ранку, я ніс бойове чергування. У цей момент російські війська накрили позиції артилерійським ударом. Я отримав важке мінно-вибухове поранення: ураження хребта і спинного мозку, множинні переломи, забій спинного мозку. Пам’ятаю, як сам виповз із палатки після удару, як мене підхопили парамедики… Я не міг ходити. Моєю реальністю стало крісло колісне. Лікарі давали обережні прогнози, бо ніхто точно не знав, чи зможу я відновитися після тяжкого поранення. Але здаватися я не збирався. Спочатку – крісло колісне. Потім – дві милиці. Сьогодні я вже можу ходити з однією паличкою. Я проходив реабілітацію в Модричах протягом 10 місяців. Також проходив курс у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі». Саме тут я почав по-справжньому відновлювати ходьбу та повертатися до активного життя. Додатково тренувався самостійно вдома. Ключова мета – повністю позбутися залежності від палички. Для цього потрібно значно покращити силу, витривалість, координацію, знизити ризик падінь і відновити швидкість руху. Мені потрібен додатковий курс у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це мій шанс не просто ходити, а повернутися у стрій, бути корисним і продовжити службу. ЗБИРАЄМО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Євгеній Гаврилейко, позивний STARLINK Все почалося у 2022 році, коли почалося повномасштабне вторгнення. П’ять днів оббивав пороги ТРО, військкомату… Але мені сказали: «Ще малий, іди гуляй». Мені було 19. Я відповів: «Добре. Знадоблюся – знайдете». Через рік на роботу прийшла повістка. Я з’явився, щоб оновити дані, – і вже 23.02.2023 був на навчанні. Я потрапив у 81-шу окрему аеромобільну Слобожанську бригаду, 90-й окремий аеромобільний батальйон. Поранення сталося раптово. Ми змінювалися на позиції. Підійшли на точку евакуації, швидко завантажилися в машину. Я з побратимом стрибнули в кабіну. Водій дав по газах – і ми поїхали. По нас уже працював міномет. Далі – темрява. Я прокинувся в лікарні Мечникова. Потім пам’ятаю, як везли до Києва. Я ще не розумів, що зі мною… Потім я почав вчитися заново. Говорити – по складах. Голова боліла так, що хотілося її просто зняти. Мені купили букварик – і я, як маленький, читав потрохи. Заново. Крок за кроком. Далі почав ходити. Так само – як дитина. Тримаючись. Повільно. З підтримкою рідних. Потім розпочалася реабілітація. Для того, щоб повернутися до повноцінного життя, мені необхідна спеціалізована реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це шанс зміцнити тіло, повернути контроль над собою. На жаль, така реабілітація потребує значних коштів, яких моя родина самостійно не потягне. ЗБИРАЄМО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Тимощук, позивний ТЬОМА Ще у 2014 році, коли війна вперше прийшла на нашу землю, я пішов в АТО. Нас направили в Конотоп, а згодом — у Дебальцеве. Ми виконували свої завдання, тримали позиції, і тоді нам пощастило — ми всі повернулися додому. Я тоді думав, що найстрашніше вже позаду. Але 24 лютого 2022 року все почалося знову. З перших днів повномасштабного вторгнення я добровільно пішов захищати Україну. Спочатку був на Київщині, у селі Базар. Потім — Миколаївський напрямок, далі — Донецький. Ми були і в багатьох гарячих точках Харківщини. 19 травня 2022 року, село Трипілля, Бахмутський район — день, який розділив моє життя на «до» і «після». Я отримав мінно-вибухову травму, осколкові поранення задньої поверхні шиї, відкритий перелом шийного відділу хребта з ураженням спинного мозку… Загалом я переніс 16 операцій. Згодом мене направили до Чехії, у місто Оломоуц. Коли я туди потрапив, то важив лише 40 кілограмів. Я був дуже слабкий. Мене знову підключили до ШВЛ, повернули до харчування через крапельниці. Але саме там почалося відновлення. Лікування і реабілітація закордоном дала результати. Я значно окріп: зміцнив руки, почав трохи ворушити великим пальцем. Знову можу говорити нормально, без шепоту. Панічні атаки стали рідшими. Я почав більше спілкуватися з друзями і побратимами, які мають подібні поранення. Зараз я розпочинаю реабілітацію тут в Україні в центрі "Агапе", попереду ще дуже довгий шлях. Зі мною почали активно і дуже уважно працювати. Зараз моє найбільше бажання — знову відчути своє тіло, бути мобільним. Я знаю, що це можливо. Але для цього потрібна тривала спеціалізована реабілітація. Для моєї родини її вартість непосильна, тому я змушений звернутися по допомогу. ЗБИРАЄМО: 112 000 ГРН Історія бійця

Боєць Руслан Хлистун, позивний ХЛИСТ У перший день повномасштабного вторгнення я сам прийшов до військкомату. Спочатку служив у роті охорони — блокпости, чергування, потім охорона аеродрому на Київщині, звідки я родом. Згодом пройшов курси офіцерів в Одеській академії, отримав звання молодшого лейтенанта та був направлений до 30 окремої механізованої бригади. Став командиром взводу. Наш підрозділ виконував завдання на Донецькому та Куп’янському (Харківська область) напрямках. 6 січня 2024 року під час участі у бойових діях я отримав своє перше важке поранення. Унаслідок влучання авіаційного боєприпасу (КАБ) наше бетонне укриття повністю зруйнувалося. Нас затиснуло всередині. Я отримав закриту черепно-мозкову травму, цефалгічний синдром та забій правого колінного суглоба. Саме це поранення стало початком серйозних проблем із коліном. Друге важке поранення - вибухову травму та множинні осколкові поранення: грудної клітки, живота, правого плеча, обох стегон, а також перелом нижньої третини правої великогомілкової кістки - я отримав 16 липня 2024 року під час виконання бойового завдання. Ми потрапили в дронову засаду під щільним артилерійським вогнем противника. Сьогодні я маю серйозне ураження колінного суглоба. Я не можу повноцінно рухатися, не можу нормально присісти чи встати. Кожен рух супроводжується болем. Попри це, я залишаюся на службі поруч зі своїми побратимами. Зараз моє головне завдання — знову стати на ноги. Мені необхідне ендопротезування колінного суглоба. У Богуславській лікарні готові безкоштовно провести операцію. Але якісний протез колінного суглоба я маю придбати самостійно. Саме тому я звертаюся по допомогу. ЗБИРАЄМО: 137 600 ГРН Історія бійця

Боєць Валерій Чирка, позивний ВЕЛЕС Я молодший сержант, бойовий медик 110-ї бригади територіальної оборони. На початку березня 2022 року я добровільно прийшов до військкомату. 27 вересня 2024 року на Донецькому напрямку ми виконували бойове завдання. Нас на позиції було троє. Раптом почався мінометний обстріл. Один із моїх побратимів загинув. Мене тяжко поранило… Мінно-вибухова травма, черепно-мозкова травма, контузія, струс мозку, два відкритих переломи правої гомілкової кістки зі зміщенням, множинні осколкові поранення… Наслідки поранення виявилися дуже важкими. У мене відсутня частина лобної кістки, а деякі уламки назавжди залишаться в моєму тілі. На правій нозі бракує приблизно 13 сантиметрів кістки. Спочатку цю порожнину заповнили цементним спейсером і встановили апарат Єлізарова. Я двічі потрапляв до гнійного відділення, тому що апарат почав загниватися. Після обстежень стало зрозуміло: мені потрібен індивідуальний титановий імплант, який виготовляють спеціально під мій випадок. Імплант прижився добре. Я вже можу наступати на ногу. Але за час лікування мої м’язи сильно атрофувалися, і кожен крок дається дуже важко і боляче. Зараз я пересуваюся на двох милицях. Моя найбільша мрія – знову навчитися ходити. Хоча б з однією палицею. Для цього мені необхідна інтенсивна спеціалізована реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Самостійно оплатити таку реабілітацію я не можу. Тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій 26 лютого 2022 року я пішов до військкомату, щоб долучитися до захисту України. Я став вогнеметником. У серпні 2022 року на Херсонському напрямку наша колона потрапила в засідку. Коли мене підстрелили, я не відчув болю. Навіть не зрозумів одразу, що сталося. Лише відчув, ніби щось раптом вийшло з ніг, ніби їх засипали чимось важким. Намагався поворухнути ними, але не міг. Кулі були дві. Одна пошкодила спинний мозок. Інша – розривна – розлетілася по внутрішніх органах. Я втрачав кров і почав втрачати свідомість. Поранення було дуже важким – пневмоторакс, багато крові… Далі почалося довге і дуже складне лікування. За два з половиною місяці я схуд із 68 кілограмів до менше ніж 40. Після лікування в Україні мене направили до Німеччини, де лікарі боролися за моє життя. Вони чесно сказали свої прогнози – я не ходитиму. Зараз мені дуже потрібна спеціалізована реабілітація в реабілітаційному центрі «АГАПЕ». Вона необхідна хоча б для того, щоб налагодити роботу сечової системи і допомогти організму відновити базові функції, але вона потребує значних коштів. Тому я змушений звернутися по допомогу. ЗБИРАЄМО: 92 400 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Гречуха, позивний КРУПИНКА 24 лютого 2022 року все змінилося. Я повернувся додому на Черкащину, допомагав будувати блокпости, долучився до територіальної оборони, але розумів: країні потрібні люди не лише в тилу. Тому прийняв рішення добровільно мобілізуватися. У грудні 2022 року долучився до лав ЗСУ. З лютого 2023 я був в складі 117-ї окремої механізованої бригади на посаді водія-електрика другого мінометного батальйону. 6 вересня 2023 року в районі населеного пункту Мала Токмачка Запорізької області, під час виїзду на позицію, ми потрапили під артилерійський обстріл… Згідно з офіційними медичними документами, я отримав тяжкі вибухові та множинні осколкові поранення, переломи та значне ураження правого стегна і кульшового суглоба. Лікарі боролися за мою ногу. Ситуацію ускладнювала інфекція, яка не дозволяла одразу перейти до ендопротезування. Вона заважала лікуванню, затягувала процес відновлення. Зараз я пересуваюся лише на милицях. На праву ногу ступати не можна зовсім. Суглоб повністю зруйнований. І тепер єдиний шанс повернутися до нормального життя – це тотальне ендопротезування. Операцію лікарі готові провести безкоштовно. Але потрібно придбати якісний імплант кульшового суглоба. Його вартість є непосильною для моєї родини. Тому змушений звернутися по допомогу. ЗБИРАЄМО: 140 800 ГРН Історія бійця

Боєць Олег Палійчук, позивний АЛІГАТОР Я молодший сержант Збройних Сил України. Добровільно доєднався до лав Збройних Сил України. Мене взяли швидко – молодий, вмотивований, готовий боротися не просто зі зброєю, а за ідею. За вільну Україну. Спочатку я служив неподалік дому. Згодом продовжив службу в Києві. Здавалося, що ритм уже знайомий. Але невдовзі мене відрядили до Харкова. Це була лише зупинка. Далі – наказ вирушати на Луганський напрямок. У той момент я зрозумів: навчання закінчилося. Почалася справжня війна. Лиман. Бахмут. Соледар… 28 березня 2023 року під час оборони в районі населеного пункту Богданівка Донецької області, поблизу Бахмута, під мінометно-артилерійським обстрілом я отримав важкі поранення. Це були вогнепальні осколкові поранення обох гомілок із великим дефектом м’яких тканин лівої ноги…У Львові лікарі зробили все можливе й неможливе, щоб урятувати ногу – і їм це вдалося. Мені провели неодноразові хірургічні обробки ран, встановлення VAC-системи, аутодермопластику. Діагностовано пошкодження нервів нижньої кінцівки, посттравматичну нейропатію, контрактуру лівого гомілковостопного суглоба, стійкий больовий синдром та обмеження рухів. Окрім цього, після численних контузій МРТ виявило ретроцеребелярну кісту головного мозку. Сьогодні я все ще потребую тривалої реабілітації. Але для повноцінного відновлення мені необхідне спеціалізоване лікування у Клініці Святенко. Саме там є можливість пройти комплексну реабілітацію, спрямовану на відновлення рухливості, зменшення болю та повернення до активного життя. Але для цього мені потрібна підтримка. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 80 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Терещенко, позивний ЛЬОН Навесні 2014 року добровільно пішов до військкомату. Потрапив до 28-ї механізованої бригади, згодом був відряджений до 79-ї десантно-штурмової бригади. У жовтні 2014 року разом зі своїм підрозділом потрапив до Донецького аеропорту, де ніс службу в новому терміналі. 15 жовтня, у день ротації, під час відбиття штурму я намагався викинути з укріплення ворожу гранату. Не вистачило кількох секунд – вона вибухнула в мене в руках. Інші бійці не постраждали. Свідомості я не втрачав. Одразу зрозумів, що з руками сталося щось страшне… Під час операції врятувати руки не вдалося. Мені ампутували ліву руку на рівні передпліччя, праву – на рівні плеча. Також було важке поранення обличчя й ока. Завдяки дніпровським лікарям око вдалося зберегти, хоча зір на ньому втрачено… Сьогодні я користуюся і біонічними, і механічними протезами, часто змінюю кисть на функціональний гачок – залежно від ситуації. Саме це дало мені можливість повернутися до повноцінного, активного життя. Реальність така: людині з подвійною ампутацією потрібен цілий арсенал допоміжних засобів, а не «одна універсальна рука». Я багато подорожую, працюю, навчаю інших – протези зношуються й потребують заміни. У 2026 році мені необхідно оновити протези на обидві руки. Державна програма протезування в Україні працює добре, але не завжди покриває повну вартість оптимальної комплектації. Для одного електричного функціонального гачка держава компенсує 420 318 грн, тоді як вартість гачка ETD2 зі згинанням запʼястя становить 552 261 грн. Різниця – близько 132 тисяч гривень. Цей гачок призначений для точних хватів, роботи з навантаженням і, що критично важливо для мене, дає можливість бути повністю незалежним у питаннях гігієни. Це не забаганка і не «покращення комфорту», а базовий інструмент самостійного життя. За правилами державної програми цю різницю неможливо перекрити за рахунок інших комплектуючих. Саме тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 131 943,15 ГРН Історія бійця

Боєць Ярослав Семчишин, позивний ДОВГИЙ Я молодший сержант Збройних сил України. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я сам прийшов у військкомат. Я успішно пройшов відбір до Десантно-штурмових військ і став до лав 82-ї бригади. Нас готували до операції, про яку тоді не говорили вголос. Курськ. Я обіймав посаду головного сержанта 3-го десантно-штурмового батальйону. 6 серпня 2024 року почався наступ. Поблизу населеного пункту Новоіванівка, у лісосмузі, я прийняв бій. Я особисто збив два ворожі дрони. Третій скинув гранату. Вона розірвалася просто у мене на голові, пробивши кевларову каску. Ми опинилися в оточенні. Евакуація в умовах наступу була майже неможливою, але я викликав її. Медики нашої бригади зробили неможливе – прорвалися до нас. У той момент по рації вже передали: «ДОВГИЙ – 200». Але я вижив. Наслідки поранення важкі. У мене лівобічний та частково правобічний геміпарез. Я не можу керувати лівою рукою і ногою, не можу самостійно сісти, не можу обслуговувати себе в побуті без сторонньої допомоги. Почалася довга реабілітація… За мужність і за те, що я вивів взвод з оточення без втрат, мене особисто нагородив Президент України орденом «За мужність» III ступеня. Реабілітологи відзначають мою наполегливість і бажання працювати. Мені 42 роки. У мене є син, батьки, родина. Я дуже хочу повернутися до максимально самостійного життя. Наступний і вкрай важливий етап — Західний реабілітаційно-спортивний центр, який має великий досвід роботи з такими важкими пораненнями. Але фінансові можливості моєї родини вичерпалися. Ми зробили все, що могли самотужки, а тепер змушені звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 120 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олег Філімонов, позивний БРОДЯГА У 2025 році я добровільно мобілізувався та приєднався до 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Мене направили на Харківський напрямок. 17 серпня 2025 року, місто Вовчанськ. Ми виконували бойове завдання, тримали оборону. У якийсь момент – скид боєприпасу з ворожого БпЛА. Вибух. Я залишився при тямі. І цей момент я пам’ятатиму завжди. Біль, шок, кров – і повне усвідомлення того, що або я дію зараз, або не буде вже ніякого «потім»… Загалом понад дев’ять годин я перебував у турнікетах. Саме це врятувало мені життя. І саме це стало причиною того, що обидві мої ноги довелося ампутувати. Кілька важких операцій, лікарні, біль, усвідомлення нової реальності. Надвисока ампутація обох нижніх кінцівок – це не просто медичний діагноз. Це момент, коли ти маєш заново навчитися жити, приймати себе і не зламатися. Зараз я не будую далеких планів. Для мене найголовніше – відновити фізичний і психологічний стан, навчитися жити в нових умовах, повернути собі самостійність і віру в майбутнє. Для цього мені потрібна якісна, спеціалізована реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ – місці, де працюють з такими складними випадками, як мій, і де забезпечують не лише відновлення, а й дають шанс на активне життя. Така реабілітація потребує великих коштів, тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 240 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олексій Соловей, позивний КОКС У 2018 році я пройшов строкову службу, а наприкінці року підписав свій перший контракт із 92-ю бригадою. Був в АТО під Авдіївкою. У 2019 році я познайомився з дівчиною. Ми покохали одне одного, будували спільні плани, мріяли про майбутнє. Вона вмовила мене звільнитися з армії. Але наприкінці того ж року вона трагічно загинула в ДТП. Ця втрата зламала мене. Я довго не бачив сенсу жити далі. Саме тому у вересні 2021 року я знову підписав контракт із рідною 92-ю бригадою. Повномасштабну війну я зустрів на Харківщині. Наш підрозділ стояв на околицях Харкова та Куп’янщині. 22 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання у нашої автівки відмовили гальма. Ми екстрено зупинилися на ремонт. Я пам’ятаю лише потужний вибух. Вибухова хвиля зірвала ремінці з каски – її просто знесло з голови. Осколки потрапили мені в голову. Далі була темрява… До тями я прийшов лише наприкінці жовтня. Увесь цей час я перебував у комі. Перший спогад – різкий біль наче від струму у нозі й голос лікаря, який перевіряв чутливість тіла. Права сторона працювала. Ліва – ні. Родичі зібрали кошти і наприкінці 2022 року відправили мене до реабілітаційного центру в Модричах. Я був повністю лежачим. За місяць мене підняли на ноги і навчили знову ходити… Моя мрія – навчатися в сфері ІТ. Але після важкої черепно-мозкової травми будь-яке навчання дається складно. Пам’ять, концентрація, швидка втома – це наслідки поранення. Мені потрібен курс у Західному реабілітаційно-спортивному центрі НКСІУ. Це можливість відновити функції, зміцнити тіло й мозок і повернути собі активне життя після війни. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир Межетович, позивний НОРД Я — лейтенант Збройних Сил України, командир взводу 157-ї окремої бригади, позивний НОРД. На військову службу був мобілізований у червні 2024 року. Брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку, зокрема під Покровськом, у районі села Цукурине Донецької області. Саме там, у жовтні 2024 року, під час виконання бойового завдання, внаслідок мінометного удару отримав тяжке поранення руки. Загалом я переніс 7 хірургічних операцій, з них дві — за кордоном, у Німеччині. Лікарі зробили все можливе, але наслідки поранення виявилися критичними: ліктьовий суглоб фактично не функціонує, постійний біль і сильне обмеження рухів не дають змоги нормально жити й служити. За висновками лікарів, єдиним реальним шансом відновити функцію руки є ендопротезування ліктьового суглоба. Саму операцію медики готові провести безкоштовно, але для цього необхідно придбати якісний імплант ліктьового суглоба, вартість якого для мене є непідйомною, тому змушений звернутися по допомогу до благодійного фонду та небайдужих людей. ЗІБРАНО: 139 000 ГРН Історія бійця

Боєць Євгеній Пугачов, позивний 103 Я — доброволець, солдат Збройних Сил України. Я кілька разів намагався мобілізуватися, та через відсутність строкової служби мене не брали. Тоді я пішов у Добровольче формування територіальної громади, а 25 лютого 2023 року став військовослужбовцем ЗСУ. Я служив у медичній роті 44-ї окремої механізованої бригади. Наша робота — евакуація поранених. 16 жовтня 2025 року, близько 9:30 ранку, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Бересток Краматорського району Донецької області, нас було троє. Ми мали винести пораненого, в буквальному сенсі, на руках, бо залучити транспорт у таких місцях нереально. Я пам’ятаю вибух. Після нього двоє побратимів загинули. Я залишився живий, але тяжко поранений. Ноги були знищені: розірвані м’які тканини, поламані кістки. Тіло ніби перестало бути моїм. Із останніх сил наклав собі турнікети. Потім намагався самостійно тампонувати рани, але руки вже не слухалися… Мене знайшли бійці «Азову». Вони винесли мене до бліндажа, їхні медики надали першу допомогу, знеболили. У Дружківці мені провели ампутацію обох нижніх кінцівок. Зараз моє життя виглядає зовсім інакше, ніж раніше. Те, про що раніше навіть не замислювався — під’їхати до столу, виїхати з дому, дістатися потрібного місця, — тепер вимагає сил, терпіння і постійної роботи над собою. Мені потрібно заново вчити своє тіло. Набирати силу, щоб руки й спина витримували щоденне навантаження. Окремо — вчитися керувати активним кріслом-колісним так, щоб воно було не обмеженням, а моїми «ногами». Саме тому мені так важлива спеціалізована реабілітація в Західному реабілітаційно-спортивному центрі НКСІУ — там, де навчають не просто «виживати», а жити після поранення. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Аркадій Лесик, позивний БОРОДА У червні 2024 року був призваний по мобілізації та став механіком-водієм у 41-й бригаді. З серпня 2024 року я у складі підрозділу виконував бойові завдання на території Курської області. Саме там, у районі села Журавки, 19 вересня 2024 року під час потужного артилерійського обстрілу я отримав важке вогнепальне проникаюче поранення з ураженням спинного мозку та внутрішніх органів. У той момент я перестав відчувати ноги, біль був таким, що важко описати словами... Побратими, ризикуючи власним життям, змогли мене перев’язати, але евакуювати не було можливості. Через важкість поранення я потрапив у полон, вже перебуваючи в критичному стані… Операцію та першу хірургічну допомогу мені надавали у військовому госпіталі в Курську, ті події я пам’ятаю фрагментами... 19 жовтня 2024 року мене звільнили з полону, я повернувся в Україну і розпочав лікування. Були довгі місяці лікарень і реабілітації. Сьогодні моя боротьба має чіткі цілі. Ціль на цьому етапі – навчитися самостійно виконувати періодичну катетеризацію. Заняття з фізичної терапії спрямовані на відновлення функціональності, збільшення витривалості та зміцнення м’язів. Я маю навчитися долати бордюри на кріслі колісному, покращити навички пересаджування без використання дошки на різні поверхні. Для досягнення цих цілей мені необхідна спеціалізована реабілітація в центрі «АГАПЕ», де є відповідні фахівці, обладнання та системна робота з важкими спінальними травмами. Така реабілітація коштує дорого, і моя родина не може впоратися з цим самостійно, тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 120 400 ГРН Історія бійця

Боєць Віктор Ярославцев, позивний МАЖОР Я діючий військовий, майор ЗСУ, командир роти 23 ОСБ. Я з родини військових, родом із Дніпродзержинська – нині Кам’янське, Дніпропетровська область. Служив по мобілізації, потім за контрактом з 2015 по 2018 роки, і з 2022-го – знову в строю. 25 березня я прийшов у військкомат добровольцем. Ми почали із захисту Києва та області, згодом підрозділ направили на Донеччину. У серпні 2022 року під Мар’їнкою, під час штурму позицій, пролунав постріл із танка. Саме тоді я отримав важке поранення ноги. Далі – лікарні, операційні, очікування і надія. 17 операцій. Лікарі боролися за ногу, інколи не знаючи, що робити далі, але не здавалися. Ендопротезування не ризикнули робити: занадто велика зона ураження і високий ризик неприйняття імпланта. Ставили пластини і стрижні. Наразі – пластина. Я живу з цим щодня. Ходьба дається важко. Я можу сісти за кермо, можу бути самостійним у побуті, але нормальної ходи немає. Є суттєві обмеження амплітуди руху, порушена опороздатність нижньої кінцівки. Мені потрібна спеціалізована реабілітація в Західному реабілітаційно-спортивному центрі НКСІУ – місці, де з поранених знову роблять тих, хто може жити і служити далі. Це довгий і дорогий шлях. Але він можливий. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Костянтин Іващенко, позивний ПЕТРОВИЧ Мені 38 років. Я лікар-анестезіолог. На початку 2023 року я добровільно мобілізувався до лав ЗСУ. Свідомо обрав Десантно-штурмові війська. Пройшов БЗВП, був зарахований до 25-ї окремої повітрянодесантної бригади. Починав солдатом-стрільцем у парашутно-десантному батальйоні – фактично в піхоті. Згодом, зважаючи на мій медичний досвід, мене перевели до медичної роти. Я був санітаром, медбратом, а після отримання офіцерського звання – лікарем. І цю службу несу й зараз. З 2023 року Куп’янський напрямок. З початку 2024-го і до тепер – Покровський. Приблизно через рік служби я почав відчувати біль у кульшовому суглобі. Спочатку – терпимий. Потім – постійний. Згодом біль з’явився і в другому суглобі. Стан лише погіршувався. Останні місяці я живу на знеболювальних. Під час відпустки я зробив МРТ. Діагноз: двобічний асептичний некроз головок обох стегнових кісток. Висновок лікарів однозначний – без операції з ендопротезування обох кульшових суглобів не обійтися. Сама операція безкоштовна. Але потрібно придбати два якісні імпланти. Це мають бути надійні, сучасні ендопротези, які прослужать не один десяток років і дозволять мені не просто ходити без болю, а повернутися до повноцінної служби й життя. Їхня вартість для мене непідйомна, тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 200 000 ГРН Історія бійця

Боєць Юрій Ворона Мені 46 років. Я родом із Ніжина, Чернігівська область. Коли у 2022-му росія ступила на нашу землю, я не міг сидіти вдома. Добровільно пішов захищати Україну. 15 листопада 2024 року я потрапив під ворожий удар. Курський напрямок, скидання дрона. Усе було як у тумані. Гриміло, горіло, рвалося… Я був при тямі – пам’ятаю біль, шум, кров. Мені пощастило вижити. Але поранення були страшні: відкрита черепно-мозкова травма, уламковий перелом лобної кістки з проникненням уламків у мозок, забій головного мозку, крововилив, пневмоцефалія, уламкові поранення плеча, грудної клітки, живота, сідниці, перелом лопатки, сторонні тіла в легенях і м’яких тканинах… Зараз у мене в черепі – відкрита ділянка. Частину кістки довелося видалити. Це не тільки боляче, це – небезпечно. Я не можу жити повноцінно. Щоб захистити мозок і мати шанс на відновлення, мені необхідна індивідуалізована краніозаплатка з РЕЕК, створена за 3D-моделюванням. Це дуже складна, високоточна робота. І – дорога. Сам я не можу зібрати цю суму швидко, а час, на жаль, грає проти мене, тому звертаюся по допомогу до фонду. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 48 036 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Рокицький Я – солдат Збройних Сил України, служив у військовій частині А3283. Мені 45 років, я живу в селі Вільне на Кіровоградщині. Одружений, батько п’ятьох дітей (двох рідних і трьох прийомних). Коли почалася повномасштабна війна, я став до лав ЗСУ. Служив у танкових військах, там, де був найбільш потрібен. 26 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання в районі села Поповка Бєлгородської області, наш підрозділ потрапив під потужний артилерійський обстріл. Уламки влучили в мене з кількох боків. Те, що я вижив, – справжнє диво. Вогнепальне поранення зруйнувало правий бік нижньої щелепи. Перелом виявився складним, багатоуламковим, зі зміщенням. Окрім цього, важко постраждала ліва рука – були зруйновані кістки, пошкоджені судини та нерви. Руку довелося ампутувати. Через тяжке ушкодження щелепи я не можу нормально говорити, їсти, посміхатися. Для відновлення мені необхідна складна реконструктивна операція, а для її проведення – індивідуалізований пацієнтспецифічний набір для металоостеосинтезу нижньої щелепи. Для моєї родини це великі гроші, тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 17 301 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Марчук Мені 42 роки, я з Рівненщини, з міста Березне. В перші ж місяці, не вагаючись, я пішов добровольцем до війська. Я служив у морській піхоті. Пройшов Херсонщину, Харківщину, Сумщину… 19 березня 2025 року ми виконували бойове завдання неподалік Басівки, на Сумщині. Ворог накрив наші позиції мінометним вогнем. Все трапилось за секунди. Я відчув удар і різкий біль у голові. Потім – темрява. Коли прийшов до тями, дізнався, що отримав вибухову травму, відкриту черепно-мозкову, струс мозку. Ліве око – зруйноване повністю. Відрив нижньої повіки, розрив верхньої. Переломи лицевого черепа. В оці – уламки, металеве тіло застрягло в синусах. Були ще поранення плеча, надбрівної дуги, лопатки. Медики зробили все можливе, щоб я вижив. Мені необхідно встановити індивідуальну орбітальну пластину, виготовлену з сучасного медичного матеріалу РЕЕК. Це дозволить стабілізувати кістки, зняти біль, вирівняти обличчя. Без цього – постійний дискомфорт, а згодом – ще більші проблеми. Це дороговартісна процедура, але вона критично необхідна, тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 35 009 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир Попок, позивний ПЕТРОВИЧ У липні 2024 року мене мобілізували до лав Збройних Сил України. Служив у складі 151-ї бригади, виконував бойові завдання на Покровському напрямку – в районах Гродівки та Новогродівки, а згодом – на Харківському напрямку. 29 січня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Хрестище, Харківської області, наш військовий транспорт зіткнувся з цивільним автомобілем. Я отримав важкі травми: закритий перелом правої стегнової кістки з ураженням кульшового суглоба, перелом таза та руки. Пошкодження виявилися настільки серйозними, що без оперативного втручання повноцінне життя – неможливе. Сьогодні я живу з постійним, пекельним болем. Не можу пересуватися без милиць чи крісла колісного. Приймаю сильні знеболювальні, але вони вже не діють. Після поранення мене вивели в позаштат, а потім звільнили зі служби без жодних виплат. Мій єдиний шанс знову стати на ноги – тотальне ендопротезування правого кульшового суглоба. Вартість операції для мене та моєї родини непосильна. Тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 104 000 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро Грєзін, позивний ЧУЖОЙ У серпні 2024 року мене призвали до лав Збройних Сил України. Спочатку я проходив службу на Покровському напрямку, пізніше нас перекинули на Запорізький. У ніч на 6 листопада 2024 року поблизу населеного пункту Новодарівка Запорізької області в нас мала бути ротація. Автівка зламалася, і ми отримали наказ повертатися назад на позиції. Мені з побратимом було ближче йти до місця, ніж іншим двом хлопцям. Їх помітив ворожий дрон, і вони отримали поранення. Нам одразу дали наказ евакуювати побратимів. Поки ми несли їх, по нас працювали міномети й «стволка». У якийсь момент ворожий дрон зробив скид, і снаряд упав зовсім поруч зі мною… Лікарі були змушені ампутувати мені ноги, але руки вдалося врятувати. Потім було ще чотири операції в Дніпрі та десять операцій у Литві. У ліву руку мені пересадили кістку зі стегна, встановили пластину й зафіксували пальці, щоб я міг хоч щось брати в руку. У правій руці також встановлена пластина і спиця, а через нестачу м’яких тканин мені пересадили шкіру з живота. Моя ціль – навчитися робити руками якомога більше. Хочу краще писати, виконувати хатні справи, знайти роботу й бути корисним людям. Для цього мені необхідна спеціалізована реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Але самотужки я не в змозі покрити всі витрати, тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Пасічник, позивний ПЧЕЛА Я служу в 22-й бригаді, 1-му механізованому батальйоні, куди був мобілізований 14 лютого 2023 року. Пройшов Херсонщину, Донеччину, Сумщину, Харківщину. 18 вересня 2024 року на Сумському напрямку наше відділення виконувало бойові завдання. Після відбиття атаки я на хвилину присів перевести дух в окопі… і в цей момент почався мінометний обстріл. Міна прилетіла просто туди, де я був. Удар. Кров. Біль. І думка: «Це кінець…» Унаслідок вибуху я отримав тяжкі поранення: були ушкоджені тонка і товста кишка, зламалося крило тазової кістки, тіло прошили множинні осколки, а один великий увійшов у кульшовий суглоб… Чимало уламків вдалося видалити, але один великий осколок досі знаходиться у кульшовому суглобі та руйнує його. Лікарі однозначні: без ендопротезування я можу втратити можливість ходити, адже суглоб майже зруйнований. Пересуваюсь виключно на милицях. Єдиний шлях до нормального життя — операція з заміни суглоба . Але вартість операції та реабілітації надто висока для мене одного. Саме тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олексій Назаров, позивний ПСИХОЛОГ Я — білорус, який вирішив бути корисним там, де вирішується доля свободи. У 2014-му я приїхав з Мінська до добровольчого полку «Азов». Пройшов бойовий шлях під Широкіним, потім кілька років жив цивільним життям. У 2022-му, коли росія знову спробувала знищити Україну, я повернувся в стрій — цього разу в підрозділ ветеранів «Азову», який став основою 3-ї ОШБр. 3 березня 2022 року під Києвом, у селищі Ворзель ми вступили в бій із російською колоною. У ближньому бою ми знищили велику кількість ворожої сили, підбили та спалили кілька одиниць техніки. Згодом, опинившись в оточенні, зайняли кругову оборону. Під час бою я отримав тяжке поранення — ампутація лівої нижньої кінцівки до середини стегна... Завдяки димовій завісі від підбитої ворожої техніки вдалося організувати евакуацію тяжкопоранених. Мене довезли до лікарні, де ампутацію завершили хірургічно. Через два місяці після поранення я повернувся до служби — як інструктор з бойової підготовки. Протез дозволив мені знову бути у строю, готувати інших. Проте будь-який протез — це не довічне рішення. Колінний модуль піддається серйозним навантаженням і з часом потребує заміни. За висновком центру протезування «Ортотех-Сервіс», мені потрібен новий протез з електронним колінним вузлом Rheo XC зі стопою Triton з акумуляцією енергії у відділі носка та п’ятки, а також вкладишем із силіконової композиції. Він забезпечує максимальну функціональність, зменшує витрати енергії, дозволяє не обмежувати себе в русі. Повна вартість — 1 076 384,84 грн, але держава покриває не всю суму. Необхідна доплата — 105 005,84 грн. Тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 105 005 ГРН Історія бійця

Боєць Андрій Марковецький, позивний ГЕКТОР Служив у 75-му батальйоні 102-ї окремої бригади ТрО імені Дмитра Вітовського. На військову службу вступив 26 лютого 2022 року разом із двома старшими братами. Після двомісячних вишкілів 25 квітня 2022 року були направлені в зону бойових дій… 24 червня підрозділ направили на передові позиції поблизу міста Гуляйполе Запорізької області. Під час обстрілу з СПГ-9 снаряд розірвався біля входу в укриття. Уламки вразили мене – стався перелом обох рук, було пошкоджено грудну клітку, пробито легеню, почалася артеріальна кровотеча. Я втратив свідомість, а коли отямився – навколо був вогонь, одяг на рукаві почав займатися, допомогти собі не міг – не працювали руки й я не міг підвестись. Поряд нікого не було. Тоді, спираючись на коліна й голову, зміг підвестись і пройти близько 30 метрів до бліндажа, де мене знайшли побратими та надали допомогу… Після поранення я довго не міг поворухнути руками. Права була ампутована, ліва – тяжко травмована. Здавалося, що я ніколи більше не зможу зробити найпростіші речі – тримати виделку, зав’язати шнурки, чи просто обійняти рідних… Я працюю на посаді наукового співробітника та екскурсовода. У серпні 2024 року я отримав механічний протез, яким активно користуюсь у побуті. Але під час екскурсій – його майже не вдягаю. Система тяг незручна, особливо під одягом. Порожній рукав привертає надто багато уваги. Тому мені потрібен косметичний протез верхньої кінцівки. Він не має механіки чи сенсорів – але виглядає як справжня рука, дає мені змогу почуватися комфортно під час роботи. Тому змушений звернутися по допомогу до фонду. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 34 000 ГРН Історія бійця

Боєць Йозеф Ноціар, позивний АРТУР Мене звуть Йозеф Ноціар. Я громадянин Словаччини. На початку цього року я приїхав в Україну. Відчув, що не можу лишатися осторонь війни, яка забирає життя людей, котрі ніколи не просили про цю біду. Я служу в 25 повітряно десантній бригаді як оператор дрона. На Покровському напрямку ми бачили все. Бруд, туман, рухи ворога, холод, втому… Того дня я повертався з розвідки. Була майже тиша. Один крок… і чорне провалля. Міна, найімовірніше скинута з ворожого дрона. Різкий хлопок, світ падає вбік. Я усвідомив одразу… ноги… їх уже нема… Уже в лікарні дізнався повний масштаб ушкоджень. Ампутація обох ніг вище коліна. Травмована ліва кисть. Осколкові поранення. Ланцюг операцій… Зараз я чекаю, коли культі остаточно заживуть, та починаю шлях реабілітації. Треба навчитися пересуватися кріслом колісним, зміцнити м’язи, повернути контроль над тілом. Та розпочати підготовку до протезування. Ціль – знову стояти. Мені потрібна реабілітація в Західному реабілітаційно спортивному центрі НКСІУ. Реабілітація триватиме не менше трьох місяців. Вона дорога. Але це мій шанс повернути собі рух, життя, роботу, сенс. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 270 000 ГРН Історія бійця

Боєць Назарій Терлецький Мій син, солдат Назар Терлецький, отримав важке поранення під час виконання бойового завдання біля Торецька, Донецької області. Артилерійський обстріл, вибух – і Назар непритомний на полі бою… Вибухова травма, забій і здавлення головного мозку важкого ступеня, перелом лобної кістки, обширні крововиливи, кома. Потім – декомпресійна трепанація черепа й складна операція: резекція геморагічного забою, пластика мозкових оболонок аутотканинами… Після всіх операцій у Назарія залишилися складні наслідки: порушення рухів, координації, мови, слабкість правої половини тіла, проблеми з пам’яттю. Лікарі зазначають, що потрібна тривала спеціалізована реабілітація в умовах кваліфікованого центру. Саме тому ми звернулися до «АГАПЕ» – реабілітаційного центру, який має досвід відновлення після тяжких черепно-мозкових травм. Я прошу допомоги. Від імені матері, яка щодня бачить, як її дитина бореться за кожен рух. Кожна гривня, кожна добра думка – це шанс для Назарія зробити наступний крок. Він уже вижив там, де шанси були мінімальні. Тепер я роблю все, щоб допомогти йому повернутися до повноцінного життя. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 132 000 ГРН Історія бійця

Боєць Ігор Бабенко, позивний INGVARR Коли росія вдерлась у мою країну, я не думав, просто встав і пішов. У перший же день – на барикади в Сумах. Вступив до добровольчого формування. А вже за місяць почав шукати шлях до ЗСУ. Я не мав строкової служби – тому й не брали. Але я тиснув, добивався, і в червні 2022 року таки став до лав Збройних Сил України. Після навчального центру мене направили в 208-му зенітно-ракетну бригаду ППО. Коли з’явилася можливість – добровольцем пішов у підрозділ протидії технічній розвідці. За службу отримав Золотий Хрест – від самого генерала Залужного. Після 2,5 років служби – посвідчення УБД, медаль ветерана війни. І… болі. Спершу в попереку. Різкі. Виснажливі. Лікарі знайшли пухлину в поперековому відділі хребта. Я вже готувався до одного сценарію, але обстеження тривало. І результат виявився ще гіршим – асептичний некроз четвертого ступеня лівої тазової кістки. Суглоб був зруйнований повністю. Ліва нога просто перестала працювати. Зараз моя ціль – ендопротезування. Бо хочу жити повноцінно. Хочу встати на ноги. Хочу знову ходити. Для цього потрібна операція. Вартість висока, сам не витягну. Змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олег Колеух, позивний ЦУНАМІ У 2014 році я пішов добровольцем у батальйон «Айдар», а вже у 2015-му офіційно вступив до Збройних Сил України. Нас відправили на Ширлан, а потім — у напрямку Соледара, у спецпідрозділ, який тримав шахти. Саме там я отримав свої перші важкі поранення. Саме з тих поранень почалися проблеми з колінами. Після обстрілу мене оперували, ставили хрестоподібну зв’язку — спочатку німецьку, потім американську. Було ще поранення п’ятки, частину якої довелося видалити. У 2019 році підписав контракт з 9-м батальйоном “Вінницькі Скіфи”. До мене на службу прийшов і мій син. Ми воювали разом — на Світлодарській дузі, у Маріуполі. Це були важкі роки, але я пишався тим, що ми обидва тримаємо зброю заради нашої землі. Після чергових операцій і поранень мене комісували по стану здоров’я. Я переніс ендопротезування обох колінних суглобів, а в тілі досі залишаються уламки — у кістках, шиї, навіть у голові. Та зараз виникло ускладнення механічного походження, пов’язане з асептичною нестабільністю протеза правого колінного суглоба - імплант перестав триматися в кістці, вона почала руйнуватися. Якщо не зробити термінову операцію — ревізійне видалення всіх компонентів старого протеза та встановлення ревізійного ендопротеза, я можу втратити ногу. Лікарі готові оперувати безкоштовно, але потрібно придбати сам ендопротез — вартість якого для мене непідйомна. Тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 154 870 ГРН Історія бійця

Боєць Григорій Мокану У 2020 році я закінчив морський навчальний заклад в Одесі. Того ж року я підписав контракт і почав службу на патрульному катері типу Island «Слов’янськ», де займав посаду старшого рульового-сигнальника команди бойового управління. 3 березня 2022 року наш катер виконував бойове завдання у Чорному морі, коли в нього влучила російська протикорабельна ракета. Я був у епіцентрі вибуху. Пам’ятаю лише удар, темряву і воду, яка почала наповнювати легені… Тоді ще ніхто не розумів, що я поранений. Ми чекали кілька годин, поки нас змогли евакуювати та доставити до Одеси. 11 наших хлопців тоді зникли безвісти… Від вибуху я отримав тяжкі поранення: втратив ліве око, мав відкриту черепно-мозкову травму, переломи обох стоп, сильне переохолодження. Після цього почався довгий шлях лікування. Дев’ять місяців лікарень, десятки операцій, постійний біль. Через чотири місяці вперше встав із крісла колісного й почав заново вчитися ходити. Пізніше зробили протезування ока, встановили титанову пластину на череп. У 2022 році Указом Президента мене нагородили Орденом «За мужність» III ступеня та відзнакою Міністра оборони «За поранення (важке)». Після поранення почалися серйозні проблеми з нирками. Лікарі зробили все, що могли, але ситуація залишається складною. На сьогодні єдиний шанс покращити мій стан – встановлення ізраїльського стенту сечоводу, який показав ефективність там, де інші методи не допомогли. Проте самостійно придбати його мені не під силу, тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 82 297 ГРН Історія бійця

Боєць Роман Устюгов, позивний ВЕСЕЛИЙ Коли у 2022 році почалося повномасштабне вторгнення, я одразу пішов до військкомату. Два місяці навчання — і вже наприкінці квітня я був на позиціях під Мирноградом... Одного зимового дня усе змінилося. Під час зміни вартових ворог помітив нас дроном. Скид потрапив у прохід бліндажа. Нас із побратимом обох трьохсотило. Пам’ятаю тільки вибух, біль… Було важко, але я відновився, пройшов реабілітацію і повернувся в частину. Та після поранення спина почала нагадувати про себе дедалі сильніше. З часом біль став нестерпним. Ноги почали слабнути, з’явилися проблеми з тазовими органами. Останні місяці — це постійна боротьба з тілом, яке ніби більше мені не належить. У вересні я звернувся до Інституту нейрохірургії імені Ромоданова. Після обстежень лікарі встановили, що я переніс ішемічний інсульт спинного мозку. Через це я втрачаю чутливість і силу в ногах. Єдиний спосіб покращити мій стан і зменшити біль — імплантація нейромодулятора у поперековий відділ. Але його вартість для мене — просто непідйомна. Тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 30 000 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро, позивний КРОТ 16 березня 2022 року я став до лав Збройних Сил України. Потрапив до 60-ї Інгулецької бригади, де починав як водій БТР, згодом став навідником, а потім — командиром бойової машини. Мій шлях почався на Херсонському напрямку. Потім був Бахмут. Після короткого відновлення нас перекинули під Куп’янськ, а потім — на Лиманський напрямок. Саме там я отримав перше поранення наприкінці 2024 року: FPV-дрон влучив під башту нашого БТР. Мене врятував бронежилет, але уламки й контузія вибили з бою на кілька місяців. Частина металу залишилась у мені назавжди. Після відновлення я повернувся. Навесні 2025 року, під час роботи на позиції, наш БТР підірвався на протитанковій міні… Коли прийшов до тями, відчув пекельний біль у нозі, а щось тепле заливало обличчя... Кістки обличчя та очі залишилися неушкодженими. Але стопа від вибуху перетворилася на «пакетик із фаршем»… Лікарі зробили все можливе, але стопу врятувати не вдалося — ногу ампутували. Тепер моє нове завдання — навчитися жити заново. Я потребую спеціалізованої реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це місце, де хлопці, як я, знову вчяться ходити, бігати, жити без болю. Де повертають не лише тіло, а й віру в себе. Але самотужки я не в змозі покрити всі витрати, тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр, позивний БУРЯ Я служив в лавах Збройних сил України з 2013 по 2021 рік. За цей час встиг пройти АТО, ООС і зараз знову виконую бойові завдання у складі одного з підрозділів Сил спеціальних операцій. У серпні 2024 року під час виконання бойового завдання наш підрозділ потрапив під ворожий обстріл. Я сильно травмував ліве коліно – порвалася зв’язка, яка тримає суглоб. Я проходив лікування у медичній роті. Коли біль трохи вщух, я повернувся до служби. У жовтні мене знов поклали в лікарню і зробили операцію на коліні. Після неї я не зміг пройти реабілітацію, бо мусив повернутися на службу. Через рік під час виконання бойового завдання поблизу Кияниці, Сумська область, наш підрозділ потрапив під удар ворожого дрону. Вибуховою хвилею мене відкинуло, і я відчув сильний біль у лівому коліні. Згодом з’ясувалося, що розірвався імплант передньої хрестоподібної зв’язки, який було встановлено після попередньої травми. Зараз я проходжу реабілітацію, але для наступного етапу лікування потрібні кошти на новий імплант та операцію. Самотужки я не в змозі покрити ці витрати. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 20 800 ГРН Історія бійця

Боєць Юрій Штогрин, позивний НІМЕЦЬ 10 квітня 2025 року я встав на службу у Збройні Сили України. Пройшов медкомісію і був направлений на навчання. Мене відібрали на підготовку за кордоном — у Латвію. Після повернення мене направили до 33-го окремого штурмового полку, де я став оператором-кулеметником… 3 серпня 2025 року. Запорізький напрямок, Кам’янка. Того дня ми з побратимами отримали бойове завдання. Підтримки не було, досвідчених командирів теж — ми всі були «зелені», але мусили йти. Під час штурму я гранатою знищив одного ворога, кинувся на іншого — але не встиг натиснути на курок. П’ять куль калібру 5.45 влучили мені в бронежилет. Здавалось, що тіло відмовило — я знепритомнів. Один із уламків влучив у шийний відділ хребта. Годину-півтори збирався з силами, а потім почав повзти. Півтори кілометри — три години болю, крові, але я вижив… Мій діагноз — травма шийного відділу хребта, ураження спинного мозку C5. Спочатку руки зовсім не рухалися. Зараз я потроху пробую їх розробити. Фахівці радять пройти курс реабілітації у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Там є обладнання та спеціалісти, які допомагають відновлювати моторику після важких ушкоджень хребта. Вартість курсу для мене непідйомна, тому прошу про допомогу. ЗІБРАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Григорій Сліпачук, позивний АНТЕНА Мене звати Наталія, я дружина Григорія. У березні 2025 року мого чоловіка мобілізували до лав Збройних Сил України. У червні він вже був на Харківському напрямку. 30 червня, під час стрілецького бою мого чоловіка тяжко поранило. Осколки влучили у голову. Він отримав відкрите черепно-мозкове поранення з ушкодженням мозку… Лікарі буквально витягнули його з того світу. Зараз Григорій живий — і це вже диво. Але його стан тяжкий. Внаслідок поранення та перенесеного інсульту у нього повністю паралізований правий бік тіла. Він не відчуває правої руки та ноги, не може рухатися самостійно. Лікарі кажуть, що шанс є, але потрібна спеціалізована реабілітація у Західному реабілітаційно-спортивному центрі НКСІУ, де працюють найкращі фахівці, які вміють працювати з пацієнтами після важких черепно-мозкових травм. Ми не маємо змоги самостійно оплатити повний курс реабілітації. Тому я прошу про допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Артур Долгов, позивний ПОВАР 24 лютого 2022 року, я пішов добровільно до Шевченківського ТЦК у Києві. Спочатку потрапив до 241 бригади ТрО, згодом служив у 207-му, потім у 205-му батальйоні, а нині — у 1228-му інженерному батальйоні. Ми працювали на Лиманському, Куп’янському напрямках та під Добропіллям. У серпні 2025 року, під час переміщення у бойових умовах в Харківській області, трапилася дорожньо-транспортна пригода. Я був пасажиром, і після удару майже відразу зрозумів, що сталося щось серйозне: тіло перестало слухатися… Діагноз тяжкий: ускладнена спинномозкова травма, забій спинного мозку на рівні шийного відділу, тетрапарез. Довго не міг рухатися. Зараз я вже потроху стою на ноги. Ходжу — повільно, але сам. Та руки поки що майже не слухаються. Мені потрібна реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це місце дає надію — там працюють з військовими, які пройшли через найважче. Змушений звернутися по допомогу, щоб мати повернути рухи рук і звичайне життя. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Коломієць, позивний ВОВК Мене звати Людмила, я дружина військового Сергія Коломійця. В квітні 2022 року Сергій добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. Пройшов навчання у Львові, після чого потрапив до 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Його бойовий шлях почався на Харківщині — з травня по серпень 2022 року. Потім були запеклі бої під Бахмутом. Саме там Сергій отримав перші поранення — осколкове ураження руки, контузію та часткову втрату зору. Після лікування він повернувся до служби. Служив у Часовому Ярі, потім у Костянтинівці, у Дружківці. Наслідки контузії давали про себе знати, але він ніколи не скаржився. Але 19 червня 2025 року стало днем, який назавжди змінив наше життя. Ввечері після чергування Сергій повертався відпочивати і йому стало зле, запаморочилась голова, і він впав зі сходів… Після стабілізації стану у Дніпрі його евакуювали до Вінниці, а згодом — до Львова. Діагноз страшний: травма шийного відділу хребта, тетрапарез. Мій Сергій не відчуває ніг і рук. Він не може рухатися самостійно. Лікарі кажуть: шанс є, але потрібна тривала спеціалізована реабілітація у центрі «АГАПЕ», де працюють найкращі фахівці з відновлення після травм хребта. Але вартість реабілітації — непосильна для нашої родини. Тому я змушена звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 147 000 ГРН Історія бійця

Боєць Євгеній Ситник, позивний ЖЕКА Мій син Євгеній народився 25 травня 1996 року. До війни три роки працював у Польщі. 25 лютого 2022 року вже був в Україні, 8-го березня пішов у військкомат і добровольцем став до лав тероборони нашого села. Потім його направили служити до 115-ї бригади, де він керував 120-м мінометом. 23 серпня 2022 року, біля села Спартак, неподалік Донецького аеропорту, під час потужного обстрілу Женя отримав мінно-вибухову травму. Йому осколками поранило голову і обидві ноги… До нас приїхав його товариш, сказав лише: «Женя поранений…» — і більше нічого… Женя був у комі чотири дні. Йому зробили операцію на голові, намагалися зняти тиск. 6 вересня йому зробили ще одну операцію — витягли осколок із потиличної частини голови. Після того почалася реабілітація… почалося справжнє випробування. Догляд був поганий, ставлення — страшне. Його залякували, і я боялася, що він просто не витримає і помре. Лікарка прямо сказала: «Він не буде ні ходити, ні говорити, ні сидіти». А я відповіла: «Ні! Такого не буде. Мій син житиме». Я обривала гарячу лінію МОЗ, щоб нас направили на лікування за кордон. І нас почули, ми вирушили до Хорватії. Там пробули пів року. Женю буквально витягнули з того світу — вилікували всі інфекції, які ми назбирали по шпиталям та лікарням, закрили пролежні, стабілізували стан. Коли ми поверталися в Україну, лікар сказав: «Він народився вдруге». Після цього ми приїхали до реабілітаційного центру «АГАПЕ». Саме тут Женя знову вчився говорити, сидіти, ходити. Він почав потрошку впізнавати рідних, згадувати імена. Попереду ще операція на нозі в Києві, щоб вона не звисала. Зараз йому потрібна тривала спеціалізована реабілітація в центрі «АГАПЕ». Вона дуже дорога, але без неї мій син не зможе рухатись далі. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 419 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Левчак, позивний ТОР На початку повномасштабного вторгнення брав участь у захисті Києва. Потім була пауза: мене відсторонили від служби через проблеми зі здоров’ям. 30 червня 2024 року я знову став військовим. Майже одразу був направлений до Курської області у складі 80-ї бригади. 11 жовтня 2024 року, під н.п. Суджа, ми виконували бойове завдання. Під час відходу я отримав вибухове поранення. Уламки посікли тіло, пряме влучання припало в кульшовий суглоб. Далі було тривале лікування. Сьогодні я й досі борюся з наслідками поранення. Потрібна тотальна заміна кульшового суглоба — інакше я не зможу ходити. Операція буде безкоштовною, але потрібно власним коштом придбати якісний імплант. Зараз я пересуваюся лише на милицях і тільки на невеликі відстані. Самостійно я не здолаю вартість імпланта, тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 102 250 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир Старостенко Мене звати Надія. Я мама Володимира Старостенка. Ми з Харкова. У січні 2023 року Володю мобілізували до Збройних Сил України. Він служив у 23-й окремій механізованій бригаді — стрільцем-помічником гранатометника. 29 вересня 2023 року, під час виконання бойового завдання біля села Роботине на Запоріжжі, мій син отримав страшне поранення. Відкрита черепно-мозкова травма. Осколкове проникаюче поранення лобної ділянки. Вогнепальний перелом лобної, тім’яної й скроневої кісток. Уламки пройшли через мозок. Частину черепа зруйновано. Це поранення, з яким, як кажуть лікарі, не виживають… Довгі тижні у реанімації, лікування, реабілітація. На сьогоднішній день Володимир почав потроху говорити. Він пробує складати слова, відповідає коротко. Але він майже нічого не пам’ятає, що з ним сталося. Попри все, він бореться. Зараз нам вкрай потрібна спеціалізована реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Ця реабілітація — наш шанс повернути Володимира до життя. Без неї — усе досягнуте за ці місяці може бути втрачено. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 120 000 ГРН Історія бійця

Боєць Вадим Івасишин, позивний АНГЕЛ У 2021 році я пішов на строкову службу, підписав контракт і став у лави Державної прикордонної служби. Коли росія розпочала вторгнення, я за пару тижнів вже підписав новий контракт. А наступного дня вирушив на кордон із Білоруссю, щоб стримувати диверсійні групи. Згодом опинився на Вугледарському та Авдіївському напрямках Донеччини, де був помічником кулеметника. 1 листопада 2022 року, після масованих обстрілів у Володимирівці, у мене почалися сильний шок, заціпеніння, головний біль, шум у вухах. Мене евакуювали у мобільний госпіталь, де діагностували вибухову травму та гостру реакцію на стрес. Попри слабкий стан, я повернувся до побратимів, але психологічно мені ставало дедалі важче. Після ротації додому і пережитих втрат мій стан різко погіршився, мене госпіталізували до психіатричної лікарні. Там встановили діагноз — посттравматичний стресовий розлад. 23 листопада 2024 року мій стан різко загострився. У голові знову ожили спогади війни: вибухи, крики, кров… Я намагався себе опанувати, вийшов на балкон, втратив свідомість і випав з третього поверху. Результат падіння — важкі травми хребта та спинного мозку. Відтоді мої ноги не слухаються, є проблеми з внутрішніми органами. Наразі, щоб відновлювати втрачені функції і мати шанс знову встати на ноги, мені потрібна тривала професійна реабілітація у Західному реабілітаційно-спортивному центрі НКСІУ. Але фінансово самотужки я не впораюся. Тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Андрій Дячишин, позивний МОРЯЧОК Мій шлях боротьби за Україну почався ще у 2013 році, коли після строкової служби я прийшов на Майдан під час Революції Гідності. У 2014 році, після анексії Криму, я пішов добровольцем, а згодом служив у батальйоні «Донбас» та у Збройних силах України за контрактом. У 2019 році під час боїв я отримав тяжке кульове поранення: наскрізний простріл ноги, уламки, вогнепальний перелом кістки. Лікарі наполягали на тривалому лікуванні, але я навіть на милицях повернувся на передову. Через наслідки поранення в мене інверсія стопи та внутрішня ротація. Без спеціального ортезу я фактично не можу ходити. Після того як потребу в ортезі вдалося закрити, Андрій звернувся до нашого фонду з новим проханням — допомогти пройти курс реабілітації у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. У Андрія — серйозні наслідки ураження верхнього мотонейрона після черепно-мозкової травми. Йому нещодавно оновили надп’ятковий гомілковий ортез — сучасніший і надійніший, адже попередній він уже зносив. Але навіть із новим ортезом без системної реабілітації прогрес буде обмеженим. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 750 EUR та 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Андрій Синяк, позивний СИНІЙ У 2021 році я пішов на строкову службу, підчас якої підписав контракт і став до лав Державної прикордонної служби. Служив у групі швидкого реагування «Шквал» 7 прикордонного Карпатського загону. Один з найгарячіших напрямків - Серебрянський ліс, Донецька область. 25 травня 2025 року я разом із побратимом виводив людей з позицій. Нас засік ворожий дрон. Далі був артилерійський і танковий обстріл. Двоє побратимів загинули на місці. Я отримав важке поранення, не міг іти. Хлопці тягнули мене по землі… Пам’ятаю біль, уривки голосів, медиків. Все — ніби крізь туман. Діагноз: вибухова травма, відкрите осколкове поранення, відкритий перелом правого колінного суглоба, турнікетний синдром (понад 4 години), геморагічний шок. Коліно було повністю знищене. Його довелось вилучити. Попереду — ендопротезування, але перш ніж зробити операцію, потрібно підготувати ногу. Наразі я пересуваюсь на милицях, нога в ортезі, не наступаю на неї взагалі. У коліні лише 60 градусів згинання — це критично мало для операції. Лікарі ставлять чітку ціль: відновити амплітуду руху, щоб дати шанс штучному суглобу прижитися. Для цього мені потрібно пройти фахову реабілітацію у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ — закладі, де працюють з такими складними травмами. ЗБИРАЄМО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир, позивний ПАНК Я служу в лавах 80 окремої десантно-штурмової бригади, з 2024 року, уже півтори роки на війні. Усе почалося ще тоді, коли на БЗВП мені на спину впали покришки. Тоді не звернув особливої уваги: заболіло — перетерпів. У лютому в окопах ми просиділи 25 діб без виходу. Потім — піший вихід понад 30 кілометрів, по вибоїнах, із снарядами в повітрі та контузією в голові. Саме після тієї контузії стан почав стрімко погіршуватись. У мене діагностували поширений остеохондроз хребта, множинні протрузії та грижі дисків, у тому числі в поперековому відділі, зі стенозом хребтового каналу, який тисне на нервові корінці. Це означає одне — без операції я просто втрачу здатність нормально ходити. Мене направили на стаціонарне лікування з необхідністю встановлення набору імплантів для фіксації грудопоперекового відділу хребта, сплав титану, Double Medical. Це конструкція, яка буквально тримає хребет від руйнування. Але такі імпланти — дуже дорогі. Тому змушений звернутися по допомогу. ПЕРЕРАХОВАНО: 67 200 ГРН Історія бійця

Боєць Мар’ян Грица, позивний ГРИЦА У жовтні 2023 року був мобілізований до 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Став гранатометником, інспектором прикордонної служби 2 категорії. 17 вересня 2024 року у селі Піщане на Харківщині, під час бойових дій, я отримав важке мінно-вибухове поранення. Поєднане вогнепальне осколкове поранення шиї, грудної клітки, лівої руки, правої кисті, перелом надколінника — і ще цілий список травм, про які лікарі говорили пошепки. Упродовж цілої ночі, четверо хірургів боролися за моє життя. Потім — ще 7 операцій. Я пройшов курс державної реабілітації. Але, на жаль, вона не дала бажаного результату. Наразі я мало рухаюсь. На милицях можу подолати не більше 100 метрів, і навіть це — через біль і надзусилля. Самостійно приготувати їжу, повноцінно обслуговувати себе — складно. Від побратима дізнався про «Західний реабілітаційно-спортивний центр» НКСІУ. Це мій шанс повернути собі хоча б частину самостійного життя. Навчитися знову впевнено ходити. Але це дороге лікування, тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Микола Шипілов, позивний СЄДОЙ Я пішов добровольцем у перші дні повномасштабного вторгнення, став до лав 127-ї ТРО. Ми захищали небо Харкова. До березня 2023 року брав участь в обороні Харківщини, був у контрнаступі. Потім нас відправили на Донецький напрямок, під Бахмут. Війна забрала мого побратима ВОХУ — ми підірвалися на міні. Вибухова хвиля викинула мене з машини, і це врятувало життя, але тоді я вперше відчув, що смерть дихає в обличчя. Наступного дня від забою не міг піднятися на ноги. Я відновився і повернувся в стрій. В одному з бойових виходів взяв полон окупанта. Його намагався прикрити снайпер — куля влучила в голову полоненого, а мене зачепила по дотичній, в око. Півтора року лікувався, втратив зір, але залишився у строю. Крім проблем із зором, війна залишила ще один важкий слід — через поранення та надмірні навантаження у мене зруйновані обидва кульшові суглоби. Рухливість обмежена, кожен крок дається через біль. Лікарі кажуть: єдине рішення — тотальне ендопротезування обох кульшових суглобів. Потрібні якісні імпланти. Операцію готові провести безкоштовно, але імпланти треба придбати за власний кошт. Сума для мене непідйомна, тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 115 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Волков, позивний ВОВК Я підписав контракт і став до лав ЗСУ у 2021 році, коли ще тривав ООС. Весь цей час моя війна — це Донеччина. З перших днів повномасштабного вторгнення я разом із побратимами тримав оборону Красногорівки, Мар’їнки, Новомихайлівки. Після — нас перекинули на Спірне. У 2023 році під час жорстоких артобстрілів я отримав осколкове поранення в око. Зір на одне око майже втрачено, позаду три операції. Але, як тільки зміг, я повернувся в стрій. Під час боїв на останньому напрямку я отримав травму кульшових суглобів. Спочатку терпів — бо фронт не чекає. Продовжував виходи, хоча біль ставав нестерпним. Зараз я ледве пересуваюся з тростиною. Лікарі одноголосно кажуть: потрібно міняти обидва кульшові суглоби. Операцію мені проведуть безкоштовно. Але потрібні якісні імпланти. Ціна таких імплантів дуже висока. Сам я не впораюсь. Тому змушений звернутися по допомогу. Це мій шанс знову жити без болю, ходити без тростини. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 190 000 ГРН Історія бійця

Боєць Андрій Сарабрин, позивний ГАЛИЧИНА У січні 2023 року Андрій добровільно став до лав ЗСУ. Служив у складі 82 окремої десантно-штурмової бригади, командир міномета. Пройшов пекельні напрямки: Запорізький, Харківський, навіть Курську область рф. За оборону Харківщини отримав відзнаку від Президента України. 3 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Ольговка, на території ворога, Андрій підірвався на міні. Це була вибухова травма, яка призвела до відкритої черепно-мозкової травми, осколкових поранень обох стегон і сідниці, п’яти днів у комі, трьох важких операцій, глибокого геміпарезу — він учиться знову ходити, але права рука досі не працює, сенсомоторної афазії — Андрій втратив здатність говорити, двосторонньої глухоти. А ще металевий уламок розміром 12×7 мм досі залишається в його голові. Він усе пам’ятає. Уміє читати, рахувати, жартувати — хоч іноді це лише поглядом. З кожним днем він стає трішки самостійнішим. Андрію життєво необхідна довготривала спеціалізована реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Ми особисто переконались: саме там можуть дати Андрієві шанс знову стати на ноги — у прямому й переносному сенсі. Але далі нам самим не впоратись, тому змушені звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 270 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Татарчук, позивний ПОРТУГАЛ Я молодший сержант ЗСУ, стрілець-помічник гранатометника 119-ї окремої бригади. Добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. Разом із побратимами ми тримали оборону рідного Чернігова, Чернігівської області. А на початку 2023 року наш підрозділ направили на найгарячіший напрямок — Бахмутський. 9 січня 2023 року під час оборони позиції «Фортеця» в районі населеного пункту Червона Гора, внаслідок мінометного обстрілу я отримав тяжке поранення. Вибухова хвиля та уламки вразили хребет, грудну клітку, легені, внутрішні органи… До тями я прийшов в госпіталі в Дніпрі. Після цього були місяці болю, операцій, реабілітації. Але найстрашніше — це постійний нейропатичний біль, який триває вже третій рік. Сильні знеболювальні — мій щоденний супутник. Але й вони не завжди допомагають. Лікарі рекомендують Spinal Cord Stimulation (SCS) — імплантацію електрода в канал хребта, який буде блокувати сигнали болю. Це високотехнологічна процедура, яка може зменшити або повністю зняти біль. Є висновки лікарів і команда фахівців, яка готова провести операцію. Але вартість імплантованої системи дуже висока — держава її не покриває. Тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 112 050 ГРН Історія бійця

Боєць Андрій Курило, позивний МЕХАН На війну я пішов добровольцем у березні 2023-го. Служив у складі 23-го окремого батальйону Сил спеціального призначення президентської бригади імені гетьмана Богдана Хмельницького. Поранення я отримав під Бахмутом, у районі селища Іванівське, на напрямку Часів Яр. Все сталося раптово. Я не почув вибуху — лише відчув, як щось ззаду наче збило мене з ніг. Хотів підвестись, але не зміг — здавалося, що хтось наступив мені на спину. Кров текла з усіх кінцівок, навіть з-під каски. Спробував вийти на зв’язок. Мене почув ЗОЛОТОЙ, побратим, з яким я був в «учебці». Він прибіг і наклав чотири турнікети — всі кінцівки були посічені. Ще й голову перев’язав… Я був частково паралізований. Не рухався майже зовсім. Зараз — вже краще. Я можу самостійно сісти на ліжку, пересунутися на крісло колісне, навіть до магазину добираюсь. Моє головне бажання — знову ходити, щоб повернутись до життя і знову ремонтувати машини. Для цього мені потрібна спеціалізована реабілітація в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це фаховий центр, де працюють саме з такими травмами, як у мене. Там є шанс — справжній — стати на ноги. Але реабілітація тривала і дороговартісна. Я не зможу пройти її без підтримки. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 240 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Чибісов, позивний ЧИП Коли почалось повномасштабне вторгнення, добровольцем пішов до лав 244 батальйону 112 бригади ТрО. Спочатку — оборона рідної Оболоні, стрілецька справа. Потім — навчання біля Білої Церкви. А вже в травні 2022-го наша рота вирушила на передову — на межу між Донеччиною та Луганщиною. 15 червня, між селами Гірське та Комишуваха, я отримав сліпе вогнепальне поранення. Куля пошкодила нервове сплетіння лівої руки. Свідомість не втрачав. Паніки не було. Але руки не відчував зовсім… Операція в Ризі та реабілітація в Латвії. Здавалося, що функції руки почали трохи повертатися. В кінці 2023-го мені видалили родимку. Виявилась — меланома. Далі — ще одна операція. Потім перелом плюсневої кістки. Погіршився психологічний стан, навіть змушений був звернутися по психіатричну допомогу. Від антидепресантів тіло стало ще слабшим. Рука — досі не працює як треба. Пальці, кисть, біцепс — усі рухи даються важко. // Після завершення першого 30-денного курсу реабілітації у Західному реабілітаційно-спортивному центрі НКСІУ Олександр показав реальні результати. Однак на цьому шлях не завершується. Олександр звернувся до нашого фонду з проханням допомогти йому пройти додатковий курс реабілітації в цьому ж центрі. Основний напрямок наступного курсу – загальна фізична підготовка, робота на витривалість і силу, поступове повернення до активності, яка допоможе стабілізувати і фізичний, і психологічний стан. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Юрій Матяж У 2024-му я пішов добровольцем до десантно-штурмової бригади. 1 лютого 2025 року ми виконували бойове завдання поблизу села Черкаскоє Поречноє, на Курщині. Все змінилося в одну мить. Ворожий дрон-камікадзе — звук, вибух, темрява. Я отримав тяжке мінно-вибухове поранення. Кістки обличчя — переламані. Осколки розтрощили ніс, щелепу, очну ямку, частину черепа. Металевий уламок залишився в голові, зір на праве око — втрачено. Поранення руки, стегна, гомілок. Струс мозку. Мені пощастило вижити… Я переніс уже кілька складних операцій. Але щоб повернутись до нормального життя, мені вкрай потрібен індивідуальний орбітально-назальний імплантат. Це шанс на відновлення — не лише зовнішності, а й функцій: дихання, жування, міміки. Сума велика. Тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 68 885 ГРН Історія бійця

Боєць Віталій Наріжний, позивний НІЖ Приєднався до Сил Оборони в кінці лютого 2022 року. Потрапив до 101 бригади ТрО. За час служби ми побували у багатьох гарячих куточках країни. Але для мене все завершилося в Бахмуті. 27 квітня 2023 року ми були в підвалі напівзруйнованого будинку. І туди прилетів снаряд — скоріш за все з танка. Вибух — і я вже лежу. Спробував підвестися — не можу навіть сісти. Хапаюся за ногу — а там гаряче місиво. Я одразу зрозумів, що стікаю кров’ю… У госпіталі в Харкові намагалися врятувати ногу. Але через три тижні стало зрозуміло, що зберегти її неможливо. Ампутували спочатку нижче коліна, а потім — і вище. Почалася довга і виснажлива реабілітація. Було ще кілька операцій. Протезувався, почав відновлюватися, трохи займатися, ходити. Але біди не закінчилися — на слизькій вулиці впав і зламав шийку стегна тієї самої, ампутованої ноги. Знову операція, гвинти в кістці, заборона руху на кілька місяців. Зараз все більш-менш. Я знову ходжу на протезі, спираючись на милиці. Але маю сильний страх падіння. Тому подав документи на електронний протез по державній програмі, який допомагає утримувати рівновагу. Моя найближча ціль — опанувати новий протез і навчитися ходити без милиць. Для цього мені необхідно пройти курс реабілітації у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Віктор Матійко, позивний ПТІЦА Я майор Збройних Сил України. Для мене війна розпочалася ще у 2014 році, коли я, як і багато інших добровольців, пішов боронити рідну землю. Службу почав у легендарній бригаді «Холодний Яр». А далі Донецький аеропорт, шахта «Бутівка», позиція «Зеніт», Авдіївка… У 2017 році вирішив підписати контракт із ЗСУ. З початку повномасштабного вторгнення служив у складі 71 окремої єгерської бригади. 22 жовтня 2022 року близько 7:00 почався потужний артилерійський обстріл. Я отримав завдання — вирушити до мінометної групи та евакуювати наших бійців. Евакуація проходила під щільним вогнем. І саме під час чергового обстрілу, впавши на землю в очікуванні його завершення, я раптом відчув різкий, пекучий біль у правій нозі. Зрозумів — поранення. На ногу вже не міг стати… Діагноз: важке осколкове поранення правої ноги. На щастя, ногу врятували, але прийшлось пройти складні операції та місяці болю. Сьогодні я продовжую допомагати армії як волонтер, проте сам досі маю наслідки від поранення: сильні болі, обмеження амплітуди руху, знижена сила ноги. Після першого курсу у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ я справді відчув покращення. Вдалося зняти ортопедичне взуття, зменшити біль. Фахівці з реабілітації підтвердили, що у моєму випадку потрібно продовжувати відновлення. Я маю мотивацію і сили працювати далі, але сам не впораюсь, тому змушений звернутись по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир, позивний ЧАКЛУН Добровільно пішов до війська. Службу розпочав у квітні 2024-го на Херсонщині, на напрямку Козачих Лагерів. У серпні — вже Донеччина, Покровський напрямок. 6 грудня 2024 року все змінилось. Після бойового завдання, на зворотному шляху, наше авто втратило керування та потрапило в ДТП — все це сталося в одну мить. Темрява і біль. Зламано два стегна, праве коліно, ліве плече, шість ребер. Я не міг поворухнутись… Сьогодні я вже на милицях, роблю перші кроки, піднімаюсь по східцях. Але ноги ще не слухаються як треба — контрактури не дають повноцінного руху. Рука також обмежена в функціональності. Та я не здаюсь. Мета одна — повернутись до строю. Мій реабілітолог каже, що я мотивований і маю всі шанси відновитись. Але для цього потрібна спеціалізована реабілітація в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. З цього приводу звертаюсь по допомогу до Фонду. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Шершень У квітні 2022 року добровольцем долучився до лав Національної гвардії. Пройшов пекло Серебрянського лісництва, потім Куп’янський напрямок. 27 квітня 2025 року, Куп’янський напрямок. Ми якраз проводили заміну особового складу. День, здавалося, був відносно спокійним… Поки над нами не з’явився ворожий безпілотник. Все сталося за секунди. Вибух. Темрява. Гострий біль. Я отримав важке поранення: осколки розтрощили ліву вилицю, прорвалися в око, лишивши всередині металеві уламки. Зламані кістки обличчя, гематоми, струс мозку… Лікарі сказали прямо — диво, що я вижив. Після такого поранення потрібне надскладне хірургічне втручання. Лікарі мають змоделювати та виготовити індивідуальну орбітальну пластину, яка підходитиме саме до мого пошкодженого черепа. Без операції — шанси відновити функції лівого ока чи уникнути ускладнень мінімальні. Але вартість цієї пластини — непідйомна для моєї родини, особливо зараз, коли я не можу працювати. ПЕРЕРАХОВАНО: 37 914 ГРН Історія бійця

Боєць Костянтин Крамаренко, позивний КРАМАР У 2006 році я закінчив військовий університет у Харкові. У 2007-му звільнився з лав ЗСУ. Але в березні 2022 року, коли росія повномасштабно вторглася в Україну, я знову став до строю – добровольцем. Долучився до лав 247 батальйону 127-ї окремої бригади. Харків, Донеччина, Сумщина, Запоріжжя – ми пройшли чимало. 10 квітня 2023 року в Бахмуті я отримав наскрізне кульове поранення правого колінного суглоба. Куля пройшла крізь коліно й завдала важкого руйнування. У липні 2023 року мені провели операцію в місті Суми. Операція дала короткочасне покращення, але не вирішила проблему. Восени 2023 року наш підрозділ передислокували на Запорізький напрямок. Саме там стан коліна погіршився стрімко й болісно. З’явився сильний біль, суглоб втратив стабільність, я змушений був пересуватися з палицею. Сьогодні ми боронимо Харківщину. Тут я отримав можливість пройти повне медичне обстеження у військовому шпиталі. Лікарі сказали чітко: суглоб зруйнований настільки, що єдиним виходом є повне ендопротезування. Операцію проведуть у Харкові – безкоштовно. Але я повинен самостійно придбати якісний імплант. Вартість такого імпланта – надто велика для мене, тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Особливець, позивний СЄРИЙ Я доброволець. 25 лютого 2022 року, наступного дня після повномасштабного вторгнення, я сам прийшов до військкомату. Служив у складі 153-го батальйону 117-ї бригади Сумського ТРО. Виконував бойові завдання на передовій: Бахмутський район, Лиман, Красногорівка. Не раз отримував поранення, але щоразу після лікування повертався у стрій. Та служба в Красногорівці змінила все. Під час артобстрілу, коли ми утримували позицію, на мене впав фрагмент стіни. Я отримав забій кульшового суглоба і контузію. Побратими витягли мене з-під уламків. Після цього ще тиждень тримав позицію, допоки біль у тазу не став нестерпним, і не почалась ниркова колька та загострення простатиту. Мене евакуювали до лікарні у Дніпрі, провели операцію з видалення каменю з нирки та лікування простатиту. Але з часом стало зрозуміло: біль у тазу не минає, а лише посилюється. Мені поставили діагноз: деформуючий коксартроз 3-го ступеня правого кульшового суглоба з сильним болем та обмеженою рухливістю. Я більше не можу ходити без болю. Спочатку я ходив з ціпком, зараз вже на милицях. Лікарі рекомендують термінове тотальне ендопротезування правого кульшового суглоба. Якісний імплантат, який прослужить мені не один десяток років – дороговартісний, і, на жаль, держава їх не надає. Тому змушений звернутися по допомогу небайдужих. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Коробчук, позивний МИСЛИВЕЦЬ Я сержант ЗСУ, командир відділення 68-ї окремої єгерської бригади. У березні 2022 року я добровільно став до лав армії, попри те, що мав право на відстрочку. У мене п’ятеро дітей. На той момент найстаршому було 9, а найменшій донечці — лише 9 місяців. Нас направили на Донецький напрямок. 2 травня 2022 року під час наступу поблизу села Пречистівка у нас зав’язався важкий бій… ворог почав мінометний обстріл. Один із снарядів розірвався зовсім поруч. Я впав. Поранення хребта. Біль, втрата рухів… У Кураховому терміново провели першу операцію — хірурги видалили частину тонкої кишки, адже уламки розірвали внутрішні органи. Після стабілізації стану мене одразу евакуювали до Дніпра, у лікарню ім. Мечникова. Там я впав у кому. Але лікарі боролися, зробили мені ще одну складну операцію на хребті, під час якої видалили уламки, що пробили спинний мозок. Саме вони спричинили параліч нижньої частини тіла… Більше двох років боротьби. Три операції, нескінченна реабілітація, лікарняні палати, крісло колісне, втрата контролю над тілом… Але найгірше — біль. Він не відступає. За шкалою болю — це 10 з 10. Ні традиційні ліки, ні ін’єкції не допомагають. Але надія є. Це нейромодуляція - імплантація електрода в канал хребта, який допоможе блокувати ці сигнали болю, шанс повернути частину контролю над тілом. Але імплант і сама процедура — дороговартісні. Для моєї родини ця сума непідйомна. Тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 112 050 ГРН Історія бійця

Боєць Крістофер Джон Парк, позивний HOUND Я народився в Йоркширі, в Англії. Служив парашутистом у британській армії, а потім — у Французькому іноземному легіоні. Але своє справжнє місце я знайшов тут — в Україні. Я приїхав на початку повномасштабної війни. У складі 73-го Морського Центру Спеціальних Операцій я воював на Кінбурнській косі, у Херсоні, Бахмуті, Донецьку та Запоріжжі. Я двічі був поранений. Вперше — уламками в праву руку. Вдруге — набагато серйозніше. 9 червня 2023 року, під час контрнаступу на Запоріжжі, біля селища Мала Токмачка, я наступив на міну. Мене евакуювали до Києва, де лікарі ампутували ліву стопу. Перший протез мені виготовили в Unbroken в Україні, другий — друзі допомогли зробити в Румунії. Вони чудово працюють. Але протез тримається завдяки силіконовому лайнеру та зовнішньому чохлу-наколіннику. І якщо ці частини зношуються — ти просто не можеш ходити. А я не просто ходжу. Я бігаю, піднімаюся в гори, займаюся з собакою, живу на повну. Кількості лайнерів, які надає держава, не вистачає. Зараз мені терміново потрібні нові, щоб мати змогу залишатися на ногах хоча б до кінця літа. З цього приводу звертаюся по допомогу до фонду. ПЕРЕРАХОВАНО: 4 165 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Пономарьов Я — сержант, бойовий медик, батько 13-річного сина і син мами, яку довелось вивозити від війни з рідної Донеччини до Полтавської області. У 2024 році став старшим бойовим медиком у Десантно-штурмових військах. 20 березня 2025 року в районі населеного пункту Бурлацьке Донецької області ми виконували чергове бойове завдання. Ворог скинув вибухівку з квадрокоптера. Все трапилось за секунди. Я пам’ятаю вибух — і темряву. В ту мить я міг загинути. Але вижив. З важкою, відкритою черепно-мозковою травмою, уламками в голові та обличчі, з пошкодженим оком, з переломами кісток черепа й орбіти. Медики витягли мене з того світу. Стійкий біль у голові, проблеми з координацією, зір — усе це наслідки поранення. Але я тримаюсь. Мені необхідне моделювання та виготовлення індивідуалізованої імплантації — пацієнтспецифічної заплатки з матеріалу РЕЕК, яка допоможе закрити дефект у моїй черепній кістці. Разом із нею виготовляється 3D-модель мого черепа, а також комплект спеціальних гвинтів для надійного кріплення. Без цього — я не зможу повернутись до повноцінного життя. ПЕРЕРАХОВАНО: 48 708 ГРН Історія бійця

Боєць Марюс Стагнюнас, позивний MARIK Народився на Тернопільщині, вчився на фізика в Кам’янець-Подільському університеті, а разом із тим — закінчив військову кафедру. У 2019-му пішов у військо. Коли почалося повномасштабне вторгнення, я був командиром взводу. У червні 2023 року наша саперна група готувала проходи в мінних загородженнях — готувалися до заходу в Роботине під час контрнаступу. Потрапили під артобстріл. Я наступив на невідомий вибуховий пристрій. Все далі — як в тумані. Побратими швидко винесли, евакуювали. Але ногу врятувати не вдалося. Я довго лікувався, крайнє хірургічне втручання було в Берліні де і відбулось протезування. Тепер я знову в строю. Не в саперній групі, але служу, допомагаю своїй частині. Я пройшов 17 днів реабілітації в Західному реабілітаційно-спортивному центрі. І вперше за довгий час відчув, що моє тіло — знову моє. Відновлюється витривалість, з’являється рух, легкість, впевненість. Але 17 днів — це замало. Реабілітолог сказав: «Він тільки увійшов у ритм. Ще два тижні — і ми зможемо закласти міцну основу для його майбутнього рухливого життя». Тому я звертаюся до фонду із проханням: підтримайте продовження моєї реабілітації ще на 13 днів. Це небагато в часовому вимірі — але критично важливо для мого здоровʼя. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 39 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Гуцан, позивний ЗЕЛЕНИЙ Доброволець ЗСУ. На війну пішов 8 березня 2022 року. Служив у 228 батальйоні, проходив ротації в Харківській, Донецькій, Сумській, Запорізькій областях, знову повертався на Харківщину. У Бахмуті 1 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого обстрілу з АГС отримав множинні осколкові поранення лівої ноги. Уламки глибоко врізались у стегно. Частину дістали у Львові. Решта — залишились у мені назавжди. Після поранення почалися серйозні проблеми з колінними суглобами обох ніг. У 2024–2025 роках я вже пересувався з палицею, не міг нормально ходити, терпів біль. Але зараз — терпіти більше не можу. Медики сказали чітко: треба робити ендопротезування обох колінних суглобів. Операцію проведуть безкоштовно. Але потрібно придбати якісний імплант, який зможе витримати навантаження і прослужити не один десяток років. Це — моя єдина надія знову стати на ноги. Імплант надто дорогий для мене. Тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Ярослав Криштапович, позивний ЯРИЙ Я — доброволець. У грудні 2022 року сам прийшов до військкомату. Служив у 25-й окремій десантно-штурмовій бригаді, потім перевівся у «десятку» — 10-ту окрему гірсько-штурмову бригаду «Едельвейс». Це були мої люди, мій ритм, мій фронт. 17 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання біля села Дворічна на Куп’янському напрямку, я отримав важке поранення внаслідок скиду з ворожого БПЛА… Вогнепальні осколкові поранення обох колінних суглобів, нижньої третини лівої гомілки, грудної клітки справа, акубаротравма, забій серця. Ліва нога потребує тотального ендопротезування колінного суглоба. Я переніс уже дві операції — чистили рани, виймали осколки з коліна й грудей. Живу в очікуванні наступного етапу — заміни колінного суглоба. Це не про комфорт. Це про те, щоб ходити, жити без болю, самостійно піднятися з ліжка. Операція потребує значних коштів. Своїми силами я не зможу це потягнути, тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Степаненко, позивний МОРЯЧОК Мені 46 років, я сержант, служив з 2019 року у 93-й бригаді «Холодний Яр». Повномасштабна війна застала нас під Ахтиркою. Ми билися за кожен метр української землі: за Тростянець, за Суми, за Ізюм, за Бахмут, за Соледар. За життя кожного українця. Перше поранення ніг я отримав у боях під Бахмутом. Але після реабілітації повернувся… Вирушили на схід — під Кліщіївку. Там я і отримав найстрашніше поранення. Як саме все сталось — не пам’ятаю. Був вибух, біль, а далі — провал. Побратими витягли мене. У Краматорську мене стабілізували, потім — Дніпро, лікарня Мечникова. Прокинувся через 8 днів у реанімації в Івано-Франківську. У мене відкрита черепно-мозкова травма, дефект кісток черепа, парез лівої руки та ноги, мені зробили складну операцію з відновлення черепа. Я живий. Але інший. Маю першу групу інвалідності. І щодня вчуся знову бути собою. Мені дуже потрібна реабілітація у Західному реабілітаційно-спортивному центрі НКСІУ. Це спеціалізований заклад, де працюють з людьми після найскладніших бойових поранень. Але вартість реабілітації — непідйомна для мене. Тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Максим Березюк, позивний МАСЯНЯ У перший день повномасштабного вторгнення Максим вступив до ТРО, пізніше був мобілізований до лав ЗСУ. Сапер. Важка робота, найгарячіші напрямки. Авдіївка, де отримав відзнаку від Президента. Жодної ротації протягом двох років. Мав поранення, зупинку серця, дві операції на ногах, але кожен раз знову повертався на позиції. 7 лютого 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Олександрополя, Донецької області, російський дрон влучив у машину, в якій був Максим. Мінно-вибухова травма, важке черепно-мозкове поранення, уламкові ураження голови, обличчя, грудної клітки, кінцівок. Інсульт. Параліч правої сторони тіла. Втрата мовлення. Епілепсія. Максим переніс вже п’ять складних операцій. Його тіло та мозок щодня долають біль і втому, щоб зробити ще один крок, вимовити ще одне слово. Сьогодні він вже рахує, називає дні тижня. Він знову вчиться ходити. Для того, щоб не зупинятись у цьому прогресі, Максим потребує тривалої та спеціалізованої реабілітації. Його наступна надія — Західний реабілітаційно-спортивний центр НКСІУ. Вартість відновлення — непосильна для родини. Тому змушені звернутися по допомогу до благодійників. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 360 000 ГРН Історія бійця

Боєць Василь Товтин, позивний ТОПІК Я — доброволець, який став до лав оборонців у перший день повномасштабного вторгнення. Служив у 33-й окремій механізованій бригаді на запорізькому напрямку. До цього був учасником АТО. Під час одного з ракетних обстрілів, я отримав бойове поранення. На жаль, після цього не було проведено належного обстеження та лікування, це призвело до серйозних ускладнень. 17 вересня 2024 року, коли я перебував удома у відпусті, за кермом автомобіля мій стан різко погіршився — впав гемоглобін, я втратив свідомість, впав у кому і злетів із траси. У машині був мій син, який не розгубився, вибрався з глибокого кювету і викликав швидку. Мене повернули до життя. Лікарі зробили все можливе, щоб зберегти ноги — і їм це вдалося. Тепер я можу ходити, хоча це — лише початок довгого шляху відновлення. Наразі потрібно пройти курс спеціалізованої реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Фахова реабілітація – мій шанс знову надійно стояти на ногах. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Бондаренко, позивний БОНД Я — контрактник, служу з 2014 року. Був у складі 12-го батальйону тероборони, потім у легендарній 72-й бригаді до 2021 року. І коли знову прийшла велика війна у 2022-му, знову став до лав захисників у складі 112-ї бригади ТРО, 11-й окремий батальйон спеціального призначення. 16 березня 2025 року під час виконання бойового завдання біля Камʼянського, що на Запоріжжі, наші позиції накрило мінометно-артилерійським обстрілом. Саме тоді я отримав поранення. Офіційний діагноз: вибухова травма. Вогнепальне уламкове поранення лівого стегна та плеча. Перелом стегнової і плечової кісток. Геморагічний шок. Зараз стоїть питання: чи зможу я знову стати на ноги. Щоб пройти операцію і почати реабілітацію, мені потрібен спеціальний внутрішньокістковий стрижень, який фіксує зламану стегнову кістку. Без нього — жодних шансів на нормальне відновлення. ПЕРЕРАХОВАНО: 9 840 ГРН Історія бійця

Боєць Ілля Дем’ян, позивний СОКІЛ З перших днів повномасштабного вторгнення я повернувся в Україну з-за кордону. Добровільно мобілізувався до 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. У складі підрозділу ми вирушили на Запорізький напрямок — у район населеного пункту Гуляйпільське. 1 червня 2022 року, виконуючи бойове завдання, ми потрапили під обстріл. Мене важко поранило — мінно-вибухова травма, уламкове проникаюче поранення голови. На щастя, побратими врятували та швидко евакуювали до найближчої лікарні. Там я пробув у комі десять днів… Я вчився ходити, говорити. Іноді я відчував, ніби самі кістки протестують проти кожного руху. Коли мене виписали, мій дім перетворився на спортзал. Батько щодня займається зі мною — ми тренуємось, як можемо. Та я відчуваю: мого ресурсу бракує. Щоб повернутись до повноцінного життя, мені критично необхідна професійна реабілітація. Найкращим варіантом для мене зараз є реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Там працюють із важкими нейротравмами, як моя. Але фінансово самотужки наша родина не впорається, тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Роман Гулич, позивний КІЛЕР Я — боєць 419 окремого мотопіхотного батальйону 42 бригади. Був мобілізований 14 серпня 2024 року. Служив на Харківщині. 1 березня 2025 року, близько 6:45 ранку, поблизу населеного пункту Шестакове отримав тяжке вогнепальне осколкове поранення. Внаслідок підриву я отримав осколкові поранення правої руки і лівої ноги, а праву ногу втратив — ампутація на рівні верхньої третини стегна. Турнікет затягнули ще на полі бою, на жаль, час в таких випадках грає проти пораненого. У Харкові мені ампутували ногу, обробили та зашили інші рани. Рани загоїлись досить швидко, але фантомний біль нагадує про себе щодня. У правій кисті досі відчуваю оніміння. Проте бажання знову встати на ноги – шалене. Хоч уже й не на власні. Мені конче потрібна спеціалізована реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це дозволить якомога швидше відновити загальний фізичний стан, навчитись тримати рівновагу, підготуватися до протезування. Це мій шанс повернути контроль над тілом, над життям. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Богдан Антохов Я — командир інженерно-саперного відділення, мобілізований у квітні 2022 року. Мої бойові шляхи пролягли через Донеччину та Харківщину. Восени 2022-го ми звільняли Харківську область. 15 липня 2024 року ми виконували бойове завдання на Донеччині. Ворог накрив нас щільним, точно скоригованим артилерійським обстрілом. Один з уламків влучив мені просто в коліно. Уламок розтрощив мій колінний суглоб. Надколінник і частина стегнової кістки — знищені. Біль став постійним супутником. Лікарі однозначно сказали: мені необхідне тотальне ендопротезування коліна. Операцію лікарі зроблять безкоштовно, але треба придбати якісний імплантат, який прослужить мені не один десяток років. На жаль, самостійно придбати його я не можу, тому змушений звернутися до всіх небайдужих по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 153 100 ГРН Історія бійця

Боєць Микола Лемещенко, позивний MEDIC Я бойовий медик 43-ї окремої механізованої бригади. Мобілізований з 30 квітня 2023 року. Служив на Донецькому напрямку, зараз боронемо Куп’янський. Моє завдання — витягати побратимів з пекла. Одного разу на передовій, коли почув звук наближення ворожого FPV-дрона, я стрибнув в окоп. Приземлення було невдалим — травмував лівий кульшовий суглоб. Спершу терпів. Потім біль став постійним. Згодом — нестерпним. Минуло кілька місяців — і я вже майже не міг нормально ходити. Після проходження ВЛК дізнався діагноз: коксартроз 2 ступеня, який за пів року переріс в асептичний некроз. Суглоб зруйнований. За висновками лікарів, єдиний вихід — тотальне ендопротезування кульшового суглоба. Тому змушений звернутися по допомогу до благодійників. Бо сам не впораюсь. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 115 000 ГРН Історія бійця

Боєць Іван Дрозд, позивний ШПАК Я військовослужбовець зі Львівщини. Службу розпочав ще у 2014 році, пройшов АТО, а з перших днів повномасштабної війни добровільно приєднався до 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Наш напрямок — Луганщина, місто Попасна. Саме там, 10 квітня 2022 року, під час бою, міна обірвала мені ліву руку… Дві операції, десятки днів лікування у шпиталі. У реабілітаційному центрі «Галичина» я отримав перший механічний протез згідно державної програми. Але згодом зрозумів: він радше муляж, ніж інструмент. Уся робота — на правій руці. В результаті від перевантаження я отримав постійний біль у правому плечі. Я прагну отримати протез передпліччя з біонічною мультишарнірною кистю Michelangelo, яка покликана задовольнити базові щоденні потреби і робити це максимально природньо, повторюючи анатомічну форму справжньої руки. Виготовлення цього протезу повністю покривається державною програмою. Проте технічно кисть Michelangelo сумісна лише з електричним функціональним захватом Axon Hook. Держава покриває частину витрат, але не вистачає 99 943,06 грн. для повної комплектації. Тому змушений звернутися по допомогу до благодійників. Потребу повністю сплатив фонд «Харків з тобою» — дякуємо за підтримку. Історія бійця

Боєць Михайло Я солдат 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. У лютому 2022 року, як тільки почалося повномасштабне вторгнення, ми з друзями без вагань пішли у військкомат. Я служу з того часу без перерви. 12 лютого 2025 року, ми виконували бойове завдання на Сумщині. У якусь мить я помітив дрон — він летів прямо в лобове скло нашої машини. Встиг вивернути вліво, буквально на кілька метрів, і саме в цей момент дрон вибухнув з мого боку. Нічого не пам’ятаю далі — прийшов до тями вже в іншій машині… Я отримав важкі поранення: вибухова травма, осколкові ураження руки, кисті, правого стегна і гомілки. Праву ногу пошкоджено серйозно — складний перелом, порушена рухливість суглобів. Сьогодні я ходжу тільки на милицях. Фахівці кажуть, що без якісної реабілітації мені буде дуже складно повернути здатність самостійно ходити. Саме тому я змушений звернутися по допомогу. Мені необхідна спеціалізована реабілітація в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ — це перевірений заклад, де допомагають після важких поранень стати на ноги. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Микола Хомин, позивний ЛЮТИЙ Коли почалося повномасштабне вторгнення, я сам прийшов до військкомату. Служив у вогнеметному батальйоні «Химера». Ми тримали оборону на Херсонському напрямку. У жовтні 2022 року я отримав важке поранення під час розвідки боєм. Наш танк потрапив у засідку, його підбили Птуром з двох боків. Пам’ятаю гучний свист у вухах, полум’я… а потім — тиша. Мені вирвало 5 см великогомілкової кістки, іншу кістку — роздробило. Я сам собі надавав першу допомогу, повз до своїх на животі майже кілометр… Переніс 21 операцію, встановлення апарату АЗФ (апарат зовнішньої фіксації), нарощування кістки. Пересадка шкіри, пошкоджені м’язи, втрата слуху, розрив барабанних перетинок, струс мозку. Коліно не згинається. Стопа не працює. Щоб знову навчитись нормально ходити — мені потрібно багато роботи з реабілітологами. Наразі терміново потребую спеціалізованої реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Саме там є фахівці, які можуть допомогти мені повернути функції ноги. Моя мета — повністю відновитися і повернутись на службу. Я вірю, що ще зможу стати в стрій. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Понорець Сергій, позивний СІРОП На третій день повномасштабної війни Сергій сам прийшов у військкомат і був мобілізований у 100-ту бригаду ТРО. Спершу був у РВП (роті вогневої підтримки), потім його перевели до стрілецької роти. 20 січня 2024 року, під час виконання бойового завдання біля н.п. Діброва Луганської області, Сергій разом із побратимами потрапив під масований мінометний обстріл. Їхній бліндаж завалило. Побратим, що був поруч, загинув на місці... Сергій вижив дивом. Самотужки вибрався з-під завалів, попри те, що мав важкі травми голови та грудної клітки… Сильний набряк мозку, кілька операцій, кома… З 20 січня по 4 квітня — три з половиною місяці в реанімаціях. Після важкого лікування Сергій почав дихати самостійно, без ШВЛ. Ми пройшли два державні пакети реабілітації. Але цього — катастрофічно мало. Після черепно-мозкової травми, гематом, множинних переломів та пневмотораксу потрібно ще багато часу, зусиль і професійної підтримки, аби повернутися до життя. Ми звернулися до центру «Агапе». Там є програма, яка дає надію. Але тепер усе впирається у гроші. Ми вичерпали всі можливості, пройшли всі безкоштовні етапи. Та попереду — найважливіше. Реабілітація, яка зможе поставити Сергія на ноги. ЗІБРАНО: 350 000 ГРН Історія бійця

Боєць Віталій Клименко, позивний КЛІМ 24 лютого, не вагаючись, зібрав речі й поїхав до військкомату. Потрапив до частини 3005 Нацгвардії. Наприкінці квітня я приєднався до бригади «Спартан». Пройшов підготовку, а потім вирушив до Бахмута. Згодом були Золоте, Комишуваха, Слобожанський контрнаступ, Соледар... Після Соледару потрапив у полон. Окупанти зв’язали руки дротом, на голову наділи мішок і потягнули в якийсь ангар. Там пробув до сутінків. Потім зробили саморобні ноші, понесли кудись… Донесли до хутора. Там вирішили мене добити — кинули мотузку на шию й почали душити. Я тоді вже був знесилений, одразу знепритомнів. Вони подумали, що вбили. Отямився з відмерлою ногою, повзком дістався до якогось розбитого будинку. Знайшов ганчірку, замотався, пролежав там добу. Наступного вечора побачив через вікно криницю. Метрах за тридцять. На колінах підповз, зубами підчепив відро — в ньому була вода з кіркою льоду. Зробив кілька ковтків. І тут почув: «Стояти!» Озирнувся — на мушці. Інші «вагнери». Знову полон. Затягли в підвал. Дві доби там. Потім — у лазарет, де були такі самі, як я — поранені. Почалася гангрена, відвезли в лікарню в Луганськ, ампутували ногу. Потім знову — лазарет. Там пробув 18 днів, аж до обміну. 31 січня мене обміняли. Але я не зламаний. Навпаки — ще більше вмотивований. Перемога — це головне. Планую повернутись до служби. Для цього я потребую новий лайнер для протеза. Оскільки той, яким я користуюся, вже зносився і потребує термінової заміни. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 5 040 ГРН Історія бійця

Боєць Віктор Крило, позивний МІХАЛИЧ Я добровільно взяв зброю до рук ще у 2014-му. Служив у 19-му батальйоні Миколаївської ТРО. Після цього підписав контракт із морською піхотою. Із честю та гідністю я виконав свій обов’язок, та після спливу 2 років звільнився… Коли почалося повномасштабне вторгнення у 2022-му — я знову став у стрій. Уже в складі Криворізької ТРО, де очолив відділення снайперів та отримав позивний МІХАЛИЧ. Перше поранення я отримав на Херсонському напрямку, біля села Архангельське. Після лікування повернувся в стрій. Друге осколкове поранення я отримав на Донецькому напрямку. Знов повернувся на службу. Третє та крайнє поранення я отримав на Авдіївському напрямку. Поруч зі мною відбувся вибух. Це був постріл з танку, який є найстрашнішим. Вибуховою хвилею мене відкинуло в окоп, я впав на спину, сильно пошкодивши її. Я відразу перестав відчувати ноги… Сьогодні я живу з нестерпним болем. Зміщений хребець тисне на центральний нервовий канал. Я не можу ходити. За висновками лікарів, єдине розв'язання проблеми – оперативне втручання з встановлення системи для транспедикулярноі фіксації хребта. Це треба робити якомога швидше, бо є висока загроза негативних наслідків, які можуть призвести до паралічу ніг. Операція безплатна, але треба придбати систему. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 78 850 ГРН Історія бійця

Боєць Ділшод Шаропов, позивний ТАДЖИК З 2014 року я захищаю Україну. Був на Майдані і на Донбасі. Отримав 17 поранень — і щоразу повертався в стрій. Взимку 2024 року ми мали бойовий вихід на спостережний пункт. Хлопці в групі були новачками, без бойового досвіду — тож мене призначили старшим. Першу добу все було тихо. А на другу — нас почали обстрілювати: дрони, артилерія... Один зі снарядів упав зовсім поруч. Мене відкинуло метрів на десять. Я вдарився об камінь. І зрозумів — мої ноги мене більше не слухають. Через бінокль я побачив, як до нас наближається близько 45 ворогів. Ми відійшли до резервної точки. Хлопці несли мене на ношах, наклали турнікет. Але обстріли не припинялися, ворог був уже зовсім близько. Я наказав їм відступати і залишити мене. Завдяки моєму рішенню — вони всі залишилися живі!.. Дев’ять місяців я був в полоні і весь цей час був повністю лежачим. Умови — нелюдські. Побої, знущання, відсутність лікування. Ці дев’ять місяців без лікування сильно погіршили мій стан. Зараз я не можу рухати ногами, тулубом та правою рукою. Але я тримаю удар. В мене є бажання повернутись в стрій. Для цього мені потрібно продовжити реабілітацію в центрі «Агапе». Це шанс для мене рухатися вперед, працювати над собою, наблизитися до мрії. Але самотужки оплатити лікування я не можу, тому змушений звернутися до благодійників. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 122 100 ГРН Історія бійця

Боєць Євген Гоц 9 квітня 2022 року я став на захист України, мобілізувавшись до лав Збройних сил. 22 серпня 2022 року, поблизу села Курдюмівка, наш підрозділ опинився під нищівним ворожим артилерійським обстрілом. У розпалі бою я отримав тяжкі поранення – у праву ногу, ліву руку та праве плече. Самостійно пересуватися не міг… Прийшов до тями наодинці, серед руїн та вибухів. Саме тоді мене знайшли окупанти з так званої «ЛНР». «З Днем Незалежності», – сказали вони, забираючи мене в полон. Спочатку мене доправили до лікарні, потім – у табір для військовополонених…31 грудня 2022 року я повернувся додому під час великого обміну. Після звільнення лікування тривало в Сумах, Львові, Ужгороді, а потім у Німеччині. Спочатку я ще міг пересуватися на милицях. Відсутність належної медичної допомоги в неволі зробила своє – нога не загоювалася. Через вісім місяців лікарі ухвалили невідворотне рішення: ампутація. Лікарі обіцяли реабілітацію та протезування, але раптом заявили, що лікування завершене. Я не здався. Звернувся до Міністерства охорони здоров'я, пояснив ситуацію і повернувся до України. Мені зробили реампутацію. Нарешті я отримав протез. Мені необхідна реабілітація в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ, щоб навчитися ходити на протезі та відновити фізичну форму. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Пізґор, позивний НІМЕЦЬ Я – солдат ЗСУ, мобілізований у квітні 2024 року. Після навчання мене направили на службу в 58-му бригаду, на Донбас. Почалися перші бої, перше поранення. Було лікування, була реабілітація, а потім – знову повернення до своїх. Далі – Харківський напрямок. Підчас бойового виходу отримав травму, яка зараз не дає мені ходити. Лікарі кажуть, що потрібне ендопротезування кульшового суглоба. Тільки оперативне втручання дозволить мені знову повноцінно жити, вільно пересуватись. Саму операцію зроблять безкоштовно, але потрібно придбати якісний імплантат (виробництва Medacta, Швейцарія), який довго прослужить і дасть можливість вести активний спосіб життя. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Євген Ковшик, позивний МАЛИЙ Я двічі йшов захищати Україну. Вперше — у 2015-му, коли мене мобілізували до лав Державної прикордонної служби. Брав участь в АТО на території Луганської області с. Краса Талівка. Після 15 місяців служби повернувся до звичайного життя: дім, робота, сім’я. У лютому 2023 року знову став до строю у складі 53-ї ОМБр, 1-го стрілецького батальйону, стояв на захисті Донецької області Авдіївський напрямок с. Опитне і Водяне. 13 квітня 2023 року. Ми з побратимами виконували бойове завдання, коли почався масований обстріл. Один зі снарядів розірвався поруч. Ударна хвиля, біль, темрява. Осколки увійшли в тіло: коліно, передпліччя, обличчя, шия… Один зачепив спинний мозок. Я пролежав 10 годин у окопі. Побратими винесли мене, ризикуючи власним життям. Спершу – пункт невідкладної допомоги у Селідовому, потім Покровськ, далі – лікарня Мечникова. Операція, Київ. Сепсис. Лікарі давали 1% на виживання. Тепер моя війна – це реабілітація. Лікарі кажуть, що шанси відновитися є. Реабілітація у центрі «Модричі» – це мій шанс знову ходити. Але він потребує коштів. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 233 100 ГРН Історія бійця

Боєць Андрій Самойленко, позивний ШУРІК Я став до лав ЗСУ 27 лютого 2022 року. Воював у Серебрянському лісі, де 12 лютого 2024 року отримав важке поранення під час бойового завдання. Мінометний обстріл. Вибух. Біль. Темрява. Чотири години я лежав на землі, не маючи сил навіть покликати на допомогу. Хто мене витягнув — не знаю. Прийшов до тями вже у лікарні Мечникова. Діагноз: мінно-вибухова травма, уламкове поранення хребта, перелами тазу, ноги, гомілки та стопи. Прогноз: остаточно невизначений. Але лікарі кажуть, що є шанс стати на ноги. Зараз я пересуваюся на кріслі колісному, проте вже самостійно роблю перші кроки в ортезах опираючись на ходунки. Моя мета — стати на милиці. Для цього мені потрібно продовжити реабілітацію в центрі «Агапе». Спеціалізована реабілітація — це мій шанс . Але вона коштує дорого, тому змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 78 400 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр, позивний ЕДДІ До війни я жив активним життям: футбол, хокей, постійний рух. Грав за аматорську лігу «Десна» в Києві, мав плани, цілі, багато мрій. Але в червні 2023 року я став військовим. Долучився до 36-ї окремої бригади морської піхоти. Авдіївка, Херсонщина – Піщане, Кринки, де пробув 46 днів. Потім Берислав, Вовчанськ... Саме там я отримав своє найважче поранення. Куля пройшла через рот і вийшла через око. Друга влучила в шолом, залишивши мені шанс… Складна операція. Три дні в темряві – в комі. Видалене око, крововилив у мозок, параліч правої частини тіла, афазія... За 4 дні лікарня в Києві. Прооперували око і поставили пластину. Через три місяці піднявся на ноги, перші слова. Лікарі наголошували, що це неймовірні результати при такій травмі за такий короткий період. Зараз я маю одну мету: повернути собі можливість впевнено ходити, говорити, жити. Мені потрібна інтенсивна реабілітація в Західному реабілітаційно-спортивному центрі. Це шанс, який я не можу втратити. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Бадешко, позивний АМЕРИКА З 2016 року перебував на службі в ЗСУ. В 2019 році приймав участь в АТО. В січні 2022 р. звільнився зі служби. Вже в травні 2022 року був мобілізований. Долучився до лав 17-го окремого стрілецького батальйону, ми тримали позиції на Слобожанському напрямку. 26 травня 2022 року, ми поверталися з чергування, коли на нас вийшла група озброєних людей. Вони вимагали паролі, наказували ставати на коліна. Я не збирався коритися. Пролунали 15 пострілів — майже впритул. Відстань — метр. 14 куль взяв на себе бронежилет. Одна – в шию. Вона й пошкодила шийні хребці та спинний мозок. Відчув удар, сильний біль... Далі був довгий шлях по реанімаціям у лікарнях. Лікарі видалили кулю та уламки кісток, але вердикт був страшний — пошкодження спинного мозку. І жодних 100% прогнозів. Було важко. Було страшно. Але я знав, що не маю права здаватися. Бо вдома чекає мій маленький син, якому мама розповідає, що його тато — боєць. Минуло більше двох років. Я докладаю всіх сил, щоб відновитися. Зараз мені дуже потрібна реабілітація у центрі «Агапе». Це шанс для мене рухатися вперед, працювати над собою, наблизитися до мрії. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 173 600 ГРН Історія бійця

Боєць Василь Тур, позивний ПТУР Я служу в армії з 2016 року. Три роки був на контракті, як артилерист, а потім звільнився. З початком повномасштабного вторгнення для мене не було вибору – тільки стати на захист рідної землі. Я піхотинець 116-ї бригади тероборони. Після першого поранення під Соледаром ще рік побув штурмовиком, потім почались ускладнення і мене перевели на водія. 7 травня 2024 року наш підрозділ отримав повідомлення, що на передовій двоє поранених побратимів. Ми з напарником вирішили їхати разом. Все пройшло гладко, доки ми не почали від’їжджати. Пікап наїхав на протитанковий «шлагбаум». На щастя здетонувала лише одна міна. Пам'ятаю вибух — і я вже повзу до окопу, не відчуваючи ніг. Обидві були зламані, горло перерізане уламком, обпечені очі, пробита перенісся, поранена рука… У Запоріжжі хотіли ампутувати обидві ноги, але вирішили спробувати врятувати. Ліва нога почорніла. Ампутація була неминучою. Держава надала мені якісний функціональний протез. Однак через ускладнення в лікуванні збереженої кінцівки зараз потрібно зробити протезування більш безпечним і зручним. Щоб полегшити вертикалізацію, зменшити чутливість кукси та підвищити комфорт користування протезом, фахівці вирішили використовувати замковий лайнер і спеціальний механізм фіксації, на який державних коштів вже не вистачає. ПЕРЕРАХОВАНО: 7 565 ГРН Історія бійця

Боєць Кайгородов Назар, позивний РОМЕО У квітні 2022 року він узяв до рук зброю, хоча до війни ніколи не служив. Відучився в Десні, пішов у бій, у 66-ту бригаду, розвідником-сапером. А 10 липня 2022 року біля Бахмута – вороже артилерійське пекло і… тиша. Його знайшли у жахливому стані, обличчя не було видно за ранами, а уламки зруйнували череп. Але він дихав. Його вивозили під обстрілами, лікарі боролися за нього в Кураховому, Дніпрі, Києві… Назар вижив. Хоча лікарі не давали шансів. Назару встановили титанову пластину в череп. Він був абсолютно нерухомий. Його тіло було, як камінь. Кожен м’яз спазмований. Але мій чоловік боровся. І має результат! Навчився тримати голову, потроху ворушити руками, кілька хвилин сидіти без підтримки. Почав краще говорити. Сьогодні Назар ще не може ходити, але він все відчуває, він знає, що має шанс стати на ноги. Але для цього потрібна спеціалізована реабілітація в центрі “Модричі” – інтенсивна, постійна, фахова. Там є все, що допоможе йому зробити наступний крок. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 259 600 ГРН Історія бійця

Боєць Віталій Краєвський, позивний ВІТ Я добровільно став на захист України у жовтні 2024 року. 1 грудня 2024 року я отримав надскладне поранення – травматичний відрив обох нижніх кінцівок. Було боляче, темніло в очах, але найгірше – це час, який ішов надто повільно. Турнікети тримали понад 10 годин, евакуація затягувалася, а я періодично втрачав свідомість, думаючи лише про одне: вижити. Побратими зробили неможливе, надавши першу допомогу і витягнувши мене з того пекла. Далі – госпіталі, операції, довгі дні боротьби з болем і невідомістю. Тепер я маю навчитися жити заново – опанувати крісло колісне, підготуватися до протезування, віднайти свою силу в нових умовах. Для цього мені потрібна спеціалізована реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це не просто тренування – це можливість повернути контроль над власним життям. Я не звик просити, але зараз без вашої підтримки мені не обійтися. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Ігор Григорʼєв, позивний ФУТБОЛІСТ Улітку 2023-го вступив до лав 38-ї окремої бригади морської піхоти. Спочатку був Херсонський напрямок, а потім – Донецький. Восени 2024 року нашу групу перекинули ближче до Покровська. Під час штурму ми зайняли ворожий бункер і чекали подальших команд. Все було, як завжди. Але за секунду все пішло шкереберть – нам під ноги кинули гранату. Вибух. Гострий біль. Уламки прошили обидві мої ноги… У Дніпрі лікарі сказали, що шансів врятувати ноги немає. Ампутація. Зараз мені потрібна реабілітація, щоб підготуватись до протезування. Я не просто хочу ходити – я хочу повернутись до нормального життя, бути сильним і самостійним. У цьому мені може допомогти спеціалізований курс відновлення в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Та реабілітація коштує грошей. Великих грошей. Тому я змушений звернутися по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро Туманов, позивний ТУМАН У березні 2023 року я добровільно мобілізувався до Збройних сил України. Служив у складі 41-ї окремої механізованої бригади, був старшим стрільцем-оператором. За час виконання бойових завдань пережив чотири контузії, але щоразу повертався у стрій. 18 листопада 2023 року в Синьківці Куп’янського району під час виконання бойового завдання я отримав важке мінно-вибухове поранення. Пробув у комі місяць. Операції, біль, невідомість. Амнезія… Мене вважали зниклим безвісти. Лікарка знайшла мою сестру та брата і повідомила їм, що я в лікарні в Ужгороді. А ще знайшла мого сина. Перед Новим роком вони всі приїхали до мене. Я майже не пам’ятав нічого, але коли побачив їх – зрозумів: я не сам, мене чекали, мене шукали. Наразі через поранення не працює ліва частина тіла, я не можу самостійно ходити. Тай взагалі пересуватися сам не можу. Лікарі кажуть, що шанс є, але мені потрібна тривала та безперервна реабілітація в “Західному реабілітаційно-спортивному центрі” НКСІУ. Я хочу ходити! ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Віталій Кирилюк, позивний ДИРЕКТОР Офіцер, розвідник, командир, патріот. З 2015 року він боронив Україну, служив у 21-му батальйоні «Сармат», 56-й бригаді, ДПСУ, навчався в Академії ВМС, а з 2023 року командир відділення збору і обробки інформації наземної та повітряної розвідки (15-й мобільний прикордонний загін «Сталевий кордон»). 30 жовтня 2023 року Віталій отримав важке поранення біля села Тополі на Харківщині. Він вижив після 12-годинного очікування евакуації, допомагаючи своїм побратимам. Після поранення у Віталія стався ішемічний інсульт (24 березня 2024 року), який призвів до тяжких наслідків. Держава дала місяць відновлення. Але цього недостатньо. І хоча він отримав 1-у групу інвалідності через поранення під час захисту України, держава не виплатила йому фінансову допомогу. Лікарі прогнозів не дають. Але без правильної довготривалої реабілітації Віталій може так і не встати на ноги. Реабілітація в центрі «Агапе» – шанс на відновлення! Ця реабілітація коштує величезних грошей, але дає шанс на повернення до життя. // Збір для Віталія Кирилюка закрито за проханням його мами. У Віталія стався повторний інсульт. На цьому етапі його не можна транспортувати. Також до наступного курсу реабілітації він потребує операції з видалення осколка з хребця, однак лікарі рекомендували відкласти втручання до стабілізації стану після інсульту. Тому черговий курс відновлення наразі неможливий. Зібрані кошти буде спрямовано на оплату реабілітації Олександра Чибісова, позивний ЧИП Історія бійця

Боєць Микола, позивний КУМ Мені 24 роки. Коли почалася мобілізація, я приєднався до 81-ї бригади. 18 жовтня 2024 року – день, який змінив усе. Ми були на бойовому завданні в Білогорівці, Луганської області. На нашу позицію скинули вибухівку з дрона. Все сталося миттєво – сильний удар, біль, кров. Перші дві години я був при свідомості – бачив свої ноги, бачив, як побратими намагалися мене врятувати. Вони зробили все, що могли: наклали турнікети, підтримували мене, не давали втратити свідомість. Але потім темрява... Коли я прийшов до тями в шпиталі, моїх ніг уже не було. Обидві. Висока ампутація… Зараз я на етапі, коли можу стати на протези, але перед цим потрібно пройти реабілітацію у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це місце, де я зможу навчитися жити в нових умовах, адаптуватися до нової реальності і повернути собі самостійність. Два місяці реабілітації – для мене це можливість підготуватися до протезування та шанс знову відчути землю під ногами. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Віктор, позивний ШЕБА У січні 2023 року мене мобілізували до Збройних Сил України. Без жодного досвіду я став сапером. Мій фронт — Донецький напрямок. Восени 2024 року, під час бойового завдання поблизу населеного пункту Шевченко. Ми встановили на наш автомобіль РЕБ. Цей пристрій врятував нас, коли дрон-камікадзе летів прямо на нашу групу. Встиг лише крикнути: «Хлопці, дрон!» і закрити обличчя руками. Потім — вибух, пекучий біль і тиша...Удар забрав у мене ліву кисть, а праву сильно пошкодив. Лопнули барабанні перетинки. У Запоріжжі мені провели санітарну ампутацію, а пізніше в Кропивницькому — пластику на правій руці. Я переніс кілька операцій на слух і праву руку. Зараз найважливіше — спеціалізована реабілітація в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ , це мій шанс. Там я зможу відновити сили, навчитися жити з новими реаліями та повернути собі хоч частину тих можливостей, які відібрала війна. Але це вартує чималих коштів, і самотужки мені цього не подолати. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр, позивний ШУМ З перших днів повномасштабного вторгнення приєднався до лав 25-го окремого штурмового батальйону. Наш напрямок – Донецький. 13 липня 2022 року я отримав поранення. Під час бою я накрив собою побратима, щоб захистити його від вибуху. Мінно-вибухове поранення забрало в мене праву ногу до рівня стегна, частину пальців на обох руках і залишило з важкими травмами обох кистей. Лікарі зробили все можливе, щоб зберегти мою ліву руку, але зараз вже ясно, що незабаром доведеться її ампутувати. Зараз я маю протез для правої ноги, але для того, щоб користуватися ним, необхідний лайнер – спеціальний ущільнювач, який забезпечує зручність і функціональність протезу. Без цього елемента я не зможу ходити. Враховуючи майбутню ампутацію руки, милиці для мене більше не будуть варіантом, і єдиний спосіб пересуватися – це стабільно працюючий протез. Лайнер, яким я користуюся, вже зносився і потребує термінової заміни. З цього приводу звертаюсь по допомогу до благодійників. ПЕРЕРАХОВАНО: 61 040 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій, позивний МОЛЬФАР Я служу в 12-й бригаді спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України. На війну я прийшов ще у 2014 році добровольцем. Моє життя кардинально змінилося у березні 2022-го на Азовсталі. Під час авіаудару ворога я отримав важке поранення: були зламані обидві кістки лівої ноги, осколки пошкодили живіт, і зламався таз. Мене доставили до військового шпиталю в Маріуполі, але через два дні ворог його знищив авіаударом. Мене повернули на Азовсталь, у підвал, де наші лікарі влаштували імпровізований шпиталь. Звідти евакуація гелікоптером з повного оточення була наче диво, і так почалося моє довге лікування. Коли зміг стати на ноги, не вагався й повернувся до строю. Але через брак реабілітації, перевантаження та ускладнення восени минулого року мені довелося знову лягти на операційний стіл. Зараз моя основна мета — позбутися постійного болю в нозі та знову ходити без обмежень. Лікарі кажуть, що це можливо, якщо пройти якісну реабілітацію яку забезпечують в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Реабілітацію МОЛЬФАРА в Західному спортивно-реабілітаційному центрі буде сплачено ГО «АЗОВ СУПРОВІД» Історія бійця

Боєць Андрій, позивний АНДЖЕЙ У 2023 році мене мобілізували до 36-ї бригади, 1-го окремого батальйону морської піхоти. Моя служба проходила на Донецькому напрямку. Там було гаряче, як ніколи, але ми трималися, бо розуміли, за що боремося. Під час одного з боїв я отримав важке поранення — спинно-мозкову травму. Лікарі зробили операцію, яка врятувала мені життя. Але залишилося питання: чи зможу я знову ходити? Кожен день реабілітації — це важка робота над собою, біль і водночас надія. Моє найбільше бажання зараз — знову відчути свої ноги, зробити перший крок… Лікарі кажуть, що спеціалізована реабілітація в центрі «Агапе» може значно підвищити мої шанси на відновлення. Там працюють професіонали, які вміють повертати функціональність навіть у найскладніших випадках. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 53 200 ГРН Історія бійця

Боєць Ігор Малий, позивний МАЛИЙ Я пішов захищати Україну в перший день повномасштабного вторгнення, я помічник гранатометника в складі 64-го окремого стрілецького батальйону. 24 березня 2023 року поблизу села Павлівка на Донеччині ми виконували бойове завдання. Усе сталося за мить: потужний вибух, удар і темрява… В Дніпрі лікарі видалили уламок, що застряг у голові. На жаль, багато дрібних уламків залишилося. Втрата крові, кома… Травма забрала у мене ліве око і паралізувала праву сторону тіла. Лікарі казали, що шанси повернутися до нормального життя мінімальні. Але я не здався. Після року інтенсивного лікування та реабілітації я навчився ходити знову. Зараз мені дуже потрібна спеціалізована реабілітація в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це дасть мені шанс повернути рухливість і впевненість у своїх силах. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Вадим Запорожець, позивний ТИХИЙ 1 червня 2022 року мене мобілізували до лав Збройних Сил України. Спочатку я опанував професію навідника, але мої технічні навички швидко знайшли застосування. Я ремонтував і обслуговував військову техніку, і це стало моїм основним завданням. Ми працювали в найгарячіших точках, під постійними обстрілами, іноді на межі можливостей. 7 вересня 2022 року в селі Піски на Донеччині я отримав поранення, яке змінило все моє життя. Ми готувалися до виконання бойового завдання, коли ворог атакував із дрона. Перший вибух пролунав поруч із нами. І одразу після цього пролунав другий вибух… Мене збило з ніг, ноги присипало землею. Я не відчував болю, просто не міг поворухнутися… Лікарі боролися за моє життя, а рідні завжди були поруч та молилися, щоб вижив. Усвідомлення того, що мої ноги більше мене не слухають, стало справжнім шоком. Складна та тривала реабілітація Вадима Запорожця продовжується у клініці «Святенко». Лікарі щодня працюють над заживленням глибоких пролежнів та продовжують курс фізичної реабілітації. Це кропіткий процес, що вимагає часу, сил і значних фінансових витрат. Всі процедури — дороговартісні, і самотужки Вадим не може з ними впоратись. Важливий будь-який донат! ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 655 600 ГРН Історія бійця

Боєць Тарас, позивний НІМЕЦЬ 24 лютого 2022 року, перебуваючи на роботі на зміні в Борисполі, почув перші вибухи. В той же день разом із другом-ветераном АТО пішов до військкомату. Так я потрапив до 72-ї окремої механізованої бригади, з якою пройшов найгарячіші точки війни. Моя служба – це оборона та звільнення Мощуна і Горенки, бої під Бахмутом і Вугледаром. Перше легке поранення отримав на початку бахмутської операції. Після лікування я повернуся в стрій. Друге поранення я отримав під Вугледаром. У бою на другий день мене поранило в коліно. Попри тяжке поранення, після лікування я повернувся на передову. Служив і далі, навіть не підозрюючи, що суглоб у моєму коліні майже зруйновано. Я виконував бойові та службові завдання, поки коліно не втратило здатність функціонувати. Наразі мій суглоб потребує заміни. Я не можу рухатися без болю. Ендопротезування – це мій шанс повернутися до активного життя. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 99 500 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр, позивний ФОРЕСТ Мені було 12 років, коли почалася війна на сході України. Події 2014 року сильно вплинули на мене. Дивлячись на новини, я вирішив, що стану військовим. Після дев’ятого класу я вступив до військово-морського ліцею в Одесі. У 2019 році я продовжив навчання у Військовій академії, де обрав морську піхоту. Після випуску у 2023 році став командиром взводу в новоствореній 37-й бригаді морської піхоти. Перший бій, перше поранення. Літо, населений пункт Велика Новосілка. Осколкове поранення в ногу стало для мене бойовим хрещенням. Після лікування повернувся на службу. За кілька тижнів я підірвався на протитанковій міні. Але тоді все обійшлося, і я продовжив службу… Найгірше сталося пізніше, у Токарівці. Того дня я був на командному спостережному пункті батальйону. Перший приліт завалив моє укриття, але я вибрався. Оцінивши обстановку, почув, як летить другий снаряд. Він впав позаду, але коли я спробував стати на ноги, зрозумів, що щось не так. Нога просто висіла на шматку шкіри… Найважче було потім — реампутація в Миколаєві, зняття пов’язок в Одесі без знеболення. Ця біль була гіршою, ніж сам момент втрати ноги. Але навіть тоді я знав, що маю триматися. Сьогодні я продовжую службу. Моя мета — залишатися в строю. Для цього мені потрібен спортивний протез. Він дозволить мені бути мобільним, виконувати бойові задачі та займатися спортом, який став для мене новою мотивацією. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 319 552,16 ГРН Історія бійця

Боєць Михайло Дузенко Народився та виріс на Харківщині. Все своє життя він присвятив механіці та ремонту техніки. У жовтні 2022 року Михайла мобілізували до лав ЗСУ. Він опанував професію навідника, але його здібності до техніки стали ключовими у взводі технічного забезпечення. Ремонт і обслуговування військової техніки стали його основною бойовою роботою під Бахмутом, у Часовому Яру та інших гарячих точках. У жовтні 2023 року, під час виконання бойового завдання в Лимані, Михайло отримав серйозну черепно-мозкову травму. Під час ремонту техніки ворог скинув авіабомбу… Три місяці він перебував у реанімації, борючись за життя. Зараз Михайло проходить лікування у Клініці Святенко. Для подальшого відновлення потрібно провести дві операції, встановити шунт та індивідуальну титанову пластину (протез кістки черепа). Обидві операції безплатні, але витрати на необхідні матеріали лежать на плечах родини Михайла і є для них непідйомними. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 117 540 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Ткаченко, позивний РАКЕТА Мені 19 було, коли я вперше одягнув військову форму. Служив у 72-й бригаді механіком-водієм БМП. У 2020-му демобілізувався і почав працювати водієм. Але 24 лютого 2022 року вирішив повернутися до війська. Мене прийняли у 30-ту бригаду, де я став стрільцем-снайпером. Ми вирушили на Бахмутський напрямок, де були перші бойові завдання, перші втрати й усвідомлення того, що це справжнє пекло. Потім була Попасна, Троїцьке, нескінченні бої. 8 червня 2022 року ми отримали наказ рухатися на підкріплення. Дійшли до залізничної колії, яку треба було перетнути. Вирішили ризикнути та пройти по мосту. Тільки наблизилися до нього, як з’явилися два ворожих танки. Снаряди почали рвати все довкола. Мене накрило вибухом. З усіх хто був під мостом тільки я залишився живий, але мою ліву руку відірвало одразу… Завдяки тому, що я не відключився, зміг врятуватись. Врешті мене побачили побратими. Мене доставили на станцію залізничного вокзалу. Там в підвалі медики надали першу допомогу… потім евакуація, лікарні, операційні... Я вижив. Але тепер триває боротьба за відновлення. Попереду на мене чекає важка робота: операція на колінному суглобі; фантомні болі у культі лівої руки - я відчуваю руку, якої більше немає; наслідки контузії; порушення ходьби та постави… Наразі потребую продовження відновлення в реабілітаційній клініці «Святенко». ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 117 800 ГРН Історія бійця

Боєць Роман Трохименко, позивний ПÝГАЧ З вересня 2018 до вересня 2021 року я підписав контракт зі ЗСУ та ніс військову службу у 18 ОБМП, 35 ОБрМП. Морська піхота, тобто. З 2022 року від 26 лютого я перебуваю на військовій службі у 241 бригаді тероборони міста Києва, 207 стрілецький батальйон, 1 стрілецька рота. Тричі поранений. За рік ми не брали жодної участі у цій війні, крім навчання. Навесні 2023, коли ми таки рушили, то потрапили на Соледарський напрям, стояли у Слов’янську. Перше поранення - легка рана (глибока подряпина) у праву сідницю, швидко загоїлася, й незадовго по тому я, повернувшись до підрозділу, продовжив службу. Друга рана знайшла мене на дні окопу, бо клятий ВОГ із АГС розлупився об дерево вгорі… уламок в печінці. Вийняли, загоїлося, хоч і на відміну від попереднього - болячіше і довше. Навесні 2024 ми заступили на бойові позиції на Марʼїнському напрямі. …Нас було троє, ми мали зайняти свою позицію на досить віддаленій точці, до якої йшли більшу частину ночі. Не дійшли. Дрони зі скидами нас відігнали звідти. Під час відходу у лісосмузі на привалі біля мене (ми розосередилися) поцілило чимось із дрона. Як згодом констатували лікарі: перебило центральний нерв вгорі на стегні, була велика втрата крові й контузія. До своїх добрався згодом, десь за півгодини по тому. Там мене й перев’язали… В результаті «турнікетного синдрому» ногу мою врятувати не вдалось… Протез для Романа буде повністю оплачений державою, і потреби в благодійній допомозі наразі немає. Всі зібрані кошти будуть спрямовані на реабілітацію Олександра, позивний ЕДДІ Історія бійця

Боєць Володимир Барбелюх, позивний ОДЕСА Війна застала мене у Варшаві, де я на той момент працював. А на початку повномасштабного вторгнення допомагав людям, які тікали від війни за кордон. Коли потік біженців трохи зменшився, я разом з другом повернувся до України. В Києві ми приєдналися до територіальної оборони. Потім вирішили перейти до новосформованого загону ТРО «Азов». У березні 2022 року цей загін реорганізували в полк «ССО Азов», і вже влітку 2022 року я вирушив на Запорізький напрямок. А восени почалось формування 3-ї Штурмової бригади. Ми пройшли навчання та вирушили на Бахмут. 25 червня 2023 року перебуваючи в зоні бойових дій на Донецькому напрямку, при виконанні службових обов'язків отримав важку травму шийного відділу хребта. Миттєво моє тіло паралізувало. Понад рік триває моя боротьба за життя і незалежність. Я все ще паралізований, і моя травма має тяжкі та незворотні наслідки. На жаль, у мене немає рідних, які могли б забезпечити догляд, тому я змушений покладатися на допомогу небайдужих людей. Наразі я проходжу курс реабілітації в центрі «Агапе», але потребую його продовження. Кожен день у цьому центрі – це шанс наблизитися до самостійного життя. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 113 400 ГРН Історія бійця

Боєць Олег Констандогло, позивний СТЕП Мені 25 років, я з Харкова. У 2022 році я добровільно мобілізувався. До цього два роки служив за контрактом у Збройних силах України, проходив підготовку в Полтавському інституті зв’язку, а згодом приєднався до штурмового батальйону. Брав участь у боях за Бахмут і Часів Яр. 26 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі Новоіванівки Курської області наш підрозділ потрапив під мінометний обстріл ворога. Я отримав мінно-вибухову травму, переломи основи черепа та лицевих кісток, вогнепальне осколкове поранення обличчя, забій головного мозку та часткову втрату слуху. Зараз я долаю тривалий та складний шлях відновлення. Наразі мені потрібна допомога, щоб отримати індивідуалізований набір для металоостеосинтезу середньої зони обличчя. Це складна та дороговартісна процедура, яка допоможе мені відновити обличчя. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 24 480 ГРН Історія бійця

Боєць Ігор Ігнатенко, позивний СОВА У березні 2022 р. мене мобілізували з оперативного резерву першої черги. У 2015–2016 роках, я вже захищав Україну в зоні АТО. У лютому 2023 р. мене направили на навчання у Німеччину. Після повернення наша бригада вирушила на Запорізький напрямок. 4 вересня 2023 року під час бойового виїзду поблизу села Мала Токмачка я отримав мінно-вибухову травму та тяжку черепно-мозкову травму, втративши велику кількість крові… Далі були складні етапи евакуації: Запорізька обласна лікарня, де провели першу операцію, Дніпро, де розпочався менінгіт і набряк мозку… І знову поетапний евак до Києва, де я найтяжчий поранений військовий… Коли я перебував у критичному стані в реанімації, мені провели ВЛК. Комісія ухвалила, що мені не потрібне подальше лікування і реабілітація, зазначений лише догляд. Це рішення призвело до скасування всіх виплат. Але ні мої рідні та близькі, ні лікарі інтенсивної терапії Київського обласного центру реабілітаційної медицини не змирилися з таким вироком. Через півроку я розпочав реабілітацію у центрі «Модричі». Мене заново вчили рухатися, говорити, контролювати своє тіло. Для продовження реабілітації в центрі «Модричі» потрібні кошти, яких моїй родині не вистачає. Я звертаюся до всіх небайдужих із проханням допомогти продовжити боротьбу за життя і відновлення. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 402 000 ГРН Історія бійця

Боєць Микола Дорохов, позивний СНАЙПЕР На початку війни у 2014 році жив у Криму, але після окупації півострова, змушений був залишити дім та переїхати до Генічеська. У 2022 році російська армія окупувала і це місто, і я був змушений їхати далі вглиб України до Черкаської області, у місто Канів. Саме там я приєднався до територіальної оборони, а згодом 18 травня 2022 року добровільно пішов служити у лави Збройних Сил України. Моє рішення боротися за Україну було не лише патріотичним — у березні 2022 року під час боїв за Донеччину я втратив брата. Його смерть стала для мене переломним моментом. У 2023 році під час виконання бойового завдання я отримав перше поранення — в ногу, від ворожого снайпера. Після лікування у Кременчуці та реабілітації я повернувся на фронт. Однак 28 червня 2024 року мене знову поранило — цього разу осколки влучили в руку, що призвело до втрати її функцій. Наразі рука не працює, пальці не рухаються, і для її відновлення мені потрібна тривала та складна реабілітація в Західному реабілітаційно-спортивному центрі. Я маю шанс відновити руку та повернутися до служби. Прошу допомогти мені пройти цей шлях. Кожна гривня — це крок до мого одужання, до повернення до бою, до нашої спільної перемоги над ворогом. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Євген, позивний БОРОДА Був кадровим військовим, починаючи з 2005 року, і до кінця 2017-го. У складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади брав участь у війні на Донбасі. В 2017 році вирішив звільнитися, але коли розпочалося повномасштабне вторгнення в лютому 2022-го, добровільно мобілізувався і знову став до лав Збройних Сил України. Брав участь у боях під Києвом, на Донеччині та Херсонщині. Під час одного з бойових завдань, повертаючись з позицій на автомобілі, у нас лопнуло колесо, і машину винесло у кювет. Мене викинуло з автівки, отримав серйозні травми – переломи хребта, тазу та правої гомілки. Мене евакуювали на стабілізаційний пункт, а далі були операції та лікування. Наразі минуло вже три місяці після останньої операції, але поки що не працює нога, є проблеми з тазом і хребтом. Потребую тривалої та професійної реабілітації в Західному реабілітаційно-спортивному центрі, щоб відновити функції тіла і знову повернутися до активного життя, до служби. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Тарас Тимчишин, позивний БАРАБАС У лютому 2023 року я добровільно зʼявився до Івано-Франківського РТЦК, щоб вступити до лав ЗСУ. У квітні 2024 року я отримав надскладні травми, пов’язані з проходженням військової служби, а саме потрапив у ДТП, яке кардинально змінило моє життя. Кожен день був боротьбою за життя, і тільки завдяки зусиллям лікарів та підтримці близьких я зміг вижити. Рух в моїх ногах обмежений через постійний біль. Я не можу повністю розігнути або зігнути коліна та гомілковостопи, а рухи в плечі хоч і можливі, але супроводжуються болем. Усе, про що я мрію, — це повністю відновитися та повернутися до служби. Попереду довгий шлях, і для цього мені потрібна ваша підтримка. Західний реабілітаційно-спортивний центр, де я планую пройти повний курс відновлення, дає надію на повернення до нормального життя. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Микола Лобур, позивний КАППА Я головний сержант 2-ї роти 1-го батальйону 117-ї механізованої бригади. На військовій службі з березня 2022 року, був добровільно мобілізований. Проходив через різні військові випробування, але бойове завдання в Запорізькій області біля села Роботине стало для мене доленосним. Під час мінометного обстрілу мене накрило. Я відчув сильний удар у спину. Зрозумів, що не можу поворухнутися — нижня частина тіла перестала слухатись. Евакуювали мене доволі швидко, зволікати не було часу, на кону стояло моє життя. Практично увесь час евакуації я був при тямі... Отримавши важку травму хребта, наразі пересуваюсь у кріслі колісному, проте самостійно себе обслуговую. Нещодавно у мене з’явилися рухи в ногах, і тепер я маю перспективу почати ходити. Це дарує мені додаткові сили боротися за відновлення. Наразі я проходжу військово-лікарську комісію і готуюсь до курсу реабілітації в Західному реабілітаційно-спортивному центрі. Мені потрібно укріпити тазові м’язи, відновити баланс та здобути нові навички для соціальної адаптації. З вашою підтримкою я вірю, що зможу пройти цей важливий етап відновлення. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Роман Максимець, позивний ІСПАНЕЦЬ У 2015 пішов служити за мобілізацією в батальйон «Донбас Україна». Я був сапером і відповідав за інженерну підготовку під час виконання бойових завдань. Одразу отримав позивний ІСПАНЕЦЬ. Моя служба проходила в найгарячіших точках Донбасу, і 6 липня 2016 року під час боїв у Мар'їнці отримав важке поранення. Праву руку й ногу відірвало, стопу на лівій нозі роздробило осколком. У ліве око потрапило безліч дрібних осколків, воно було випалене, праве також зазнало ушкоджень, ще й вибило барабанні перетинки… Загалом зробили 12 операцій: операцію на нозі, ампутацію стопи, операцію на руці. Потім — видалення ока (а згодом — встановлення імпланта), заміна кришталика на правому оці, кілька операцій на носі і на вухах… Мені встановили механічні протези, профінансовані державою. У 2017 році за державною програмою я поїхав за кордон, де отримав свою першу біонічну руку та електронний протез колінного суглоба. Цей протез служить мені вже більше семи років і він вже вичерпав свій ресурс. Колінний вузол, який мені дійсно необхідний — Genium X3, він ідеально підходить для мене. Його особливості на підйомах і спусках значно полегшують рух, а заряд батареї тримається набагато довше. Ще важливіше — цей протез забезпечує кращу стабільність під час спотикань та в нестандартних ситуаціях, що особливо важливо для мене, оскільки маю потрійну ампутацію та проблеми із зором. Забезпечення протезом буде здійснено за рахунок державного бюджету. Після поранення Роман має значні проблеми зі слухом та зором, через що, він використовує спеціальні пристрої, які значно поліпшують його побут і якість життя. Ці пристрої нещодавно вийшли з ладу. У зв'язку з чим, Роман мав нагальну потребу в нових девайсах: слухові апарати, планшет , лайнер – без нього експлуатація нового протеза не можлива. Завдяки допомозі dobro.ua фонд «Громадянин» придбав все необхідне для Романа. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 148 103 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро, позивний ДЖЕК Я пішов на війну добровольцем 7 березня 2023 року. Служив командиром окремого гранатометного взводу у військовій частині 4723. Ми боронили нашу землю в Донецькій області. Моє перше поранення сталося 2 квітня 2023 року біля села Джерельне, що на Луганщині. Ми рухалися на автомобілі для облаштування вогневої позиції, коли підірвалися на протитанковій міні. Тоді я отримав важку черепно-мозкову травму та контузію. Після тривалого лікування я повернувся до підрозділу. Вже 23 червня 2024 в с. Анріївка Сватовского р-н на Луганщині, під час виходу на опорний пункт підірвався на ворожій розтяжці... Я відразу зрозумів, що ніг немає, але болю не відчував… Коли я прокинувся в реанімації, лікарі сказали, що я втратив ліву ногу до самого таза, а праву на рівні третини стегна. Наразі я перебуваю у Львові, проходжу реабілітацію. Попереду складне протезування, найважливіше завдання на цей момент - пройти повний спеціалізований курс реабілітації у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Там я маю навчитися користуватися кріслом колісним, покращити загальний фізичний стан і підготуватися до встановлення протезів. Завдяки підтримці наших друзів із Нідерландів, які організували благодійний концерт у місті Мідделбург ми сплатили 30-ти денний курс реабілітації для Дмитра. Враховуючи високу ампутацію обох кінцівок, навіть після протезування Дмитро змушений буде користуватися кріслом колісним. Тому для максимального відновлення Дмитру необхідно пройти другий курс реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Цей етап буде спрямований на вдосконалення володіння активним кріслом колісним, подолання сходів, бордюрів. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро, позивний ФОТОГРАФ Записався в ТРО у перший день повномасштабної війни. На другий день вже був зі зброєю в руках. 25 серпня 2022 року, під час виконання бойового завдання, мене важко поранило уламками з АГСу і міномету. Найбільший уламок перерізав артерію і сухожилля у нозі… Перший тиждень лікарі намагались зберегти ногу, пізніше при транспортуванні в іншу лікарню виявилось, що почався сепсис. На дев'ятий день після операції ногу ампутували вище коліна. Після 12 операцій і більше року лікування я отримав високофункціональний протез за державною програмою. Зараз потребую спеціальну накладку, яка допомагає комфортно використовувати протез. На жаль, державних коштів не вистачило, вони були витрачені на сам протез. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 17 000 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро, позивний СТЕЛ У 2014 році я добровольцем пішов боронити рідну землю в зоні АТО. З 2014 по 2017 рік я служив за контрактом. 24 лютого 2022 року, під час повномасштабного вторгнення, я знову добровільно підписав контракт, цього разу з ТРО. Після трьох місяців служби мене перевели до 5-ї штурмової бригади ЗСУ. 16 січня 2023 року, під час виконання бойового завдання в місті Бахмут, я отримав важке мінно-вибухове поранення, яке призвело до ампутації ноги. Протягом наступних місяців я пройшов тривалий шлях лікування, протезування та реабілітації. Наразі протез потребує заміни лайнера, без якого експлуатація протезу неможлива. ПЕРЕРАХОВАНО: 5 761,02 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро Жовтобрюх, позивний ПУМА У перший день повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, я долучився добровольцем до роти охорони Чернігівського територіального центру комплектування. Наш підрозділ брав участь у обороні Чернігівщини, а після її звільнення в складі 58 ОМПБр ім. гетьмана Івана Виговського воював на Харківщині та Донбасі. 1 квітня 2023 року, під час штурмових дій, я отримав важке поранення у грудну клітину. Лікарі називали дивом, що я вижив. Чотири місяці лікування допомогли мені повернутися до строю. На жаль, під час боїв на Вугледарському напрямку я отримав друге поранення. Ми евакуювали поранених бійців, наш пікап наскочив на міну. Мій стан різко погіршився, знов постраждали внутрішні органи, згодом звільнили в запас через інвалідність. Наразі потребую реабілітації в Західному реабілітаційно-спортивному центрі, тому звертаюся до вас із проханням допомогти зібрати кошти. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Ігор, позивний БІЛИЙ Мобілізований на військову службу 6 березня 2022 року. Я був зв’язківцем у складі 68-ї окремої єгерської бригади. 5 вересня 2022 року ми знаходилися в селі Богоявленка біля Вугледару, і о 01:30 в підвал до нашого підрозділу зв’язківців прилетіли дві ракети С-300. Верхні бетонні перекриття просто падали на нас. Це був кошмар. Одна з плит впала мені на ноги… З 19 хлопців живими лишилося лише 6, я один із них. 13 наших друзів загинули того дня. Під завалами я провів 6 годин, але лише 40 хвилин був при свідомості. Мене рятували побратими. Я був у паніці, задихався від болю, і розумів, що якщо мене не витягнуть, то це кінець. Я навіть думав, що якщо вдасться підняти плити, то мої ноги доведеться ампутувати. На щастя, одна з них залишилася неушкодженою. Після цього я пройшов тривалий шлях лікування, протезування та реабілітації. Зараз мені необхідний додатковий лайнер для протезу, без якого його експлуатація неможлива. ПЕРЕРАХОВАНО: 14 706,14 ГРН Історія бійця

Боєць Євген, позивний ВАНГА Я почав свою військову службу ще у 2019 році. За три місяці до повномасштабного вторгнення закінчив контракт, але коли 24 лютого 2022 року почалася війна одразу пішов добровольцем у 68 окрему єгерську бригаду на посаду стрільця-снайпера. 9 квітня 2023 р. під час одного з бойових завдань я отримав важке мінно-вибухове поранення… Це було справжнім дивом, що я вижив. Мене оперували сім годин, і після цього я впав у кому, в якій перебував десять днів. Коли я прокинувся, виявилося, що паралізована вся ліва сторона тіла. Під час операції лікарі видалили осколки, але пошкодили нерв, що спричинило ускладнення та паралізацію. Наразі я проходжу довгий курс реабілітації, радію результатам, бо вже став на ноги та потроху самостійно починаю ходити. Але мені потрібно продовжувати лікування, Потребую відновлення в Західному реабілітаційно-спортивному центрі. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Військова Дарина, позивний МАРА Мені 19 років. У 2024 році я добровільно приєдналася до лав Національної гвардії України. Проходила службу в 13-тій бригаді НГУ "Хартія". У квітні 2024 року під час виконання службових обов’язків я отримала важке вогнепальне черепно-мозкове поранення. Коли розпочався обстріл і я почула крики поранених побратимів, одразу побігла допомагати. Після того, як витягнула четвертого пораненого й надала йому допомогу, я побігла за наступним, в цей момент розірвався касетний боєприпас, і мені в голову влучив уламок… Після операції я впала на двадцять днів в кому. Прокинувшись, не могла ні говорити, ні рухатися… Майже півроку я намагаюся відновитися. Реабілітація триває, але це нелегкий шлях. Зараз я закінчую реабілітацію в клініці «Оберіг». Завдяки наполегливій роботі спеціалістів центру, я вже роблю свої перші самостійні кроки. Але для повного відновлення необхідно продовжувати лікування та реабілітацію в іншому закладі - реабілітаційний центр «Модричі». ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 497 943,10 ГРН Історія бійця

Боєць Богдан Капріян, позивний ПСІХ Я старший лейтенант, ветеран війни, інвалід 3-ї групи. Зараз я командую ротою у навчальному батальйоні. У мене є сім'я — дружина і двоє діток. Після навчання мене направили служити в 24-ту окрему механізовану бригаду імені короля Данила, де я став командиром розвідувального взводу. У липні 2022 року, виконуючи бойове завдання під час наступу на Херсон, біля Сухих Ставків, я отримав серйозні травми. Проте після лікування повернувся до служби. Але у вересні 2022 року, під час артилерійського обстрілу біля села Безіменне, я знову зазнав тяжких поранень… Зараз пересуваюся за допомогою палиць. Ходьба стала болючим викликом. Лікарі діагностували у мене стійку комбіновану контрактуру обох кульшових суглобів, деформуючий остеоартроз, остеохондроз хребта. Щоб повернутися до нормального життя і продовжувати службу, мені необхідно зробити операцію з заміни обох кульшових суглобів (потребую ендопротези Medacta, Швейцарія). Це дасть можливість не лише позбутися болю, а й повернутись до своєї справи — навчання мобілізованих курсантів. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 190 000 ГРН Історія бійця

Боєць Тарас, позивний ТУМАН Коли почалося повномасштабне вторгнення, я пішов у військкомат і записався на службу. Мене відправили в Старичі, де пройшов навчання як навідник міномета, а потім у військову частину А0222 в Києві. Важкі бої в Донецькій області, н.п. Красногорівка. Пам'ятаю день поранення, як зараз. Наші позиції обстріляли з мінометів, потім долучилися й дрони. Від одного з вибухів уламок влучив у спину. Він розділився: одна частина проникла в нирку, інша застрягла в хребтовому м'язі… Після поранення та реабілітації я повернувся на фронт. Кожного дня відчував наслідки поранення. Біль був постійним супутником — таблетки вже не допомагали, лише уколи. Після трьох місяців піхоти мене перевели назад у мінометний розрахунок. Але після ротації все ж відправили на лікування. Мені потрібна операція з встановлення спінальної системи CAPSTONE. Без неї я не зможу нормально ходити, не зможу боротися з постійним болем. Лікарі готові зробити операцію безплатно, але треба придбати саму систему. З цього приводу звертаюся по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 72 000 ГРН Історія бійця

Боєць Антон Кузьо В червні 2023 року я отримав повістку… мене мобілізували до лав ЗСУ. Підготовку проходив у Десантно-штурмових військах в районі Житомира. Після короткого навчання мене відправили на передову, в самісіньке пекло Донецького напрямку. 23 січня 2024 року стало днем, який назавжди змінив моє життя. Нас було троє, а ще один побратим залишився в бліндажі. Один із хлопців помітив, як летить керована авіабомба (КАБ), і ми встигли впасти на землю, захищаючи голову та відкривши роти, щоб уникнути контузії. Але вибухова хвиля накрила нас, і двоє моїх товаришів загинули на місці. Мене відкинуло вибухом… В лікарні я зрозумів, що втратив зір після вибуху: уламки знищили мої очі. Мені двічі провели трепанацію черепа через крововиливи. Пізніше, довелося пережити операцію на органах травлення, щоб відновити їх після пошкоджень. Розуміючи всі складнощі мого стану, на лікування погодилась взяти тільки реабілітаційна клініка «Святенко». Для подальшого відновлення мені необхідно продовжувати реабілітацію. Антон продовжує адаптуватися до життя у цілковитій темряві. Це щоденна боротьба за незалежність: навчання шрифту Брайля, рефлекси, звички, нові способи взаємодії зі світом. Лікарі реабілітаційної клініки рекомендували Антону високотехнологічний пристрій — окуляри-помічники доповненої реальності Envision. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 441 000 ГРН Історія бійця

Боєць Антон Теленчак, позивний МИРОТВОРЕЦЬ Після закінчення «Морехідної школи» МПТУ, вирішив присвятити своє життя службі в армії. У 2013 році підписав контракт з ЗСУ. З 2014 по 2017 рік брав участь в Антитерористичній операції (АТО), за що отримав нагороди. 25 лютого 2024р. Антон без вагань зібрав речі та добровільно поїхав до військкомату. Доля знову привела його в Донецьку область, де він служив у військовій частині А0536, окремій механізованій бригаді, на посаді старшого сержанта. Під час бойових дій поблизу населеного пункту Володимирівка, Донецької області, 15 травня 2022 року Антон отримав тяжке поранення: мінно-вибухове уламкове поранення лівої тім'яної та скроневої часток голови. Він перебував у комі майже три місяці, і коли вийшов з неї, ми почали вчитися всього заново — пити, їсти, тримати ложку, сидіти, ходити, говорити. Зараз уже є помітний прогрес. Лікарі дають непогані прогнози, говорять, головне не зупинятися і продовжувати відновлення. Наразі Антон потребує відновлення в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир Логвиненко, позивний ЛУКА Я добровільно вирішив стати на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Уже 25 лютого 2022 року я приєднався до лав частини А7347, ставши кулеметником. 5 червня 2023 року, виконуючи бойове завдання на Харківському напрямку, я отримав тяжке поранення. Це було ізольоване вогнепальне осколкове проникнення, осколки зачепили хребет та спинний мозок. В результаті поранення отримав численні пошкодження, уламковий перелом хребців та спінальний шок… Я прокинувся в лікарні, відчуваючи лише біль, слабкість і параліч. Я наново вчився підніматися з ліжка, сидіти, виконувати елементарні дії, які раніше здавалися такими простими. Зараз я вже впевнено пересідаю з крісла на ліжко та інші поверхні. Для того щоб покращити свій стан та навчитися бути самостійним у побуті, я потребую подальшого відновлення в реабілітаційному центрі «Агапе». Моя мета — знову стати на ноги, рухатися самостійно і повернутися до повноцінного життя. Лікарі змінили індивідуальний план відновлення Володимира, тож додаткових коштів він більше не потребує. Зібрані гроші перенаправлено на допомогу Андрію Самойленку, позивний ШУРІК. Історія бійця

Боєць Дмитро Рубець, позивний ЕСТОНЕЦЬ Я добровільно мобілізований військовослужбовець. До лав збройних сил став 25 лютого 2022 року. На даний час служу в 411 окремому батальйоні БПАК, посада: оператор безпілотних авіаційних комплексів. 6 квітня 2024 року, на Авдіївському напрямку (с. Очеретине), отримав важке мінно-вибухове поранення лівої сторони тіла (осколкові поранення носа, руки, ноги, паху). Лікарям вдалося стабілізувати мій стан після клінічної смерті, але довелося ампутувати ліву руку. Пізніше, через 3-4 дні, в столичному шпиталі ампутували й ліву ногу, позаяк почав розвиватися сепсис. Обидві ампутації високі, що ускладнює протезування. Крім того, на жаль, коштів, які виділяє держава на протез після вичленення в тазостегновому суглобі, не вистачає, тому змушений звернутися по допомогу до благодійників. Після протезування планую продовжити службу. До поранення я обслуговував літальні апарати, маю великий досвід пілотування, ведення обліку та складування техніки. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 167 982,20 ГРН Історія бійця

Боєць Віталій Рубан, позивний VETAL У грудні 2022 року я був мобілізований до лав ЗCУ та став навідником кулемета у 77-й окремій аеромобільній бригаді Десантно-штурмових військ. 5 березня 2023 року, під час оборони Часового Яру, наші позиції накрили мінометним вогнем. Від першого прильоту я втратив відчуття в нижній частині тіла. Мої побратими намагалися евакуювати мене, але під час цього на нас знову обрушився обстріл… Далі не пам’ятаю. Я прокинувся в Дніпрі в лікарні Мечникова зі страшними травмами: розірвана ліва рука, перелом правої ноги, розбита права лопатка та ключиця, пробиті легені, а хребет перебитий. З того часу моє життя повністю змінилося. Зараз я прикутий до ліжка. Я не можу рухати ногами, а пересаджують мене у крісло за допомогою спеціального крану, тобто посадять – сиджу, дадуть їсти – їм, покладуть – лежу. Без сторонньої допомоги поки ніяк. мені потрібне спеціальне крісло колісне - Aviva RX 20, яке допоможе стати більш самостійним і полегшить життя моїм рідним. Коштів, які виділяє держава, не вистачає. Завдяки співпраці нашого фонду, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та постачальника крісло придбано за державні кошти Історія бійця

Боєць Василь, позивний КІТ Я добровільно став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. 28 лютого 2022 р. приєднався до лав 24 Окремої Механізованої Бригади імені короля Данила. Після навчання управлінню дронами мене призначили оператором БПЛА розвідувального взводу. Наш підрозділ вирушив на Донецький напрямок. Мій останній бойовий вихід був 18 грудня 2022 р. Під час виконання завдання нас було троє: я, НІМИЙ та ЛИХИЙ. Раптом розпочався прицільний обстріл з 120-мм міномета. Одна з мін прилетіла прямо на нас. ЛИХИЙ стояв попереду мене і прийняв на себе основний удар, загинув на місці. Я отримав важкі травми: вирване коліно, уламок у лівому оці, праве плече та ліве стегно також були поранені. НІМИЙ теж був важкий 300-й… Мене доставили в Костянтинівку, де надали першу медичну допомогу та ампутували ногу. Потім перевезли до Дніпра, в лікарню Мечникова, там я впав у кому на півтори доби. Після цього перевезли до Львівського військового госпіталю, де продовжив лікування та реабілітацію. Процес протезування настільки мене захопив, що я не тільки швидко навчився ходити на протезі з механічним коліном, а й почав працювати на протезному підприємстві. Зараз я сертифікований технік-протезист, виготовляю протези нижніх кінцівок. Я постійно на ногах – по 6-8 годин працюю не присідаючи. Часто їжджу у відрядження. Я добре опанував протез, який надала держава, але пройшов рік, і з моєю активністю його функціональності мені вже не вистачає. Я вже тестував на собі більш функціональний протез з колінним вузлом Genium X3 і зрозумів, наскільки мої можливості розширяться з його встановленням. Вартість протезу стегна з колінним вузлом Genium X3 перевищує 2 млн гривень. 5 листопада набрав чинності Наказ Міністерства соціальної політики України №464-н від 11 жовтня 2024 року, який змінив граничні ціни на високофункціональні протези для нижніх кінцівок. Раніше держава покривала вартість протезу до 1 195 819 грн, але тепер гранична ціна зросла до 1 719 373 грн. Це дозволило зменшити суму доплати за протез для Василя до 467 288 грн. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 467 288 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Коваленко, позивний ДИРЕКТОР Добровільно вирішив стати на захист нашої землі в перші дні повномасштабного вторгнення. Без жодних сумнівів вступив до лав територіальної оборони у складі 126 батальйону 112 бригади. Разом з побратимами ми обороняли Київ, і для мене це було більше, ніж просто виконання обов'язку – це був захист мого дому, моєї родини. На початку листопада 2022 року під час виконання бойового завдання я отримав декілька контузій і важке поранення. Після обстеження лікарі повідомили мені про серйозні проблеми з кульшовим суглобом. Ця проблема обмежила мою рухливість, кожен крок супроводжується постійним болем. Лікарі сказали, що єдине рішення – це тотальне ендопротезування кульшового суглоба. Операцію проведуть безплатно, але треба придбати якісний дорогий імплантат (виробництва Medacta, Швейцарія). Найбільше я мрію про день, коли після операції та реабілітації знову зможу повернутися на передову до побратимів, це мій обов'язок. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Іван Чорний, позивний ЧОРНИЙ Після здобуття освіти за спеціальністю «Пожежник», почав службу в Збройних Силах України. 21 березня 2017 р. підписав контракт з однією з військових частин сил логістики, де служив в роті пожежної охорони. Брав участь в АТО, здобув статус учасника бойових дій. Літом 2022 року, за власною ініціативою, Іван перевівся на службу до 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. 23 вересня 2022 року, під час виконання бойового завдання в районі н.п. Карпівка на Донеччині, Іван отримав надскладне поранення. Черепно-мозкова травма, забій головного мозку, субдуральна гематома, перелом лобної кістки. Він впав у кому, і його життя опинилося на межі. Іван пройшов через численні лікарні та операції. Невтішні прогнози лікарів, кома, численні запалення легень. Титанічна праця медиків та підтримка рідних дали свої результати. Іван бореться за кожен свій крок до одужання. З 03.07.2023 р. Іван проходить реабілітацію у медичному центрі «Модричі». Реабілітація коштує дорого, і родина вже витратила всі свої заощадження. Але вони не здаються. Івану потрібна підтримка, щоб продовжувати свою боротьбу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 123 900 ГРН Історія бійця

Боєць Леонід Золотой, позивний СОМАЛІ Протягом шести років я жив у Польщі, але коли почалося повномасштабне вторгнення росії в Україну, я не міг залишатися осторонь. Я залишив усе, що мав за кордоном, і повернувся додому, щоб приєднатися до десантних військ. У травні 2022 року я отримав перше поранення. Це були опіки, контузії, переломи правої сторони тіла. Важкі травми спричинили ускладнення, і я почав страждати від епілепсії. Але, попри все, я тримався й продовжував виконувати свій військовий обов'язок. Пізніше мене перевели у танкову частину в н.п. Золочів, а потім — до частини 4808 на Запорізький напрямок. Там у вересні 2023 року я знову отримав поранення лівої руки. Стан мого здоров'я значно погіршився, і мене звільнили зі служби. Я й досі лікуюся, поранення призвели до проблеми з кульшовим суглобом. На жаль, терапевтичні заходи не допомагають, за висновками лікарів єдине рішення – тотальне ендопротезування. Операцію зроблять безплатно, але потрібно придбати якісний імплантат Medacta, Швейцарія. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир Сендзюк На 7-й день великої війни пішов у військкомат. Мене хотіли взяти в нацгвардію, але через відсутність військового досвіду мобілізували лише за рік. 24.06.2024р. під час виконання бойових завдань в районі населеного пункту Північне, Бахмутського району, Донецької області внаслідок танкового обстрілу отримав мінно-вибухову травму: відкрите осколкове проникаюче черепно-мозкове поранення з пошкодженням тканин у лобній та виличній ділянці ліворуч. Забій головного мозку 3 ст. Травматичну енуклеація лівого ока. Перелом стінок орбіти. Вогнепальний перелом нижньої третини правої стегнової кістки. Наразі долаю складний шлях лікування. Щоб реконструювати травми обличчя, необхідно придбати спеціальні імпланти. Поєднавши зусилля з БФ "Лікарі для Героїв" наш фонд сплатив рахунок за виготовлення пацієнтспецифічного набору для металоостеосинтезу вилицево-орбітального комплексу. ПЕРЕРАХОВАНО: 34 277 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Лінєйцев, позивний ЛІНЬ Я доброволець! Влітку 2022 року подав всі документи та доєднався до 66 окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго. З 2023 року я разом з побратимами знаходився в зоні бойових дій. За цей час встигнув отримати 3 поранення, але після лікування відразу повертався на фронт. Четверте поранення кардинально змінило моє життя…23 липня 2023 року наш підрозділ виконував бойове завдання в районі н. п. Водяне Луганської області, де потрапив під масований ворожий обстріл. З поля бою мене у надважкому стані та без свідомості евакуювали до стабілізаційного пункту. Мій діагноз страшно читати. В мене було повністю паралізоване тіло, розірвані м'язи на нозі, роздроблена лопатка, пошкоджені внутрішні органи та поранено частину мозку, через що не функціонували кінцівки, я не міг самостійно дихати, ковтати, їсти та рухати головою. Осколки досі залишаються в лівій частині голови, в передпліччі та інших частинах тіла. Зараз я лише на половині шляху до відновлення, моє лікування та реабілітація тривають вже понад рік. Права нога та рука почали функціонувати. Проте, ліва частина тіла досі не працює, оскільки пошкоджена частина головного мозку. За попередній час відновлення в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ Сергій досяг значного прогресу. Реабілітологи відзначають, що Сергій має реальний шанс самостійно ходити без супроводу людей та допоміжних засобів. Однак для досягнення цієї мети йому необхідно пройти ще 90 днів інтенсивної реабілітації. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 525 000 ГРН Історія бійця

Боєць Золтан Синитар, позивний ГЕКТОР Я, старший сержант 51-го окремого стрілецького батальйону. На початку повномасштабного вторгнення був мобілізований на посаду командира відділення кулеметного взводу. Згодом мене призначили старшиною роти. З кінця 2022 р. наш батальйон тримав позиції на Куп’янському напрямку Харківської області, у лютому 2023 р. знаходилися в Бахмуті Донецької області. Пізніше нас перевели до Чорнобиля. Ще перед службою мене турбувала біль у коліні. Щоденні військові навантаження зробили свою справу. Після обстеження спеціалісти дійшли висновку - необхідне ендопротезування правого колінного суглоба. Терапевтичне лікування безсиле і вже не врятує коліно. А за відсутності хірургічного втручання я не зможу ходити. Операцію лікарі проведуть безплатно, але потрібно придбати якісний колінний суглоб швейцарського виробника Medacta, який гарантовано прослужить мінімум 15 років, та поверне мене до активного життя. Після операції та відновлення хочу повернутися до підрозділу та разом з побратимами дослужити до перемоги. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Руслан Григор’єв, позивний ГРИГОР Служив в 92-й окремій штурмовій бригаді імені кошового отамана Івана Сірка. Я кадровий військовий, на службі з 2021 року. Військову службу обрав з патріотичних намірів. 30 липня 2023 р. під час штурму підірвався на ворожій розтяжці та отримав тяжке поранення – вогнепальний перелом тазу, пошкодження внутрішніх органів, травматична ампутація верхньої лівої кінцівки тощо. Поранення сталося в районі населеного пункту Курдюмівка, Донецької області. Мені надав допомогу мій побратим та близький друг з позивним ТАРІК. Після цього хлопці винесли мене з поля бою, приїхав евак і забрав мене… Перша лікарня була в Дружківці Донецької області, далі рік лікування у різних медичних закладах та реабілітаційних центрах. Наразі розпочинаю шлях протезування. Потребую біонічний протез з кистю BEBIONIC EQD. Ця кисть є однією з найкращих в галузі протезування та забезпечить мені достатню функціональність та зручність. Проте, державних коштів на виготовлення підібраного протеза не вистачає. Тому я потребую доплати за благодійні кошти! ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 200 783,54 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро, позивний ТЯЖИК Я доброволець з перших днів повномасштабного вторгнення, 26 лютого 2022 року був мобілізований до лав ЗCУ. Понад два роки боронив неньку на Донецькому та Харківському напрямках. За цей час кілька разів був поранений, після лікування одразу повертався до свого підрозділу. 2 червня 2024 року при виконанні бойового завдання на Харківщині від прильоту FPV-дрону отримав поранення, був пошкоджений поперековий відділ хребта. Це призвело до утворення грижі, яка провокує постійні поперекові болі, болі в ногах, оніміння нижніх кінцівок. За висновками лікарів, єдине розв'язання проблеми – оперативне втручання, встановлення системи для транспедикулярноі фіксації хребта з встановленням кейджа для заміщення міжхребцевого диска в поперековому відділі. Це треба робити якомога швидше, бо є висока загроза негативних наслідків, які можуть призвести до паралічу ніг. Операція безплатна, але треба придбати систему, саме з цього приводу звертаюся по допомогу до благодійників. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 97 200 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир, позивний ПСІХ В перші дні повномасштабної сам пішов до військкомату. 2 березня я був уже в частині, потрапив до 59-ї бригади в/ч 1619 у склад АРТ дивізіону. Понад 9 місяців приймав участь у запеклих боях у Миколаєві, під Херсоном. А 1 грудня 2022 року у нас відбулася ротація, і ми переїхали на Донецький напрямок. 25 березня 2023 року мене поранило в Первомайську, біля Мар'їнки. Два ранкових штурми відбили. А потім десь з 8 ранку вони почали відпрацьовувати мене танком. Їм заважав мій кулемет. Два прильоту поруч... А третій в стіну за якою я сидів. Поранення були в таких місцях, що турнікети не накласти. Я пробув 14 годин на позиції без знеболювання, без медичної допомоги. Я збирався вже помирати… Через дві години після поранення один з побратимів наважився затомпонувати мені плече. Потім 4 км під обстрілами вийшов… Я отримав мінно-вибухову закриту черепно-мозкову травму. Найбільше постраждало обличчя та ліва нижня та верхня кінцівки. Більше року лікуюсь. Оперативні втручання, реабілітація. Рани загоїлися, але попереду ще запланована операція на обличчі. Поки чекаю на неї відновлюю рухливість верхньої кінцівки. Наразі потребую реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр, позивний ХОХОЛ Я служу в 35 Окремій бригаді Морської Піхоти, в 137 Окремому батальйоні. З початку повномасштабного вторгнення був мобілізований. А з 2010 по 2021 рік був кадровим військовим. У вересні 2022 року, при наступі на Херсон, перед його звільненням, отримав серйозну міно-вибухову травму, постраждав спинний мозок, в результаті відмовили ноги. А в процесі лікування, ще й ампутували нижню кінцівку. Пішла інфекція… Таких, як я, називають «спинальниками». Наразі потребую курсу відновлення в реабілітаційному комплексі «Агапе». Необхідно опанувати себе в такому стані та прийти до самостійності. А цьому теж потрібно вчитися. Прогнози лікарів, на даному етапі посередні, говорять одне: «Саня, треба далі працювати…» ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 64 400 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Бойко, позивний ДЄД Я кулеметник 118 механізованої бригади. До повномасштабного вторгнення ветеран війни в Афганістані, зараз інвалід війни 2 групи. Родом з м. Нововолинськ, Волинської обл. З перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем у військкомат, маючи 3 групу інвалідності (професійне захворювання), адже вважав, що маючи за плечима бойовий досвід, зможу бути корисним у війську. 12 липня 2023 р. виконуючи бойове завдання в районі н.п. П'ятихатки, Василівського району, Запорізької області, в результаті мінометного обстрілу отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, вогневе осколкове поранення лівого плеча та ліктьового суглоба з вогнепальним переломом плечової кістки. Мені довелось відкопувати свою руку, яку практично відірвало ударною хвилею, з-під землі. Я весь стікав кров'ю, на роздуми часу не було… Я вже пройшов десятки надскладних операцій. Лікарі, повернули мене до життя. Вони врятували руку, яка підпадала лише під ампутацію. Найбільше боюсь, що не зможу сам себе повноцінно обслуговувати. Потрібна ще одна операція, потребую встановлення індивідуального протеза ліктьового суглоба з заміщенням дефекту передпліччя та дистального (нижнього) відділу плеча. Єдиний варіант - це індивідуальний протез. Тому звертаюсь по допомогу до благодійників. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 292 100 ГРН Історія бійця

Боєць Олексій Звягін, позивний КУСТО Я старший солдат 28 окремого стрілецького батальйону, зараз ветеран війни, інвалід першої групи. Родом з м. Краматорськ Донецької області. З 2016 по 2021 рр. служив за контрактом в лавах ЗСУ. У 2022 році з початку повномасштабного вторгнення добровольцем повернувся до війська. В січні 2023 року, виконуючи бойове завдання у складі окремого кулеметного взводу під командуванням оперативно-тактичного угрупування «Соледар» на околицях с. Кліщіївка Бахмутського району, отримав вогнепальне осколкове проникне поранення голови… Я заново вчився говорити, кожен новий звук був великою перемогою. Жага до життя, наполегливість і підтримка рідних дали результат – я встав з крісла колісного і пішов! А через 7 місяців після коми зійшов на гору Кострича. Прогрес в реабілітації величезний, проте права частина тіла досі погано функціонує. Наразі маю ціль відновити руку та покращити мову, тому потребую кваліфікованої допомоги реабілітологів в Західному реабілітаційно-спортивному центрі. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Антон Я уродженець Криму, м. Євпаторія. Всі мої рідні залишилися в Криму. Навчався в Харківському авіаційному університеті. Отримав диплом за спеціальністю «Ракетно-космічна справа». Працював в університетській лабораторії, любив дослідження. Обожнював кататися на сноубордах і скейтбордах, інструктор з дайвінгу. Напередодні повномасштабного вторгнення працював у сфері IT. 19.01.24 р. під час виконання бойових завдань біля н.п. Кринки Херсонської обл. отримав вибухове черепно-мозкове поранення, струс головного мозку. Множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення підборіддя з вогнепальним багатоуламковим переломом нижньої щелепи. Закриту травму грудної клітки, осколкові поранення правого ліктьового суглоба, правої та лівої кистей рук. Множинні вогнепальні осколкові сліпі та наскрізні поранення м'яких тканин обох нижніх кінцівок. Наразі потребую моделювання та виготовлення індивідуалізованого імплантата нижньої щелепи. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 104 575 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро Набоков, позивний К.Т.Н. Мобілізований в січні 2023 р., потрапив в «учебку» сил підтримки у м. Кам'янець-Подільський, потім до 58 ОМБр. Спочатку на посаду стрілка-санітара, потім перевели на бойового медика. Поранення отримав 5 січна 2024 р. біля населеного пункту Новодонецьке Донецької області. В складі інженерної групи виконував бойовий наказ, під час переміщення наступив на міну. Трапилось все дуже швидко, йшов, спалах, лежу. Побачив, що нема частини ноги…Лікарі зробили все, щоб зберегти колінний суглоб, чому я несказанно радий. Наразі, щоб повернутись до активного життя - повністю опанувати протез та зробити перші кроки без милиць потребую ефективної реабілітації в Харкові. У зв'язку з цим, звертаюсь по допомогу до благодійників. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 54 415, 96 грн Історія бійця

Боєць Олександр Попика, позивний КОТ Військовий шлях розпочав у 2014 р, добровольцем доєднався до 54 окремого розвідувального батальйону. Звільнився у 2017 році. Пройшов Дебальцеве, Пески, Маріуполь. Після звільнення працював водієм. 24 лютого 2022 р. подзвонили зі звісткою, що розпочалося повномасштабне вторгнення. Не роздумуючи, я зібрав речі та поїхав захищати свою сім'ю. 10 жовтня 2022 р. в Бахмуті отримав поранення, яке посадило мене у крісло колісне. Ми виконували бойову задачу, а по нас працював танк. Уламки снаряда пошкодили хребет та уразили спинний мозок. Я отримав закриту травму грудної клітини, забій легенів, пошкодження лівого та правого стегна тощо. На жаль уламки зробили свою справу... Маю сильні болі, які не дають жити. Постійні знеболювальні препарати вражають внутрішні органи. Страждає печінка, вже відмовляли нирки. Але найстрашніше – може не витримати серце. Лікарі дають надію – встановлення нейростимулятора. Це єдина можливість зменшити больовий синдром і жити нормальним життям. Саме тому звертаюсь по допомогу до благодійного фонду та всіх небайдужих. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 837 447 ГРН Історія бійця

Боєць Денис Іванов, позивний БОКСЕР Я старший сержант 53 ОМБр. На військовій службі за контрактом з 2016 року. Виконуючи бойове завдання на Донецькому напрямку поблизу міста Вугледар, потрапив під мінометний обстріл. Снаряд влучив в праве крило автівки, я був біля водійських дверей. Отямився вже лежачи на землі та побачив відірвану праву ногу. Намагався відповзти від палаючої автівки, але зрозумів, що ліва рука не діє (перелом обох кісток), та ліва нога вся посічена осколками… Два тижні реанімації, яких я не пам’ятаю, 5 операцій, а потім евакуація. Знову операція на руці та 5 місяців лікування у шпиталі. Далі протезування, реабілітація. Пройшовши шлях лікування та протезування, вирішив залишитися в лавах Збройних Сил України. Після протезування кукса продовжує змінюватися в об’ємі. Змушений знов міняти куксоприймальну гільзу та лайнер. Я вже використав всі лайнери, якими безплатно забезпечує держава, тому звертаюся до благодійного фонду з проханням придбати новий лайнер. ПЕРЕРАХОВАНО: 29 617,77 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро Базилюк, позивний АМСТЕРДАМ З 01.05.2022 року я був призваний на службу до війська Бориспільським РТЦК. Так я став старшим радіотелефоністом 72 бригади «Чорних запорожців» з позивним АМСТЕРДАМ. 08.08.22 року - цей день став моїм другим Днем народження… Під час виконання бойового завдання в районі н.п. Іванківське Донецької області в результаті артилерійського обстрілу я отримав мінно-вибухове поранення, внаслідок якого мені ампутували праву ногу. Окрім ампутації, були осколкові поранення руки. Я дуже швидко змирився і прийняв той факт, що я тепер маю лише одну ногу, але найголовнішим фактом залишалося, що я ЖИВИЙ. Протезування було нелегким, ампутація висока, а потреб у мене було багато, я ж хотів відразу бігати. Все залежало від мого бажання ходити та тренуватися. Наполеглива праця дала свої результати! Я постійно ходжу, працюю дома, виконую всю фізичну роботу, яку необхідно. Тому кукса дуже зменшилася у розмірі й протез почав просто злітати з ноги. Лайнер, який допомагає тримати протез уже завеликий, а три лайнери на 1 рік, які надає держава безкоштовно, я вже використав. Рухатися як слід, я зможу лише з лайнером меншого розміру, під який і гільзу, яка дає змогу рухати протез, теж потрібно зменшити. Тобто потрібен ремонт, який тепер уже коштує немалих затрат. ПЕРЕРАХОВАНО: 24 415.66 ГРН Історія бійця

Боєць Артем Івкін, позивний ДЖАФАР Родом я з мальовничого села на Хмельниччині, де живу разом з дружиною та двома маленькими дітьми. 29 січня 2023 р. був призваний по мобілізації, вступив до лав 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Був відправлений на один з найгарячіших на той момент напрямків – Донецький (Бахмутський район). 28 червня 2023 р. після надважкого штурму, під час евакуації поранених побратимів, отримав відкрите проникаюче рикошетуюче черепно-мозкове поранення потиличної ділянки, забій головного мозку. У критичному стані мене евакуювали до м. Дніпра, де одразу прооперували у лікарні Мечникова, потім відправили на лікування до Києва. На жаль призначене лікування не давало бажаних результатів. Рухливі функції організму та деякі рефлекси було втрачено. Важкий стан здоров’я та постійні реабілітації забирають увесь час та великі кошти. Дружина змушена одночасно виховувати малолітніх синів та шукати кошти на кожну наступну реабілітацію. Наразі потребую продовження реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» Національного комітету спорту інвалідів України, оскільки центр спеціалізується на відновленні таких поранень, як у мене. Проте, державою моя реабілітація в цьому центрі не компенсується. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Пандрак, позивний СИВИЙ В кінці липня 2014 р. я зі своїми хлопцями (нас було 18) прибули в штаб АЙДАРА в смт Половинкине на Луганщині й одразу виїхали у м. Щастя, з боями просувались у напрямку до Луганська. 12-го серпня рушили до луганського аеропорту. Там десантники з 80-ї бригади тримали кругову оборону з травня 2014 р. Ми прорвали кільце, давши десантникам зелену дорогу. Нас почали крити з боку Луганська мінами, а з боку рф градами! 13 серпня шматок 122-ї міни поцілив в мене, рубанув прямо в коліно. Кров зі стегнової артерії почала бити фонтаном, було видно надламану стегнову кістку... Мене привезли і спустили у бункер Луганського аеропорту. Військові лікарі подивились на мене... і відклали у бік як «неперспективного». Близько опівночі побачили, що я ще дихаю і взяли на операцію. Перебиту міною стегнову кістку та м'які частини ноги відрізали ШТИК-НОЖЕМ від АК-47… Після операції я впав у кому. Потім були операції у Харківському шпиталі. 14-го серпня я вийшов із коми... Через 5 днів мене доставили літаком у Київський центральний військовий госпіталь, де зробили 3 та 4 операції. Весь час, коли я перебував 2,5 місяці у ЦВГ, поруч мене була кохана дружина. Мене підтримували син та дочка, внуки, рідні, близькі, товариші, побратими, кияни… За професією я інженер-механік, ветеран війни – інвалід 2-ї групи. Зараз я викладач військової справи. До травми активно займався спортом. Ампутація не змусила мене відмовитись від цього. У 2015 р. сів на байдарку. У 2016 р. вперше після поранення підійнявся на Говерлу. Це було моє 54 сходження. Нещодавно на відбірковому етапі міжнародних змагань «Ігри Нескорених» виборов дві золоті медалі в змаганнях з баскетболу та волейболу сидячи. Вести активне життя, займатися спортом на суші та у воді дозволяв надсучасний протез з колінним вузлом Genium X3, який мені встановили 7 років тому. Наразі прийшов час його змінювати. На жаль, коштів, які виділяє держава на встановлення такого чи аналогічного протезу, не вистачає. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 350 774,96 ГРН Історія бійця

Боєць Павло, позивний ДОЩ Я кадровий військовий, головний сержант, командир ремонтного взводу бронетанкової техніки. Проходив службу в Ремонтно-відновлювальному батальйоні 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. На військові службі з 2013 року. Військову службу, як професію, обрав через вторгнення росії у 2014 році. 14 вересня 2023 року, повертаючись з виконаного завдання по ремонту двох одиниць БМП в Донецькій області, потрапив у ДТП. На нас вилетіло цивільне авто, за кермом якого знаходився водій у нетверезому стані. Отримав переломи кількох ребер, верхніх та нижніх кінцівок, черепно-мозкову травму, травму ока, грудної клітини, живота та інш. Найбільшою проблемою виявилися переломи тазу лівого кульшового суглоба. Тільки заміна суглоба на штучний (тотальне ендопротезування) дозволить мені повноцінно самостійно ходити й повернутись на військову службу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Костюк, позивний ДОЦЕНТ Я командир взводу 130-го батальйону 241-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Цей підрозділ обороняв Київ, Ірпінь, брав участь у звільненні Харківщини, тримав рубежі на Донеччині. 24 лютого разом з побратимами зустрічав ворога під Києвом. 13 грудня 2022 р. під час ротації на позиціях в с. Білогорівка, я підірвався на протитанковій міні. Вибух, пил, контузія, страшний біль в кінцівках… В Краматорську у приймальному відділенні підійшов хірург, втомлений, з бородою і в круглих окулярах. Пам’ятаю, як сказав йому: «Братику, зможеш – врятуй обидві, ні - то по ситуації». Коли прокинувся після наркозу, побачив що одна нога є, іншу ампутовано. Далі було кілька днів в реанімації, евакуація, 3,5 місяці в госпіталі, сім місяців реабілітації. Зміна стану від моменту, коли важко було сидіти, до стану, коли ти самостійно можеш їздити на реабілітацію автомобілем. Наразі продовжую службу в структурі Генерального штабу ЗСУ. Мене доля звела з тренером по тайському боксу. Сергій багато років служив спецпризначенцем. Після важкого поранення самостійно відновився від стану на візку до повноцінного громадянина. Я не уявляв необхідність у спортивному протезі. Проте місяць тренувань з Сергієм змінив фізичний стан та дозволив мати перспективу. Маю мету повернутися до гірських лиж. Проміжним рішенням до спортивного протеза став лайнер, який забезпечує кращий рівень фіксації та рухливості. ПЕРЕРАХОВАНО: 30 759,25 ГРН Історія бійця

Боєць Роман Шуляк, позивний МONGOL Працював водієм-далекобійником. Велика війна увірвалась в моє життя, коли я перебував удома, готуючись до поїздки у Фінляндію — фура вже стояла завантаженою і готовою до рейсу. Рано-вранці 24 лютого 2022 року мені зателефонував шеф, наказавши терміново вирушати на базу. Коли рушив по трасі, то назустріч у бік кордону з білоруссю йшли наші танки, лунали вибухи. Тоді я усвідомив, що почалася справжня велика війна, і вирішив, обов’язково долучиться до Сил оборони України. Мені довго відмовляли, хоча ходив до ТЦК кілька тижнів мало не щодня. Пояснювали, що беруть тільки тих, хто вже служив і брав участь в АТО й ООС. Зрештою через місяць все вдалося. Далі була «учебка». У червні 2022 року вирушив боронити Україну на сході. Гаряче літо 2022 року стало часом бойового хрещення. Бої у Пісках, Спартаку, Сєверодонецьку, Лисичанську… З 21 на 22 січня ми з групою вирушили на бойове завдання. Наближаючись до місця виконання завдання, противник почав «крити» всім чим можна і не можна, в наслідок чого група отримала поранення і контузії різної тяжкості. Саме тоді я отримав травму, яка спровокувала подальшу проблему з кульшовим суглобом. Після обстеження лікарі винесли однозначний вердикт – тотальне ендопротезування. Це єдине, що може мені допомогти позбутися шаленого болю та повернутися до активного життя. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 85 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Чирва, позивний ЧЕРВОНИЙ Вперше був мобілізований до лав ЗСУ у 2015 р. Доєднався до 92 бригади ім. Івана Сірка. Брав участь у боях за н.п. Щастя, Станицю Луганську. Був демобілізований у 2016 р. Повномасштабне вторгнення зустрів вдома на Полтавщині. Був мобілізований 17 травня 2022 р. Потрапив до складу 58 мотопіхотної бригади ім. Івана Виговського. Тримали позиції на Бахмутському, Куп’янському, Лиманському напрямках, у Серебрянському лісі (біля Кремінної). 22.09.2022 отримав контузію. 03.11.2022 – дві кулі в ногу. А 24.09.2023 моя рота прибула в район ведення бойового завдання на околиці с. Павлівки поблизу Вугледару… В цей час розпочинається ворожий артилерійський та мінометний обстріл, він коригувався великою кількістю БПЛА, які літали прямо над нами. Снаряди влучали в декількох метрах від нас. Після одного з таких влучань я відчув сильний біль в області ніг та тазу, зрозумів, що побратими загинули… Відкрив очі в лікарні Мечникова. Побачив дружину. Вона розповіла, що знала лише те, що у мене легке поранення. Знайшла в реанімації на апараті ШВЛ у нестабільно важкому стані з діагнозом мінно-вибухова травма. В результаті чого, у мене ампутація нижньої кінцівки з вичлененням стегна. Пізніше були виявлені ще й осколки та перелом тазу. Зараз перебуваю на реабілітації у м. Львів та потребую коштовного протезування, на яке коштів, що виділяє держава, не вистачає. Щоб отримати функціональний протез, потрібна доплата. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 176 367,74 ГРН Історія бійця

Боєць Іван Козубенко, позивний ПРОФЕСОР Мобілізували мене 30 квітня 2015 р. у п’яту хвилю. Служив у 39 окремому мотопіхотному батальйоні «Дніпро-2», який згодом увійшов до складу 55-і окремої артилерійської бригади. Був гранатометником роти охорони. 18 листопада 2015 р. під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку отримав важке поранення… Отямився вже у Дніпрі у шпиталі. Там вже дізнався, що у мене вогнепальні сліпі осколкові поранення обличчя, проникаюче сліпе поранення грудної клітини, черевної порожнини. Множинні сліпі осколкові поранення обох верхніх кінцівок з травматичною ампутацією правої кисті, великого пальця лівої кисті, передньої та бокової поверхні правого стегна, тильної поверхні правої стопи. У Львівському госпіталі дізнався, що можна встановити протез руки, який полегшить виконання повсякденних справ. Харківський інститут протезування зробив первинний протез, який згодом замінили на електронний. Вказівний палець – сенсорний, ним зручно було користуватися смартфоном. Я міг вітатися за руку, працювати граблями, вилами, віником, друкувати на клавіатурі, керувати машиною на ручному управлінні, їздити на велосипеді, збирати овочі тощо. Але цей протез розрахований на 4,5 роки, а пройшло вже 8, він вже вийшов з ладу та не працює. Враховуючи повсякденну активність, я потребую електронний протез, на який грошей, що виділяє держава, не вистачає. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 195 572,26 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир Шарун, позивний ВОХА Мобілізований у квітні 2023 у в/ч А 1302. Був гранатометником у складі роти вогневої підтримки в мотопіхотному батальйоні. Боронив нашу землю на Донецькому напрямку. 10 вересня 2023 р. на підступах н.п. Кліщіївка, бувши на позиції, внаслідок мінометного обстрілу отримав багатоуламкове поранення правої ноги. Пам’ятаю, як після прильоту міни, підкосилась права нога. Зрозумівши, що вона розірвана у верхній частині стегна, почав накладати турнікет якомога вище. Але він одразу почав опускатися, тому що травма була дуже висока. На щастя біля мене були два вірні побратими, які прийшли на допомогу. Їм вдалося зафіксували ще один турнікет вище рани. Всім стало зрозуміло, що поранення дуже важке… Весь цей час я перебував у ясній свідомості, адекватно сприймав ситуацію. Розумів, що важко поранений, але живий. В стабілізаційному пункті мене оглянули медики та повідомили, що праву ногу врятувати неможливо. Я дав згоду на її ампутацію і знепритомнів… Завдяки нашим медикам мій стан почав покращуватись. Дякуючи побратимам, я залишився живий. Зараз проходжу реабілітацію та протезування на Львівщині. Щоб бути мобільним і вільно пересуватися, потребую функціональний протез стегна, бюджет якого вищий, ніж покриває державна програма. Тому змушений звернутися по допомогу до благодійників. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 106 734,41 ГРН Історія бійця

Боєць Василь Щербаков, позивний SWAT Розпочав війну добровольцем у червні 2014-го, у складі 11 БТРО. Брав участь у звільненні Словʼянська, Краматорська, Артемівська (Бахмута), Дебальцевого, в боях за Попасну. 9 липня 2016-го, під час кількаденного штурму ворогом СП «Абдулла» отримав мінно-вибухову травму, компресійну травму хребта, уламкову травму правого коліна, кульове поранення плеча. За два тижні після шпиталю, з якого втік, в складі розвідки 54-ої бригади вів бій із супротивником в районі села Троїцьке, був знову важко контужений, з 2017 року - інвалід війни ІІ групи. У 2019, я повернувся до ЗСУ в 54 бригаду, де проходив службу в розвідці. В 2020 р. звільнився. 25 лютого 2022 приїхав допомагати своїм побратимам в місто Бучу, де за відсутності армії, поліції, СБУ, влади змушений був з них сформувати загін із 17 осіб… Після звільнення Бучі, будучи інвалідом і списаним в архів, не маючи змоги влаштуватися в ЗСУ, доєднався до добровольчого підрозділу «Signum», воював під Ізюмом. Через два місяця мій стан здоров’я різко погіршився, я не міг ходити, важко хворів і був відправлений додому. Від держави безкоштовних ліків за весь час з 2017 року не отримував; лікування, протезування зубів, допомога соціальних робітників, як неходячому, надання засобів реабілітації, - все це теж пройшло повз мене. Брали з жінкою кредити на ліки й виживали без допомоги місцевої влади. Наразі маю потребу в спеціальному бандажі для спини, який дозволить мені працювати та самостійно пересуватись. ПЕРЕРАХОВАНО: 8 200 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Акчурін, позивний ХАН У 2014-2015 роки проходив службу в Батальйоні патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів». Виконуючи завдання по захисту населеного пункту Станиця Луганська, в травні 2015 р. отримав травму спини. Спочатку мені допомагали звичайні уколи для зняття симптомів, але пізніше довелось робити блокаду. У 2022 р. брав участь у захисті міста Чернігів в підрозділі ТРО. В лютому 2024 р. був мобілізований до частини А 4740, де під час служби стався рецидив травми отриманої у 2015 р. Після консервативного лікування поліпшення не було, провели обстеження і виявилось пошкодження та зміщення диска, що призводить до нестерпного болю в спині, віднімання та болю правої ноги. Потрібне оперативне втручання (встановлення штифтів та кейджу, проведення декомпресії). Операцію лікарі проведуть безкоштовно, але необхідно придбати комплектуючі для хребта. На жаль самостійно не можу їх придбати, тому звертаюсь до всіх небайдужих по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 93 300 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Пономаренко, позивний АРАБ У 2023 р. мене призвали захищати Батьківщину. Пройшов навчання за кордоном. Коли повернувся, відправили на Запорізький напрямок. 31 грудня 2023 р. під час виконання бойового завдання в н.п. Роботіно отримав тяжке поранення скидом від дрона. Розуміючи, що прилетіло по мені, прямо по ногах, я почав діставати турнікет і накладати на ліву ногу. Після цього передав по рації, що я – 300, і одразу втратив свідомість. Що було далі мені не відомо, бо прийшов до тями аж у Львові в лікарні. Лежачі на лікарняному ліжку, відчув, що у мене чогось не вистачає. Піднявши ковдру, помітив трубки, які виходили з мого тіла, де раніше були ноги. Тоді я і зрозумів, що не маю обох нижніх кінцівок… Зараз прохожу відновлення та готуюсь до протезування. Спеціалісти попереджають, що протезування буде складним, оскільки зробити відразу два протези складно, але ще складніше їх опанувати. На правій кінцівці в мене дуже висока ампутація - вичленення стегна. Потребую функціональний протез зі зручним тазостегновим вузлом, бюджет якого вищий, ніж покриває державна програма. Тому змушений звернутися по допомогу до благодійників та всіх небайдужих. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 219 258,20 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Макаренко, позивний КРАКЕН Маю військовий досвід з часів АТО, з 2015 по 2017 р. служив в 300 танковому полку. З першого дня повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ та став на захист рідного Чернігова. З часом був направлений на Донбас. 28 березня 2024 р. під час виконання бойового завдання в районі промзони н.п. Білогорівка на Донеччині отримав травму. Після обстеження поставили невтішний діагноз – вторинний лівобічний коксартроз ІІІ ст., на тлі асептичного некрозу голівки лівої стегнової кістки. На момент обстеження ліва кінцівка вже була коротша на 1,5 см за праву. Єдине, що може допомогти в моєму випадку, тотальне ендопротезування – заміна лівого кульшового суглоба. Тільки так я можу позбавитися постійного болю. Мрію про операцію та якнайшвидше повернутися до служби, боронити рідну Україну! ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 108 950 ГРН Історія бійця

Боєць Іван Марковецький, позивний АСКОЛЬД Я родом із Прикарпаття, за фахом історик. У перший день повномасштабного вторгнення у мене та у двох моїх рідних братів був вже зібраний рюкзак. А 25 лютого ми разом добровільно доєднались до Сил оборони України та вступили до лав 75 батальйону 102 бригади ТрО Івано-Франківщини. Пройшли навчання на одному з полігонів Прикарпаття і через тиждень наша рота вже приступила до роботи в області – охороняли важливі стратегічні об’єкти, мости тощо. У зону бойових дій наш батальйон вирушив 24 квітня 2022 року… Я разом із братами на Запоріжжі провоював майже рік. Вдосвіта 26 квітня нас п’ятеро поїхали на «еспешку», яка знаходилась у посадці за 600 метрів від ворожих позицій. О 12:20 я почув два виходи 80-мм міномета з їхньої сторони. Добре чув, як пролітає перша міна, а потім в очах потемніло… Болю не було. Коли я прийшов до тями, обмацав себе – побачив, що стирчить кістка, накладений турнікет, а ноги немає…. Я отримав високу ампутацію правої ноги, осколки знизу вверх пішли по тілу – прорвали кишку і «черконули» легені, почався пневмоторакс, ліва нога теж була «посічена», але на неї я взагалі не звертав уваги. Загалом я переніс більше десяти операцій. Зараз проходжу реабілітацію, можу стояти на лівій нозі, переміщатись за допомогою милиць і готуюсь до протезування. Наприкінці липня під час відвідування шпиталя Президент України нагородив орденом «За мужність» ІІІ ступеня. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 303 533,72 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр, позивний ЦУКОР Боєць Олександр, позивний ЦУКОР Родом я з Києва, навчався в Одесі, отримав юридичну та військову освіту. У мене в планах була служба у Національній Гвардії, тому став на облік і в червні був мобілізований та після навчання розподілений у 80-ту окрему десантно-штурмову бригаду. Перший мій виїзд був у Соледар. Далі була Харківська операція… Наша рота рухалася у сторону Ізюма. Ворог тікав швидко, ми їх гнали. Заїхали вночі на позиції. Мінімально окопались. Під ранок орки на нас вийшли ззаду і розстріляли з крупнокаліберної зброї. П’ятеро – 200, я тяжкий 300, у одного кульове поранення в таз. Лише одного бійця не зачепило. Потім я вже дізнався, що у мене кульове поранення, через плече залетіло під кутом, зламало лопатку, ребро, пробило легеню. Куля зачепила хребет і зупинилася в шийному відділі. 2/3 спинного мозку пошкоджені. Далі було лікування та розпочався тривалий шлях реабілітації. Я наново вчився підійматися у ліжку, сидіти. Потрошку почав навчатися самостійному життю. Зараз я впевнено пересідаю з крісла на ліжко та інші поверхні. Але попереду дуже багато роботи, щоб стати самостійним та мобільним. Саме тому потребую продовження реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» Національного комітету спорту інвалідів України, оскільки центр спеціалізується на відновленні таких поранень, як у мене. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Вирішив піти до лав ЗСУ у березні 2022. Після вишкілу був відряджений у Донецьку область. Став навідником 120 мм міномета в мінометній батареї. Поранення отримав в грудні 2022 поблизу н.п. Кліщіївка. Прильоту не почув. Тільки відкривши очі, зрозумів, що вже лежу і не відчуваю ноги. Подивився, що дуже високо прилетіло, кінцівку буквально розтрощило. Я одразу після поранення розумів, що ампутації уникнути не вийде. Але чомусь думав, це буде швидко і легко: зашили, протез зробили і побіг. Виявилось все трохи інакше. 13 оперативних втручань, нестерпний біль. Ще й пригнічений морально-психологічний стан від суттєвих обмежень в своїх діях давався взнаки. Але, завдяки підтримці рідних, вдалося себе опанувати та налаштуватися на реабілітацію та протезування. Сподіваюсь, що зможу нормально пересуватись на протезі без милиць, вести за руку мою доньку. Та й взагалі, хочеться бути якось корисним суспільству. Але для цього потребую функціональний протез, на який коштів, що виділяє держава, не вистачає. За спільним рішенням Олександра та команди протезистів "Стеценко-Центр", комплектацію протезу було змінено, у зв'язку з чим, потреби в доплаті за благодійні кошти вже не має. Зібрані кошти будуть направлені на ендопротезування бійця Сергія Макаренко, позивний КРАКЕН Історія бійця

Боєць Сергій, позивний MOLDOVAN Родом я з Одещини. До повномасштабного вторгнення мав невеликий бізнес, займався перевезеннями по Україні. Війна застала мене, коли повертався додому з чергового рейсу. 24 лютого я вже був на сто відсотків упевнений, що завтра піду у військкомат. Зібрав документи та ввечері 25 лютого я вже був на службі. Перші місяці я разом з іншими хлопцями ніс службу в роті охорони. Перед тим, як потрапити на фронт, мене разом з іншими бійцями відправили на підготовку. Спочатку тренувалися на полігонах в Україні, а потім проходили навчання у Британії та Польщі за натівським стандартами. У жовтні 2022 року мене з бригадою перекинули під Донецький аеропорт, на Авдіївку, Водяне, Опитне. На донецькому напрямку ми знаходилися до середини лютого, після чого бригаду передислокували на Запорізький напрямок. Там в результаті ворожого обстрілу я отримав важке поранення. Металевий уламок розміром півтора на три сантиметра влучив під лопатку, постраждав хребет, легені, ребра. Мені було зроблено кілька складних операцій. Після лікування розпочався складний шлях реабілітації. Пересуваюся поки що на кріслі колісному, але прогрес є. За перший місяць я навчився самостійно одягатися, сідати на крісло колісне, без допомоги виїжджаю на вулицю. Стосовно шансів ходити, лікарі нічого не обіцяють, але кажуть, що потрібна якісна реабілітація та час. Вірю, що час пройде, і я піду. Все для цього роблю. Звертаюся до вас із проханням надати можливість пройти додатковий курс реабілітації в центрі «АГАПЕ». Я вірю, що з його допомогою зможу значно покращити свій фізичний стан, навчитись краще керувати кріслом колісним і повернути собі відчуття незалежності та активності. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 145 900 ГРН Історія бійця

Боєць Анатолій, позивний СКЕТМАН Я кадровий військовий 72-ї бригади, мотопіхотного окремого підрозділу. Долучився до лав ЗCУ 2020 році, щоб захищати Батьківщину від країни агресора. Виконуючи бойове завдання під час одного з наступів ДРГ в районі промзони Авдіївки, отримав травму ноги. Після обстеження, фахівці встановили – зношення правого кульшового суглобу. Ендопротезування (заміна кульшового суглоба ендопротезом Medacta, Швейцарія) – це єдиний спосіб позбавитися постійного болю, який заважає не тільки виконувати бойові задачі, а й взагалі нормально жити. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць, позивний ЯРІК З 1992 по 2019 рік служив у Державній прикордонній службі України (ДПСУ). У 2014-2015 роках приймав участь в АТО. Пройшов НАТОвське навчання MARKSMEN. 1 березня 2022 року я мобілізувався та став на захист нашої України, бо був в оперативному резерві першої черги. У складі одного із підрозділів ДПСУ у 2022 році виконували завдання по обороні територіальної цілісності України спочатку на півночі, а потім нас перекинули на Донецький напрямок н.п. Тетянівка. Потім був Святогірськ. У 2023 році ми знову опинилися на Донеччині. Наш підрозділ перекинули до н.п. Озарянівка. Тут я і отримав поранення. Практично завжди чув вихід мін, їх політ, але цієї міни не почув. Отримав поранення хребта. Уламки пошкодили хребці, перебили нервові корінці. З пам'яті ніби стерто дві доби. Що робилося зі мною не пам'ятаю, не знаю. Знаю лише те, що наприкінці другої доби відбулася перша операція, яка тривала понад 8 годин. Друга операція - більше 4 годин. Далі евакуація до Києва, ще 7 операцій: 5 на хребті, дві на кишківнику. Через допущення абсцесу в зоні ураження та п’ять додаткових операцій Ярослав отримав постійну нейропатичну травматичну чутливість. Це шалений біль, інтенсивність якого сягає 9–10 балів за 10-бальною шкалою, викликаючи небезпечні стрибки артеріального тиску до 160/130 і навіть 170/130. Медикаменти допомагають лише частково і ненадовго. Сьогодні Ярослав 90% часу змушений лежати. Щоб змінити ситуацію, Ярославу необхідний нейростимулятор — спеціальний медичний пристрій, який допоможе зменшити інтенсивність болю, знизити потребу в знеболювальних і дозволить активніше займатися відновленням. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 971 676 ГРН Історія бійця

Боєць Василь Чолпан Боєць Василь Чолпан Вступив до лав ЗСУ в 2015 р., доєднався до 43-ї артилерійської бригади. З 2018 р. був переведений до 36-ї бригади морської піхоти. Служив за контрактом, брав участь в АТО та ООС. Повномасштабне вторгнення зустрів в м. Маріуполь Донецької області, де наш підрозділ тримав оборону. 26 лютого 2022 р. під час артилерійського обстрілу отримав мінно-вибухове поранення, тяжку закриту травму хребта. Після поранення мене одразу направили у Маріупольський шпиталь. Весь час Маріуполь перебував під щільним вогнем противника. З часом в лікарні нікого не залишилось. 12 квітня 2022 р. мене взяли в полон. Одразу вивезли до тимчасово окупованого Донецька. До обміну полонених не отримував ніякої медичної допомоги, окрім знеболювальних. Лише після обміну 29 червня 2022 р. українські лікарі розпочали лікування... Я й досі пересуваюсь на кріслі колісному. Маю надію стати на ноги. Дякуємо колегам благодійникам, які зголосилися взяти витрати на все подальше лікування Василя Чолпана, в тому числі придбання нейромодулятора. Всі зібрані кошти за бажанням Василя направлені на оплату за реабілітацію бійця Інтернаціонального легіону ЗСУ, громадянина Швеції. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 47 000 ГРН Історія бійця

Боєць Дан, Інтернаціональний легіон ЗСУ, громадянин Швеції Я професійний військовий. Маю більше 30 років військового досвіду – служив у шведській армії та у французькому легіоні. На початку повномасштабного вторгнення добровільно приїхав в Україну, щоб ділитися корисним досвідом, для цього вступив до лав Інтернаціонального легіону ЗСУ. Зараз я тут, щоб потім мої діти не воювали проти нашого спільного ворога – росії. Внаслідок ворожого танкового обстрілу, я отримав поранення – ампутацію правої кінцівки. Крім того, багато осколків поранили голову, руку, іншу ногу та живіт. Наразі я проходжу тривалий шлях лікування та реабілітації. Вже отримав механічний протез за кошти державної програми. Почав на ньому пересуватись попри біль та супутні поранення. Після консультації провідними українськими фахівцями з протезування-ортезування, Дану рекомендовано встановити електронний колінний вузол ALLUX, який найбільше відповідає функціональним вимогам пацієнта, та згідно з його антропометричних даних, буде максимально фізіологічно відновлювати ходу на протезі. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 870 544,28 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро, позивний РИБА У 2019 р. підписав контракт та вступив до лав ЗСУ у складі 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Наприкінці 2021 р. наш підрозділ був направлений у Донецьку область. Повномасштабне вторгнення ми зустріли у м. Торецьк, а вже в березні нас перекинули на Бахмутський напрямок. 7 березня 2022 року в місті Бахмут, виконуючи бойові завдання, я потрапив під мінометний обстріл та отримав важке поранення: множинні вогнепальні осколкові пошкодження грудної клітки, забій спинного мозку важкого ступеня, закриту черепно-мозкову травму… Було довге лікування, розпочався процес відновлення. Вже 2 роки я плідно працюю над собою, щоб підвестися на ноги і повернутися до лав ЗСУ. Проте ноги досі не працюють. Лікарі кажуть, щоб встати з крісла колісного потрібна довготривала реабілітація. Наразі потребую реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Вадим Романюк, позивний ДЕСАНТ У 2014 р. був мобілізований до лав ЗСУ, приймав участь в АТО на території Луганської та Донецької областей. Служив по контракту. З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини від російської агресії у складі 123 окремої бригади територіальної оборони. З часом перевівся до 79-ї ОДШБр. Воював на Донецькому, Луганському, Сумському напрямках. Брав участь у звільненні Херсона. 11 березня 2024р. під час виконання бойового завдання отримав закритий багатоуламковий перелом обох кісток правої гомілки. Щоб врятувати ногу, потрібно оперативне втручання, хірурги мають зібрати уламки кісток за допомогою спеціальних металевих конструкцій. Операція безкоштовна, але необхідно придбати два набори металоконструкцій для остеосинтезу для гомілкової та малогомілкової кістки. Саме з цього приводу звертаюсь до благодійників по допомогу. ПЕРЕРАХОВАНО: 17 200 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр, позивний ДІД Стрілець-зенітник, з 2019 року брав участь в АТО. Повномасштабне вторгнення зустрів на кордоні з білорусією. Дали відсіч ворогу на Гостомельській трасі, тримали оборону Чернігівщини, далі був переведений на укріплення у Донецьку область. 30.04.2022 під час виконання бойового завдання з облаштування вогневої позиції неподалік н.п. Комар Волноваського району Донецької області, отримав вогнепальне множинне осколкове поранення - ураження голови, правого ока, верхніх та нижніх кінцівок, вогнепальні переломи обох кісток правої гомілки, травматичну ампутацію пальців правої кисті, стан був надважкий... Для більш прогресивного лікування був евакуйований до клініки у Норвегії. Зроблено 19 операцій, 3 ампутації. Зараз повернувся до України, у рідний Харків. Терміново потребую протезування правої верхньої кінцівки та подальшої реабілітації. На жаль коштів, що виділяє держава, не вистачає на необхідний для моїх потреб протез з міоелектричною кистю. Тому змушений звернутися по допомогу до благодійників. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 274 242,42 ГРН Історія бійця

Боєць Назар Вікторовський, позивний ЧУВИС З перших днів повномасштабного вторгнення, не роздумуючи, став на захист України у складі 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила Галицького. Було непереборне бажання захистити свою сім’ю та рідний край. Виконуючи бойове завдання в Донецькій області в місті Часів Яр біля Бахмута, я перебував у 6-ти поверховій будівлі, куди прилетіли три ракети, від чого будівля рухнула. Знаходячись на другому поверсі, я опинився під завалами. Перший час був непритомний, опритомнів через декілька годин. Одразу ж відчув сильний біль в області ніг, спробував підтягти їх до себе але не зміг, вони були прижаті уламками будівлі… 19 годин болю, страху, надії та молитви. 19 годин під завалами в повній темряві і ось я побачив перші промені сонця, нарешті мене знайшли. Коли мене оглянув лікар, то зробив не втішний висновок, його слова я пам’ятаю досі: «Ноги доведеться ампутувати»! В той момент я не до кінця все розумів, мені хотілось жити попри усе. Переніс я 7 операцій, реампутацію правої ноги і багато уколів яких завжди боявся))) За час проведений в лікарнях, мої м’язи ослабли і потрібно було приводити їх в тонус. Тренувався я старанно, щоб скоріше прийти у форму і мати змогу стати на протези. Зараз я вчусь ходити на протезах, що не є легко, кожний крок дається не просто. Але вірю, що з допомогою реабілітологів та лікарів я все зможу. Наразі потребую продовження реабілітації в «Центрі комплексної реабілітації «Галичина», проте коштів, які виділяє держава, не вистачає, тому змушений звернутися по допомогу до благодійників. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 54 000 ГРН Історія бійця

Боєць Юрій, позивний ПИСАР 24 червня 2022 р., я був мобілізований до лав ЗСУ. Спочатку у складі 42 окремого стрілецького батальйону Черкаських Січових Стрільців, а потім у 110-тій окремій механізованій бригаді імені генерал-хорунжого Марка Безручка виконував завдання на Донецькому напрямку. 13 жовтня 2023 р. разом з побратимами був на обороні позицій. Впродовж 2 днів був щільний артилерійський обстріл з боку росіян. Вночі третього дня я отримав своє поранення. Уламками мені пробило спинний мозок, легеню та зламало ребро. В лікарні ім. Мечникова в Дніпрі мене прооперували та витягли уламки. Далі почалась реабілітація. Спочатку був Івано-Франківськ, де я вперше сів на крісло колісне, потім реабцентр в Ірпіні. Наразі потребую реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» Національного комітету спорту інвалідів України, адже тепер мені потрібно навчитись бути повністю незалежним, враховуючи отримане поранення. Моєю метою є навчання техніки їзди на кріслі колісному, долання різних бар’єрів, піднімання по сходах, пересідання з підлоги на крісло колісне та інш. Також потрібно збільшити силу м’язів в руках, адже вони в мене зараз основна рушійна сила. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Владислав, позивний САМУРАЙ З листопада 2019 по травень 2021 р. служив строкову службу в НГУ, батальон «Почесна Варта». З першого дня повномасштабного вторгнення був мобілізований до лав ЗСУ. Брав участь у захисті Батьківщини в складі 110 ОМБр, рота охорони. 05 квітня 2023 р. на території заводу «Коксохім» в м. Авдіївка, ворог здійснив обстріл КАБами. Саме там я і отримав мінно-вибухову травму шийного відділу хребта, перелом-вивих 6-го шийного хребця та забій спинного мозку. Після вибуху мене засипало завалами будівлі. Побратими знайшли мене випадково… Прийшов до тями в шпиталі, мені стало дуже страшно, оскільки я взагалі не відчував своє тіло – не міг ворушити ані руками, ані ногами. У квітні 2023 р. мене прооперували та встановили титановий імплантат «кейдж» та моносегментарну пластину. Після операції я почав потрошку відчувати тіло. З цього моменту розпочався тривалий шлях реабілітації. Перебуваючи у Західному реабілітаційно-спортивному центрі, досяг дуже хороших результатів в ходьбі та з’явився прогрес в керуванні верхніми кінцівками, до цього взагалі не працювали розгиначі пальців на обох руках. Мене дуже сильно мотивує моя родина та кохана. Коли я їй зателефонував і розповів, що сталося, вона сказала фразу, яку ніколи не забуду: «Я приїду до тебе та буду з тобою!». Наразі потребую продовження реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» Національного комітету спорту інвалідів України. Центр спеціалізується на відновленні таких поранень, як у мене. Проте, державою моя реабілітація в цьому центрі не компенсується. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Ігор, позивний СВИРЛА У 2019 році став до лав Правого Сектора, з того часу перебував на Донбасі. З початку повномасштабного вторгнення мобілізувався та долучився до ССО, потім перевівся в незламну 67 ОМБр ДУК ПС. Був командиром взводу. 03 червня 2023 року, виконуючи бойове завдання в Кремінському лісі на Донбасі, був важко поранений - уламкове сліпе поранення лівого передпліччя, плеча (роздробило плечовий суглоб), вибухова травма, акубаротравма та інш… Численні важкі операції. Тривала боротьба за руку. Дякуючи досвідченим лікарям, вдалося уникнути ампутації! Але зараз дуже потрібна операція по встановленню імпланта плечового суглоба та кістки. Інакше ні як. Після одужання я повернуся в стрій, продовжу захищати Україну та не дам зробити своїх дітей рабами. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 65 450 ГРН Історія бійця

Боєць Владислав, позивний РІДІК 3 березня 2022 р. був мобілізований до лав ТРО у 122 бригаду. Наш підрозділ стояв на захисті Одеської та Миколаївської області, а після звільнення Херсону приймав участь в його обороні. 03 грудня 2023 р. під час зміни бойових позицій наша група потрапила в засідку. Двох побратимів одразу поранили, а мене з товаришем взяли в полон. Нас вели на позицію окупантів через заміновані поля, ми з побратимом переглядалися і думали, як чинити опір. Розряджену зброю ми несли на собі, а товаришу заздалегідь вдалось заховати на собі один повний автоматний ріжок. В якусь мить я наступив на протипіхотну міну і пролунав вибух. Мабуть саме це нас і врятувало. У нас було трохи часу, щоб дістати ріжок та вставити в автомат, почалася перестрілка. Кулі свистіли над головою, але нам пощастило – орка вдалось знищити. Так ми вижили. Побратим вирушив по допомогу, сам йти я не міг, бо відірвало частину правої стопи. Наклав собі турнікет і залишився чекати. Над головою кружляли ворожі дрони. Щоб мене не добили, я не рухався і прикинувся мертвим. Коли все притихло, дістав телефон (який дивом не відібрали орки) і зв’язався з командиром. На вечір мене знайшли. У лікарню Херсону я потрапив через три доби після поранення. Там вже провели ампутацію з вичлененням тазостегневого суглобу. Я розумію, що після ампутації можна жити. Тому поки маю єдиний план на майбутнє – отримати функціональний протез та навчитися ходити. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 390 012 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр, позивний ШКОДНІК Був мобілізований 08.02.2023 року, пройшов навчання та направлений службу до лав 24 ОМБ ЗСУ. У листопаді 2023 р. наш підрозділ виконував бойове завдання на Донеччині. Під час артилерійського обстрілу на бойовому виході біля Горлівки отримав поранення плеча та вдруге травмував ногу – пошкодив передню хрестоподібну зв’язку правого колінного суглоба. Консервативна терапія не допомагає – необхідне оперативне втручання. Операція безкоштовна, але для неї необхідно придбати спеціальний набір для пластики зв'язок колінного суглобу. Зараз потребую якнайшвидшої операції, щоб повернутися до виконання бойових задач. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 18 060 ГРН Історія бійця

Боєць Олексій, позивний ДОК У січні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ, служу у 80 ОДШБ, 3й батальйон. Пройшов навчання у Британії, потім був направлений на Запорізький напрямок. Поранення отримав 8 вересня 2023 р. під час виконання бойового завдання. Мені, як бойовому медику, по рації передали, що поранений побратим. Негайно вирушив на допомогу. Тільки почав накладати йому турнікети, почув, що над нами гудить ворожий коптер. Я взяв автомат і почав стріляти. На жаль це не допомогло, він різко спрямував на мене. Я встиг лише відбігти пару кроків і вибух. Я залишився при свідомості, оглянув себе і побачив, що ноги в крові, наклав турнікети. Побратим вже був 200. Бій тривав… Мене доставили до Запорізької лікарні, там, коли прийшов до тями, дізнався – ноги вже нема. Ампутували через те, що довго стояв турнікет. Сьогодні головна ціль – функціональний протез, щоб повернутись до активного життя. На жаль державних коштів не вистачає, тому звертаюсь до благодійників. Хотів би залишитися на службі і разом з побратимами дійти до Перемоги. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 280 794,81 ГРН Історія бійця

Боєць Олег, позивний ВАРЯГ Я діючий військовослужбовець. У 2007 році проходив строкову службу в 95 окремій десантно-штурмовій бригаді. 25 лютого 2022 р. разом з братом долучилися до лав Збройних Сил України в складі 35 бригаді морської піхоти. У жовтні 2022 року під час деокупації Херсонської області наступив на ворожу міну, внаслідок чого втратив нижню третину гомілки. Першу допомогу надали побратими та брат, який був поруч. Потім евакуація, операції, місяці лікування, реабілітації та протезування. У лютому 2023 року я продовжив військову службу в своєму підрозділі. Влітку 2023 року був відібраний на навчання за кордоном. На даний час продовжую службу в підрозділі морської піхоти, специфіка роботи якої вимагає швидкості, спритності, витривалості та гарної фізичної форми. На жаль, мій протез хоч і комфортний в звичайному житті, але не достатньо пристосований для підвищених фізичних навантажень в бойових умовах. Саме тому звертаюся до благодійників з проханням придбати спортивну стопу до протеза. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 227 129,31 ГРН Історія бійця

Боєць Олег Андрієнко До повномасштабного вторгнення працював монтажником-висотником, займався склінням фасадів. Вранці 24.02.2022, я забрав своїх дітей і поїхав у село Великій Карашин, неподалік від п.г.т. Макарів. Вже 26.02.2022 р. ми з друзями долучилися там до складу територіальної оборони. 01 березня 2022 року, під час чергування, раптом з’явився ворожий літак та випустив по нам ракету. Двоє побратимів загинули на місці, мені пощастило залишитися живим, але сильно пошкодило нижню кінцівку. Аби врятувати життя, лікарі були змушені ампутувати мені ліву ногу… Одного разу мені зателефонував друг і сказав, що побачив у Фейсбуці пост — мене нагородили посмертно орденом. Він пожартував: «Будеш жити довго!». Впоратися з травмою допомогли рідні, особливо, доньки, адже я не мав права «розклеїтися» перед ними. Я протезувався, як цивільний. Згідно держпрограми, маю найпростіший протез, який не закриває потреби мого повсякденного життя. Стикнувся з бюрократичною машиною — й досі доводжу, що поранення отримав при виконанні бойового завдання. Незважаючи на складність в пересуванні, займаюсь спортом. Зараз я є координатором спортивних занять «Спорт для всіх», треную дітей та молодь – велоспорт, волейбол, бадмінтон, футбол, теніс. Наразі маю потребу в більш функційному протезі, щоб надалі займатися спортом і продовжувати тренувати дітей та ветеранів. Протезисти дали можливість протестувати протез з електронним колінним вузлом RHEO KNEE XC. Я відчув неймовірну різницю з тою «ногою», що маю, і зрозумів, яке насправді активне життя на протезі може бути. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 570 204 ГРН Історія бійця

Боєць Ігор, позивний ГРІНВІЧ Я військовослужбовець, кадровий офіцер ЗСУ. 09 квітня 2014 р. добровольцем пішов захищати Україну; дев’ять з половиною років командир батальйону. З липня 2014 р. до травня 2018 р. – без ротацій, змін – в АТО. Пройшов Маріуполь, Широкине, Гранітне, Троїцьке, Попасну, Щастя. Потім ООС, Луганщина. 24 лютого 2022 р. разом з підрозділом зустріли ворога на Житомирщині, звільняли Київщину. З осені 2022 р. на Запорізькому напрямку. Постійно маю високий тиск. Іноді він сягає рівня 200/120 мм.рт.ст. Саме з цього приводу у червні 2020 р. потрапив до реанімації. Отримав діагноз – аневризма (розширення аорти) та стеноз правої ниркової артерії. Через рік у червні 2021 р. мені провели стентування. Попередили про небезпеку для життя. У січні 2024 р. після обстеження висновок невтішний - розширення аорти критичне! Єдине рішення – термінове ендопротезування черевного відділу аорти та загальних клубових артерій. Операція безкоштовна, але потрібно придбати ендопротез, який коштує дуже дорого. Самостійно таку суму мені не зібрати, тому звертаюся до благодійників та небайдужих громадян. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 650 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій, позивний БОРОДА Після початку повномасштабного вторгнення з перших днів добровольцем долучився до лав Збройних Сил України, пройшов навчання та з весни 2022 року проходив службу в ССО. Через надмірні навантаження під час виконання бойових задач з осені 2023 року почали відніматися обидві ноги. Після обстеження отримав невтішний діагноз і висновок фахівців – консервативна терапія неефективна, потрібне негайне оперативне втручання. Після операції покращення не трапилось – пішов післяопераційний рецидив. Зараз потребую повторної операцій з установкою спінальної системи CAPSTONE®. ПЕРЕРАХОВАНО: 35 000 ГРН Історія бійця

Боєць Владислав, позивний БІСМАРК Підписав контракт у 2021 році. Після навчання долучився до лав 93 бригади «Холодний Яр». Перед повномасштабним вторгненням 23.02.2022 р. вирушили в Сумську область. Потім нас перекинули на Харківський напрямок, під Ізюм, де точилися запеклі бої. Перебуваючи на війні в найгарячіших точках та боронячи нашу свободу, я отримав важке наскрізне хребетно-спинномозкове поранення. Це сталося 16 червня 2022 року поблизу села Вернопілля. Вже більше року лікуюся, намагаюся боротися з пекельними болями. Переніс 23 операції, стан покращився, вже пересуваюся на кріслі-колісному. Проте, на даний момент, я досі змушений кожного дня терпіти ці нестерпні болі, які роблять моє життя пеклом. Зараз є можливість облегшити мій стан, зробити ще одну операцію - встановлення електростимуляторної системи. Операція безкоштовна, але необхідно придбати пристрій для імплантації. Половину суми, а саме 370 000 грн. я зібрав власними силами та сплатив 50% передоплати за комплектуючі. Але потрібна ще половина, тому звертаюся до благодійного фонду «Громадянин» та всіх небайдужих по підтримку та допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 370 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олексій, позивний Ад-воКат Я командир штурмової групи 15 БрОП «Кара-Даг». З початку повномасштабного вторгнення добровільно пішов до лав Національної Гвардії. Беручі участь у оборонних та наступальних діях на Запорізькому напрямку, отримав травму. Лікарі діагностували двосторонній коксартроз (патологія кульшових суглобів). Лікування не дало позитивних результатів. Стан лівого кульшового суглоба погіршився. У зв'язку із стійким больовим синдромом, супутнім захворюванням - ХОЗЛ (тяжка стадія), віком, лікарі наполягли на необхідності оперативного втручання та проведенні заміни лівого кульшового суглоба. Наразі потребую ендопротезування. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Віктор, позивний ВІРАСТЮК Мій шлях воїна ЗСУ розпочався 2014 році в 2 Батальйоні ТрО «Горинь» гранатометником РПГ-7в. По жовтень 2016 року перебував в зоні АТО. Демобілізувався 2016, одружився і народилась Доця. За фахом я будівельник. Повномасштабне вторгнення зустрів за кордоном у Польщі. 25 лютого вже був обласному військкоматі в м. Рівне, де отримав відмову. Їх аргумент був такий: «Ви з досвідом, тому чекайте ми вас викличемо». Після того, як ЗСУ звільнили Київщину, розпочалося формування батальйону, до якого мене запросили. В 2023 наш підрозділ виконував бойове завдання на Херсонщині. Під час мінометного обстрілу отримав травму хребта. Хвороба прогресувала, наразі із-за неї не можу виконувати бойові завдання, та й взагалі повноцінно активно жити. Єдине рішення – оперативне втручання. Операція безкоштовна, але для неї потрібно придбати кейдж CIF 3D для остеосинтезу шийного відділу хребта. Хочу вилікуватись і повернутися до Побратимів. Ми маємо довести цю війну до Перемоги. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 48 750 ГРН Історія бійця

Боєць Вадим, позивний КЕП 10 березня 2022 року за власним бажанням був мобілізований до лав 1-ї окремої бригади спеціального призначення ім. Івана Богуна. 21.05.2022 разом зі своїм підрозділом виконував бойові завдання поблизу с. Троїцьке Попаснянського району Луганської обл. Під час артилерійського обстрілу отримав тяжку мінно-вибухову травму з пошкодженням хребта та з вогнепальним проникаючим пораненням внутрішніх органів. 29.05.2022 мені провели операцію, видалили осколки розтрощеного хребця та зробили стабілізацією хребта титановою системою. Після операції я пересуваюсь на кріслі колісному. Тяжка травма і майже дворічне лікування та реабілітація поки не поставили мене на ноги. Постійно відчуваю сильні болі ніг та судоми. Лікарі готові безкоштовно провести операцію по заміні стабілізуючої системи хребта, декомпресії нервових корінців та встановленню імплантів на заміну розбитого хребця, але потрібно придбати набір імплантатів. Це дає шанси позбутися нестерпного болю, а також на покращення роботи тазових органів та навіть ніг. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 165 600 ГРН Історія бійця

Боєць Юрій, позивний ШАТУН Я заступник командира роти в 54-ОМБр. На військовій службі давно, з певним переривом. Моя історія почалася на Чернігівщині, коли війна ступила на наші землі, а саме 24.02.22р. Наш напрямок був від Соледару до Сіверська. 4 жовтня 2023 року під час заходів з національної безпеки і оборони в Донецькій області я отримав множинне осколкове поранення. Найбільше постраждало ліве стегно. Відкритий вогнепальний осколковий перелом лікую вже 4 місяці. Переніс кілька операцій. Щоб стати на ноги, наразі потребую ще одну операцію. Оперуватимуть безкоштовно, проте необхідно замовити набір металоконструкцій для остеосинтезу стегнової кістки. Це допоможе зростити кістку та повернути мене до активного життя та продовження служби. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 15 500 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро Куриляк 25 лютого 2022 р. я добровільно мобілізувався та долучився до лав Збройних Сил України. Потрапив у 79 десантно-штурмову бригаду. Наш підрозділ приймав участь в обороні Миколаєва, потім нас направили на Схід України. 24 квітня 2022 р. під час виконання бойового завдання отримав поранення ніг в смт. Ямпіль, Донецької область. Мені зроблено кілька операцій, пройшов довготривале лікування. Весь цей час я виборюю шанс стати на ноги, повернути активність. Попереду мене чекає багато роботи над собою. На даний момент потребую відновлення в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Максим На службі з грудня 2022 року, не зміг залишатися осторонь, коли ворог прийшов на мою землю. Після навчання нас направили на Схід, на Донеччину. Поранення отримав 18 лютого 2023 р. у Вугледарі під час артилерійського обстрілу. Після приїзду на позицію розвантажували БК. І одразу ж приліт просто до машини. А я був у ній… Прокинувся обличчям у снігу. Обмацав себе – немає правої ноги. Дякую побратимам, які не розгубились, надали першу домедичну допомогу та швидко евакуювали з поля бою. Вдячний лікарям за їх професіоналізм, що врятували мені життя. Зараз потрібно стати на ноги, отримати протез підвищеної функціональності. Проте, державних коштів на нього не вистачає, потрібна доплата за благодійні кошти. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 134 580,95 ГРН Історія бійця

Боєць Юрій Рожук, позивний КОСМОС Я військовослужбовець, майор, інструктор з підготовки артилерійських підрозділів в/ч А4150. Народився у м. Яворів у сім’ї військовослужбовця. В ЗСУ з 2001 року. В 2018 році в складі 24 ОМБр брав участь в бойових діях в ООС на Горлівському напрямку Донецької області. З 24 лютого по кінець березня 2022 року брав активну участь в обороні Києва (Буча, Гостомель, Мощун). В зв'язку з постійними та численними травмами, навантаженнями, переохолодженням під час участі у бойових діях та інструкторської роботи у мене розвинулася хвороба, внаслідок якої зруйнувалися кульшові суглоби зі значним порушенням опорно-рухового апарату. Потрібне тотальне ендопротезування правого кульшового суглобу. Мрію одужати та повернутися в стрій. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Юрій Пархоменко, позивний REVO Був мобілізований у листопаді 2022 року. Долучився до лав 14 окремої механізованої бригади ім. князя Романа Великого. Після навчання наш підрозділ від правили на Куп’янський напрямок. 22.05.2023р. під час виконання бойового завдання потрапив під арт обстріл та отримав поранення в рудний відділ хребта, після чого відняло 75% тіла. Пів року лікування. Зараз пересуваюся на кріслі колісному. Лікарі дають надію, що знову стану на свої ноги. Мрію знову повернутись до свого підрозділу. Зараз потребую реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Долучився до війська у 6-у хвилю мобілізації у 2015 році. Після річної служби підписав контракт та залишився у лавах ЗСУ ще на півроку у складі 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» на посаді командир танка. Приймав участь у АТО на Сході. Через гіпертонію був змушений звільнитися у 2017 році. Під час повномасштабного вторгнення, перебуваючи в Ізюмі, ми з родиною опинилися в окупації. Були в епіцентрі подій. 15 травня 2022 р. під час чергового обстрілу прилетіло нам у двір, через що я й отримав поранення та втратив ногу. Я розумію, що після ампутації можна жити активним життям. Тому поки маю єдиний план на майбутнє – навчитися ходити. Для цього мені потрібно замінити куксоприймач та пройти курс реабілітації. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 48 000 ГРН Історія бійця

Військова Олеся, позивний WASP Моя служба в лавах ЗCУ розпочалася з 2014 року. Чоловік на той момент вже був військовослужбовцем, кадровим офіцером, а я мобілізувалася добровільно. Я неодноразово була поранена. Досить швидко відновлювалася та верталася в стрій. Одного разу в дорозі потрапили під обстріл. Мене відкинуло ударною хвилею, спочатку здалось, що нічого серйозного. Медики надали допомогу, привели до тями, я навіть від госпіталізації відмовилася. Але з часом пошкодувала про це. Постійні болі в спині. Навіть було таке, що два місяці не могла стати на ноги. Моє ураження міжхребцевих дисків врятує тільки негайна операція. Тільки вона позбавить шаленого болю, який вже не піддається навіть блокадам. Ця війна забрала у мене найцінніше – мою дитину, тому я маю якнайшвидше прооперуватися і повернутися в стрій, щоб боротися з ворогом, маю помститися за мого сина. ПЕРЕРАХОВАНО: 25 750 ГРН Історія бійця

Боєць Ярослав, позивний СВАТ Я кадровий офіцер ЗСУ. У 2014–му році командував десантно–штурмовим взводом 80–ї окремої десантно–штурмової бригади (м. Львів). У серпні 2014 року отримав поранення під час евакуації поранених побратимів у селі Хрящувате Луганської області. Біля мене розірвався артилерійський снаряд, уламками якого мені відірвало праву ногу на рівні верхньої третини стегна. Лікувався протягом двох місяців. Мій психоемоційний стан покращився після спілкування з психологом, завдяки підтримці брата і мами але вирішальне значення для мене мало знайомство з моєю майбутньою дружиною – Василиною. Важливим для мене було повернення на військову службу. Оскільки стан здоров’я не дозволяв служити у бойовій бригаді, я вирішив продовжити службу у військовому навчальному закладі. Через активний спосіб життя, силіконовий лайнер мого протезу швидко зношується, тому потребує регулярної заміни, яку на жаль не гарантує у повній мірі держава. Тому потребую підтримки благодійників! ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 35 860 ГРН Історія бійця

Боєць Олексій Бобчинець Я діючий військовослужбовець Військово-Морських сил капітан 3 рангу. У 22 роки пішов захищати країну. Проходив службу у 137-му окремому батальйоні морської піхоти. Залишився без нижньої кінцівки, підірвавшись на протипіхотній міні в Павлополі. Не уявляю свого життя без бігу, тому після поранення вирішив, що обов’язково стану на ноги та буду бігати. Брав участь марафоні морської піхоти у Вашингтоні та увійшов до збірної України на міжнародних змаганнях Invictus Games-2020, Warrior Games 2022. Спортивні навантаження швидко виводять з ладу лайнери, без яких експлуатація протезу не можлива. Кількісті засобів, що забезпечує держава, не вистачає, тому звертаюся до благодійників по допомогу в придбанні додаткових лайнерів. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 96 172,26 ГРН Історія бійця

Боєць Олексій, позивний СЕРЖ Був мобілізований у квітні 2022 року, служив в військах ППО. Без жодного сумніву пішов захищати Батьківщину, не уявляв собі іншого варіанта. Отримав поранення у червні 2023 р. Маю ураження спинного мозку. Попереду довгострокова та тяжка праця по реабілітації. Зараз нижче грудного відділу є часткове відчуття, але, на жаль, поки керованих рухів не з’явилось. Завдяки підтримці благодійного фонду «Громадянин» я завершив 2-й курс фізичної реабілітації у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» Національного комітету спорту інвалідів України. Незабаром я повертаюсь додому. Пересуваюсь виключно на активному кріслі-колісному, ноги не працюють. БФ «Громадянин» допоміг мені придбати крісло-колісне з санітарним оснащенням Ridni Care KJT707C, яке сприяє комфортному побуту та призначене для малорухливих пацієнтів. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 186 750 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр, позивний САЙГОН Після початку повномасштабного вторгнення добровольцем пішов до військкомату, щоб долучитись до лав ЗСУ. Пройшов навчання, служив у окремому розвідувальному взводі прикомандированому до 17 танкової бригади. У грудні 2022 р. отримав кульове поранення. Пробило легеню та зачепило хребет. Вже рік лікуюсь, проходжу реабілітацію. Нарешті, пішло відновлення. Почали рухатися ноги, починаю потрошку ходити. Проте ще багато роботи попереду. Наразі потребую реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» Національного комітету спорту інвалідів України. Намагаюсь вже зараз вільно пересуватись на довгі відстані, бути самостійним і мобільним, тому мені потрібне електричне крісло-колісне з ручним керуванням. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 388 500 ГРН Історія бійця

Боєць Вадим, позивний БІЛИЙ Був мобілізований 22 грудня 2022 року. Служив у складі військової частини 3005. Поранення отримав 18 березня 2023 року у Серебрянському лісі під Кремінною. Заходячи на позиції зі своїм відділенням, наступив на міну, внаслідок чого відірвало ступню. Зробили ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні нижньої третини гомілки. Через півтора місяці повернувся додому на милицях. Єдине було бажання – знову ходити. Пройшов протезування. На сьогоднішній день потребую заміни культеприймача. Дуже хочу відчувати себе повноцінною людиною, вільно пересуватися без будь-яких обмежень. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 39 705,29 ГРН Історія бійця

Боєць Юрій Кравчук, позивний ТИХИЙ На початку повномасштабного вторгнення у 2022 році добровольцем долучився до війська, щоб захищати Україну та Українців! 5 липня 2022 року під Херсоном отримав мінно-вибухове поранення, з відривом двох нижніх кінцівок вище коліна, роздробив кістки лівої руки, багато опіків по всьому тілу. Зараз я наново навчився ходити, вже непогано опанував протези. Щоб пересуватися по місту, потребую крісло-колісне з рульовим керуванням. Цей засіб дозволить бути самостійним та мобільним. Юрій має надскладну подвійну ампутацію нижніх кінцівок та інші супутні поранення, тому потребує додаткової реабілітації, яку проходитиме разом зі своєю дружиною Ніною, військовою Національної Гвардії України. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 116 953,40 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро Яцишин Вперше був мобілізований і долучився до військової служби у 2015 році. Під час повномасштабного вторгнення не міг залишатися осторонь і вже 25 лютого 2022 року був у військкоматі. Вдруге долучився до лав Збройних Сил України, щоб боронити Батьківщину від агресора. У вересні 2023 р. під час виконання бойового завдання потрапив під ворожий обстріл та отримав мінно-вибухову травму, спінальну травму, поранення шиї та грудної клітини. Дякуючи козакам-побратимам залишився живим. Маю надію повернути чутливість рукам та повернутися до активного життя. Мрію зіграти на синтезаторі та знов сісти за кермо комбайна. Але для цього потрібно продовжувати реабілітацію і щоденно працювати з фахівцями «Західного реабілітаційно-спортивного центру». ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Андрій Дудник, позивний КОТ У червні 2022 р. під час виконання бойового завдання в Донецькій області, під Слов’янськом Андрій отримав тяжкі поранення. Повна травматичну ампутація обох ніг, осколкове поранення рук та відкритий перелом ліктьового суглобу, акубаротравма та струс головного мозку. Вперше став на протези після поранення лише через 5 місяців, у грудні 2022 р. Наразі потребує відновлення в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» Національного комітету спорту інвалідів України. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Михайло Юрчук, позивний STALKER Я з дитинства мріяв стати військовим. Для мене це про честь, обов'язок. Спочатку служив в ракетній бригаді, був ракетником, потім — військовий коледж сержантського складу і врешті пішов у десантну бригаду. Коли почалася повномасштабна війна, служив на Донбасі. Потім бригаду перемістили на Харківщину. Саме там і отримав поранення. Подвійна ампутація: висока ампутація правої ноги, ампутація кисті лівої руки. Потрібна доплата за протез нижньої кінцівки з більш функціональним колінним вузлом з електронним керуванням та на протез верхньої кінцівки. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 409 040,23 ГРН Історія бійця

Боєць Денис Досужий, позивний АЯКС З глибоким сумом повідомляємо, що Денис Досужий (04.06.1991 – 03.11.2025), командир протитанкового відділення, доброволець із 2016 року, відданий воїн і Людина з великої літери — відійшов у вічність. Денис воював на Донеччині, Луганщині, Харківщині. Знищував ворожу техніку, рятував побратимів, завжди був там, де найважче. За мужність і самопожертву нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За поранення» та знаком «За заслуги міста Стрий». Після тяжкого поранення у 2023 році Денис понад півтора року боровся за життя, мужньо зносячи постійний біль і проходячи складне лікування. Попри все, він не здавався, мріяв повернутися до служби, жив надією на одужання. На жаль, серце Героя зупинилося 3 листопада 2025 року. Ми висловлюємо щирі співчуття дружині й побратимам Дениса. Він залишив по собі приклад незламності, відваги й великої любові до України. Світла пам'ять Герою. Збір для Дениса закрито. Зібрані кошти, відповідно до рішення родини і фонду, будуть спрямовані на допомогу іншим важкопораненим Історія бійця

Боєць Сергій Кошельніков, позивний ГАІШНИК Вперше був мобілізований в березні 2015 року у в/ч 3005. Прослужив там до квітня 2016. Звільнився і далі жив звичайним життям, працював, виховували з дружиною двох синів. Наступного дня після повномасштабного нападу росії, 25 лютого 2022 року, пішов добровольцем до тієї ж частини. Поранення отримав 19 червня 2023 року в Серебрянському лісі під Кремінною. Під час атаки, противник накрив нас мінометним обстрілом. На все життя запам’ятав, як прилетіла та злощасна міна калібру 80 мм. Вона чітко лягла під праву ногу. Після вибуху весь час я був при свідомості. Мені ампутували обидві нижні кінцівки вище коліна. Поруч зі мною постійно моя дружина. Вдома починаємо життя наново, підлаштовуємося під нові реалії. Зараз потребую облаштування ванної кімнати для звичайних гігієнічних процедур. Наступний крок – придбання активного крісла-колісного Compact. ЗАГАЛОМ ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 169 439 ГРН Історія бійця

Боєць Максим Карасик До повномасштабного вторгнення був директором торгово-виробничої компанії. 24.02.2022 після введення військового стану я приїхав на роботу, передав всі свої справи і вже наступного дня добровільно звернувся у військкомат. 1 березня 2022 року був направлений у військову частину А1778. Так я став частиною славетного 15 Окремого Гірсько-Штурмового Батальону 128-ої ОГШБр. Був призначений в 2-гу Гірсько-Штурмову роту номером обслуги кулеметного розрахунку. Отримав військове звання – солдат. Був направлений в район бойових дій – Лиман, Кремінна, потім був переведений в н.п. Стара Краснянка (передмістя м. Рубіжне, Луганська обл.). 09.04.2022 підчас мінометного обстрілу отримав поранення лівої ноги. Пройшов лікування, реабілітацію і вже 15 травня повернувся до служби. Отримав медаль «Захиснику Вітчизни» за участь в бойових діях в н.п. Стара Краснянка. У жовтні 2022 під час штурмових дій в районі н.п. Нова Кам’янка (Херсонська обл.) отримав осколкові поранення двома пострілами з танку. Важка політравма - осколкові поранення правої легені, множинні сліпі та наскрізні поранення правого стегна, поранення правого передпліччя з втратою частини м’язів та частини ліктьової кістки. У квітні 2023 мене звільнили з 15 ОГШБ за станом здоров’я, був знятий з військового обліку. Маю 2-гу групу інвалідності (Інвалід війни) з втратою 80% працездатності. На початку літа повернувся до виконання своїх обов’язків і знов займаю посаду директора. Приймаю участь у волонтерській діяльності. Проходив реабілітацію. Вже майже повністю відновив рухи руки. Зараз займаюся відновленням рухів стопи. Вже є певний прогрес. Потребую реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» Національного комітету спорту інвалідів України. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Ігор Васильєв, позивний ТЕТРІС У жовтні 2022 року був мобілізований та долучився до лав Збройних Сил України. Після проходження військового навчання мене направили на Схід, на Донецький напрям. Там я отримав перше поранення плечей. Досить швидко відновився і одразу повернувся до виконання бойових завдань в підрозділі. 16 грудня 2023 року під час несення служби отримав складний перелом гомілки. Травма виявилась важчою, ніж здалось одразу. Для лікування перелому потрібно робити операцію та ставити пластину. Наразі потребую набір імплантів для блокуючого накісткового остеосинтезу кісточок. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 12 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олег Арделі, позивний АРА В серпні 2022 року отримав повістку та одразу пішов служити. Вступив у новостворену 66 бригаду, в підрозділ на посаду стрілець. …Нас перекинули в н.п. Невське на Донеччині для звільнення селища Макіївка. Ми вже були в посадці поблизу визначеного населеного пункту, по нам вели артилерійський вогонь. І під час цього обстрілу я отримав осколкове поранення правої верхньої кінцівки. Після влучання, права рука почала дуже пекти. Побратим наклав мені турнікет, і з трьома товаришами ми вирушили до місця евакуації. Лікарі встановили діагноз вогнепальне осколкове поранення правого плеча з вогнепальним багатоуламковим переломом плечової кістки з пошкодженням плечової артерії. В шпиталі мене підлікували, а тепер потрібна реабілітація, тому що контрактура руки в лікті і в пальцях правої руки. По прогнозам фахівців рука відновиться, тільки вже не буде працювати на 100%, буде як допоміжна. Буду мати дві лівих точно). Наразі потребую відновлення в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» Національного комітету спорту інвалідів України. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олексій, позивний Д'АРТАНЬЯН У 2015 році поступив у Військову академію міста Одеса на факультет Десантно-штурмових військ та морської піхоти. Прагнув здобути офіцерське звання та поїхати захищати державу. Після випуску обрав місце служби у місті Маріуполь в 503 Окремому батальйону морської піхоти. В 2020 році на посаді командира взводу я вирушив на фронт. Позиції, які тримав мій підрозділ, були в н.п. Шуми поблизу Торецька. У жовтні 2020 під час виконання бойового завдання я наступив на міну. Подивившись на ногу, я побачив, що в мене немає стопи. Біль був сильний, але стерпний. Три кілометра назад до наших позицій були самі довші в моєму житті, але ми дійшли. Після 9 операцій я думав тільки про одне: «Якщо це мене морально не зломить – то вже ніщо в світі не зламає». Вже через 2 місяці я почав ходити на протезі. А ще через місяць бігати, кататися на ковзанках, їздити на велосипеді. Я перестав звертати увагу, що в мене немає ноги, і повернувся на службу. Як і раніше, я активно займаюсь спортом, у складі КОМАНДИ МОРСЬКИХ ПІХОТИНЦІВ УКРАЇНИ готуюсь до бігового марафону у Лондоні, який відбудеться у квітні 2024 р. Під час тренувань швидко виходять з ладу лайнери, потрібна заміна куксоприймальної гільзи. ЗАГАЛОМ ПЕРЕРАХОВАНО: 47 629,40 грн. Історія бійця

Боєць Ігор Дібров, позивний КАПЕР Доброволець, пішов служити влітку 2022-го. Навчався у Великій Британії, де за старання був старшим відділення. Далі пройшов фахову підготовку Артилериста, а саме, навідника. Після навчання прибув до Морської Піхоти, з якими поїхав на схід України, а саме до Донецької області, де ніс подальшу службу. У січні 23-го року нас було відряджено на посилення позицій у напрямку н.п. Водяне, що під Авдіївкою. Кілька днів були масовані обстріли позицій, в ході яких отримав поранення стегна. Саме тоді осколок зачепив кульшовий суглоб… Далі евакуація. Шпиталі. Операції. Зараз, щоб повернутися до активного повноцінного життя, потребую заміни кульшового суглобу, який був пошкоджений тим злощасним осколком. Тому звертаюся до всіх небайдужих по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 171 650 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр, позивний КОЗАК Проходив службу в 25 десантній бригаді, кадровий офіцер. Під час звільнення населеного пункту Нижня Кринка 24 серпня 2014 року втратив ногу після обстрілу нас з РСЗВ Град…Після лікування, за особистим бажанням, залишився на військовій службі. Вже майже дев'ять років служу на протезі. Посада вимагає постійної рухливості - комунікації з органами влади району, задля забезпечення наших бойових частин та організації роботи та служби в колективі. Після повномасштабного вторгнення перший місяць майже не присідав. І це все завдяки якісно виконаній роботі команди мого протезиста - Олександра Стеценка, які забезпечили мене протезом підвищеної функціональності та безпеки. Навантаження на протез на рівні з уцілілою ногою. Вдень по 10-20 разів бігаю на четвертий поверх, де моє робоче місце. Виїжджаю до хлопців в ліс, степ де самостійно пересуваюсь. Але ресурс цього протезу закінчується і потрібна заміна. Хотілось би отримати такий же, бо завдяки йому свої завдання я виконую точно, не гірше своїх колег. Проте, держаних коштів на новий протез не вистачає. Тому, для того, щоб отримати круту стопу та коліно я потребую доплати за благодійні кошти! ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 172 969,04 ГРН Історія бійця

Боєць Віталій Гринь У 2014 році був добровільно мобілізований, служив у розвідувальній роті 24 бригади ЗСУ. В серпні 14-го був поранений. Після тривалого лікування демобілізувався, отримавши 3-тю групу інвалідності. Під час повномасштабного вторгнення знов прийшов служити у тилову частину. Після року служби відчув сильні болі у кульшових суглобах. Діагноз лікарів - потрібно замінювати обидва кульшові суглоби, почати з лівого. Обезболюючі препарати вже не допомагають, ходити практично не можу. Після операції по ендопротезуванню кульшового суглоба на лівій нозі в грудні 2023 року я пройшов реабілітацію і готовий до встановлення імпланта на праву кінцівку. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 243 620 ГРН Історія бійця

Боєць Микола, позивний ШЕРМАН В армії з 2016 року. Підписав контракт і до літа 2021 року служив у лавах ЗСУ. Коли почалося повномасштабне вторгнення, знаходився в Харкові. 25 лютого 2022 р. разом з побратимом вирушили до свого підрозділу на Донбас. 10 березня 2023 р. потрапили під сильний артилерійський обстріл, я став 300-м з вогнепальним осколковим пораненням правої гомілки. Пам’ятаю, як побачив ногу, яка просто висіла на шкірці, відразу зрозумів – буде ампутація. Після лікування, протезування та реабілітації продовжив військову службу. Протез не заважає мені боронити Батьківщину. Проте від надмірних навантажень (бронежилет плюс бойовий комплект - 20-30 кг, а ще з усім цим побігати) в мене лопнула стопа, і зараз я потребую негайної її заміни, щоб повернутися до виконання бойових задач. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 167 650,70 ГРН Історія бійця

Боєць Артур, позивний СЛІПА Під час повномасштабного вторгнення Артур проходив термінову (срочну) службу в Національній Гвардії України. На початку 2023 року він міг би звільнитися, проте за власним бажанням продовжив службу в лавах НГУ. 23 серпня 2023 р. при виконанні бойового завдання в районі Серебрянського лісництва Донецької області отримав осколкове хребтове спинно-мозкове поранення. В лікарні Мечникова видалили металевий уламок з хребта та направили на лікування. Наразі двадцятичотирирічний боєць нерухомий, але з шаленою вірою та впевненістю у відновленні та якомога швидкому одужанні проходить реабілітацію в м. Модричі. Попереду довгий шлях відновлення і поки він його долає, є необхідність у спеціалізованому ліжку. Саме з цим питанням родина звертається до всіх небайдужих. ПЕРЕРАХОВАНО: 50 300 ГРН Історія бійця

Боєць Ніка Бічахія, позивний ГРУЗІН Служу в 24 окремій механізованій бригаді імені короля Данила Галицького в 1-му нічному штурмовому батальйоні. Доброволець. На військовій службі перебував з 2014 по 2019 рік. Перед повномасштабним вторгненням перебував в Нідерландах, проте, як тільки дізнався, що потрібно захищати кордони своєї другої Батьківщини, не довго думаючи повернувся в Україну. Бо тут в мене була сім’я – сестра і брат з маленькими дітьми. Я мав їх захистити. За час служби був особисто нагороджений головкомом Валерієм Залужним і президентом Володимиром Зеленським «За хоробрість» першого, другого і третього ступеня. Захищаючи Україну кількаразово отримував поранення та травми, які призвели до асептичного некрозу голівок правої та лівої стегнових кісток. Дана проблема заважає мені нормально пересуватись, викликає сильні болі. Рішення лише одне – тотальне ендопротезування обох кульшових суглобів. Планую якнайшвидше прооперуватися та повернутися до війська. Найбільша мрія - це перемога України і мир! ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 190 000 ГРН Історія бійця

Військовослужбовиця ЗСУ Тетяна, позивний ТАНЧИК Мені 38 років. У 2016 році потрапила у ДТП, отримала чисельні важкі травми, серед яких ампутація нижньої лівої гомілки. Під час тривалого лікування (близько двох років) доводилося часто спілкуватися із пораненими бійцями ЗСУ. Після цього суттєво змінила свої погляди на окупацію Криму та проведення АТО на сході України. З початком широкомасштабного вторгнення виникло непереборне бажання зробити свій внесок у захист Батьківщини, але наявність ампутації була цьому перешкодою. Більше року оббивала пороги військкоматів, проте постійно чула, що жінці на протезі не місце в армії. Але я не здавалася! І влітку 2023 року всіма правдами-неправдами мені вдалося мобілізуватися до ЗСУ. Наразі проходжу службу у складі медичної роти 126 бригади ТРО, яка з грудня 2022 року у повному складі приймає участь у бойових діях на південному напрямку. В мене зіпсувалася стопа протезу, і зараз я потребую негайної її заміни. Тетяна знов потребує допомоги. Через надмірні військові навантаження лайнер її протезу вийшов з ладу раніше, ніж держава може надати заміну. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 222 297,45 ГРН Історія бійця

Боєць Олег Проценко, позивний АГС На початку повномасштабного вторгнення вступив до ЗСУ. Служив стрільцем в батальйоні охорони. 21 квітня 2023 р. отримав важке поранення поблизу м. Ізюм, Харківської обл. Як кажуть бойові медики, я був «важкий 300-й». В мене вогнепальне поранення хребта, що призвело до паралічу нижніх кінцівок, верхнього комбінованого парапарезу. І крім цього, залишився осколок в хребті на згадку. Зараз пересуваюся виключно на кріслі-колісному з електричним керуванням, ноги не працюють. Для комфортного побуту потребую крісло-колісне з санітарним обладнанням OSD-YU-ITC. Мрію стати на ноги, а також про Перемогу, за яку ми всі разом так сумлінно боремось! Хочу виростити дітей та онуків, щоб вони жили в мирі та спокої. ПЕРЕРАХОВАНО: 11 549 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир, позивний ЦИГАН 24 лютого 2022 року, не дивлячись на наявність другої групи інвалідності, пішов до військкомату. Служив кулеметником у першій танковій бригаді, першому стрілецькому батальйоні, другій роті в кулеметному взводі. Після 20-ти місяців служби зіштовхнувся з проблемою, пов'язаною зі станом здоров'я. Надмірні навантаження дали про себе знати - почали сильно боліти кульшові суглоби. Певний час тримався на знеболювальних препаратах. Після огляду лікарів, визначили, що потрібне хірургічне втручання, а саме ендопротезування лівого кульшового суглобу. Зараз ледь пересуваюся, біль докучає щодня. Звернувся по допомогу до благодійного фонду та всіх небайдужих. Мені лише 30 років. Мрію щоб закінчилась війна! Розумію, скільки у нас роботи попереду, а я ще молодий і можу бути корисним для суспільства. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН Історія бійця

Боєць Булатов Микола Свій військовий шлях розпочав у липні 2015 року, коли добровільно вступив до лав ЗСУ. В зоні АТО був прикомандированим до 30 ОМБР ім. Князя Костянтина Острозького. Коліно травмував, коли мене збило ударною хвилею під час артилерійського обстрілу наших позицій на околицях н.п. Старогнатівка у лютому 2017 року. 24 лютого 2022 року знаходився на постійному місці служби в м. Броди. В травні 2023 року був звільнений з військової служби за станом здоров’я. Причина – ендопротезування лівого коліна. Після операції суттєво зросло навантаження на праву ногу, від чого постраждав правий кульшовий суглоб. Зараз біль настільки сильний, що я обмережений в пересуванні, ледь ходжу і лише на милицях. Єдине, що мене може врятувати – це ендопротезування правого кульшового суглобу. Саме тому звертаюся до всіх небайдужих по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 96 800 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій, позивний Д’ЯК-С У вересні 2014 року був мобілізований в зону АТО. У травні 2015 року отримав вогнепальне опікове поранення ноги, осколкове сліпе поранення м’яких тканин обличчя. Переніс чотири операції по пересадці шкіри. У березні 2022 року мобілізований в ТРО Тульчинського району Вінницької області. З 02.02.2023 року несу службу в Чорнобильській прикордонній зоні до теперішнього часу. Перші больові симптоми з’явились 6 місяців тому, почав боліти правий кульшовий суглоб. До лікаря звернувся, коли порушилась функція ходи. Ендопротезування - це єдиний спосіб позбавитися постійного болю, який заважає не тільки виконувати бойові задачі, а й взагалі нормально жити. Тому звернувся по допомогу до благодійного фонду. Мрію про операцію та якнайшвидше повернутися до служби, боронити небо України! ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Перожак Любомир, позивний МАЗУТА 15 лютого 2023 р. отримав важке поранення поблизу Куп’янська у Харківській обл. Ми були в окопах, тримаючи позиції, почав працювати ворожий танчик. Ворог шквальним вогнем накривав наші позиції, два прильоти було в окоп. Побачивши свої ноги, я одразу зрозумів, що ноги мені ампутують. Як кажуть бойові медики, я був тяжкий 300-й. Весь час з моменту поранення до стабілізаційного пункту я був при свідомості. Все чув, бачив, співав, сміявся і рвався назад до бою... Так я, захищаючи нашу Неньку Україну, залишився з парною ампутацією ніг!!! Я вже пройшов реабілітацію, отримав протези ніг, потихеньку ходжу. Проте розумію, щоб вільно пересуватись та бути мобільним з моєю ампутацією, потрібно крісло-колісне з рульовим керуванням. Плани на майбутнє – жити та виховувати двох діточок. Буду намагатися дослужити контракт в лавах ЗС України. Хотілося б побудувати військову кар'єру, проте життя покаже. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 69 999 ГРН Історія бійця

Боєць Антон, позивний ЗОЛОТИЙ В 2015 році був добровільно мобілізований, долучився до служби в Збройних Силах України. За рік служби опанував різні види зброї. В розвідці служив до кінця 2016 року. Перший раз я «втратив» коліна у 18-му році, коли працювали на Луганському напрямку у н.п. Золоте. У мене були порвані зв'язки, меніски, коліна «розліталися» в різні сторони. Побувши у лікарняній відпустці, я зрозумів, що ще можу служити, підтримати своїх хлопців. Як тільки ситуація з колінами покращувалась, я кілька разів підписував контракти із ЗСУ. 24 лютого 2022 року я знов взяв до рук кулемет. Не дивлячись на шалені болі, перші два місяці повномасштабної війни я провів зі своїми хлопцями. Працювати доводилось під дуже сильними ліками, бо коліна давали про себе знати… Я добре знаю військову справу. На жаль, зараз я не в змозі це робити, бо ледь пересуваюсь на милицях. Єдине рішення – тотальне ендопротезування обох колінних суглобів. Хочу вступити до лав Збройних Сил. Розумію, що у піхоту на штурми мене не візьмуть, але керувати безпілотниками мені цілком під силу. Тому звертаюсь до всіх небайдужих по допомогу, щоб мати змогу повернутися до війська. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 182 000 ГРН Історія бійця

Боєць Павлюк Микола, позивний СВЯТИЙ МИКОЛАЙ Поранення отримав у селі Білогірка, Херсонської області. 29 серпня 2022 р. під час виконання бойового завдання попали під ворожий мінометний обстріл. Отримав мінно-вибухову травму, вогнепальне сліпе осколкове поранення правого плеча, травматичну ампутацію правої нижньої кінцівки та інші чисельні діагнози. Свідомість не втратив, відчував спокій, першу допомогу надав собі сам. Одразу навіть не зрозумів, що втратив ногу… Досить швидко опанував протез. Нажаль до війська повернутися вже не можу. Проте бажання допомагати хлопцям бере верх, тому планую перекваліфікуватись на протезиста. Хочу ставити побратимів на ноги. Сам вже звик пересуватися на протезі, але нажаль нова нога передчасно вийшла зі строю. Зараз потребую ремонту та заміни куксоприймальної гільзи. ПЕРЕРАХОВАНО: 35 997,74 ГРН Історія бійця

Боєць Карпусь Олександр, позивний ГЕНЕРАЛ Вперше потрапив на фронт в період АТО по мобілізації в 2014. Після початку повномасштабної війни проти України знову був мобілізований 25 лютого 2022 року до 36-ї бригади і відправлений в Донецьку обл., Волноваховський р-н. Поранення отримав під Вугледаром, в населеному пункті Павлівка від пострілу танка ворога. Мені було зроблено більше 20 операцій, пройшов реабілітацію. Зараз в мене права рука коротша на 5 см, а права нога - на 7 см. Пересуваюся лише на милицях. Єдине, що може допомогти мені ходити без милиць, це функціональні ортези E-mag Aktive. Нажаль, коштів, які виділяє держава, на придбання двох ортезів не вистачає. Тому змушений звернутися до благодійного фонду «Громадянин» по допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 158 492,40 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир, позивний КАЙДА Був призваний на військову службу у березні 2022 року в 79 ОДШБ на посаду «стрілець». Поранення отримав 6.09.22 при штурмі лісосмуги поблизу Красногорівки. Пам’ятаю сильний вибух, я впав і одразу зрозумів, що не відчуваю ніг. На допомогу швидко прибігли побратими. Не дивлячись на складну бойову ситуацію, технік Михась Бук та інші хлопці змогли витягнути мене з під обстрілу та евакуювати до стабілізаційного пункту в н.п. Курахове. Потім Дніпро. Там провели ампутацію правої ступні. Крім цього, від поранення я отримав перелом лівої ноги та шийки стегна. Переніс два інсульти, пройшов складне лікування, реабілітацію. Наступний крок – ендопротезування кульшового суглобу. Без цієї операції я не зможу почати протезування. Буду вдячний кожному за допомогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 91 300 ГРН Історія бійця

Боєць Артем, позивний КОРШУН Служу в 36 бригаді Морської Піхоти з 2019 року. Зараз воюю на протезі, бо у 2020 році під час виконання бойових задач наступив на протипіхотну міну… отримав множинні осколкові поранення голови, шиї, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, відірвало частину стопи. Протез не заважає мені боронити Батьківщину. Проте від надмірних навантажень в мене лопнула стопа і зараз я потребую негайної її заміни. Це дозволить мені й далі знищувати орків та наближати Перемогу! ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 144 320 ГРН Історія бійця

Боєць Микола, позивний ПІРАТ Зараз служу в територіальній обороні, свого міста. 24 лютого 2022 року о шостій ранку разом з дружиною прийшли до військкомату, не зважаючи на протез, вирішили разом стати на захист своєї Країни. До цього була цікава історія… 2016 рік. Записався до нашого місцевого батальйону. Кілька тижнів на полігонах і поїхали на «передок». Там познайомився з дівчиною, яка стала моєю дружиною (на даний момент у нас вже двоє дітей). Під час виконання чергового бойового завдання я підірвався на міні. Пам’ятаю першу думку: «Ну все, Коля, віджив ти своє». Але весь час лікування зі мною була моя Дружина. Її віра та підтримка повернули мене до життя. З початку повномасштабного вторгнення був і під кордоном Сіверщини, і на Харківщині, і під Бахмутом. Зараз знов бороню Батьківщину на сході. На жаль, через надмірні бойові навантаження протез зносився, луснув куксоприймач, а також розірвався лайнер, без якого експлуатація протезу не можлива. Зараз потребую якнайшвидшого виготовлення нового куксоприймача та заміну лайнера, щоб повернутися до виконання бойових задач. ПЕРЕРАХОВАНО: 36 000 ГРН Історія бійця

Боєць Михайло, позивний ТИМОХА Пішов воювати з першого дня повномасштабного вторгнення. 9 вересня 2022 року пішли на штурм, вдало вибили ворога в районі села Спірне Донецької області. А на другий день почався сильний артилерійський обстріл зайнятих позицій, в результаті чого отримав тяжкі поранення руки (по лікоть майже відірвало)... Коли прийшов до тями після операції, побачив, що руку повністю ампутували. Відразу дуже засмутився, два дні взагалі не хотів ні з ким розмовляти. Врешті решт, опанував емоції та зрозумів - треба жити далі. Першій подзвонив дружині, розповів, що сталося. Вона мене дуже підтримала та сказала дякувати богу - живий. Ще в мене є донька (9 років) з інвалідністю. Тож є для кого жити! Зараз потребую протез після вичленення в плечовому суглобі з електронним керуванням, на який державних коштів не вистачає, тому вирішив звернутися до благодійників. Буду вдячний кожному за допомогу. Через зміни в законодавстві, яке регулює протезування за рахунок державного бюджету, протез для Михайла оплатить держава. Історія бійця

Боєць Сергій, позивний ДЯДЯ СЕРЬОЖА Свій військовий шлях розпочав у травні 2020 року. На початок повномасштабного вторгнення окрема механізована бригада, в котрій я проходив службу, перебувала у Волновасі, Донецької області. Під час виконання бойового завдання отримав травму, на яку не одразу звернув увагу, бо в той час було не до цього… З часом біль у нозі тільки посилювався, ходити ставало з кожним днем все важче і важче. Після обстеження виявилось, що в мене вже зовсім «немає» суглобів колінах. Єдиний вихід – негайне ендопротезування колінних суглобів. Мрію якнайшвидше прооперуватись, пройти реабілітацію та повернутися до війська, щоб продовжити боротьбу з ворогом. Але для цього мені потрібна Ваша допомога. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 98 200 ГРН Історія бійця

Боєць Анатолій, позивний ВНУЧОК 26 лютого 2022 року добровільно пішов у військкомат та був мобілізований до ЗСУ. 9 червня 2023 року в Луганській області на околицях села Діброва під час виконання бойового завдання нас накрило мінометним вогнем. Пам’ятаю, як в голові все перевернулось. Рятував мене і надавав першу допомогу мій побратим Микола, за що йому безмежно вдячний. Потім з’ясувалося, що у мене сильна контузія, а крім цього, осколок від міни потрапив під плитоноску бронежилета та пошкодив хребет. Далі були операції у Дніпрі, лікування у Києві. Зараз, щоб пересуватися, мені необхідне крісло-колісне. Вірю, що зможу знов ходити, прикладаю максимум зусиль, щоб знов стати на ноги. «Я не зупиняюсь, бо вірю, що навіть після найтяжчого поранення можна не просто жити — а досягати спортивних вершин і представляти Україну на світовій арені», — Анатолій Жумік, позивний ВНУЧОК. Ціль збору — 120 000 грн на виготовлення індивідуального спортивного бобу для Анатолія, члена національної паралімпійської збірної. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 642 180 ГРН Історія бійця

Боєць Юрій, позивний МАЛИЙ Свій військовий шлях розпочав у 19 років. Під час повномасштабного вторгнення долучився до війська у квітні 2022 року. 16 січня 2023 року на Запорізькому напрямку в Оріхівському районі при виконанні бойового завдання отримав тяжкі травми внаслідок ворожого вогню. …Від удару я нічого не бачив. Лише через декілька секунд прийшов до тями і зрозумів, що в мене відірвана рука, пошкоджена друга, стікає праве око, а на ліве нічого не бачу і не розумію, що з ним. До мене підбіг побратим зі словами: «Братан, я не знаю що робити, мене цьому не навчали!» Я не розгубився і сказав: «Якщо ти нічого не зробиш, то я помру. Слухай мене уважно, і все буде добре!» Далі керував та казав, що робити. …Мені важко без руки, бо до війни я був будівником, все життя заробляв руками. Звик працювати, тому потребую біонічний протез. Розумію, що він не замінить мою руку, але вірю, що хоча б наближуся до того, що було раніше. Всім хто мені допоможе буду дуже вдячний. Я нещодавно одружився, мрію про велику родину, дітей. І страшенно хочеться знов сісти за кермо мого мотоциклу та відчути таку бажану свободу під мирним небом Батьківщини. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 1 153 008,92 ГРН Історія бійця

Боєць Сергій Качан, позивний ДИКИЙ ДЖО В 2014 році пішов добровольцем, був в зоні АТО, а потім ООС. Після строкової служби був прикордонником в своїй рідній Сумщині. За дев’ять років чотири рази підписував контракт з ЗСУ. Останній закінчився на початку 2022 року. Чому обрав військову службу? Бо це МОЄ! В мене все життя пов'язане з військом. Коли почалося повномасштабне вторгнення агресора, не замислюючись ні на мить, в перший же день я знову повернувся до війська добровольцем. Під час несення служби отримав травму поперекового відділу хребта. Надмірні військові навантаження посилили проблему. Останні кілька місяців почала сильно боліти спина, іноді ледь ноги переставляю. Мене вже двічі оперували, та знову пішов рецидив. Потрібна негайна заміна хребців, треба придбати імпланти, без яких немає сенсу оперувати. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 68 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр, позивний ДОБА Свій військовий шлях розпочав у 1990 році у 95-й аеромобільній бригаді, коли призвався на строкову службу. По закінченню одразу підписав контракт з тим самим підрозділом і приймав миротворчу місію у складі НАТО в Югославії. Кілька років була перерва у військовій службі, а у 2015 році мене призвали по мобілізації. Служив на Луганському напрямі. Після демобілізації двічі підписував контракт з ЗСУ: служив на Луганщині, брав участь в операції Об’єднаних сил на Донецькому напрямку. В перші дні повномасштабного вторгнення прийшов у військкомат і мене одразу взяли на службу, бо після звільнення стояв у головному резерві Міністерства Оборони України. В травні 2023 року підчас виконання бойового завдання на Харківщині я невдало впав. Забиття постійно давало про себе знати, біль не тільки не проходив, він ще й наростав. Рука синіла. Після обстеження з’ясувалося, що я маю незрощений перелом лівої плечової кістки з післятравматичною деформацією суглобових поверхонь. Єдине вирішення проблеми – негайне ендопротезування плечового суглобу. Зараз я постійно ношу підтримуючий бандаж, щоб максимально знерухоміти руку і полегшити біль. Продовжую військову службу, вірю в нашу Перемогу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 117 700 ГРН Історія бійця

Боєць Володимир, позивний ВОВЧОНОК 22 грудня 2022 р. при черговому наступі росіян біля н.п. Курдюмівка, Бахмутського району, Донецької області підчас виконання бойового завдання в результаті артилерійського обстрілу отримав вогнепальні осколкові поранення нижньої третини правого передпліччя з травматичною ампутацією кисті. Крім руки, були пошкоджені й легені. Побратими надали першу допомогу на місці, швидко евакуювали мене з поля боя та транспортували до Костянтинівки. Там лікарі відкачали рідину з легенів… А за 4 дні я був вже у київському шпиталі. Саме у Києві мені ампутували верхню кінцівку. Лікарі усіляко боролися за руку… У фахівців не було вибору, тільки радикальне вирішення питання – повна ампутація верхньої кінцівки. Зараз потребую біонічний протез (протез після вичленення в плечовому суглобі з зовнішнім джерелом енергії) з кистю Vincent. Ця кисть є однією з найкращих в галузі протезування та забезпечить мені достатню функціональність та зручність. Відбулися зміни в законодавстві, яке регулює протезування за рахунок державного бюджету. Поранені з високими ампутаціями верхніх кінцівок тепер можуть отримати високофункціональні протези одразу при первинному протезуванні. Також було збільшено граничні ціни на протезування за державний кошт. Протез для ВОВЧОНОКА буде повністю оплачений державою. Всі зібрані кошти на біонічний протез ВОВЧОНОКА підуть на протезування Сергія Пандрака, позивний СИВИЙ. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 94 064 ГРН Історія бійця

Боєць Алім Абдураманов, позивний ТАТАРІН Боєць аеророзвідки, працюю з дронами. 07 листопада 2022 року, виконуючи бойове завдання в районі нп Площанка, Луганської області, мені надійшов наказ на виліт у визначений квадрат, де було близько 5 одиниць ворожих танків. Три з них я знайшов і повернув дрон, щоб поміняти батарею, ввести в планшеті координати для подальшої роботи. Як тільки посадив дрон, нашу посадку почали просто косити саме ці танки, які я нещодавно засік. Після того, як нам перебили кабель Старлінку, я вже чув, що снаряди від танка лягають зовсім-зовсім поряд. В якийсь в моменті така тиша… і різкий вибух поряд з нашим бліндажем! Після вибуху я відчув, що моя ліва нога жахливо горить. Подивився, а стопа вже була перебита і вивернута в інший бік. Не було ніякої паніки, я був максимально зібраний... Врешті-решт, мені таки вдалося відповзти до хлопців із 66 бригади. Мене помітили… Зараз я ходжу на протезі. Ніколи ні до кого не звертався за допомогою, намагався все вирішувати сам. Але зараз змушений звернутися, до небайдужих людей, щоб підтримали збір на спортивний протез. Хочу повернутися до війська, він мені просто необхідний для ефективного виконання бойових завдань. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 195 529,39 ГРН Історія бійця

Боєць Петро, позивний БОРОДАЧ Як і всі військовослужбовці, починаючи з лютого 2014 року, пройшов шлях: спочатку АТО, а потім - ООС. В жовтні 2014 року під час виконання завдань травмував коліно та кульшовий суглоб. Тоді не було часу і можливостей розхолоджуватися, думати тільки про себе, бо кожен був на рахунку. Час плинув швидко, старі травми постійно давали про себе знати. У 2018 році пройшов тривале лікування в одеському шпиталі. Але незабаром біль повернувся. Суглоби не витримували військових навантажень. Знов були шпиталі у Миколаєві, Вінниці. Останній рік болі, ускладнення в пересуванні та обмеження в фізичному навантаженні суттєво зменшили інтенсивність життя. Нажаль, без палички я вже не можу пересуватися. Лікарі одноголосно заявили, що прийшов час радикально вирішувати цю проблему. Потребую ендопротезування та реабілітації лівого кульшового суглоба. Крім цього правий кульшовий та колінні суглоби потребують тривалого лікування. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 98 200 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Вихрук 27 березня 2023 року отримав важке поранення біля н.п. Берестове Донецької області. Побратими наклали турнікети на три кінцівки. Первинну медичну допомогу надали у м. Слов’янськ, після чого відправили в лікарню Мечникова в м. Дніпро, де ампутували кінцівки. Більше місяця перебував у медикаментозній комі. До свідомості прийшов на початку травня і побачив наслідки поранення. Бажання жити не було. Був біль, розпач, гіркота і сум. Зараз, дякуючи допомозі волонтерів @MinisterBoomer, @PanierCathrin, для Олександра знайдено та доставлено візок, який керується підборіддям. Далі наша справа бути поруч, залучати фахівців, допомагати знаходити максимально ефективні рішення, в комплексі, крок за кроком. ПЕРЕРАХОВАНО: 102 600 ГРН Історія бійця

Боєць Богдан Яроцький, позивний СІЛЬВЕР 9 березня 2022 року під час масових обстрілів ворога міста Ізюма авіацією, артилерійськими системами, з танків та мінометів отримав поранення в праву ногу. Мене пораненого з поля бою витягли козаки з 81 бригади та евакуювали у м. Краматорськ. З Краматорська мене без документів, без копійки грошей, без ноги евакуювали у Вінницю. Як тільки я відновився у шпиталі, одразу приступив до протезування. Процес був непростий, отримавши учбовий протез, через біль намагався якнайшвидше викинути милиці і самостійно ходити, бо треба було вертатись. В середині вересня 22-го року повернувся і відразу направився у свою в/ч, я знов став у стрій. По весні 23-го року я пройшов відбір до національної збірної України в Іграх нескорених. Зараз терміново потребую протез гомілки. Він допоможе мені гідно представити Україну на цьогорічних міжнародних змаганнях Invictus Games 2023, які відбудуться 9-16 вересня у Дюссельдорфі, в Німеччині. А також полегшить мій активний щоденний побут. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 236 140,58 ГРН Історія бійця

Боєць Руслан, позивний ОТЕЦЬ ТИХОН 8 червня 2022 року тяжко поранений на Харківщині в районі міста Балаклея. Здається, я бачив цей снаряд, як у фільмі, дивлюсь, летить, а далі вибух. Відкинуло, зрозумів, що треба повзти, дістав ножа, і чіпляючись ножем поповз до своїх… Вже в лікарняній палаті я дізнався, що мені повністю ампутували ліву ногу. Зараз проходжу реабілітацію та протезування на Львівщині. Щоб бути мобільним і вільно пересуватися, потребую функціональний протез стегна, бюджет якого вищий, ніж покриває державна програма. Мрію про Перемогу. Мрію про те, як донька народить мені онуків, і я буду гуляти з ними на обох ногах по нашій землі, де немає русні. Мрію підняти малюків вище власної голови, щоб вони краще бачили красу Батьківщини. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 111 531,05 ГРН Історія бійця

Волонтер Валерій Черніховський Я волонтер батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Миротворець». З перших тижнів повномасштабного вторгнення, я та мій товариш Вадим почали тягати гуманітарну допомогу з західної України в місця, де найбільш вона була потрібна. А саме в деокуповані міста Київщини, Чернігівщини, Сумщини. З кожним відрядженням нас притягували потреби все ближче і ближче до лінії розмежування. На жаль останній виїзд був не на нашу користь. Питання було, життя та смерті... Команда, яка перебувала в авто, всі живі (і це головне). З того, що пам'ятаю, зіткнення. Бахмут. Шпиталь, наркоз. Потяг, евакуація – дві доби. Львів. Лікарня швидкої допомоги – два місяці. Чотири надскладних операції. Довгий шлях реабілітації за кордоном. Зараз я повернувся в Україну та рахую, що можу бути корисним. Лікарі категоричні, щоб поставити мене на ноги, потрібне оперативне втручання з заміни суглобу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 99 400 ГРН Історія бійця

Боєць Руслан, позивний ПРИМАРА 5 листопада 2022 року підчас виконання бойового завдання наступив протипіхотну міну. Ця «бабочка» «вподобала» саме мене, гризнула, як крокодил, залишила без пальців. Потім вже у шпиталі мені ампутували частину стопи по саму п’ятку. Для активного життя та вільного пересування мені потрібен спеціальний ортез для ноги. Мрію, щоб біля мене було багато щасливих людей. Відбудувати країну, бізнес і справедливість в Україні. Побудувати великий будинок для своїх дівчаток, бо дуже хотів донечку! Щоб кожного ранку чути слова «тато милий» і міцно обійматися. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 13 650 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро, позивний ВАМПІР 11 травня 2022р. під час виконання бойового завдання в м. Северодонецьк, потрапив під артобстріл, де отримав важке поранення – відрив правої ноги на рівні тазостегнового суглобу. Остаточно ногу ампутували в м. Дружківка. У мене питають, що я відчув, коли дізнався, що ногу треба остаточно ампутувати. Емоцій особливо не було, бо я перебував в тяжкому стані. Після ампутації, були шалені болі, тому багато думати про це не міг. Слабим я себе не вважаю, тому для себе я розумів – потрібен час і все буде добре. Зараз для повсякденного життя потребую протез, на який не вистачає коштів державної програми. Дмитро отримав протез за кордоном і не потребує допомоги від нас. Зібрані кошти були перенаправлені на допомогу іншим воїнам. Історія бійця

Боєць Василь Вранці 20 березня 2022 р. під час обстрілу н.п. Попасна з міномету 120 мм отримав мінно-вибухову травму, травматичну повну ампутацію правої гомілки та інш… Далі шпиталі, тривале лікування, реабілітація та підготовка до протезування. По життю завжди оптиміст. Поранення прийняв, як ще одне суворе випробовування. Треба вставати і йти. Залишився живий, значить ще для чогось потрібний, не все зроблено. Зараз потрібен функціональний протез стегна та протез стегна для купання, на які не вистачає коштів державної програми. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 234 073 ГРН Історія бійця

Боєць Олексій, позивний FRODO 14.03.2023 під час виконання бойового завдання, я потрапив під ворожий мінометний обстріл під Бахмутом, але, дякувати Богу, дивом лишився живий. Розрив легені та нирки, відірвана права рука, уламкові пошкодження голови та хребта, множинні внутрішні та зовнішні ураження, але живий. На даний момент, проходжу реабілітацію та чекаю на подальші операції. Але разом з тим, тренуюся літати на дронах однією рукою разом з командою Victory Drones, адже я можу продовжувати навчати захисників такому важливому ремеслу і наближати нашу перемогу. Зараз потребую сучасний біонічний протез руки. Впевнений, що й надалі буду корисним для своєї професії та суспільства, а результати моїх зусиль будуть неймовірні!!! ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 354 337,68 ГРН Історія бійця

Боєць Леонід Дробот, позивний ШАХТАР Отримав важке поранення від ракети. Потрапив у Слов’янськ, де зробили першу операцію. Численні рани живота, лівого стегна, роздроблена колінна чашечка. З осколком, який знаходиться в трьох мм від сонної артерії, мені прийдеться жити назавжди. Під час вибуху був пошкоджений хребет, саме він – основна причина недуги. Згодом мене перевезли у Київ. Там вже ампутували руку. Зараз мені потрібен електричний візок, щоб самостійно пересуватись, бути мобільним. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 76 502 ГРН Історія бійця

Боєць Бабченко Олександр В жовтні 2014, під час виходу групи після виконання бойового завдання був тяжко поранений. Вижив тільки тому, що побратими вчасно та правильно надали домедичну допомогу. Далі клінічна смерть, дві доби в комі, прийшов в себе в реанімації Харківського шпиталю. Там я вже і побачив, що внаслідок поранення мені ампутували ліву ногу вище коліна. 24 лютого 2022 року зустрів разом з родиною в м. Суми. Не міг стояти осторонь та дивитися, як ворог нищить мою Батьківщину. Допомагав, чим міг – проводив навчання з домедичної допомоги, навчав бійців мінуванню-розмінуванню. Термін експлуатації протезу, який я маю, вже закінчився. Враховуючи повсякденну активність, я потребую більш функціональний протез, на який грошей, що виділяє держава, не вистачає. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 339 390 ГРН Історія бійця

Боєць, позивний МЕХАН На початку повномасштабного вторгнення з перших днів долучився до добровольчого батальйону «Фрайкор». В липні 2022 р. через надмірне навантаження протез зносився, луснув культеприймач. Тоді я вперше звернувся до БФ «Громадянин». Швидко замінили деталь, і я повернувся до військової справи. Пройшов майже рік, навантаження не зменшилося, мені знов потрібен новий куксоприймач. А крім нього, ще й лопнула стопа, її треба замінити. Протез на війні, як і авто, постійно потребує ремонту. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 189 261,83 ГРН Історія бійця

Боєць Іван, позивний VANO 26.02.22р. я у складі зведеного загону на посаді кулеметника вибув для виконання бойових завдань у Донецьку область в місто Лиман. В кінці квітня в н.п. Зелена Долина, під час виконання одного із бойових завдань, впав та невдало приземлився. Одразу відчув сильну біль… З часом больові відчуття не тільки не припинялися, а лише тільки зростали, знеболювальні препарати переставали діяти. Фахівці одноголосно заявили: «Потрібне оперативне втручання - тотальне ендопротезування обох кульшових суглобів. Альтернатив, нажаль, немає!». Я маю дві мрії! Перша – це наша ПЕРЕМОГА! А друга – у мене перед війною народився синочок, і я мрію грати з ним у футбол. Після операції по ензопротезуванню кульшового суглоба на лівій нозі в червні 2023 року я пройшов реабілітацію і готовий до ендопротезування правого кульшового суглобу. Позитивний досвід заміни лівого суглобу всиляє надію на повноцінне життя без обмежень та болі. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 230 000 ГРН Історія бійця

Боєць Петро Віскуп У вересні 2022 року Петро виконував бойові завдання в районі н.п. Білогорівка, Луганської області. 19.09.2022 разом з побратимами потрапили під артилерійський обстріл. Петро отримав важке поранення: мінно-вибухову травму, забій головного мозку, багатоуламковий перелом кісток черепа. Крім того, в правій лобній частці черепа застряг металевий осколок. Вже більше 9 місяців Петро бореться за життя. Після безлічі операцій прийшов час встановлювати титанову пластину, яка необхідна для подальшого лікування. Є величезна надія на повне одужання, лікарі дають непогані прогнози. Петро має двох дітей, дві дівчини. Заради них він буде боротися до кінця! Петро – справжній український воїн! ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 30 040 ГРН Історія бійця

Боєць Степан Рак 13 березня 2022 року, очікуючи техніку на Яворівському полігоні, отримав поранення під час ракетного обстрілу. Ось і вся моя військова історія. Довгий час дуже шкодував, що залишився живий, але маю маленьку доню і, дякуючи всім рідним та друзям, які постійно дзвонили та підтримували, знайшов сили і зайнявся собою. Активно взявся за реабілітацію, і вже отримав непоганий результат. Тепер мені потрібен електричний візок, бо незабаром повернуся до дому і хочу самостійно вільно пересуватись, бути мобільним. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 69 999 ГРН Історія бійця

Боєць Максим, позивний СТАЖЕР Під час одного з бойових завдань біля Попасної, Донецької області я отримав поранення. Першим пострілом з танку мені відірвало руку, другим – «зкрутило» праву легеню. Ампутації не було, бо рука одразу відлетіла. Пощастило, що нічого не рятували, одразу зашили та й усе. Легеню пробили, випустили воду і був порядок. Бійцю потрібен комбінований протез руки з вдосконаленим плечовим вузлом з міоелектричним управлінням. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 43 719,47 ГРН Історія бійця

Боєць Петро Пушкар, позивний ЦИГАН 14.03.2023 отримав поранення неподалік села Федорівна Друга, Бахмутського району. Ми з побратимами (нас було четверо) знаходилися в укритті, прилетів снаряд 152-го калібру, який потрапив прямісінько до нас в бліндаж. В результаті – троє вижили, один 200-й. В той день я втратив ліву кінцівку та отримав складний перелом лівого стегна. Протезування нижньої кінцівки буде можливе лише після ендопротезування. Володимиру було встановлено штучний кульшовий суглоб за державні кошти. Всі зібрані кошти на ендопротезування Володимира перенаправлені на інших бійців, якими опікується Благодійний фонд «Громадянин». ЗІБРАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Вадим Свириденко Мобілізований влітку 2014-го року. На війні я був санінструктором у медроті. В лютому 2015 року отримав поранення правого передпліччя та стегна, потім ще під час вибуху пошкодив спину, отримав другу контузію. Через обмороження було ампутовано кисті рук і стопи ніг. Поборов сепсис, газову гангрену на руці. Лікарі цілий місяць боролися за моє життя. Врятували. Потім відправили на лікування та протезування до США. Там я навчився ходити на протезах та користуватися штучними руками. Зараз живу повноцінним життям, виховую двох доньок. Веду активну громадську діяльність, займаюсь питаннями реабілітації учасників бойових дій. Зараз мені прийшов час міняти протези рук. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 488 242,04 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро, позивний ШЕВА У 2015 році після навчання у коледжі я вирішив піти добровольцем до полку «Азов». Прагнув боронити Батьківщину саме з цим підрозділом, бо в Азові у мене були друзі, які вже там служили, і мені подобалась їхня ідея зробити «нову армію». Брав участь в обороні Широкиного. У квітні 2018 року зазнав важкого поранення в ногу з подальшою її ампутацією. Після двох місяців лікування мене відправили на реабілітацію. Вчився ходити на протезі 4 місяці. У 2019 році повернувся на службу. П’ятий рік воюю на протезі. Незабаром спливає термін експлуатації протезу, який я маю. Враховуючи військову специфіку та навантаження, потребую сучасний протез Genium Х3, Ottobock. Він надає можливість бігати, не боїться води, модель ураховує всі потреби та навантаження. Дмитро та його дружина є учасниками програми фонду "Родинна підтримка". ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 1 574 415,77 ГРН Історія бійця

Юрій Касаховський, капітан спецпідрозділу Нацполіції України У 2014 році пішов в добровольчий батальйон. Наш підрозділ складався в більшості з хлопців, які були на «майдані». Воював у Луганській і Донецькій областях. У 2018 році нагороджений орденом «Хрест Добровольця». Повномасштабне вторгнення зустрів в Маріуполі. З 2014 року до тепер захищаю Батьківщину. Останнім часом з’явилися проблеми з кульшовими суглобами, які виникли в наслідок навантажень під час несення служби. Зараз потребую тотального ендопротезування обох тазостегнових суглобів. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 190 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олександр Колько 24 лютого 2022 року пішов добровольцем захищати Батьківщину. Почали захист з усім відомої Салтівки (602 м.р. м. Харків), а далі, де тільки ми не були. 10 вересня 2022 року, поблизу н.п. Кіндрашівка Куп'янського р-на , БПЛА «дрон-комікадзе» наніс ураження бойовій машині БТР, в якій був і я. Наслідок – поранення, відірвало праві кінцівки: і руку, і ногу. При повній моїй свідомості вони відлітати. Зараз мені потрібен електричний візок, бо незабаром я повернуся до дому, там буду сам на сам зі своєю долею. Візок допоможе мені самостійно вільно пересуватись, бути мобільним. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 76 502 ГРН Історія бійця

Боєць Іван Лебідь, позивний «ПТІЦА» З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Брав участь в боях за Київ, Бучу, Мощун, Стоянку, Лютіж. В ході бойових дій отримав травму ноги. В квітні 2022 р. мене прооперували, а на початку травня я знову повернувся до служби. Нажаль проблеми з ногою після операції не зникли, біль унеможливлювала виконання бойових завдань. Для повноцінного активного життя та подальшого несіння служби потребую заміни колінного суглобу та встановлення імпланту. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 45 600 ГРН Історія бійця

Боєць Ігор Муренець, позивний «ПСІХ» У ЗСУ з 2016 року. З 2018 року служив у м. Красногорівка Мар’їнського району Донецької області. 23 серпня 2018 р. наш автомобіль накрила ворожа протитанкова керована ракета. Напарник загинув на місці, а мене важко поранило. Військові медики врятували поранену руку, а ноги, на жаль, змушені були ампутувати. Зараз потребую протези обох стегон модульного типу з колінним вузлом з електронним керуванням. Мрію повернутися до військової служби. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 483 753,34 ГРН Історія бійця

Боєць Руслан Солтус, позивний «ТЕЗУХА» 24 лютого 2022 року я пішов захищати Батьківщину добровольцем. Боронив рідну Київщину та виконував бойові задачі на Східному напрямі під Бахмутом. Внаслідок невдалого падіння та постійних надважких навантажень під час служби загострилась проблема з тазостегновим суглобом. Знеболюючі вже не допомагають, зараз не можу самостійно ходити. Потрібна операція по ендопротезуванню тазостегнового суглобу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць Олексій, позивний «ГУСАР» Мені 27 років. Брав участь у ООС 2019-2020 р.р. З початку березня 2022 р. обороняли Харківську область у складі 45-ї артилерійської бригади. Отримав поранення у наслідок мінометного обстрілу, ампутовано половину правої стопи, відкритий перелом лівої ноги, складні травми лівого плеча та ділянок навколо, втратив частково зір на одне око та розірвало барабану перетинку. Зараз потребую ортез для нижньої кінцівки, щоб вільно рухатися. Гадаю з ортезом зможу повернутись до звичних захоплень: походів з наметом чи сноубордингу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 15 475 ГРН Історія бійця

Боєць Влад, позивний «ВІКІНГ» Мобілізувався добровільно 25.02.2022р., служу в 144 БТрО. Відповідь, чому я пішов на службу очевидна, ворог напав на мою батьківщину. В лютому 2023 р. приймав участь у боях під Соледаром. Там отримав контузію. Під час лікування в мене виявили загострення міжхребцевої грижі у шийному відділі, яка тиснула на спинний мозок, і загрожувала у подальшому розвитком паралічу кінцівок. Зараз потребую заміни міжхребцевого диску шийного відділу на імплант. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 60 200 ГРН Історія бійця

Боєць Вадим, позивний «VATUTIN» Я сержант Національної Гвардії, служу на посаді «бойовий медик». Воював під Бахмутом. Нагороджений медаллю «За мужність» 3-го ступеня. Під час виконання бойового завдання отримав тяжкі поранення. Посікло уламками ноги, легені. Підробило ліву руку, потім її ампутували. Наступним випробуванням стали фантомні болі. Я досі їх відчуваю, проте навчився з ними жити. Зараз потребую біонічний протез руки, бо впевнений, що можу бути корисним для своєї професії. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 946 091,69 ГРН Історія бійця

Боєць, позивний «ГРЕК» Мобілізований в квітні 2022р. Одразу пішов служити, бо мав досвід в АТО у 2017-2019 рр. Під час бою прилетіла міна. Праву руку втратив відразу. Праву ногу ампутовано. На лівій нозі немає великого, вказівного і середнього пальців. Потребую Міопротез передпліччя правої руки. «На майбутнє я ще боєздатний. Може не настільки, щоб на нуль, але зробити гарячої кави на другій лінії я можу.» Дякуємо колегам благодійникам, які допомогли встановити бійцю з позивним ГРЕК протез з кистю Esper Bionics. Всі зібрані кошти за бажанням ГРЕКА направлені на допомогу іншим бійцям. ЗБІР ЗАКРИТО. Зібрані кошти направлені на допомогу іншим бійцям. Історія бійця

Боєць Юрій Поп, позивний «МОНАХ» «Звичайно, в мене є мрія. Зараз, я думаю, вона у всіх одна. Перемога. Мир.» У червні 2022 року мобілізований до лав ЗСУ. Воював під Куп’янськом, на Сході, на донецькому напрямку. Нещодавно разом з підрозділом повернувся з Бахмуту на відновлення. Маю давню проблему з тазостегновим суглобом. Останнім часом надмірне фізичне навантаження та переохолодження привели до загострення. Необхідне ендопротезування (заміна суглобу). ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 95 000 ГРН Історія бійця

Боєць, позивний «ЗМІЙ» Я офіцер ЗСУ. У 2014 році був мобілізований до лав збройних сил, відбув 2 ротації на сході України. У 2019-2022 воював на Донецькому напрямку, в обороні Києва, у Харківській та Луганській областях, понад місяць разом із хлопцями тримали оборону Сєвєродонецька. В кінці червня 2022 отримав дуже тяжке поранення: відкриті переломи правої ноги і руки, контузію, зламані ребра і лопатку. Ампутовано руку по плечовий суглоб. Потребую функціональний протез руки, щоб повернутися до більш-менш повноцінного життя, а головне до служби в ЗСУ. Протез для ЗМІЯ буде повністю оплачений державою. Всі зібрані кошти на біонічний протез Андрія підуть на оплату протезування та реабілітації інших бенефіціарів нашого фонду. Протез для ЗМІЯ буде повністю оплачений державою. Зібрані кошти підуть на оплату протезування та реабілітації інших бенефіціарів Історія бійця

Боєць, позивний «ЗАЄЦЬ» Поранений під Маріуполем, евакуйований з «Азовсталі». Ампутація лівої ноги. Завдяки зусиллям побратимів та протезистів, комплектуючі до протезу були передані безкоштовно. БФ «Громадянин» сплатив роботу протезистів вартістю 56 345 грн. «Після тривалого лікування, протезування та реабілітації хочу повернутись на військову службу. Звернувся у благодійний фонд «Громадянин» по допомогу з придбанням спортивної стопи, з якою зможу повноцінно продовжити воювати.» ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 155 394,49 ГРН Історія бійця

Боєць Руслан, позивний «МАКА» В 2019 році вступив до лав Збройних Сил України. З моменту повномасштабного вторгнення тричі був поранений. Кожного разу лікувався, швидко відновлювався і повертався до свого підрозділу. 6 вересня 2022 року отримав важке поранення, відрив правої стопи. Для вільного пересування потребую спеціальний ортез. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 11 859,20 ГРН. Історія бійця

Боєць Сергій Червоний, позивний «БАНДЕРА» Був мобілізований 01.03.2015 році. Одразу був направлений на Донецький напрямок. За час несення служби був кілька разів поранений. 28.11.2018 підписав контракт з ЗСУ. Брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку у складі ООС. Нажаль, змушений був звільнитися з лав збройних сил України у зв’язку з проблемами тазостегнових суглобів, які виникли в наслідок навантажень під час несення служби та отриманих поранень. Зараз потребую тотального ендопротезування обох тазостегнових суглобів. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 190 000 ГРН Історія бійця

Боєць Павло Нестеренко, позивний «МІШКА» 06 березня 2022 року був мобілізований на службу до танкової бригади. Приймав участь у захисті Чернігова, за що отримав медаль «ЗА ОБОРОНУ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ» 14.08.22 був поранений у н.п. Первомайське Донецької області. Має високу ампутацію лівої верхньої кінцівки. Контузію. Проблеми зі слухом, не бачить, але не втрачає надії повернути зір. Зараз потребує комплектуючу для протезу «Електронний гачок». ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 215 900 ГРН. Історія бійця

Боєць, позивний «БОРМАН» Поранений 19 червня 2022 року під Харковом. Потрібно ендопротезування ліктьового суглобу. Лікування бійця з позивним Борман продовжується. На кінець січня 23 року у німецькій клініці Evangelisches Krankenhaus Lutherhaus gemeinnützige GmbH, фахівці якої спеціалізуються на таких тяжких випадках, запланована операція з ендопротезування. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 935 662,39 ГРН Історія бійця

Боєць Дмитро Бакал, позивний «БАЙКАЛ» 02.06.2022 виконуючи військове завдання в населеному пункті Бахмут, потрапив під ракетно-артилерійський обстріл. Отримав відкрите проникаюче діаметральне черепно-мозкове поранення, забій, розтрощення головного мозку важкого ступеня та вогнепальну сліпу рану лівої лопатки. Ампутовано нижню третину правої гомілки. Зараз протез ноги вже поставлено, боєць вчиться заново розмовляти та писати. Залишається не працюючою права рука, потребує ортез Saebo Glove. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 10 624,74 ГРН. Історія бійця

Боєць Віталій Романько, позивний «ХІМЕРА» Внаслідок поранення при виконанні бойового завдання в Луганській області в березні 2020 р. ампутовано ногу. Після 24 лютого 2022р. знов пішов захищати державу. Під час несення служби навантаження на протез збільшилося. Зараз потребує заміни лайнеру для протезу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 35 405,86 ГРН. Історія бійця

Боєць Артур «31 березня під час виконання бойового завдання в Херсонській області я був поранений. Отримав травматичний відрив лівої нижньої кінцівки. Зараз вже ходжу на протезі. Дякую благодійному фонду «Громадянин» за те, що мені оплатили «коліно». Якби не ви, зараз я б був взагалі без протезу, бо постійний протез зламався.» ПЕРЕРАХОВАНО: 118 839,90 ГРН. Історія бійця

Боєць Дмитро Гудименко, позивний «ГУДЯ» В наслідок поранення ампутовано праву руку. Потребує електронний протез ottobock. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 257 500,00 ГРН. Історія бійця

Боєць Андрій Голопапа, позивний «ОТЕЦЬ» «Мені 19, я студент 2 курсу Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, навчаюсь на фізика. 24 лютого зустріло мене сиреною та гаміром в гуртожитку... Я зрозумів, що почалася війна. Не довго думаючи, я зібрав у рюкзак все найцінніше - документи, гроші та прапори, й вирушив у військомат.» В наслідок поранення отримав ампутацію лівої нижньої кінцівки, потребує протезування. Завдяки фаховій роботі Superhumans Center, Андрій отримав довгоочікуваний протез гомілки. У зв’язку з чим, всі зібрані на протезування Андрія кошти, за його бажанням, будуть перенаправлені на допомогу іншим бійцям, якими опікується БФ «Громадянин». ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 383 902,43 ГРН Історія бійця

Боєць, позивний «ПІЖОН» «24 лютого 2022 року о 4 ранку по тривозі прибув у свою військову частину у місті Очаків, був виставлений на піст спостереження для виявлення і збивання з ПЗРК ворожих ракет. В 15.30 ворог завдав ракетного удару по нашій частині і осколком ракети мені відірвало ногу...» Потребує протез нижньої кінцівки після вичленення в тазостегновому суглобі. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 67 669,86 ГРН. Історія бійця

Боєць Олександр Терстуях, позивний «БАТЯ» З 2017р. воює. 19.06.2018 року під час виконання бойового завдання відірвало одну ногу, сильно поранило праву руку, отримав безліч опіків. Лікарі врятували життя, «зібрали» руку, другу ногу довелося ампутувати. Зараз на двох протезах, разом із жінкою виховують дітей та онуків. Потребує дошку для купання. ПЕРЕРАХОВАНО Історія бійця

Боєць Іван Тима, позивний «НАЙК» У червні 2022 р. підірвався на протипіхотній міні та втратив ногу. За місяць отримав перший тренувальний протез і повернувся назад на бойові позиції. Потім завдяки фонду «Громадянин» отримав постійний протез та знов воюю. Останнім часом внаслідок надмірних фізичних навантажень значно змінилася кукса, потрібно замінити культеприймач та знов повернусь до служби. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 21 021,57 ГРН Історія бійця

Боєць Капітон Лі, позивний «КЕП» Навесні 2016-го року, під Широкиним потрапив у мінну пастку. Вибухом посікло обличчя, сильно пошкодило очі. Зір врятували, але скалічену ногу змушені були ампутувати. Відновився завдяки сім'ї. Повернувся у спорт. Кілька разів перемагав у «Іграх Героїв». Потрібна заміна культеприймача для протезу. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 32 513,00 ГРН. Історія бійця

Боєць Володимир Гладкий, позивний МАРГАРИН Я командир підрозділу старший лейтенант Гладкий Володимир Олександрович, 25 травня 2022 року отримав вогнепальне поранення нижньої правої кінцівки. Після довготривалого лікування і безлічі операцій кінцівку вберегти, на жаль, так і не вдалося, її ампутували. Загалом я переніс 26 операцій, які тривали навіть після ампутації кінцівки. Пройшов довгий шлях відновлення і реабілітації. Після носіння навчального і основного протезу були операційні втручання по видаленню невром, остеофітів, лігатур, кісти та інш… Держава спільно з благодійним фондом «Громадянин» забезпечили мене протезом фірми Ottobock зі стопою Taleo і вакуумною системою Harmony. Це гарний протез, ідеальний для спокійного життя, але абсолютно не підходить для моєї активної діяльності. Він не витримує надмірних навантажень, не дає мені необхідної мобільності, гнучкості, швидкості. Для якісного виконання моїх робочих обов’язків протезисти рекомендують перейти на більш витривалий протез цієї ж фірми Ottobock та оснастити його стопою Challenger. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 683 221,79 ГРН Історія бійця

Боєць, позивний «СТАФ» Штатний військовий збройних сил України. Воює з 2014 року. Проблеми з тазостегновими суглобами почалися ще у 2018 році. Необхідна операція по заміні двох тазостегнових суглобів, щоб жити, служити та обороняти Україну надалі. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 190 000,00 ГРН. Історія бійця

Боєць, позивний «МАСІК» Отримав поранення 20 березня 2014р. на Донеччині під час боїв за Савур-Могилу. Повністю ампутовано праву ногу. Потребує заміни лайнера, без якого носіння протезу не можливе. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 60 915 ГРН. Історія бійця

Боєць, позивний «КУМ» Отримав поранення 7 квітня 2022р. на Миколаївщині. Ампутовано кисть правої руки. Продовжує лікування плеча та готується до протезування біонічної кисті. Наразі за медичними показаннями (зберігається проблема з плечем) бійцю буде встановлено не біонічний, а механічний протез за рахунок державної програми. Кошти, зібрані на біонічний протез КУМу в розмірі 13 024.70 грн., будуть перенаправлені на протез бійцю з позивним МАРГАРИН. Дякуємо! 13 024.70 ГРН. перенаправлено на протез бійцю з позивним МАРГАРИН. Історія бійця

Боєць, позивний «КОСМОС» Отримав поранення у 2020р. поблизу Авдіївки Донецької обл. Часткова ампутація ноги. Після заміни протезу планує знов повернутися до служби. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 125 822,10 ГРН. Історія бійця

Боєць Роман Кашпур, позивний «СКІФ» Отримав поранення 16 травня 2019р. під с. Оленівка Донецької обл. Ампутація правої ноги. Учасник проекту «Ігри Героїв», професійний спортсмен. Потребує спеціальний протез для бігу. !!! Компанія Össur безкоштовно надала бійцю протез вартістю 320 000 грн. Всі зібрані кошти, будуть перенаправлені на протезування іншого бійця. Щиро дякуємо компанії Össur!!! Виконано! Компанія Össur безкоштовно надала бійцю протез вартістю 320 000 грн. Історія бійця

Боєць, позивний СІЛЬВЕР Поранений у 2018 під Пісками, часткова ампутація правої ноги. Після 24 лютого продовжує воювати, захищав Київщину та Харківщину. БФ Громадянин вже вдруге допоміг бійцю з придбанням комплектуючих до протезу. Боєць в строю та боронить нашу Батьківщину. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 105 405, 98 ГРН Історія бійця

Боєць, позивний «МЕХАН» Необхідна заміна комплектуючої до протезу ноги. ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 17 696, 41 ГРН. Історія бійця