
У 2021 році я пішов на строкову службу, під час якої підписав контракт і став у лави Державної прикордонної служби. До початку повномасштабної війни ніс службу на кордоні з Румунією.
Коли росія розпочала вторгнення, я не вагався ні хвилини щодо можливих наслідків війни і за пару тижнів вже підписав новий контракт. А наступного дня вирушив на кордон із Білоруссю, щоб стримувати диверсійні групи. Згодом опинився на Вугледарському та Авдіївському напрямках Донеччини, де був помічником кулеметника.
1 листопада 2022 року, після масованих обстрілів у Володимирівці, у мене почалися сильний шок, заціпеніння, головний біль, шум у вухах. Мене евакуювали з позицій у мобільний госпіталь, де діагностували вибухову травму та гостру реакцію на стрес. Попри слабкий стан, я повернувся до побратимів, але психологічно мені ставало дедалі важче. Після ротації додому і пережитих втрат мій стан різко погіршився, мене госпіталізували до психіатричної лікарні. Там встановили діагноз — посттравматичний стресовий розлад.

Після виписки я продовжив службу на кордоні з Румунією, але через кошмарні сни, голоси загиблих побратимів, крики, сльози та страх був знову госпіталізований. 05 січня 2024 року, пройшовши ВЛК, захворювання було пов’язане із захистом Батьківщини, і за рішенням ВЛК мене демобілізували за станом здоров’я.
Та вдома легше не стало. 23 листопада 2024 року мій стан різко загострився. У голові знову ожили спогади війни: вибухи, крики, кров… Я намагався себе опанувати, вийшов на балкон подихати свіжим повітрям, але втратив свідомість і випав з третього поверху.
Мене забрала швидка допомога і доставила у відділення невідкладної медичної допомоги. Там надали перший порятунок, після чого я потрапив на операцію у відділення нейрохірургії. Результат падіння — важкі травми хребта та спинного мозку. Відтоді мої ноги не слухаються, є проблеми з внутрішніми органами.

Я пройшов уже 8 курсів реабілітації в державних лікарнях, але цього недостатньо. Прогнози реабілітологів різні, але я не здаюся і йду до останнього подиху.

Наразі, щоб відновлювати втрачені функції і мати шанс знову встати на ноги, мені потрібна тривала професійна реабілітація у Західному реабілітаційно-спортивному центрі НКСІУ. Там працюють із такими складними травмами, як у мене.
Я щодня борюся і не збираюся здаватися. Моя мета — стати на ноги та показати приклад побратимам: не потрібно здаватися навіть тоді, коли тобі в очі кажуть, що ти вже ніколи не зможеш піднятися. Я вірю, що це буде моя перемога над травмою.
Але фінансово самотужки я не впораюся. Тому я змушений звернутися по допомогу до благодійного фонду та до всіх небайдужих людей. Кожна ваша гривня — це мій шанс на крок уперед.

_______________________________________
Збір для Вадима Івасишина успішно закрито.
Друзі, ми щиро дякуємо кожному, хто долучився до збору. Завдяки вам та нашим партнерам з Канади — потребу повністю закрито, курс реабілітації оплачено.
Попереду в Вадима — важливий етап відновлення. Реабілітація дає йому шанс повернути втрачені функції, відновити силу, впевненість і зробити крок до повноцінного життя.


Ми вдячні всім, хто підтримав цей збір — кожен донат, кожне слово, кожен репост наближав Вадима до нового етапу його шляху. Дякуємо за довіру, за людяність і за те, що разом ми творимо справжні дива. Віримо у відновлення Вадима, у його силу духу та в серця людей, які не залишають своїх Героїв наодинці.
За курс реабілітації Вадима було сплачено в рамках програми «РЕАБІЛІТАЦІЯ КІБОРГІВ 2.0» за підтримки Canada-Ukraine Foundation та UCC National - Ukrainian Canadian Congress.
ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН

_______________________________________
Перший курс відновлення Вадима добігає кінця, фахівці з реабілітації вже звернулися до нас із рекомендацією продовжити його роботу і розпочати другий курс одразу після завершення поточного. Вадим зараз інтенсивно опановує всі навички, пов’язані з активним кріслом колісним. Він почав долати високі бордюри, тренує пересування через складні перешкоди. Поступово освоює підйом і спуск сходами. Видно, як він міцнішає, як уважно слухає фахівців і як кожен новий рух дається йому все впевненіше.
Окремо нам відзначили важливість соціалізації. Вадим багато часу провів наодинці зі своїми спогадами. Спілкування з іншими учасниками програми, розмови зі спеціалістами, присутність поруч людей, які розуміють його стан, дають захиснику підтримку, якої дуже бракувало раніше. Він розкривається, починає довіряти, оживає.
До реабілітації вже активніше додали плавання. У воді тіло працює інакше, є більше свободи руху, менше болю. Це допомагає зменшити напругу в спині, укріпити руки і плечі, навчитися правильно відштовхуватися і тримати баланс.
Фахівці мотиваційно підтримують Вадима у напрямку навчання керування авто на ручному управлінні. Це для нього величезний крок до незалежності.
Важливо зміцнити тіло, навчити його користуватися кріслом так, щоб у побуті він був самостійним. Також потрібно запобігти болям у плечах, щоб він міг вільно рухатися і не боятися гострих відчуттів. Саме тому спеціалісти наполягають на другому курсі реабілітації. Вони бачать прогрес. Вони бачать потенціал.
Для проходження другого курсу потрібно 90 000 грн, цю суму самостійно Вадим не може зібрати. Ми відкриваємо збір коштів і просимо всіх небайдужих підтримати його.
_______________________________________
Збір на другий курс реабілітації для Вадима Івасишина успішно закрито. Потреба повністю оплачена, і для нас це дуже важлива точка опори. Бо цей курс для Вадима не просто продовження занять. Це відновлення. Це шлях до більш самостійного, повноцінного життя. До відчуття контролю над тілом і віри у власні сили.
Ми щиро дякуємо нашим партнерам з Канади та кожному, хто підтримав цей збір донатом, словом, поширенням. Ваша участь має реальний результат. Вона відчутна тут і зараз, у щоденній роботі Вадима з фахівцями, у його поступі й витримці.
Ділимося коментарем головного фізичного терапевта центру, щоб показати, за якими цифрами і формулюваннями стоїть щоденна праця та реальні зміни.
Реабілітаційні цілі та завдання були спрямовані на оволодіння навичками користування кріслом-колісним активного типу, профілактику болю в плечі та вдосконалення показників загальної сили й витривалості. Поставлені цілі досягнуто.
Обстеження фізичного терапевта та ерготерапевта, первинне та заключне, показало позитивну динаміку. За шкалою WST Form 5.3 результат на початку курсу становив 83 бали станом на 10.12.25, а наприкінці – 85 балів станом на 07.01.26.
На початку реабілітації були труднощі з пересіданням на поверхні різної висоти, складанням і розкладанням крісла колісного, підйомом на високий бордюр, рухами та розворотами у стійці на задніх колесах, а також із доланням сходів. Наприкінці курсу складними залишаються сходи та бордюри висотою 15 см, проте загальний рівень володіння кріслом суттєво зріс.
Показники фізичної витривалості також покращилися. Під час тестування аеробної працездатності Вінгейта 30 секунд на лижному концепті результат зріс зі 162 ВАТ до 180 ВАТ. Максимальна потужність зросла з 223 ВАТ до 230 ВАТ.
Фахівці рекомендують продовжувати реабілітацію за місцем проживання для соціальної та побутової адаптації, а також проходити консультації фізичного терапевта та ерготерапевта.
Ми віримо у подальше відновлення Вадима. Його шлях непростий, але він рухається вперед. І дякуємо кожному, хто йде поруч із ним у цій дорозі.
За курс реабілітації Вадима було сплачено в рамках програми «РЕАБІЛІТАЦІЯ КІБОРГІВ 2.0» за підтримки Канадсько-Української Фундації та Національного Конгресу Українців Канади UCC.
ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН

ЗАГАЛОМ ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 180 000 ГРН