
Я – Дмитро Туманов, але побратими знають мене як ТУМАН. Мені 42. Минулого року я отримав важке поранення в бою, і зараз моя найбільша мрія – знову навчитися ходити.
Я народився та жив у Новій Каховці. Коли почалося повномасштабне вторгнення, мені довелося евакуюватися через окупований Крим до Польщі. Але я не зміг залишитися за кордоном, не зміг спокійно жити, коли моя країна палає у вогні війни. У березні 2023 року я повернувся в Україну та добровільно мобілізувався до Збройних сил України.

Служив у складі 41-ї окремої механізованої бригади, був старшим стрільцем-оператором. За час виконання бойових завдань пережив чотири контузії, але щоразу повертався у стрій до місця дислокації військової частини, яка знаходилася в м. Куп'янськ.

18 листопада 2023 року в Синьківці Куп’янського району під час виконання бойового завдання я отримав важке мінно-вибухове поранення.
В результаті:
‒ осколкове сліпе поранення голови,
‒ відкрита черепно-мозкова травма,
‒ забій головного мозку,
‒ кома 1-2 ступеня.
Я майже нічого не пам’ятаю про той день. Побратими кажуть, що всю ніч тягли мене з місця на місце, поки евакуювали. Пробув у комі місяць. Потім були лікарні – Харків, Київ, Ужгород… Операції, біль, невідомість. Амнезія.
Мене вважали зниклим безвісти. Родина шукала мене два місяці – телефонували в частину, лікарні, медичні установи, але не могли знайти. І тільки завдяки моєму реабілітологу в Ужгороді – Катерині Олександрівні – моя сестра та брат дізналися, що я живий. Я не знав, що мене шукають, а вони не знали, що я у важкому стані в лікарні.

Катерина Олександрівна не здалася – день за днем намагалася дізнатися від мене імена та прізвища рідних, шукала їх у соцмережах, телефонувала. І, знаєте, в неї це вийшло! Вона написала моїй колишній дружині, яку я згадав, і сестрі, але вони були в окупації. Пізніше я згадав ще на одну сестру, яка знаходилися на підконтрольній Україні території.
Лікарка знайшла мою сестру та брата і повідомила їм, що я в лікарні в Ужгороді. А ще знайшла мого сина (він військовий), який на час мого перебування в Ужгороді також знаходився в цьому ж місті. Перед Новим роком вони всі приїхали до мене. Я майже не пам’ятав нічого, але коли побачив їх – зрозумів: я не сам, мене чекали, мене шукали.
21.02.24 р. було проведено операцію – пластика дефекту, встановлена титанова пластина. Після операцій період був без ускладнень.
Далі пройшов ВЛК. Мене повністю списали з виключенням з військового обліку, маю першу групу інвалідності. Наразі через поранення не працює ліва частина тіла, я не можу самостійно ходити. Тай взагалі пересуватися сам не можу. Живу у брата на Львівщині. Лікарі кажуть, що шанс є, але мені потрібна тривала та безперервна реабілітація.

Я хочу ходити!
Це не просто слова. Це моє найбільше бажання. Я хочу повернути собі можливість жити самостійно.
Наступний важливий крок – реабілітація в “Західному реабілітаційно-спортивному центрі” НКСІУ. Завдяки підтримці Катерини Олександрівни я вже маю можливість туди поїхати. Але мені потрібна допомога – це дорого, а сам я не впораюся. Змушений звернутися до благодійників, щоб знову встати на ноги.
Я боровся за Україну. Зараз борюся за можливість ходити. Разом – ми переможемо!
Дякую всім, хто поруч. Кожна ваша підтримка – це моє майбутнє.

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН
Дмитро завершив перший 30-денний курс реабілітації. Результати – вражаючі!
За цей місяць Дмитро досяг неймовірного прогресу у відновленні рухових навичок. Команда фахівців з реабілітації впевнена в його подальшому успіху та рекомендує ще один 30-денний курс, щоб зміцнити результати та максимально наблизити його до самостійного активного життя.
Об’єктивні показники покращення:
1. Тест "4 квадрати" (подолання перешкод):
‒ На початку – 4 хвилини
‒ Через 25 днів – 1 хвилина 23 секунди
Прогрес у 3 рази!
2. Тест 6-хвилинної ходьби:
‒ На старті – 15 метрів з суттєвою допомогою фахівця
‒ Через 25 днів – 75 метрів (мінімальна допомога, чотирьохопорна паличка, ортез та наколінник)
Прогрес у 5 разів!


Інші важливі покращення:
1) Значне зростання швидкості та балансу
2) Суттєво покращена самостійність у побуті:
‒ самостійно пересідає з крісла на ліжко
‒ повністю обслуговує себе в душі
‒ самостійно вдягається
Наступна масштабна ціль – 200 метрів самостійної ходьби!
Команда фахівців бачить чітку перспективу повернення Дмитра до самостійного життя. Але для цього йому необхідний ще один реабілітаційний курс!
__________________________________
Завдяки вашій підтримці Дмитро пройшов два повноцінні 30-денні курси реабілітації в Західному реабілітаційно-спортивному центрі НКСІУ з 03.02.2025 по 03.04.2025. І за ці 60 днів він довів: шлях до відновлення можливий, коли за тобою стоїть вся країна.
Що було зроблено за час реабілітації:
Робота була спрямована на головне — повернення Дмитра до побутової незалежності, а саме:
Результати реабілітації надихають:
Крім цього, моторний контроль коліна покращено, навички пересування та самообслуговування значно зросли.
Що далі?
Фахівці Центру зазначають: реабілітаційні цілі досягнуті, але шлях ще триває. Дмитро потребує:
Від щирого серця дякуємо команді фахівців з реабілітації за професіоналізм, терпіння та віру в Дмитра. Ваш внесок — безцінний.
Також величезна подяка кожному, хто донатив, поширював та підтримував збір. Завдяки вам Дмитро має шанс повернутись до повноцінного життя, він зробив надважливий крок уперед. І робитиме ще.
Дякуємо кожному, хто долучився. Ви — справжня сила цієї країни.
ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН
ЗАГАЛОМ ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН