Олександр Кириченко, позивний КАРАТЕЛЬ Скопійовано!

Мене звати Кириченко Олександр Сергійович, позивний КАРАТЕЛЬ, мені 28 років. Із 2018 року я проходжу військову службу за контрактом у складі Сил оборони України та маю статус учасника бойових дій. Мій військовий шлях розпочався у Бригаді швидкого реагування №3018 Національної гвардії України в Гостомелі. Там я проходив службу за контрактом, а після його завершення підписав новий трирічний контракт уже у складі 59-ї бригади.

Ще задовго до повномасштабного вторгнення мені довелося виконувати бойові завдання. Із 2018 року я перебував у районі проведення бойових дій на Донеччині, зокрема на Світлодарській дузі, де ми стримували російського агресора. 24 лютого 2022 року повномасштабну війну ми зустріли на Херсонщині, в районі Олешківських пісків. Пізніше підрозділи переміщувалися, ми виконували завдання на території Херсонської та Миколаївської областей.

Саме під час виконання бойового завдання в Миколаївській області, у населеному пункті Зелений Гай, моє життя змінилося. Противник завдав авіаудару по школі, де ми перебували. Після удару фактично нічого не залишилося. Я отримав сильний забій шийного відділу хребта. Через повторні обстріли можливості нормально надати мені медичну допомогу не було, не було й належної фіксації отриманої травми.

Після удару ми були змушені розосередитися по селу, оскільки обстріли продовжувалися. Згодом більшість військовослужбовців виїхала, а ми залишилися виконувати завдання. Наступного дня виїжджали вже самостійно – двома екіпажами на БРДМ-2. Після цього я почав постійно відчувати біль у шиї та спині, згодом почали з’являтися й інші проблеми зі здоров’ям.

Я звертався по медичну допомогу, проходив стаціонарне лікування, отримував необхідні процедури та медикаменти. Але повноцінно зайнятися цією проблемою в умовах війни було практично неможливо. Пізніше я перевівся до 21-ї окремої механізованої бригади. Ми виконували бойові завдання на Донецькому напрямку – Лиман, Слов’янськ, Терни та інші райони. Проблеми зі спиною та шиєю нікуди не зникли, я регулярно терпів біль, але продовжував службу.

Під час служби я також отримав вогнепальне сліпе поранення правої ноги. Виконував бойові завдання на позиціях, був кулеметником та командиром відділення. Згодом перевівся до батальйону матеріального забезпечення, де проходив службу на посаді санітарного інструктора медичного пункту.

Ця посада була для мене особливо близькою. Я сам надавав домедичну допомогу військовослужбовцям – пораненим, хворим, тим, кому вона була потрібна. Робив усе, що від мене залежало, і сумлінно виконував свої обов’язки. При цьому власні проблеми зі здоров’ям продовжували накопичуватися. Знову звертався до лікарів, проходив стаціонарне лікування, отримував необхідну терапію, але біль нікуди не зникав.

Після цього перевівся до медичної роти цієї ж бригади, де проходив службу на посаді командира взводу забезпечення. За час служби 21-ша бригада неодноразово змінювала райони виконання завдань. Після Донецького напрямку наш підрозділ перемістився на Сумський напрямок, де ми перебуваємо й зараз. Тут, у Сумській області, ми продовжуємо виконувати бойові завдання та стримувати противника. Наші військовослужбовці щодня несуть службу на передових позиціях, виконуючи поставлені завдання та захищаючи українську землю.

З часом біль почав ставати дедалі сильнішим. Особливо мене почали турбувати ліва рука, плече, шия та спина. Я вирішив пройти МРТ – і саме тоді почався ще один важкий етап. За результатами обстеження спочатку виникла підозра на онкологічне захворювання. Для мене та моїх близьких це був дуже важкий момент. Я пройшов необхідні обстеження та консультацію онколога. На щастя, онкологічне захворювання не підтвердилося.

Але обстеження виявили іншу серйозну проблему – саркоїдоз легень, а також позалегеневий саркоїдоз із ураженням хребта. За медичними висновками, захворювання перебуває в активній стадії та прогресує. Паралельно залишалася проблема з шийним відділом хребта, яка турбувала мене ще після отриманої під час бойового завдання травми.

Через службу та постійне перебування в районах виконання бойових завдань я не мав можливості просто взяти й поїхати до спеціаліста, який міг би повноцінно оцінити мій стан. Тому передав свої медичні документи, диски та результати обстежень через військовослужбовицю, яка на той момент перебувала у відпустці. Вона звернулася з моїми документами до нейрохірурга. Після ознайомлення з результатами обстежень лікар рекомендував мені оперативне лікування.

Мені необхідно видалити дві грижі в шийному відділі хребта, встановити спеціальні імпланти та систему для стабілізації шийного відділу хребта Atlantis, Medtronic USA. Цю операцію мені не можна більше відкладати, бо це загрожує повним паралічем.

Я багато років служив, виконував бойові завдання, отримував поранення, допомагав іншим військовослужбовцям, коли вони цього потребували. Більшу частину свого військового життя я був тим, хто мав допомагати іншим. А тепер допомога потрібна мені.

Я не звик просити про допомогу, і мені непросто сьогодні звертатися з таким проханням. Але самостійно оплатити необхідне лікування я не можу. Вартість необхідних імплантів, операції та подальшого відновлення для мене є непідйомною. Саме тому сьогодні я змушений звернутися до небайдужих людей і попросити підтримати мене у цій боротьбі.

Я хочу пройти операцію, відновитися та пройти повноцінну реабілітацію. Хочу повернути собі сили та здоров’я і, якщо мій стан це дозволить, продовжити виконувати свої обов’язки та служити людям і своїй країні. Я хочу не просто позбутися болю. Я хочу знову мати можливість нормально жити, працювати, рухатися, допомагати іншим і бути корисним.

За роки війни я неодноразово був по той бік, де допомогу надавав я. Я бачив поранених військовослужбовців, надавав їм домедичну допомогу і робив усе, що міг. Тепер я сам опинився по інший бік – і потребую допомоги.

Мені необхідна система для стабілізації шийного відділу хребта Atlantis, Medtronic USA, без якої неможливо провести необхідне оперативне лікування. Для мене це не просто медичний виріб. Це можливість пройти операцію, не допустити подальшого погіршення стану та отримати шанс повернутися до життя без постійного болю.

Якщо ви маєте можливість підтримати мене — буду щиро вдячний за будь-яку допомогу. Кожна гривня, кожен репост і кожне добре слово зараз для мене мають велике значення.

Я вистояв на війні. Тепер хочу вистояти й у боротьбі за власне здоров’я.

Дякую кожному, хто не залишиться байдужим і допоможе мені пройти цей шлях.

 

ЗБИРАЄМО: 178 800 ГРН

Банка Олександра https://send.monobank.ua/jar/4ipMsdV8v5