Боєць Микола, позивний КУМ

Мене звати Микола, позивний КУМ, мені 24 роки. До війни я жив, як і більшість хлопців мого віку – займався спортом, мріяв про майбутнє, працював. Флорбол та біг були моїм життям, і я ніколи не думав, що одного дня доведеться починати все заново.

Коли почалася мобілізація, я не вагався – приєднався до 81-ї бригади. Війна не дала права вибору – просто пішов захищати свою землю.

18 жовтня 2024 року – день, який змінив усе.

Ми були на бойовому завданні в Білогорівці, Луганської області. На нашу позицію скинули вибухівку з дрона. Все сталося миттєво – сильний удар, біль, кров. Перші дві години я був при свідомості – бачив свої ноги, бачив, як побратими намагалися мене врятувати. Вони зробили все, що могли: наклали турнікети, підтримували мене, не давали втратити свідомість. Але потім темрява...

Коли я прийшов до тями в шпиталі, моїх ніг уже не було. Обидві. Висока ампутація.

Важко було це усвідомити. Але знаєте, що було найстрашніше? Не сам факт, що я більше не зможу бігати. Найгірше – відчуття безпорадності.

Зараз я на етапі, коли можу стати на протези, але перед цим потрібно пройти реабілітацію. Мені потрібно навчитися жити заново, бути самостійним, не залежати від чужої допомоги.

Я хочу ходити, бути частиною цього світу. І, найголовніше – створити сім’ю. Війна відібрала в мене багато, але вона не зламала мою волю жити.
Щоб це стало реальністю, мені потрібно пройти реабілітацію у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це місце, де я зможу навчитися жити в нових умовах, адаптуватися до нової реальності і повернути собі самостійність.

Два місяці реабілітації – для мене це можливість підготуватися до протезування та шанс знову відчути землю під ногами.

Я вижив. І хочу жити активно далі.

Дякую всім, хто поруч!
 

____________________________________________________________

29 січня Микола розпочав реабілітацію у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Попри всі труднощі, за перший місяць вдалося досягти значного прогресу:

• збільшено опорну функцію – це особливо важливо, оскільки одна з його рук має серйозну контрактуру після переломів і травму ліктьового суглоба;
• засвоєні навички самостійного пересідання – тепер він може без сторонньої допомоги пересісти з будь-якої поверхні в крісло колісне;
• опановані певні навички ефективного користування активним кріслом колісним – це наближає його до максимальної незалежності.

Реабілітація триватиме до 29 березня, і попереду ще багато роботи, щоб підготуватися до протезування та повернути собі самостійність.
 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН