Боєць Андрій Голопапа, позивний «ОТЕЦЬ»
Мене звати Андрій. Мені 19, я студент 2 курсу Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка, навчаюсь на фізика.
Моє життя і до вторгнення було доволі насиченим: політична партія, велоспорт, активний громадський рух і т.ін. Однак осінь 2021 віяла безповоротними змінами.
Я усвідомлював, що гряде війна.
Багато моїх знайомих вважали мене схибленим на патріотизмі, більшості з них були незрозумілі як моя надзвичайна любов до Неньки-України, так і "параноя" щодо ймовірного повномасштабного вторгнення.
Навчальний семестр, як і рік, почався з твердого розуміння - війна вже на порозі, яке, на жаль, мало хто зі мною поділяв.
Я приєднався до організованої партією у Києві ініціативної групи з огляду стану бомбосховищ для населення, записався на вишколи, які проходили на АТЕКу, замовив форму, прапори, переглядав різні тактичні настанови і т.ін. Однак, помилково вважаючи, що маю більше часу, скористатися більшістю так і не встиг.
24 лютого зустріло мене сиреною та гаміром в гуртожитку... Я зрозумів, що почалася війна.
Не довго думаючи, я зібрав у рюкзак все найцінніше - документи, гроші та прапори, й вирушив у військомат.
Ситуація вже тоді була вкрай неоптимістична для міста Києва, а тому брали всіх. Мене записали у 101 бригаду охороняти серце ЗСУ - Генеральний Штаб.
За довгі, здавалося б, нескінченні 7 місяців війни сталося багато чого. Однак лише у вересні нас таки відправили в Донецьку область, де відбулося бойове хрещення.
На фронті мені дали позивний «Отець» - через мою надмірну спокійність та купу цяцьок, що брязкали на шиї. Ну і частково через прізвище.
Серед моїх побратимів досі не було постраждалих, але «вдалий» постріл з міномету все змінив - троє трьохсотих, серед яких опинився і я.
Хтось каже, що мені не пощастило, бо міна прилетіла саме в ціль - парадоксально, враховуючи рівень підготовки сепарів. Однак, я вважаю інакше. Мені щастило в житті безліч разів, і того дня - ледь не найбільше. Все могло бути значно гірше.
В наслідок поранення отримав ампутацію лівої нижньої кінцівки, проте залишився живим, за що вдячний побратимам та лікарям.
З наступного року планую відновитись на навчанні, далі опановуючи свою доволі непросту спеціальність. Мрію продовжити жити так, як жив до війни. І робити це у Вільній, Незалежній Україні!
На своєму шляху до протезу Андрій пройшов через реампутації, складну реабілітацію та довготривале очікування загоєння ран.
Завдяки фаховій роботі Superhumans Center, Андрій отримав довгоочікуваний протез гомілки.
У зв’язку з чим, всі зібрані на протезування Андрія кошти, за його бажанням, будуть перенаправлені на допомогу іншим бійцям, якими опікується БФ «Громадянин».
___________________________________________
Андрій Голопапа — воїн, який віддав своє здоров’я за Україну. Сьогодні він звертається по підтримку, бо потребує ремонту протеза — а саме заміни куксоприймальної гільзи та придбання під неї нового лайнеру. Це не просто деталь. Вона — ключовий елемент, який забезпечує щільне та безпечне з’єднання між тілом і протезом. Без неї ходити просто неможливо.
Здавалося б, це — звична частина протезування. Але, як пояснює керівник протезного підприємства Олександр Стеценко у своєму дописі, із жовтня 2024 року держава фактично припинила компенсувати вартість таких ремонтів.
Причина — у змінах до постанови Кабміну №321, що набули чинності 29.10.2024. Відтепер виробники можуть отримати оплату за заміну гільзи лише за умов, що не менше 80% вартості робіт піде на матеріали, оплату праці та виробничі витрати. А на все інше — логістику, адміністрацію, податки — залишається лише 10%. Це штучно створене обмеження, яке не відповідає реальній структурі витрат. У результаті — виробництва або змушені працювати в мінус, або взагалі відмовляються від таких замовлень.
Більше того — навіть вже виготовлені ремонти не можуть бути оплачені. І в цій ситуації залишаються сам на сам із проблемою сотні поранених ветеранів, як-от Андрій.
Саме тому захисник змушений звертатися по допомогу до благодійників. Не тому, що так зручніше, а тому, що інакше — ніяк.
Куксоприймальна гільза — це не просто пластик. Це його здатність стояти на ногах. Його рух. Його гідність. Його життя після фронту.
Війна триває. І підтримка потрібна не лише на передовій.
___________________________________________
Протез Андрія Голопапи відремонтовано. Йому замінили куксоприймальну гільзу — ключову частину протеза, без якої неможливо користуватися штучною кінцівкою.
Команда протезистів зробила гільзу максимально зручною та надійною. Для Андрія це надзвичайно важливо, бо він — активна молода людина, постійно на ногах: багато пересувається пішки, займається волонтерською діяльністю, працює як громадський діяч.
Завдяки вашій підтримці Андрій знову може впевнено рухатися вперед, реалізовувати себе та допомагати іншим.
Щира подяка кожному, хто долучився до збору коштів! Кожна гривня, кожне поширення, кожне тепле слово підтримки мали значення. Разом ми повертаємо наших захисників до активного життя після фронту.
ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 17 067,50 ГРН
ЗАГАЛОМ ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 383 902,43 ГРН