Боєць Олександр

До повномасштабного вторгнення працював у сфері ремонту квартир, будинків. Основний профіль діяльності – монтаж інженерних систем.

Вперше до військкомату пішов ще на початку війни у 2014 р., але тоді сказали, що по моїй спеціальності штат набраний, тому я поки не потрібен, «чекайте». Тому якось жив «своїм» життям. Одружився. Маю дитину – донечку. В лютому 2022-го їй було 3 місяці. З першого дня повномасштабного вторгнення одразу хотів йти до військкомату, але дружина не пускала, мовляв: «Як ми будемо без тебе?».

Мабуть, остаточно я вирішив піти до лав ЗСУ, коли поруч зі мною у березні 2022 прилетіла ракета в будинок. Я відразу побіг туди, хотів допомогти комусь, якщо зможу. На власні очі бачив цей жах і не хотів такого для моїх близьких.

Дружину я згодом відправив з моєю старшою сестрою і її дитиною (7 років) у Польщу, а сам поспішив до військкомату. Після вишкілу був відряджений у Донецьку область. Став навідником 120 мм міномета в мінометній батареї.

Поранення отримав в грудні 2022 поблизу н.п. Кліщіївка. Прильоту не почув. Тільки відкривши очі, зрозумів, що вже лежу і не відчуваю ноги. Подивився, що дуже високо прилетіло, кінцівку буквально розтрощило. Вже тоді зрозумів, що ходити нормально буде проблематично. Болю не було в той момент. Свідомості не втрачав аж до лікарні в м. Дружківка, куди мене евакуювали і де вже робили остаточну ампутацію.

Сам собі турнікет накласти побоявся, бо якомога сильніше тримав пальцями артерію. Кричав хлопцям: «Накладіть меню цю штуку!»,  – вказуючи на турнікет на грудях, бо від шоку забув його назву. Побратими трохи згодом відтягнули мене з місця поранення і наклали турнікет. Вони дуже ризикували своїми життями, бо ми знали, що завжди може прилетіти повторно. Я за це їм безмежно вдячний.

Після накладення турнікету з’явився шалений біль. Я просив: «Або несіть, або пристреліть!». В дорозі нас продовжили крити вогнем, але, дякуючи богові, все обійшлося.

Я одразу після поранення розумів, що ампутації уникнути не вийде. Але чомусь думав, це буде швидко і легко: зашили, протез зробили і побіг.

Виявилось все трохи інакше.

13 оперативних втручань, нестерпний біль. Ще й пригнічений морально-психологічний стан від суттєвих обмежень в своїх діях давався взнаки. Але, завдяки підтримці рідних, вдалося себе опанувати та налаштуватися на реабілітацію та протезування.

Сподіваюсь, що зможу нормально пересуватись на протезі без милиць, вести за руку мою доньку. Та й взагалі, хочеться бути якось корисним суспільству. Але для цього потребую функціональний протез, на який коштів, що виділяє держава, не вистачає.

Тому змушений звернутися по допомогу до благодійників та всіх небайдужих.

_________________________________________ 
 

Спеціальстами "Стеценко-Центр" було виготовлено протез для Олександра. За спільним рішенням Олександра та команди його протезистів, було змінено комплектацію протезу -  вибрані інші комплектуючі. У зв'язку з чим, потреби в доплаті за благодійні кошти вже не має. 

 

Всі зібрані кошти будуть направлені на ендопротезування бійця Сергія Макаренко, позивний КРАКЕН