Боєць Тарас, позивний НІМЕЦЬ

Мене звати Тарас, мій позивний – НІМЕЦЬ. Я мобілізувався у перший день війни. 24 лютого 2022 року, перебуваючи на роботі на зміні в Борисполі, почув перші вибухи. В той же день, не роздумуючи, разом із другом-ветераном АТО пішов до військкомату. Так я потрапив до 72-ї окремої механізованої бригади, з якою пройшов найгарячіші точки війни.

Моя служба – це оборона та звільнення Мощуна і Горенки, бої під Бахмутом і Вугледаром. Перше легке поранення отримав на початку бахмутської операції. Ми йшли на штурм, але потрапили в засідку, і нас накрила артилерія. Тоді залишилося всього вісім хлопців. Мені вдалося самостійно вийти, дорогою врятував ще одного нашого пораненого.

Поранення було легке, тож після лікування я повернуся в стрій. Потім пів року сидів в окопах.

Друге поранення, яке стало вирішальним у моєму житті, я отримав під Вугледаром. Бій був ближнім, майже на пістолетній дистанції. Беха заскочила до нас в тил, скинув десант, і ми в секунду опинились віч-на-віч зі штурмовою групою ворога. Пістолетна дистанція. Слава богу, ми виявились кращими. Ці два дні боїв... були найважчими. Знаєте, не молився, в голові дзвеніло, і просто робив те, що треба. В результаті втрат, медики скінчились, тож перев'язував поранених я.

У бою на другий день мене поранило в коліно. Я знав, що десанту більше нема, перев'язав рану, доповів про стан. А потім прийшло відчуття якоїсь безпомічності. Коли зрозумів, що більше не контролюю ситуацію стало страшно.... Особливо коли знову пустили дими. Шість годин очікування на евакуацію стали випробуванням не лише для тіла, а й для душі.

Тоді я вперше в житті відчув, як страшно втратити контроль над ситуацією.

Попри тяжке поранення, після лікування я повернувся на передову. Служив і далі, навіть не підозрюючи, що суглоб у моєму коліні майже зруйновано. Я виконував бойові та службові завдання, поки коліно не втратило здатність функціонувати.

Наразі мій суглоб потребує заміни. Я не можу рухатися без болю, не можу бути корисним ані як боєць, ані як батько двох доньок, які живуть у Києві, біля стратегічного об’єкта. Як я можу сидіти вдома, коли вони щодня їздять під обстрілами? Я мрію бути здоровим, аби продовжити захищати їхнє майбутнє.

Ендопротезування – це мій шанс повернутися до активного життя. Тому звертаюсь по допомогу до благодійників.
 

___________________________________________________

Збір на ендопротезування колінного суглоба для Тараса закрито! За імплантат сплачено. Операція пройшла успішно, і сьогодні Тарас вже на шляху до повного відновлення.

Завдяки заміненому суглобу він знову може ходити без болю. Реабілітація йде за планом: Тарас вже пересувається без милиць і робить усе можливе, щоб якнайшвидше повернутися до активного життя. Він мріє знову бути корисним, знову відчути ритм боротьби пліч-о-пліч із побратимами.

Уклінна подяка кожному, хто донатив, поширював інформацію та підтримував теплим словом. Саме завдяки вам український воїн отримав шанс на повноцінне життя!

Ми продовжуємо боротися та допомагати тим, хто захищає нашу країну. Якщо поруч є хтось, хто потребує підтримки – не залишайтеся осторонь!
 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 99 500 ГРН