Боєць Володимир Шарун, позивний ВОХА

Мобілізований у квітні 2023 у в/ч А 1302. Був гранатометником у складі роти вогневої підтримки в мотопіхотному батальйоні. Боронив нашу землю на Донецькому напрямку.

10 вересня 2023 р. на підступах населеного пункту Кліщіївка, бувши на позиції, внаслідок мінометного обстрілу отримав багатоуламкове поранення правої ноги. Пам’ятаю, як після прильоту міни, підкосилась права нога. Зрозумівши, що вона розірвана в верхній частині стегна, почав накладати турнікет якомога вище. Але він одразу почав опускатися, тому що травма була дуже висока. На щастя біля мене були два вірні побратими, які прийшли на допомогу. Їм вдалося зафіксували ще один турнікет вище рани. Всім стало зрозуміло, що поранення дуже важке.

Опанувавши себе від того що трапилось, побратим повідомив по рації, що у нас важкий 300.

У відповідь ми почули, що евакуація зараз неможлива через небезпеку на цій ділянці по причині обстрілу касетними боєприпасами.

Розуміючи, що час спливає, а поранення важке, побратими прийняли рішення власноруч виносити мене з позиції до евакуації. Перечекавши обстріл, ми вирушили. До місця евакуації було близько трьох кілометрів. Перший кілометр хлопці несли мене без зупинок. Коли зупинились на декілька секунд відпочити, я відчув біль у лівій нозі. Побратими оглянули мене ще раз та без зайвих слів наклали турнікет і на ліву ногу.

Запитав у них, що там, мені відповіли: «Та невелика подряпина». Розуміючи можливі наслідки від турнікетів, я сказав, що можна було накласти кровоспинний бандаж. На що отримав: «Там потрібний турнікет!» Тоді я зрозумів, що не про подряпини іде мова.

Дійсно ліва сідниця і гомілка теж були розірвані уламками. Зробивши ще одну зупинку, я трохи послабив турнікет на лівій нозі, і затягнув назад. Як з'ясувалось пізніше, тим самим я врятував ліву ногу. Праву на жаль вже було не врятувати.

Коли прибули на місце, мене одразу забрали до стабпункту. Весь цей час я перебував у ясній свідомості, адекватно сприймав ситуацію. Розумів, що важко поранений, але живий. В стабілізаційному пункті мене оглянули медики та повідомили, що праву ногу врятувати неможливо. Я дав згоду на її ампутацію і знепритомнів.

Прийшов до тями вже у реанімації в лікарні імені Мечникова. Там провели стабілізацію організму після поранення та ампутації ноги, після чого автобусом медицини катастроф перевезли в Київський військовий госпіталь, де були проведені численні операції. Завдяки нашим медикам мій стан почав покращуватись. Дякуючи побратимам, я залишився живий.

Згодом був переведений у госпіталь Львова, де продовжувалось лікування.

Зараз проходжу реабілітацію та протезування на Львівщині.

Щоб бути мобільним і вільно пересуватися, потребую функціональний протез стегна, бюджет якого вищий, ніж покриває державна програма.

Тому змушений звернутися по допомогу до благодійників.

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 106 734,41 ГРН