Боєць Олексій, позивний «ГУСАР»

Мене звати Олексій, мені 27 років. Виростав у Винниках, Львівська область. У 2013 році,  після закінчення військового ліцею, поступив у Національну академію  сухопутних військ. 

Брав участь у ООС 2019-2020 роках. З початку березня, новоствореним підрозділом,  обороняли Харківську область у складі одного із дивізіонів  45-ї артилерійської бригади. Отримав поранення у наслідок мінометного обстрілу, ампутовано половину правої стопи, відкритий перелом лівої ноги, складні травми лівого плеча та ділянок навколо. Крім цього, втратив частково зір на одне око та розірвало барабану перетинку. 

Разом зі мною отримали легші поранення ще декілька людей, які знаходились у іншому бліндажі. Дякуючи злагодженій роботі побратимам на позиції та медичній службі, нас оперативно евакуювали у госпіталь населеного пункту Барвінкове. В госпіталі ще кепкували про мій пірсинг на язиці, в діалозі про травмування, поки не втратив свідомість. 
 

Вночі прийшов до тями, у медичній машині по дорозі у Харків, наступного разу я прокинувся через добу.

Нормалізувавши стан, мене транспортували плацкартом у Львів, де пролежав майже два місяці. Завдяки співпраці інших країн, в Німеччині поставили штир у ногу та імплантат плечового суглобу. Це зайняло ще  майже 6 місяців.

На даний момент, щоб вільно рухатися, без якихось обмежень, мені потрібен спеціальний ортез для нижньої кінцівки.

Зараз я перебуваю на реабілітації, чекаючи ортез.

Завдяки активній підтримці великої кількості людей,  мені вдалось швидко відновитись. Поки проходить реабілітація, займаюсь волонтерством. До повномасштабного вторгнення, планував звільнятись та займатись організацією концертів. Зараз починаю повертатись у звичну рутину та відновлюємо діяльність для збору коштів хлопцям, які не зупинялись боронити нашу незалежність.

Гадаю з ортезом я зможу повернутись до звичних захоплень: походів з наметом чи сноубордингу. Ще більше хочеться, щоб усе це робити якнайшвидше у мирний час.
 

ЗБИРАЄМО: 15 475 ГРН