Денис Денисов Скопійовано!

Мене звати Марія. Я мама старшого лейтенанта Дениса Денисова. Сьогодні я звертаюся до вас як мама, яка разом із ним проходить довгий і важкий шлях відновлення. Я прошу допомогти Денису пройти спеціалізовану довготривалу реабілітацію в реабілітаційному центрі «АГАПЕ». Бо мій син вижив там, де йому майже не давали шансів. А тепер він щодня вчиться жити заново.

У 2020 році Денис закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Того ж року підписав контракт і розпочав службу старшим авіаційним техніком у складі 40-ї бригади тактичної авіації, відомої як «Привид Києва». З перших днів повномасштабного вторгнення мій син виконував бойові завдання, які забезпечують захист українського небо над Києвом та іншими містами.

Ми багато говоримо про пілотів, які піднімають бойові літаки в небо. Але мало хто замислюється, скільки людей стоїть за кожним таким вильотом. Кажуть, що пілоти підкорюють небо, але кожне успішне повернення літака на землю – це також заслуга людей, чиї руки пахнуть мастилом і керосином. Авіаційні техніки щодня роблять усе можливе, щоб наші «пташки» могли злетіти, виконати завдання і повернутися додому. Мій син був одним із цих людей.

10 липня 2025 року життя нашої родини розділилося на «до» і «після». Того дня ворог здійснював масовану комбіновану ракетну атаку по аеродрому. Під час виконання бойового завдання Денис разом із побратимом перебував в укритті, коли туди прямо влучив ворожий «шахед». Їх засипало уламками. Побратими довго не могли до них дістатися – відкопували з-під завалів. На жаль, військовослужбовець, який перебував разом із моїм сином, загинув. Денис вижив. Хоча шансів на життя йому майже не давали.

Мій син отримав надзвичайно важкі комбіновані травми: опіки полум’ям ІІА–ІІБ ступеня 12% поверхні тіла, опіки обох стегон і кистей, верхніх та нижніх дихальних шляхів, акубаротравму, ураження обох очей та рогівки лівого ока. Через отруєння чадним газом у нього розвинувся набряк головного мозку. Спочатку Дениса госпіталізували до Васильківської багатопрофільної лікарні інтенсивного лікування, а того ж дня евакуювали до військового госпіталю в Києві.

Тоді почалася боротьба за його життя. Денис був у комі, підключений до апарату штучної вентиляції легень. Йому зробили трахеостомію. Через сильну інтоксикацію продуктами горіння почалися проблеми з нирками, згодом – пневмонія та гайморит. Він отримував харчування через крапельниці, переніс операції, численні хірургічні обробки та аутодермопластику опікових ран.

Два місяці мій син провів у реанімації. І з першого дня я була поруч із ним – щодня. Спочатку найбільшим бажанням було лише одне: щоб Денис вижив. Щоб його організм витримав усе те, що з ним сталося. Щоб настав день, коли боротьба буде вже не за саме життя, а за можливість повернутися до нього.

І мій Денис вижив.

Після цього почалася інша боротьба – довга, виснажлива і щоденна. Нас направили на лікування до Чернівців, де ми пробули ще два місяці. Потім було сім місяців реабілітації у Вашківцях Чернівецької області. Ці місяці давалися нам дуже важко, адже Денису фактично доводилося заново вчитися робити те, що колись було звичайною частиною його життя.

Щодня ми відпрацьовували вправи для рук і ніг, щоб повернути силу та контроль. Денис вчився сидіти, правильно пересідати з ліжка у крісло колісне, митися в душі, самостійно їсти, говорити, писати. Для здорової людини це прості речі, про які вона навіть не замислюється. А для мого сина кожна з них стала великим досягненням, за яким стоять неймовірні зусилля.

Сьогодні Денис уже потроху говорить. Він пробує складати слова, коротко відповідає. Але майже нічого не пам’ятає про те, що з ним сталося. Наслідки поранення залишаються дуже важкими: стійкі згинальні контрактури пальців і променево-зап’ясткових суглобів із порушенням моторики обох кистей, ураження лівого гомілково-ступневого суглоба з порушенням ходи, наслідки токсичного ураження головного мозку, порушення координації та рухового стереотипу. Після вибухової та термічної травми залишилися множинні гіпертрофічні й келоїдні рубці кінцівок. Також у Дениса діагностовано деформуючий артроз обох колінних суглобів.

Але попри все пережите, у мого сина є бажання йти далі. Найбільше Денис хоче знову навчитися жити повноцінним життям: стати самостійним, повернутися до активності, навчитися працювати, створити сім’ю, бути опорою для своїх рідних. Для цього йому необхідна спеціалізована довготривала реабілітація.

Саме тому сьогодні я, як мама, змушена просити про допомогу. Моєму синові потрібна спеціалізована реабілітація в реабілітаційному центрі «АГАПЕ». Денису необхідно продовжувати працювати над рухливістю рук і ніг, моторикою обох кистей, ходою, координацією та поверненням навичок, необхідних для самостійного життя.

Колись мій син щодня робив свою роботу, щоб українські літаки могли підніматися в небо й захищати наші міста. А сьогодні допомога потрібна йому самому, щоб піднятися після страшного поранення і крок за кроком повернути собі життя.

Я дуже хочу, щоб ця історія нагадала кожному з нас: війна не десь далеко. Вона зовсім поруч. Поки ми працюємо, зустрічаємося з рідними, плануємо майбутнє і займаємося звичайними справами, хтось продовжує платити страшну ціну за можливість України жити. А потім наші захисники повертаються з пораненнями, після яких їм доводиться заново вчитися ходити, говорити, писати, тримати в руках звичайні речі.

Я не можу змінити те, що сталося з моїм сином 10 липня 2025 року. Не можу забрати його біль. Не можу повернути побратима, який загинув поруч із ним. Але я можу бути поруч із Денисом і робити все можливе, щоб він продовжував відновлюватися. Та самій мені не впоратися.

Тому я прошу вас: допоможіть моєму синові пройти необхідну реабілітацію в центрі «АГАПЕ».

Моєму Денису майже не давали шансів. Але він вижив. Він пройшов кому, два місяці реанімації, операції, місяці лікування і важкої реабілітації. Він уже зробив неймовірно багато, щоб залишитися з нами.

Тепер я прошу допомогти йому не просто вижити. Допоможіть моєму синові повернутися до життя.

З материнською надією та вдячністю,
Марія, мама Дениса Денисова.

____________________________________________

Завдяки проєкту «Підтримка родини ветеранів з інвалідністю. Відновлення та реабілітація», який реалізує Благодійний фонд «Громадянин» у межах програми «Спроможні та сильні», що впроваджується Фондом Східна Європа за сприяння Швейцарії, Денис Денисов зміг пройти курс спеціалізованої реабілітації в реабілітаційному комплексі «АГАПЕ УКРАЇНА».

З 24 серпня до 13 вересня 2026 року Денис проходив реабілітацію в реабілітаційному комплексі «АГАПЕ УКРАЇНА». На момент початку курсу наслідки важкого поранення суттєво обмежували його самостійність. Денис потребував допомоги під час вставання, мав порушення рівноваги та значні труднощі з пересуванням. Через ураження верхніх кінцівок були обмежені рухливість пальців, сила та дрібна моторика обох кистей. Також зберігалися порушення мовлення, пам’яті та інших когнітивних функцій. 

Протягом курсу з Денисом працювала мультидисциплінарна команда за напрямами фізичної терапії, ерготерапії та терапії мови й мовлення. Поставлені на цей період реабілітаційні цілі були досягнуті: Денис опанував пересування на кріслі колісному на рівних поверхнях та подолання його частинами, вставання з контролем і спостереженням, пересаджування в автомобіль. Він почав проходити до 50 метрів по рівній поверхні з ходунками під спостереженням. Покращилися стабільність і рівновага під час стояння.

Відчутний прогрес є й у повсякденній самостійності. Денис навчився пересідати з крісла колісного на унітаз та у ванну на стілець для миття з мінімальною допомогою, користуватися туалетом із помірною допомогою, вмиватися, задіюючи обидві руки. Збільшилася сила м’язів верхніх кінцівок, покращилися контроль рухів і дрібна моторика. За індексом Бартела, який використовується для оцінювання самостійності людини в повсякденному житті, показник Дениса зріс із 30 до 45 балів зі 100. Результат тесту FIST також покращився з 49/56 до 55/56. 

Є зміни й у роботі кистей. У тесті «Кубики в коробці» Денис на початку курсу переміщував 35 кубиків за хвилину правою та 35 лівою рукою, а наприкінці — вже по 42 кожною рукою. У тесті з дев’ятьма лунками та кілочками час виконання скоротився з 44,3 до 39,1 секунди правою рукою та з 36,4 до 30,8 секунди лівою. Для людини, яка після важкого поранення заново повертає контроль над власними руками, за цими цифрами стоїть велика щоденна праця. 

Позитивна динаміка відзначена і в мовленні. На момент виписки Денис почав висловлюватися повними реченнями та добирати більше синонімів. Під час реабілітації він опановував стратегії покращення мовлення. Водночас ініціатива до спілкування все ще утруднена, тому роботу з терапевтом мови та мовлення рекомендовано продовжувати. 

Для нас ці результати надзвичайно важливі, адже вони показують: реабілітація дає Денису результат!

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 78 500 ГРН