Боєць Олександр Бойко, позивний ДЄД

Я, солдат Бойко Олександр, позивний ДЄД, 1966 року народження, кулеметник 118 механізованої бригади. До повномасштабного вторгнення ветеран війни в Афганістані, зараз інвалід війни 2 групи. Родом з міста Нововолинська, Волинської області.

З перших днів повномасштабної війни, не роздумуючи пішов добровольцем у військкомат, маючи 3 групу інвалідності (професійне захворювання), адже вважав, що маючи за плечима бойовий досвід, зможу бути корисним у війську.

12 липня 2023 року виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту П'ятихатки, Василівського району, Запорізької області, в результаті мінометного обстрілу зі сторони противника отримав мінно-вибухову травму, закриту черепно-мозкову травму, вогневе осколкове поранення лівого плеча та ліктьового суглоба з вогнепальним переломом плечової кістки. Крім того, постраждала ліва половина грудної клітки, шия, права гомілка тощо.

Коли отримуєш важке поранення, знаходишся серед тіл побратимів, спрацьовує інстинкт самозбереження, якийсь сплеск адреналіну, що залучати всі ресурси організму, аби вижити. Пам'ятаю, як пересувались групою до місця призначення, в той день нас прицільно накривали мінометним вогнем. Один з пострілів поцілив між нами, нас відкинуло вибуховою хвилею.

Прийшовши до тями, зрозумів, що нікого поруч живих немає, потрібно самому рятуватись. Мені довелось відкопувати свою руку, яку практично відірвало ударною хвилею, з-під землі. Я весь стікав кров'ю, на роздуми часу не було. В той час, коли я пересувався, наді мною висів ворожий дрон. Про себе подумав: «Хочуть добити», але їх оператор, напевно, вирішив, що я все одно не виживу.

Пізніше їх ролик про той бій буде злитий в мережу інтернет.

Побачивши форму своїх я втратив свідомість, отямився за декілька днів в евакуаційному потязі.

Я вже пройшов десятки надскладних операцій. Ангели-охоронці земні - наші лікарі, повернули мене до життя. Вони врятували руку, яка підпадала лише під ампутацію, дали надію жити повноцінним життям. Найбільше боюсь, що не зможу сам себе повноцінно обслуговувати.

Проте для цього потрібна ще одна операція, потребую встановлення індивідуального протеза ліктьового суглоба з заміщенням дефекту передпліччя та дистального (нижнього) відділу плеча.

За висновками лікарів в моєму випадку неможливий остеосинтез пластинами чи ще чимось, бо все дуже зруйновано і немає кістки для зрощення і формування правильної форми і довжини. Плюс постраждав сам суглоб і його теж неможливо відновити. Єдиний варіант для продовження адекватної якості життя - це індивідуальний протез.

Тому звертаюсь по допомогу до благодійників.

В 2022 році в мене з'явилося на світ двоє онуків, появу яких я пропустив, боронячи нашу рідну землю. Найбільша моя мрія -  взяти їх на руки. Наразі це неможливо через те, що нерухома рука зафіксована на грудях.

 

Завдяки підтримці всіх небайдужих, нам вдалось зібрати кошти.

В Чехії для Олександра буде виготовлено індивідуальний ендопротез ліктьового суглоба, який також замінить дефекти передпліччя та дистального відділу плечової кістки. Ця складна конструкція дасть йому шанс на повернення до повноцінного життя.

Дякуємо за вашу віру, допомогу та небайдужість. 

Бажаємо Олександру успішної операції та швидкого відновлення. 

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 292 100 ГРН