Боєць Олександр Костюк, позивний ДОЦЕНТ

Мене звуть Олександр Костюк на псевдо ДОЦЕНТ — командир взводу 130-го батальйону 241-ї бригади Сил територіальної оборони ЗСУ. Цей підрозділ обороняв Київ, Ірпінь, брав участь у звільненні Харківщини, тримав рубежі на Донеччині.

У цивільному житті був директором ІТ-департаменту Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Ще до повномасштабного російського вторгнення став резервістом 130-го батальйону ТрО. Тож 24 лютого разом з побратимами одним із перших зустрічав ворога під Києвом. Моя історія в Силах ТрО розпочалася ще у 2021 році. Тоді я майже випадково знайшов у фейсбуці сторінку 130-го батальйону. Зв’язався з ними – як виявилося, бійці тренувалися щосуботи.

Тож ще до 24 лютого я знав, що у випадку широкомасштабного вторгнення стану до оборони з людьми, з якими вже тренувався і знайшов спільну мову. Нас уже багато об’єднувало, а такі неформальні горизонтальні зв’язки дуже важливі для згуртованості в підрозділі. І тому не дивно, що надалі ядром роти стали ми, резервісти.

13 грудня 2022 року виявився довгим днем в моєму житті. Під час ротації на позиціях в с. Білогорівка, підірвався на протитанковій міні перший пікап в групі. Я розосередив особовий склад,  доповів про обставини та що маю намір самостійно вивезти поранених на стабілізаційний пункт. Проте, об’їжджаючи підірваний пікап, сам підірвався на протитанковій міні.

Момент підриву виглядав сповільнено, час розтягнувся. Вибух, пил, контузія, страшний біль в кінцівках. Перші думки, що немає шанцевого інструменту і мене не витягнуть з цієї машини. 

Проте минуло зовсім мало часу, почув: «Доцент, Доцент, ноги, ноги». І відчуття що мене тягнуть за бронік. Далі випив IPP, хтось з побратимів дав пуховик, оскільки почала даватися в знаки втрати крові. Побратим Чех доповів, що я в тяжкому стані, і буквально за 30 хвилин з м. Сіверськ примчав побратим Чорнобиль, і вивіз мене на стабілізаційний пункт.

Свідомості не втрачав жодного разу, проте добре пам’ятаю, що просив Володю їхати добріше, оскільки розбиті ноги хиталися по салону позашляховика і медикиня Зоя, різала чоботи та форму до прибуття на стабік. Коли ми зупинилися, побачив каталку і людей у білих халатах, зрозумів, що вже точно не 200.

Бойовий медик роти Марта, зустріла на стабілізаційному пункті, кілька жартів і під'єднала анестезією. Пам’ятаю, що почав приходити до тями у медичному автомобілі, по дорозі у Краматорськ, як згодом з’ясувалося.

Це було як в кіно, коли через туман ти починаєш чути й бачити розмову медиків у військовій швидкий, легкий боєць сидить поруч, в тебе спокій і відсутність болю.

В Краматорську у приймальному відділенні підійшов хірург, втомлений, з бородою і в круглих окулярах. Запитав, чи ти зі 130 бату, і чи ти знаєш командира однієї з рот. Відповів, що знайомий із загиблим командиром 7 роти. Хірург сказав, що він його брат. Це було дуже зворушливо. 

Пам’ятаю, як сказав йому: «Братику, зможеш – врятуй обидві, ні то по ситуації». 

Коли прокинувся після наркозу, побачив що одна нога є, іншу ампутовано. Одразу подумав: «Окей. Приймаю цей стан. Розпочинається новий етап життя».

Далі було кілька днів в реанімації в Дніпрі, евакуація до Київа, три з половиною місяці в Центральному військовому  клінічному госпіталі, візити друзів кожен день.

Сім місяців реабілітації. Зміна стану від моменту, коли важко було сидіти, до стану, коли ти самостійно можеш їздити на реабілітацію автомобілем. 

Наразі продовжую службу в структурі Генерального штабу ЗС України. Переїхав жити в інше місто.

Ветерану для  відновлення потрібно мати розвиток у професійному, соціальному та фізичному аспектах. Мене доля звела на новому місті служби з тренером по тайському боксу. Сергій багато років служив спецпризначенцем в одному з підрозділів сектору безпеки та оборони. Після важкого поранення під час штурму, самостійно відновився від стану на візку до повноцінного громадянина.

Я не уявляв необхідність у спортивному протезі. Проте місяць тренувань з Сергієм змінив фізичний стан, та дозволив мати перспективу.

Маю мету повернутися до гірських лиж у момент коли це буде доречно. Проміжним рішенням до спортивного протеза став лайнер, який забезпечує кращий рівень фіксації та рухливості. 

Саме з приводу придбання лайнера звертаюсь до фонду, який дасть можливість продовжити реабілітацію й наростити потенціал для подальшої служби та активного життя. 

 

ПЕРЕРАХОВАНО: 30 759,25 ГРН