Історія маленької незламності. Подаруйте Вероніці руку

Мене звати Альона, я мама 12-річної дівчинки, яку звати Вероніка. До того страшного дня вона була звичайною, світлою дитиною — завжди поруч, завжди усміхнена. Любила доглядати за молодшими братиком і сестричкою, допомагала мені по господарству, їздила з татом на тракторі, обожнювала малювати в школі. Її вірний друг — наш собака Вовчик — завжди був поряд.

А потім був ранок, якого я не забуду ніколи.

Я саме була на городі за селом, коли до двору під’їхала машина з газом — заправляла людям балони. За кілька хвилин розпочався обстріл. 

Першими були три артилерійські прильоти. Перші два снаряди пролетіли прямо над нашим будинком. Діти злякалися, вибігли до чоловіка, і всі разом побігли ховатися в погріб — повз ту саму газову машину. І саме в цей момент, у десяти метрах від них, прилетів третій снаряд.

Але на цьому все не закінчилося.

Від вибуху всі втратили свідомість. Коли чоловік отямився, він побачив, що сам повністю у вогні, а з машини рине газ. Навпомацки, крізь дим і полум’я, він витягнув дітей. Веронічці уламком відірвало руку. Молодшому синочку роздробило чашечку коліна. А наша середня донечка… загинула просто на очах сестрички.

Двоє водіїв газової машини згоріли на місці. Брата чоловіка — дядька Вероніки — тоді теж поранило: йому відірвало ногу.

Після артобстрілу нас почали добивати з дронів. Ворог прицільно бив по нашому подвір’ю, по дорогах. Не давали нам загасити пожежу. 

Швидка не приїжджала. Ми самі, власною машиною, вивозили дітей у сусіднє село, звідти вже швидкою — до Чернігова. Вероніка не розмовляла ні з ким, лише зі мною. Потім з нею почав працювати психолог, і поступово вона поверталася до життя.

Вона вчилася все робити знову — лівою рукою. Пише, малює, грається з братиком. Хоч руки вже немає, але є неймовірна жага до життя. І є велика мрія — протез, який зможе ворушити пальчиками.

Зараз Вероніка має косметичний протез, зроблений у Литві. Він не функціональний — його видають першочергово для рівноваги та адаптації. Але Вероніка хоче більшого — хоче мати справжню біонічну руку, якою можна обійняти, взяти щось до рук, малювати, писати. І вона вже довела, що готова: самостійно навчилась знімати і вдягати протез, використовувати його без страху і комплексів. Лікарі були вражені її завзяттям.

Що таке біонічний протез і чому ми звертаємось по допомогу?

Як пояснив протезист, біонічний протез – це складний високотехнологічний пристрій, який дозволяє рухати пальцями, тримати предмети, розчісуватися, писати, обіймати. Саме цього так прагне Вероніка.

Але через дію Постанови КМУ №321, держава не має права видати новий протез, якщо один уже був наданий — навіть якщо він косметичний і не виконує функцій руки. Ми офіційно вважаємось «забезпеченими» на 3 роки. Отже, жодної копійки на функціональний біонічний протез від держави ми не отримаємо ще мінімум три роки.

Усе, що сталося — в одному подвір’ї. Тут, удома.

Ця війна — не десь там. Вона зайшла на наш двір, знищила наше життя, відібрала у Вероніки руку, у батька — здоров’я, у дядька — ногу, у сестрички — життя.

Та попри все, Вероніка тримається. Сильна, життєрадісна, світла. Вона заслуговує на шанс.

Мій син, якому зараз лише чотири, каже: «У Вероніки буде залізна рука, мамо».

Я молю Бога, щоб це стало правдою. Щоб моя донечка мала змогу не просто вижити, а жити повноцінно. Малювати, писати, гратися, обіймати…
Дякуємо кожному, хто допоможе.
І, будь ласка, пам’ятайте: війна триває. І навіть якщо вам здається, що «все спокійно» — десь зовсім поруч хтось втрачає найцінніше.

______________________________________

Збір для Вероніки офіційно завершено, і ми хочемо розповісти, як були використані всі кошти та чому кожен ваш внесок має величезне значення.

Загальна сума, яку ми змогли зібрати разом: 530 535,33 ГРН. Із них:

• 498 039,33 ГРН – оплата протеза й бандажа (додатково - за порадою протезиста);
• 32 496,00 ГРН – оплата сенсорів для моніторингу глюкози.

Дякуємо, що ви були поруч і не дозволили цій сім’ї залишитися наодинці з бідою.

Вероніка вже отримала сучасний функціональний протез плеча із зовнішнім джерелом енергії та можливістю керування першим пальцем за допомогою міосигналу. Це не просто «рука» – це шанс для дівчинки знову бути активною, вчитися, малювати, самостійно виконувати різні рухи.

Коли ми порадилися з батьками, з’ясувалося ще один важливий факт: у Вероніки – цукровий діабет, і для неї дуже потрібен постійний контроль рівня глюкози. Тому частину зібраних коштів, які залишилися після сплати за протез, направили на покупку 16 сенсорів постійного моніторингу глюкози. Це допоможе уникнути небезпечних стрибків цукру, особливо під час адаптації до протеза та подальшої реабілітації.

Ми впевнені, що це правильне рішення, яке підсилить її безпеку та якість життя.

Уклінно дякуємо кожному!

Друзі, ви зробили більше, ніж просто переказали гроші. Ви дали Вероніці підтримку, тепло, шанс на інше майбутнє. Здійснили мрію – Вероніка отримала свою біонічну руку. І ми щиро віримо, що в неї буде активне, світле та повне життя.

Дякуємо, що поруч. Дякуємо, що допомагаєте творити добро.

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 530 535,33 ГРН