Боєць Марюс Стагнюнас, позивний MARIK

Я — капітан Збройних Сил України. Маю литовське прізвище, бо мій тато родом з Литви. Але сам я — українець до кісток. Народився на Тернопільщині, вчився на фізика в Кам’янець-Подільському університеті, а разом із тим — закінчив військову кафедру. У 2019-му пішов у військо. Тоді це був свідомий вибір. Тепер — справа мого життя.

Коли почалося повномасштабне вторгнення, я був командиром взводу. Перші вибухи ще не були поруч, але ми знали — прийде і до нас. І прийшло. Довелося брати відповідальність за людей, за техніку, за рішення. Це був мій шлях.

У червні 2023 року наша саперна група готувала проходи в мінних загородженнях — готувалися до заходу в Роботине під час контрнаступу. Потрапили під артобстріл. Я організовував відхід, і наступив на невідомий вибуховий пристрій. Все далі — як в тумані. Побратими швидко винесли, евакуювали. Але ногу врятувати не вдалося.

Я довго лікувався — Запоріжжя, Дніпро, Івано-Франківськ, Львів, крайнє хірургічне втручання було в Берліні де і відбулось протезування. Тепер я знову в строю. Не в саперній групі — здоров’я не дозволяє. Але служу далі, допомагаю своїй частині, як можу.

Я не скаржусь. Бо маю заради кого триматись. Моя дружина Оксана. Мій маленький син Лука — йому вже майже три, і він не дає мені зупинитися ні на хвилину. Цей непосидючий хлопець тягне мене вперед щодня. І я хочу встигати за ним. Хочу жити повноцінно.

Я пройшов 17 днів реабілітації в Західному реабілітаційно-спортивному центрі. І вперше за довгий час відчув, що моє тіло — знову моє. Відновлюється витривалість, з’являється рух, легкість, впевненість. Але 17 днів — це замало. Як тільки почав адаптуватись до активного життя — настав кінець курсу.

Реабілітолог сказав: «Він тільки увійшов у ритм. Ще два тижні — і ми зможемо закласти міцну основу для його майбутнього рухливого життя. Інакше — все може згаснути, як тільки він повернеться до кабінетної служби».

Тому я звертаюся до фонду із проханням: підтримайте продовження моєї реабілітації ще на 13 днів. Це небагато в часовому вимірі — але критично важливо для мого здоровʼя. Бо мені потрібно не просто «вижити», а жити. Бути батьком, чоловіком, офіцером, який не тягне ногу, а йде вперед.

________________________________

Збір для капітана Марюса ЗАКРИТО.

Реабілітацію сплачено. Курс відновлення пройдено. Шлях до повноцінного життя — триває.

Це стало можливим завдяки підтримці небайдужих — кожному донату, кожному поширенню, кожному доброму слову. Разом ми не просто зібрали кошти — ми дали рух, силу, мотивацію.

Команда фахівців Західного реабілітаційно-спортивного центру НКСІУ провела повну реабілітацію, і результати вражають:

• час у тесті 4-х квадратів скоротився з 7.3 до 4.4 сек;
• тест «Встань і йди» — з 6.2 до 4.07 сек;
• дистанція 6-хвилинної ходьби збільшилась — з 650 до 710 м;
• у бігу (який на початку був недоступним) — вже 60 м за 12.2 сек, 100 м за 21.1 сек;
• підтягувань стало удвічі більше — з 4 до 8;
• баланс на лівій нозі — з 3 до 45 сек.

Фахівці наголошують: Марюсу вдалося багато, але далі потрібне підтримання активного способу життя — це ключ до стабільності.

Від щирого серця дякуємо:

• всім, хто долучився до збору;
• фахівцям реабілітаційного центру за професіоналізм і людяність;
• кожному, хто не залишився байдужим.

Попереду — життя. І ми віримо, що воно буде сильним, рухливим і гідним.

MARIK тримає стрій. А ми — підтримуємо його.

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 39 000 ГРН