Боєць Руслан, позивний ПРИМАРА

Мене звуть Руслан, побратими кличуть ПРИМАРА. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав Збройних Сил України.

Після мобілізації був направлений до Львова на навчання. Там нагадали, як користуватися автоматом Калашникова, встиг навіть «покрутити й побігати» з мінометом. А потім поїхали в Мар'їнку.

Далі була Красногорівка. Там на місці ми вже і воювали, і хлопців навчали. 

Потім Спірне. Перша контузія. За пару днів оговтався і повернувся до хлопців в стрій. 5 листопада 2022 року підчас виконання бойового завдання наступив протипіхотну міну. Ця «бабочка» «вподобала» саме мене, гризнула, як крокодил (переді мною пройшло 10 пар ніг – і все було без пригод), залишила без пальців. Потім вже у шпиталі мені ампутували частину стопи по саму п’ятку.
 

Для активного життя та вільного пересування мені потрібен спеціальний ортез для ноги. 

Мрію, щоб біля мене було багато щасливих людей. Відбудувати країну, бізнес і справедливість в Україні. Побудувати великий будинок для своїх дівчаток, бо дуже хотів донечку! Щоб кожного ранку чути слова «тато милий» і міцно обніматися.