Боєць Ігор Дібров, позивний КАПЕР

Я, Дібров Ігор. Через величезну любов до футболу отримав позивний КАПЕР. Доброволець, пішов служити влітку 2022-го.

Навчався у Великій Британії, де за старання був старшим відділення. Далі пройшов фахову підготовку Артилериста, а саме, навідника. Після навчання прибув до Морської Піхоти, з якими поїхав на схід України, а саме до Донецької області, де ніс подальшу службу.

У січні 23-го року було відряджено на посилення позицій у напрямку н.п. Водяне, що під Авдіївкою.

Кілька днів були масовані обстріли позицій, в ході яких отримав поранення стегна. Саме тоді осколок зачепив кульшовий суглоб. Удар був настільки сильний, що мене відкинуло на декілька метрів, навіть злетіла каска. 

На кілька секунд потемніло в очах, згодом я почав приходити до тями, але через дуже сильний шум, свист у вухах не відразу зрозумів, що сталося.

Через деякий час відчув різкий, і дуже сильний біль у лівій частині таза, за рахунок того, що від удару я впав, і нога зігнулася в коліні після прильоту, подумав, що відірвало ногу, бо не міг її намацати рукою спочатку. У цей момент кликати на допомогу бажання не було абсолютно ніякого. Лише через хвилину я переконався, що кінцівки на місці... і щосили почав кричати і кликати на допомогу побратимів.

Вибігли з бліндажу товариші по службі, схопили мене за руки і потягли в бліндаж. Почали виходити на зв'язок по рації зі старшим, вимагали допомоги лікаря та евакуації пораненого. На що отримали відповідь, що евакуація буде не раніше 6-8 вечора, а на той час була година дня.

Мені дуже пощастило, що в нашому бліндажі з самого ранку було троє молодих хлопців 20-22 років з іншої бригади (вони відпрацювали і пересиджували артобстріл в нашому бліндажі).

Хлопці не втрачали ані секунди. Їх злагоджені дії вражали: одразу почали мене роздягати, перевіряти, де можливо ще є поранення і одразу ж надавали медичну допомогу. Постійно говорили зі мною, відволікали мене, і паралельно з цим намагалися зупинити дуже сильну кровотечу.

І саме вони викликали евакуацію їх підрозділу, яка «прилетіла» за 20 хвилин. Завдяки їм я залишився жити. 

Мені ще дуже запам'ятався момент, коли один із хлопців виходив на зв’язок зі своїм керівництвом, щоб запросити евакуацію, йому поставили запитання: «З нашої бригади дістав поранення?», на що він відповів: «Та яка різниця! У нас поранений, ви повинні через секунду бути тут!». І щохвилини виходив на зв'язок з ними по рації, питав: «Коли ви будете? Коли ви будете?», підганяв їх, як міг.

Далі евакуація. Шпиталі. Операції. 

Зараз, щоб повернутися до активного повноцінного життя, потребую заміни кульшового суглобу, який був пошкоджений тим злощасним осколком. Тому звертаюся до всіх небайдужих по допомогу.

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 171 650 ГРН