Боєць Олександр Коробчук, позивний МИСЛИВЕЦЬ

Мене звати Олександр Коробчук, я — сержант ЗСУ, командир відділення 68-ї окремої єгерської бригади. Позивний — МИСЛИВЕЦЬ. У березні 2022 року я добровільно став до лав армії, попри те, що мав законне право на відстрочку. У мене п’ятеро дітей. На той момент найстаршому було 9, а найменшій донечці — лише 9 місяців. Але залишитися вдома, знаючи, що ворог загрожує моїй родині, я не міг.

Після тижня навчань нас направили на Донецький напрямок. 2 травня 2022 року — день, який я запам’ятав назавжди. Під час наступу поблизу села Пречистівка у нас зав’язався важкий бій. Коли поранило нашого командира з позивним МАТВІЙ, я надав йому допомогу, а тоді повернувся на позицію. Та ворог почав мінометний обстріл. Один із снарядів розірвався зовсім поруч. Я впав. Поранення хребта. Біль, втрата рухів. Я ще залишався при свідомості й кричав побратимам не підходити до мене — щоби не наразити їх на небезпеку.

Потім була військова швидка. Разом із ще кількома пораненими мене доставили до лікарні у Кураховому, де терміново провели першу операцію — хірурги видалили частину тонкої кишки, адже уламки розірвали внутрішні органи. Після стабілізації стану мене одразу евакуювали до Дніпра, у відому лікарню ім. Мечникова, куди звозять найважчих поранених. Там я кілька разів втрачав свідомість та впав у кому. Але лікарі боролися, зробили мені ще одну складну операцію на хребті, під час якої видалили уламки, що пробили спинний мозок. Саме вони спричинили параліч нижньої частини тіла.

Коли стан дозволив — мене перевели до Хмельницької обласної лікарні. Там відбулася третя операція — для стабілізації хребта і полегшення подальшого відновлення. Я не міг рухатися, тіло від пояса і нижче було немов чуже. Кожен ранок починався з болю, закінчувався болем.

Після обласної лікарні мене перевели до Хмельницького військового госпіталю, де я вперше пройшов курс реабілітації. Крок за кроком, через неймовірний біль, знову вчився контролювати хоч якісь рухи, боротися з судомами, шукати рівновагу у новому тілі.

Згодом — Рівненський військовий госпіталь. Там я провів понад пів року, пройшовши ще кілька курсів реабілітації, фізіотерапії, лікування супутніх ускладнень. Мені вдалося трохи зміцніти, і тоді Міністерство охорони здоров’я дало мені направлення на спеціалізовану реабілітацію в Латвії.

Три місяці в Латвії — ще один важкий, але важливий етап. Там працювали з моїм тілом, нервовою системою, з болем. І хоч я повернувся в кріслі колісному, але з надією, що попереду ще буде шанс — шанс не просто вижити, а жити, жити активно.

Після повернення нас доправили до Львова на проходження військово-лікарської комісії, де мені офіційно встановили 1 групу інвалідності.

Більше двох років боротьби. Три операції, нескінченна реабілітація, лікарняні палати, крісло колісне, втрата контролю над тілом… 

Але найгірше — біль.

Він не відступає. Сковує тіло, мучить вдень і вночі. Судоми, які не дають жити — нестерпні, пекельні. За шкалою болю — це 10 з 10. Ні традиційні ліки, ні ін’єкції не допомагають.

Але надія є. Високотехнологічний метод — імплантація електрода в канал хребта, який допоможе блокувати ці сигнали болю. Це нейромодуляція — шанс зменшити або повністю позбутися болю, повернути частину контролю над тілом, над життям.

Операцію готовий виконати професор Віталій Білошицький — нейрохірург, який спеціалізується саме на таких складних випадках. Його команда єдина в Україні має досвід імплантацій сучасних нейростимуляторів. Але імплант і сама процедура — дороговартісні. Для моєї родини, яка всі ці роки бореться разом зі мною, — ця сума непідйомна. Тому змушений звернутися по допомогу.

Мрію дихати без болю, мати змогу обіймати своїх дітей без страху паралізуючої судоми.

______________________________________

Збір на імплантацію електрода в канал хребта для важкопораненого захисника Олександра — УСПІШНО ЗАКРИТО!

Завдяки кожному з вас — хто донатив, поширював, писав слова підтримки — рахунок вже оплачено, і зовсім скоро відбудеться довгоочікувана операція. Це — крок до зменшення постійного болю, і до повернення до активного життя після жахливого поранення.

Особлива подяка платформам @shafaua та @volonter.by.prom за небайдужість, довіру та величезну підтримку. Саме завдяки таким ініціативам стаються дива. Ви не просто долучилися — ви зробили так, щоб про Олександра дізналося ще більше людей. І це дало результат.

Попереду — важливий період відновлення. Але з такою підтримкою — усе можливо.

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 112 050 ГРН