
Свою службу я розпочав 8 березня 2022 року. Військового досвіду до повномасштабного вторгнення не мав, тому спочатку потрапив до тилової частини. Але вже у січні 2023 року перевівся до 4 бригади оперативного призначення «Рубіж», де продовжую службу до сьогодні у складі артилерійського дивізіону.
Мій бойовий шлях розпочався у травні 2023 року. Без ротацій я виконував бойові завдання до лютого 2025 року. Спірне, Івано-Дар’ївка, Кліщіївка, Никанорівка, Дорожнє, Вільне, Новий Донбас - це населені пункти, де разом із побратимами ми тримали оборону та знищували ворога.

Починав службу номером обслуги гармати, згодом став навідником. Працював на артилерійських системах від 85 до 152 калібру. За цей час був нагороджений медаллю «За оборону України», відзнакою «Золотий Хрест» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Свій позивний «Фанера» отримав після поранення у 2023 році. Тоді вибуховою хвилею мене відкинуло на кілька метрів. Коли прийшов до тями, побачив у темряві червоне світло й подумав: «Дивно, хіба в тунелі воно не повинно бути білим?» А потім зрозумів, що це побратими світять на мене ліхтариком. Після того ще довго відновлювався, але повернувся до строю. Гармати, біля яких працював, давно вже немає, а я продовжив службу.
Та війна залишає по собі не лише спогади.
Щоденна робота на артилерії, багатотонна техніка, постійні навантаження, поранення та контузії роками руйнували суглоби. За час служби мені вже довелося проходити операції із заміни хрестоподібних зв’язок на обох колінах, лікувати плечові суглоби. Але найбільше постраждало ліве коліно.
Нещодавнє МРТ показало важкі незворотні зміни. Лікарі діагностували деформуючий остеоартроз лівого колінного суглоба ІІІ ступеня, субхондральний перелом недостатності медіального виростка стегнової кістки, хондромаляцію суглобових поверхонь III-IV ступеня, дегенеративні зміни менісків, наявність кісти Бейкера та некротичні зміни кісткових структур суглоба.

Простими словами - колінний суглоб практично зруйнований. Хрящова тканина майже втрачена, а кістки поступово руйнуються через постійне тертя одна об одну. Сьогодні кожен крок супроводжується болем. Те, що для більшості людей є звичною справою, для мене стало щоденним випробуванням.
Після обстежень та консультацій лікарі дійшли висновку, що єдиним ефективним способом повернути рухливість і позбутися постійного болю є тотальне ендопротезування лівого колінного суглоба. Саму операцію лікарі проведуть безкоштовно. Але для її виконання необхідно придбати якісний ендопротез колінного суглоба. І тут сам я не впораюся, тому змушений звернутися по допомогу.
Ця операція дасть мені можливість знову нормально ходити без постійного болю, повернутися до повноцінного життя та відновити те, що війна поступово забирала роками. Але для мене це не лише про можливість вільно пересуватися.
Для мене це шанс залишитися в строю.
Понад чотири роки тому я свідомо обрав шлях захисника України. Пройшов бойові позиції Донеччини, поранення, контузії, втому та випробування, які випадають на долю кожного, хто тримає зброю заради своєї країни. І сьогодні я не хочу опинитися осторонь через проблему, яку можна виправити. Я маю сили, бажання та мотивацію продовжувати службу. Маю знання і досвід, здобуті за роки війни. Знаю свою справу і хочу й надалі бути корисним своїм побратимам та своїй державі.
Саме тому ця операція для мене є не завершенням шляху, а можливістю його продовжити.
____________________________________________
Збір на ендопротезування для захисника Володимира Вітвицького успішно закрито.
Дякуємо всім, хто підтримав збір донатом, поширенням, добрим словом чи просто не залишився осторонь. Кожна гривня, кожен репост і кожне повідомлення підтримки стали важливим кроком до цієї мети.
Попереду на Володимира чекає операція, а після неї - непростий шлях відновлення та повернення до життя без болю. Ми віримо, що все обов'язково вдасться. І знаємо: коли поруч стільки небайдужих людей, будь-які труднощі долаються легше.
Дякуємо, що допомагаєте захисникам не лише боротися, а й відновлюватися.
Мі разом! І на фронті, і в житті!
ЗІБРАНО: 111 500 ГРН