Благодійний фонд «Громадянин» - комплексна допомога важкопораненим військовим та членам їх родин в найсучаснішому протезуванні, лікуванні, фізичній та психологічній реабілітації, навчанні.
УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ. Змінювати суспільство, робити свій маленький внесок в здобуття відчуття бути громадянином.
Боєць Владислав Белошицький
14 квітня 2022 року мене призвали до лав Збройних Сил України. Спочатку ніс службу на Миколаївщині, а згодом опинився на передовій у Донецькій області. 5 травня під час виконання бойового завдання в селі Шандриголове я отримав важке поранення – надскладну травму хребта. Після евакуації почався довгий шлях боротьби за життя, кілька складних операцій. Я заново вчився жити. Вчився пересуватися на кріслі колісному, самостійно себе обслуговувати, проходив тривалу реабілітацію. Після повернення додому та звільнення зі служби я знайшов себе у спорті. Я почав тренуватися, брав участь в обласних та всеукраїнських змаганнях, а у 2025 році представляв Україну на чемпіонаті Європи з параармреслінгу, де здобув третє місце.
Та життя підготувало для мене ще одне випробування. Через пролежні я втратив дві нижні кінцівки. Це був ще один момент, коли довелося починати все спочатку. Сьогодні я знову проходжу складний шлях відновлення. Щоб повернутися до активного життя, продовжувати займатися спортом, бути опорою для своїх рідних і залишатися сильним, мені необхідна спеціалізована реабілітація в реабілітаційному центрі «АГАПЕ УКРАЇНА». На жаль, вартість такого лікування є надзвичайно високою, і самостійно впоратися з цими витратами моя родина не може.
ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 64 000 ГРН
Історія бійця
Боєць Сергій Кулінець
Я – майор Збройних Сил України, учасник бойових дій. У 2019 році я вступив до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного на курси лідерства офіцерського складу. У 2020 році отримав первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта та був направлений до військової частини на посаду командира механізованого взводу.
Я пов’язував із військовою службою все своє майбутнє. Але у 2021 році моє життя змінилося. Повертаючись зі службового відрядження з Києва, я потрапив в автомобільну пригоду. Отримані травми були настільки тяжкими, що лікарі змушені були ампутувати мені обидві нижні кінцівки… Мені довелося заново вчитися рухатися, користуватися протезами та жити в нових обставинах. Але навіть після втрати обох ніг я не залишив службу. Я служив настільки довго, наскільки дозволяло здоров’я. 1 червня 2026 року мене звільнили з лав Збройних Сил України за станом здоров’я. Сьогодні я розпочинаю новий етап життя. Але для того, щоб залишатися самостійним, пересуватися, навчатися та працювати, мені необхідне належне протезування. Центр протезування погодив зі мною виготовлення протезів у мінімальній комплектації – без стопи, колінного вузла та адаптерів. Проте навіть за такої комплектації суми, передбаченої державною програмою, недостатньо.
Моя перша освіта – юридична. У майбутньому я планую стати адвокатом. Хочу використовувати свої знання, військовий та життєвий досвід, щоб допомагати людям, які потребують юридичного захисту. Для цього мені потрібно мати можливість упевнено пересуватися, працювати та жити самостійно.
ЗБИРАЄМО: 48 844 ГРН
Історія бійця
Боєць Сергій Обманюк
Я дружина захисника Сергія Обманюка.
Мій Сергій – військовослужбовець ЗСУ. З січня 2024 року він служив у військовій частині 4942 у роті зі зміни напрямків руху безпілотників та прикриття стратегічних та цивільних об’єктів. Він працював по всій Україні, у тому числі на Харківщині, де було особливо небезпечно. Після одного з нічних бойових чергувань, повертаючись із служби, Сергій потрапив у страшну дорожньо-транспортну пригоду. Важка черепно-мозкова травма. Реанімація. Апарати. Безсонні ночі. Надскладні операції, встановлення великої титанової пластини, нескінченні лікарні, реабілітації та боротьба за кожен рух. Нам казали, що шансів на самостійне пересування майже немає… Сьогодні, через півтора року боротьби, він уже відновив пам’ять, повернув мову та може пересуватися самостійно з допомогою палиці. Після курсу реабілітації в реабілітаційному центрі «АГАПЕ» Сергій навчився ходити на короткі дистанції в межах приміщення без додаткових пристроїв, а на довші дистанції – до 800 метрів – самостійно, використовуючи одноопорну палицю. Він також може долати сходи, покращив витривалість, рівновагу та швидкість ходи. Є важливий прогрес і в мовленні. До Благодійного фонду «Громадянин» звернулася дружина Сергія, Світлана, з проханням допомогти пройти ще один інтенсивний курс реабілітації — 14-денну програму в "Західному реабілітаційно-спортивному центрі" НКСІУ. Попри значний прогрес, Сергій досі має високий ризик падіння, обмежену мобільність у повсякденному житті. Наступний курс буде спрямований на покращення ходьби, швидкості та витривалості, зміцнення м’язів нижніх кінцівок, розвиток координації, а також на активніше залучення руки до побутових дій.
ЗБИРАЄМО: 56 000 ГРН
Історія бійця
Боєць Андрій Петрук, позивний СІЛЬВЕР
Я офіцер 36-ї окремої бригади морської піхоти. З 2016 року я захищав Україну на Маріупольському напрямку. У березні 2022 року під час виконання бойового завдання під артилерійським обстрілом я отримав важке осколкове поранення лівої ноги з відкритим переломом великогомілкової кістки. 12 квітня 2022 року я потрапив у полон у Маріуполі. Я пережив теракт в Оленівці, потім було Камишинське СІЗО. Через поранення я не міг нормально ходити – увесь цей час пересувався, стрибаючи на одній нозі. Мене не зламали… Сьогодні я вдома. Я щиро вдячний кожному, хто зустрічав нас після повернення. Ці емоції неможливо забути. Зараз я проходжу лікування та передопераційну реабілітацію. У серпні 2026 року на мене чекає складна операція – коригуюча остеотомія великогомілкової кістки та артроскопія колінного суглоба. Після неї розпочнеться тривале відновлення. Лікарі прогнозують боротьбу із запаленням, набряком, болем та атрофією м’язів травмованої ноги. Крім того, значне навантаження припадатиме на здорову ногу та поперек. Саме тому вони рекомендують мені мати власний апарат електроміостимуляції. Для мене це не просто медичний прилад. Це можливість щодня підтримувати м’язи, зменшувати біль, пришвидшувати відновлення та пройти реабілітацію значно ефективніше.
ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 61 841 ГРН
Історія бійця
Боєць Володимир Коцур, позивний МЕНТ
8 лютого 2024 року я став до служби. Мій бойовий шлях проходив через Вовчанськ, Чорнобильську зону, кордон Волинської області. Згодом наш підрозділ перевели до району Серебрянських лісів. Там були найважчі позиції… На позиціях ми протрималися чотирнадцять днів. Саме цих чотирнадцяти днів я не пам’ятаю. Не пам’ятаю і моменту поранення. Побратими розповіли, що це був скид із дрона. Нас із побратимом вибухом розкидало в різні боки. Мені дісталося найважче… Усе, що відбувалося після цього, я знаю лише зі слів своєї дружини. Вона казала: «Почалися найважчі дні. Лікарі говорили, що мозок майже не реагує. Ти перебував у медикаментозному сні. Потім одного вечора мені подзвонили й сказали, що тебе переводять до Київської обласної лікарні. Я приїхала туди зі страхом, а лікар вийшов із реанімації й сказав: — Ваш чоловік дихає сам. Мозок почав реагувати».
7 січня мене перевели до Львова. Дружина говорить, що саме там почалося моє нове життя. Мені поступово прибрали трахеостому, почали відмовлятися від катетерів та медичного обладнання. Організм почав боротися. Через кілька тижнів почалася реабілітація. Я заново вчився сидіти. Вчився тримати рівновагу. Вчився керувати своїм тілом. Потім були довгі місяці реабілітації у «Незламних», у Next Step та в Сянках. Лікарі кажуть, що моя черепно-мозкова травма дуже важка, і кожен етап відновлення потребує багато часу та зусиль. Сьогодні я вже можу самостійно одягнутися, поголитися, виконувати свої побутові потреби. Я сам їжджу на заняття на електричному кріслі колісному. Але я досі не можу ходити без сторонньої допомоги. Мені необхідно пройти спеціалізовану реабілітацію у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Саме там я маю шанс зробити ще один крок до самостійного життя.
ЗБИРАЄМО: 120 000 ГРН
Історія бійця
Боєць Михайло Мина, позивний ЕЛЕКТРИК
Я – батько трьох дітей. У 2022 році двічі намагався добровольцем піти на фронт. Мені відмовляли, бо я мав трьох неповнолітніх дітей. 16 лютого 2023 року я підписав добровільно документи та вступив до лав Збройних Сил України. Потрапив до інженерно-саперної роти 33-ї окремої механізованої бригади та став старшим сапером. Воював на Запорізькому напрямку – Мала Токмачка, Роботине.
17 жовтня 2023 року під час штурму отримав перше важке поранення. Поруч зі мною розірвалася 120-міліметрова міна. Вибух відірвав частину сідниці…Потім були стабілізаційний пункт, Запоріжжя, Дніпро, Хмельницький, ВЛК. І майже без перепочинку – знову передова. На початку лютого 2024 року нашу бригаду перекинули на Донеччину, під Курахове. 8 лютого ми зайшли в населений пункт Побєда. Три доби нас безперервно атакували дрони, авіабомби та артилерія. Ми тримали оборону. 14 лютого ми сховалися в невеликому підвалі. У цей момент у будинок влучив танковий снаряд. Обвалилося бетонне перекриття. Саме в ту секунду я трохи підвівся, і це врятувало мені життя. Я почув, як зламався мій хребет… У ніч на 18 лютого нас витягли з-під завалів… Курахове, стабілізаційний пункт, Дніпро, реанімація. 19 лютого через важке обмороження лікарі були змушені ампутувати мені обидві нижні кінцівки. Понад 30 операцій. Шість місяців я провів у лежачому положенні. Півтора місяця реабілітації у госпіталі – і я знову навчився самостійно пересуватися у кріслі колісному. Півтора року тому я не відчував власного тіла від грудей і до кінчиків ніг. Сьогодні я вже відчуваю холод і тепло до поясу. Я живий. Для подальшого відновлення мені необхідна спеціалізована реабілітація у центрі «АГАПЕ». Саме там я маю шанс продовжити відновлення, зміцнити організм, покращити рухові функції та зробити ще один крок до повноцінного життя поруч із моєю родиною. І тут сам я не впораюся, тому змушений звернутися по допомогу.
ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 73 500 ГРН
Історія бійця
Програма безкоштовної психологічної та фізичної реабілітації і спорту Благодійного фонду Громадянин.
Дякуємо чаю ТЕТ за фінансову підтримку.
ДЛЯ ПОШИРЕННЯ ПРОГРАМИ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ ЗАПРОШУЄМО ДО ПАРТНЕРСТВА КОМПАНІЇ ТА БРЕНДИ.
ЗВЕРТАЙТЕСЬ!
INFO@CTZN24.COM
‒ Курси іноземних мов
‒ Навчання в ІТ-сфері
ДЛЯ ПОШИРЕННЯ ПРОГРАМИ ПО ВСІЙ УКРАЇНІ ЗАПРОШУЄМО ДО ПАРТНЕРСТВА КОМПАНІЇ ТА БРЕНДИ.
ЗВЕРТАЙТЕСЬ!
INFO@CTZN24.COM
Всеукраїнський сучасний центр з протезування, реконструктивної хірургії, реабілітації та психологічної підтримки постраждалих від війни дорослих і дітей. Першу чергу центру було відкрито 14 квітня 2023 року. У центрі працюватимуть понад шістдесят медичних фахівців. Щороку там планують приймати близько 3 тисяч пацієнтів. У Superhumans застосовують комплексний підхід до лікування та прагнуть змінити сприйняття й психологічний підхід до українців, які зазнали складних травм і втратили кінцівки. Протези тут вироблятимуть та збиратимуть власними силами – лабораторію протезування створено за участю провідної німецької компанії Ottobock. Відділення реабілітації має великий басейн та мультифункціональні засоби для фізичної терапії.
Help Army — одна з найчисленніших і найпомітніших в Україні волонтерських організацій допомоги українським військовим. Займається технічною, речовою, медичною та іншою допомогою бійцям, а також підтримкою демобілізованих, їх дітей та мешканців постраждалих населених пунктів. Працює у взаємодії з Міністерством Оборони України. Через створений нею благодійний фонд «Харків з тобою» Help Army здійснює різноманітні гуманітарні проекти. Зокрема, з 2014 року діє Музичний Батальйон Help Army, якій провів близько 1000 концертів на передовій. Help Army нагороджена недержавним орденом «Народний Герой України» (2015р.), а учасники організації нагороджені державними і недержавними нагородами.
Державне некомерційне підприємство «Центр комплексної реабілітації «ГАЛИЧИНА» має двадцятирічний досвід роботи у сфері надання послуг комплексної реабілітації особам з інвалідністю. З початком повномасштабного вторгнення реабілітаційний центр почав приймати велику кількість поранених військовослужбовців з усієї України. Близько 80% пацієнтів «ГАЛИЧИНИ» мають втрачені кінцівки різного ступеню важкості. Їх направляють зі шпиталів та лікарень, де вони отримали негайну допомогу одразу після поранення, та потребують подальшого відновлення.
Віктор Маринчак
УКРАЇНА
Настоятель храму Іоана Богослова Православної Церкви України (м. Харків)
Марко Терен
ЕСТОНІЯ
Письменниця, громадська діячка, волонтерка. Ініціаторка руху #УкраїнськіМовніКола та марафону #МовнаРуханка. Засновниця всеукраїнської ініціативи #БлагодійнаКнижковаВежа.
Олександр Філоненко
УКРАЇНА
Доктор філософських наук, доцент кафедри теорії культури та філософії науки філософського факультету Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.
Слава Кулаковський
УКРАЇНА
Тренер, реабілітолог, призер проекту «Ігри Героїв», Чемпіон України з метання спису, входив до ТОП-10 найкращих адаптивних атлетів світу на відборах на міжнародні змагання. Перший у світі спортсмен без руки - учасник Spartan. Пробіг більше 50 забігів з перешкодами і без.
Вадим Свириденко
УКРАЇНА
Уповноважений Президента з питань реабілітації учасників бойових дій. Військовий фельдшер, військовослужбовець Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Громадський діяч. Учасник «Марафону морської піхоти» у Вашингтоні на 10 км, де виграв у своїй категорії.
Наталка Панченко
ПОЛЬЩА
Польсько-українська громадська активістка, лідерка української діаспори в Польщі, правозахисниця, активістка року за версією часопису Wprost, продюсерка проектів «Ukraїner» та «Chernobyl VR Project», організаторка «Маршу подяки» полякам за підтримку України.
