
Мене звуть Ігор, позивний БІЛИЙ. Мобілізований на військову службу 6 березня 2022 року. Я був зв’язківцем у складі 68-ї окремої єгерської бригади, і наша задача була підтримувати безперебійний зв’язок між підрозділами на передовій. Це дуже важлива справа, хоча деякі можуть думати, що зв’язок – це щось другорядне у бригаді. Але повірте, без зв’язку на фронті починається хаос, може статися friendly fire, і жоден підрозділ не може працювати нормально. Так, ми не вбиваємо раціями, але від нас залежить життя багатьох.

5 вересня 2022 року стало для нас особливим днем, але не в тому сенсі, як би ми хотіли. Це був кошмар. Ми знаходилися в селі Богоявленка біля Вугледару, і о 01:30 в підвал до нашого підрозділу зв’язківців прилетіли дві ракети С-300. Верхні бетонні перекриття просто падали на нас. Одна з плит впала мені на ноги. Я пережив, здається, найгірший момент у своєму житті. До 7:20 мене витягнули останнього з-під завалів, а з 19 хлопців живими лишилося лише 6, я один із них. 13 наших друзів загинули того дня.
Коли ракети влучили, перше, що я відчув – це здивування: чому я бачу небо, хоча знаходився в підвалі? Це тривало якусь секунду, а потім на мої ноги впала плита. Біль був неймовірний. Я кричав, але тоді мені здалося, що я кричав один, а інші хлопці – ні. І я зрозумів, що багатьох із них вже немає в живих. Під завалами я провів 6 годин, але лише 40 хвилин був при свідомості.
Мене рятували побратими. Вони визвали кран, щоб підняти плити і не допустити ще більших обвалів. Один із них, Барон, сидів зі мною весь цей час, давав знеболювальне та контролював мій стан. Самовар керував підйомом плит, і завдяки його зусиллям нас не накрило остаточно. Це був момент, коли я відчув, що таке бути на межі життя і смерті.
Що я відчув у цей момент? Напевно, те, що відчуває кожен, хто наближається до смерті. Ти перестаєш думати про матеріальні речі: дім, гроші, роботу. Все, що мені було потрібно, – це побачити своїх близьких ще раз. Я був у паніці, задихався від болю, і розумів, що якщо мене не витягнуть, то це кінець. Я навіть думав, що якщо вдасться підняти плити, то мої ноги доведеться ампутувати. На щастя, одна з них залишилася неушкодженою.

Після цього я пройшов тривалий шлях лікування, протезування та реабілітації. Це був важкий і виснажливий процес, але я тримався заради своєї родини. Проте зараз я знову стикаюся з викликами: мені необхідний додатковий лайнер для протезу, без якого його експлуатація неможлива. На жаль, коштів, передбачених державною програмою на заміну лайнеру, не вистачає, щоб покрити всі витрати. Згідно наказу Мінсоца №1208 від 06.08.2019 р. гранична ціна на вкладиш із силіконової композиції з тканинним покриттям для військових складає 31 566 грн. Для придбання лайнера необхідно доплатити 5761,02 грн.
Що стосується планів на майбутнє, то до війни я вже втілив більшість своїх мрій. У мене все було до 30 років, але зараз найважливіше – це мої близькі. Я готовий віддати все, що маю, щоб вони жили. Планую одружитися цього року і мрію, щоб моя майбутня дружина подарувала мені сина.

Війна робить складними довгострокові плани, але я хочу створити сім’ю і бути прикладом для інших. Бути справжнім чоловіком і батьком, як кажуть, Lead by example для інших – ось те, що зараз має значення для мене.
ПЕРЕРАХОВАНО: 5 761,02 ГРН
Дякуємо всім! Завдяки вашим донатам, Ігор вже отримав лайнер та користується протезом.

_______________________________________________
Сьогодні Ігор знову звернувся до Фонду по допомогу.
Після важкого поранення, операцій і тривалої реабілітації він не здається й рухається вперед. Сьогодні йому потрібен новий лайнер для протезу — без нього користування неможливе.
Держава частково покриває витрати, але цієї суми не вистачає - потрібна доплата.
Збір офіційно закрито.
Завдяки вашій підтримці нам вдалося зібрати необхідну доплату. Уклінно дякуємо кожному, хто долучився — донатами, поширеннями, добрим словом.
Ваша допомога — це не просто кошти. Це довіра, підтримка і можливість для пораненого захисника жити повноцінно. Дякуємо, що поруч.

ПЕРЕРАХОВАНО: 8 945,12 ГРН
РАЗОМ ПЕРЕРАХОВАНО: 14 706,14 ГРН