Боєць Артур Долгов, позивний ПОВАР
Мене звати Долгов Артур Олександрович, мені 52 роки. Позивний — ПОВАР.
З початку повномасштабного вторгнення, 24 лютого 2022 року, я пішов добровільно до Шевченківського ТЦК у Києві. До того працював будівельником, жив звичайним мирним життям. Але коли ворог ступив на нашу землю — іншого вибору не було.
Мене мобілізували, спочатку потрапив до 241 бригади ТрО, згодом служив у 207-му, потім у 205-му батальйоні, а нині — у 1228-му інженерному батальйоні. Ми працювали на різних напрямках — Лиманському, Куп’янському, під Добропіллям. Спочатку у війську був стрільцем, гранатометником, а потім робив укріплення.
У серпні 2025 року, під час переміщення у бойових умовах в Харківській області, трапилася біда — дорожньо-транспортна пригода. Я був пасажиром, і після удару майже відразу зрозумів, що сталося щось серйозне: тіло перестало слухатися.
Швидка доставила мене спочатку до Харківського військового госпіталю, а потім — до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону у Львові. Діагноз тяжкий: ускладнена спинномозкова травма, забій спинного мозку на рівні шийного відділу, тетрапарез. Довго не міг рухатися — лише очі, і думки, що не можна здаватися.
Зараз я вже потроху стою на ноги. Ходжу — повільно, але сам. Та руки поки що майже не слухаються. І саме зараз для мене найважливіше — повернути рухливість рук, щоб знову бути самостійним, щоб мати змогу обійняти близьких, самому вдягатися, … жити.
Мені потрібна реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це місце дає надію — там працюють з військовими, які пройшли через найважче. Але шлях до повного відновлення довгий і дорогий.
Змушений звернутися по допомогу, щоб мати повернути рухи рук і звичайне життя.
_____________________________________________
Команда фонду спостерігає за відновленням Артура з першого дня в «Західному реабілітаційно спортивному центрі» НКСІУ. Бачимо, як він щодня вперто рухається вперед. Реабілітація після травм такого рівня це довга й кропітка праця, яка не закінчується за один курс.
Фахівці центру звернулись до нас з важливою рекомендацією. Артурові потрібен другий курс реабілітації. Перший ще триває, ще навіть не добіг кінця, але вже зрозуміло, що переривати процес буде помилкою. Особливо на тому етапі, коли тіло тільки почало відповідати на навантаження.
Фахівці пояснюють, що у Артура все ще зберігаються прояви специфічних наслідків спинномозкової травми. Є порушення терморегуляції і трофіки. Ліва рука тримає значно більший набряк, ніж права. Саме тому останні тижні фахівці активно працюють і намагаються повернути амплітуду рухів у променезап’ясному суглобі, у пальцях лівої руки.
Права рука за цей місяць ожила майже повністю. Це вже видно неозброєним оком. Вона стає функціональнішою, і для Артура це велика перемога. А лівій потрібно більше часу. І більше системної роботи. Тільки тоді обидві руки зможуть рухатися синхронно. А разом із цим покращиться і загальний рівень функціонування. Руки дають людині контроль над життям, побутом, дрібницями, які формують гідність і незалежність.
Без продовження реабілітації прогрес може зупинитися. А ми не маємо права цього допустити. Артур занадто чесно бореться. Він виконує кожну вправу, не пропускає жодного заняття, і при цьому зберігає ту особливу внутрішню тишу, яку мають люди, що пройшли війну і біль.
Тому ми відкриваємо збір на другий курс реабілітації. Для того щоб він зміг продовжити відновлення без пауз, без втрати прогресу, без ризику відкотитися назад. Для того щоб обидві руки повернулися до роботи. Щоб він міг самостійно жити. Щоб мав шанс повернути собі прості рухи, які роблять людину вільною.
Ми просимо підтримати Артура. Це той випадок, коли допомога буквально перетворюється на рух. На теплий доторк лівої руки. На крок уперед.
____________________________________________
Збір на реабілітацію для Артура Долгова, позивний ПОВАР, закрито. Потребу оплачено, курс пройдено.
Дякуємо кожному, хто був поруч. Хто донатив, хто поширював, хто писав теплі слова підтримки. Все це зібралось у справжню опору, на яку Артур спирався весь цей час.
Окрема вдячність друзям і надійним партнерам British-Ukrainian Aid. За стабільність і довіру. Саме завдяки вам цей збір повністю закритий.
Дякуємо команді фахівців з реабілітації. За спокійну, щоденну роботу і за результати, які говорять самі за себе. Зменшення набряку в кистях і пальцях, краща амплітуда рухів, більше сили і витривалості. Крок за кроком. Час у тестах скоротився, хода стала впевненішою, баланс стабільний, рухи рук значно швидші. Особливо помітний прогрес у лівій руці, яка довго не хотіла слухатися. Це все ще шлях, але він уже відчутний.
- Тест «Встань та йди»: був 6,4 сек, став 6,3 сек;
- Тест 10-ти метрової ходьби: був 5,4 сек, став 4,6 сек;
- Тест 6-ти хвилинної ходьби: був 560 метрів, став 568 метрів;
- Динамічний індекс ходьби: був 20 балів, став 23 бали з 24 можливих;
- Тест 9-ти кілочків: був - права 44 сек, ліва 2 хв 20 сек, став - права 34 сек, ліва 1 хв 13 сек.
Ми вдячні головному фізичному терапевту центру за чітку оцінку і віру в потенціал відновлення. Реабілітаційні цілі досягнуті частково, але це вагомий результат, з якого починається наступний етап. Артуру рекомендовано продовження проходження індивідуальної програми реабілітації з акцентом на активну фізичну терапію та ерготерапію.
Попереду в Артура відновлення і дорога до повноцінного життя. Не швидка, не проста. Але реальна. І ми віримо, що з такою підтримкою вона буде пройденою.
Дякуємо вам. За людяність. За дію. За віру.
ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН
