
Мене звати Андрій Синяк, позивний — Синій. Мені 22 роки.
У 2021 році я пішов на строкову службу, підчас якої підписав контракт і став до лав Державної прикордонної служби. Я свідомо обрав цей шлях — як і мій батько, який усе життя служив прикордонником. Не міг стояти осторонь, коли наша країна була в небезпеці.
Служив у групі швидкого реагування «Шквал» 7 прикордонного Карпатського загону. Один з найгарячіших напрямків, де я проходив службу — Серебрянський ліс, Донецька область.
25 травня 2025 року я разом із побратимом виводив людей з позицій. Ми вивели вже кілька груп, залишалась остання. Саме тоді нас засік ворожий дрон. Далі був артилерійський і танковий обстріл.
Мене відкинуло вибуховою хвилею. Двоє побратимів загинули на місці. Я отримав важке поранення, не міг іти. Хлопці тягнули мене по землі… Пам’ятаю біль, уривки голосів, медиків. Все — ніби крізь туман.
Діагноз:

Коліно було повністю знищене. Його довелось вилучити. Попереду — ендопротезування, але перш ніж зробити цю складну операцію, потрібно ретельно підготувати ногу.
Наразі я пересуваюсь на милицях, нога в ортезі, не наступаю на неї взагалі. Без якісної реабілітації тканини не готові до протезу. У коліні лише 60 градусів згинання — це критично мало для операції.

Лікарі ставлять чітку ціль: відновити амплітуду руху, щоб дати шанс штучному суглобу прижитися. Для цього мені потрібно пройти фахову реабілітацію у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ — закладі, де працюють з пораненими військовими з такими складними травмами.
Моя мрія — стати на ноги. У майбутньому — здобути мирну професію зварювальника й жити гідно. Самостійно. Без болю, без милиць.
Операція потребує значних коштів. Своїми силами я не потягну, тому змушений звернутися по допомогу.
А я не з тих, хто здається!
Роблю все, що в моїх силах, щоб знову стояти на ногах. Бути корисним.
ЗБИРАЄМО: 90 000 ГРН
Банка Андрія https://send.monobank.ua/jar/6Z5qSgkSwE