Боєць Олексій Соловей, позивний КОКС

Я хочу розповісти свою історію сам. Спокійно і чесно. Такою, якою вона є сьогодні.

У 2018 році я пройшов строкову службу, а наприкінці року підписав свій перший контракт із 92-ю бригадою. Був в АТО під Авдіївкою. Тоді я ще не розумів, наскільки крихким є життя і як швидко воно може змінитися.

У 2019 році я познайомився з дівчиною. Ми покохали одне одного, будували спільні плани, мріяли про майбутнє. Вона вмовила мене звільнитися з армії, і я погодився. Але наприкінці того ж року вона трагічно загинула в ДТП. Ця втрата зламала мене. Я довго не бачив сенсу жити далі.

Саме тому у вересні 2021 року я знову підписав контракт із рідною 92-ю бригадою. Тоді я не цінував власного життя. Я хотів туди, де найважче і найнебезпечніше. Я не розумів, наскільки дорогою є сама можливість жити.

Повномасштабну війну я зустрів на Харківщині. Наш підрозділ стояв на околицях Харкова та Куп’янщині.

22 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання у нашої автівки відмовили гальма. Ми екстрено зупинилися на ремонт. Я пам’ятаю лише потужний вибух. Подумав, що працює авіація. Вибухова хвиля зірвала ремінці з каски – її просто знесло з голови. Осколки потрапили мені в голову.

Далі була темрява. Побратими розповідали, як витягували мене з-під автівки, як евакуювали на стабпункт у Шевченковому. Потім були шпиталі в Харкові та Києві. До тями я прийшов лише наприкінці жовтня. Увесь цей час я перебував у комі.

Перший спогад –  різкий біль наче від струму у нозі й голос лікаря, який перевіряв чутливість тіла. Права сторона працювала. Ліва – ні.

Місяць я пролежав у Києві. Родичі зібрали кошти і наприкінці 2022 року відправили мене до реабілітаційного центру в Модричах. Я був повністю лежачим. За місяць мене підняли на ноги і навчили знову ходити.

Після цього були комісії, інститут нейрохірургії та операція зі встановлення титанової пластини в череп. Невелика реабілітація –  і знову дім. Потім ВЛК. МСЕК. Друга група інвалідності. Для першої, як мені сказали, не вистачило одного сантиметра – «мала дірка в голові».

Саме після поранення я вперше по-справжньому усвідомив ціну життя. Я вижив там, де міг не вижити. І тепер я дуже ціную кожен день. Я хочу жити не просто «існуючи», а повноцінно й активно. Хочу бути корисним –  собі, близьким, суспільству. Хочу мати цілі, рухатися вперед і розвиватися.

У 2023 році я за власний рахунок пройшов ще один курс реабілітації в Модричах. Далі – лише двічі на рік по два тижні реабілітації в Полтаві. Для мого стану цього недостатньо.

Я люблю рибалку, намагаюся не замикатися вдома. Інколи їжджу з родичем по області – він торговельний представник. Для мене це можливість бути серед людей, відчувати життя, не втрачати зв’язок зі світом.

Моя мрія –  навчатися в сфері ІТ. Але після важкої черепно-мозкової травми будь-яке навчання дається складно. Пам’ять, концентрація, швидка втома –  це наслідки поранення. Я знаю: якісна спеціалізована реабілітація може дати мені шанс рухатися до цієї мрії.

Саме тому мені потрібен курс у Західному реабілітаційно-спортивному центрі НКСІУ. Це можливість відновити функції, зміцнити тіло й мозок і повернути собі активне життя після війни.

Війна не десь далеко. Вона дуже близько. Вона в моїй голові, у титановій пластині, у лівій стороні тіла, яка щодня бореться за кожен рух.

Дякую кожному, хто поруч.

________________________________________

Збір на реабілітацію для важкопораненого захисника Олексія Солов’я, позивний КОКС, — успішно закрито.

Потреба оплачена. Курс реабілітації пройдено. Попереду відновлення і шлях до повноцінного життя.

Щиро дякуємо кожному, хто долучився: донатом, поширенням, добрим словом підтримки. Кожен внесок став частиною великої спільної справи — повернення Олексія до активного життя.

Окрема вдячність команді фахівців із реабілітації "Західного реабілітаційно-спортивного центру" НКСІУ за професійність і реальні результати. Реабілітаційні цілі були спрямовані на зменшення ризику падіння, підвищення функціональності та незалежності в ходьбі, покращення сили, швидкості, витривалості й толерантності до навантаження — і цих цілей досягнуто.

За підсумками курсу:

• Тест «Встань та йди» (TUG): було - 8,85 с, стало - 8,83 с
• 10-метрова ходьба (10MWT): було - 7,42 с стало - 7,44 с
• 6-хвилинна ходьба (6MWT): було - 380 м стало - 444 м
• Тест 4-х квадратів (4SST): було - 13,39 с стало - 11,62 с

444 метри за 6 хвилин — це не просто цифра. Це кроки, за якими стоїть щоденна праця, біль, витримка і підтримка всіх небайдужих.

Ми віримо в подальше відновлення Олексія. Віримо, що попереду ще більше результатів, сили й можливостей. Дякуємо, що ви поруч. Разом — можемо більше!

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН