Боєць Олександр, позивний ДОБА

Мене звуть Олександр, позивний ДОБА. Свій військовий шлях розпочав ще у 1990 році у 95-й аеромобільній бригаді, коли призвався на строкову службу. По закінченню одразу підписав контракт з тим самим підрозділом і приймав миротворчу місію у складі НАТО в Югославії.

Кілька років була перерва у військовій службі, а у 2015 році мене призвали по мобілізації. Служив на Луганському напрямі. Після демобілізації двічі підписував контракт зі Збройними Силами України: 2017-2018 рр. служив на Луганщині, 2019-2020 рр. брав участь в операції Об’єднаних сил на Донецькому напрямку.
 

В перші дні повномасштабного вторгнення прийшов у військкомат і мене одразу взяли на службу, бо після звільнення стояв у головному резерві Міністерства Оборони України.

В травні 2023 року підчас виконання бойового завдання на Харківщині я невдало впав. Звичайно, не звернув на це увагу, бо таке часто трапляється в бойових умовах. Нажаль, забиття постійно давало про себе знати, біль не тільки не проходив, він ще й наростав. Рука синіла.

Наприкінці червня місяці змушений був вже звернутися до лікарів по допомогу. Після обстеження з’ясувалося, що я маю незрощений перелом лівої плечової кістки з післятравматичною деформацією суглобових поверхонь. Єдине вирішення проблеми – негайне ендопротезування плечового суглобу. 

Розумію, що падіння – це була остання крапля, а головна причина – надмірні навантаження, які призвели до такого стану суглоба.

Зараз я постійно ношу підтримуючий бандаж, щоб максимально знерухоміти руку і полегшити біль. Продовжую військову службу, вірю в нашу Перемогу. Мрію про мирне цивільне життя, одруження та розмірений побут без болі.