Боєць Олександр, позивний КОЗАК

Я кадровий офіцер, у 2014 році підчас вторгнення агресора в Україну проходив службу в 25 десантній бригаді. Чудово розумію ціну незалежності на власному досвіді: 24 серпня 2014 наш підрозділ потрапив під обстріл з РСЗВ «Град», мене важко поранило і я втратив ногу.

Добре пам’ятаю День Незалежності 2014 року, ми з товаришем тільки проговорили: «В Києві зараз святкування. Цікаво подивитися, що там за парад». І буквально через кілька хвилин перед нами почали розриватися снаряди «Градів». Навіть незрозуміло було, звідки вони прилетіли.

Так нас привітали зі святом.

Пригадую, як я впав на землю і автоматично поповз під машину. Заліз. Лежу. Міркую. (В критичних ситуаціях мозок ясний, так швидко думати починаєш, що час аж призупиняється.) Розумію, що лежу під машиною з повними баками бензину. Осколок потрапить – і це моя могила буде. А до окопу метра три. Не більше. Вирішив їх швидко перебігти. І вже пірнав в той окоп «щучкою», як відчув сильний, тупий удар в ногу ззаду. Розумію – не встиг. Впав на дно окопу, перекинувся на спину, піднімаю ногу, а вона висить на холоші штанів. Спробував ворухнути пальцями – два працюють, значить якесь сухожилля залишилося цілим. З’явилася надія, що ногу врятують.

Але, на жаль, ні!

Мені наклали джгут, зупинили кровотечу, проте довго не могли евакуювати з поля бою до лікарні. І через перевищення строку тримання джгута хірурги змушені були ампутували ногу вище коліна. Крім цього, ще й була загроза гангрени.

Після тривалого лікування, протезування та реабілітації за особистим бажанням,  залишився на військовій службі. Відчував: ще не все виконав, ще можу бути корисним.
Вже  майже дев'ять років служу на протезі. Посада вимагає постійної рухливості. 

Використовую по-максимуму можливості, щоб забезпечити наші бойові частини всім необхідним, та ефективно укомплектувати бойовий склад підрозділів. Постійно комунікую з органами районної влади, організую роботу та службу в колективі. 

Після повномасштабного вторгнення перший місяць майже не присідав. Таке навантаження зміг витримати тільки завдяки якісно виконаній роботі команди мого протезиста - Олександра Павловича Стеценка. Фахівці забезпечили мене протезом підвищеної функціональності та безпеки. Навантаження на протез порівняно з уцілілою ногою майже рівномірні. Вдень по 10-20 разів бігаю на четвертий поверх, де моє робоче місце. Виїжджаю до хлопців в пункти підготовки та на передову (в ліс, степ), де самостійно пересуваюсь.

Але ресурс цього протезу закінчується і потрібна заміна. Хотілось би отримати такий же, бо завдяки йому я фахово виконую свої військові завдання. Розумію, що мої навички та досвід потрібні в наш складний час, і я не хочу залишатись осторонь.

Проте, держаних коштів на новий протез підвищеної функціональності не вистачає. Тому, щоб отримати круту стопу та коліно я потребую доплати за благодійні кошти!

Буду вдячний кожному за допомогу для мене!

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 172 969,04  ГРН