Боєць Віктор Матійко, позивний ПТІЦА
Я майор Збройних Сил України.
Для мене особисто війна розпочалася ще у 2014 році, коли я, як і багато інших добровольців, пішов боронити рідну землю. Свою службу почав у легендарній бригаді «Холодний Яр». А далі — довгий шлях: Донецький аеропорт, шахта «Бутівка», позиція «Зеніт», Авдіївка… У 2017 році вирішив підписати контракт із ЗСУ. Виконував бойові завдання у таких населених пунктах, як Новотошківка, Гранітне.
З початку повномасштабного вторгнення служив у складі 71 окремої єгерської бригади. Під час служби було багато моментів, що закарбувалися в пам’яті. Були і смішні, і жахливі…
Один з таких — 22 жовтня 2022 року. На ранок, близько 7:00 почався потужний артилерійський обстріл, який тривав майже 40 хвилин. Я отримав завдання — вирушити до мінометної групи та евакуювати наших бійців, які щойно повернулися зі штурму під Ковалівкою.
Евакуація проходила під щільним вогнем. І саме під час чергового обстрілу, впавши на землю в очікуванні його завершення, я раптом відчув різкий, пекучий біль у правій нозі. Зрозумів — поранення. На ногу вже не міг стати. Недалеко побачив яму, де ховалися побратими. Я доповз до них — саме вони надали мені першу допомогу, перев’язали рани.
Через пів години, коли обстріл трохи вщух, за мною приїхала машина і доставила до стабілізаційного пункту у Боровій. Саме там я і почув діагноз: важке осколкове поранення правої ноги.
Цей день став межею. Моє життя поділилося на «до» і «після». Почався довгий шлях лікування — шпиталі Харкова, Сум, Києва, Львова. На щастя, ногу врятували, але прийшлось пройти складні операції та місяці болю.
Попри все, я повернувся до строю. І в листопаді 2023 року знову був на фронті. Але у березні 2025 року все ж таки звільнився за станом здоров’я.
Сьогодні я продовжую допомагати армії як волонтер, проте сам досі маю наслідки від поранення: сильні болі, обмеження амплітуди руху, знижена сила ноги. Через це я маломобільний — не можу бігати, швидко ходити, повноцінно відновитися без подальшої спеціалізованої допомоги.
Після першого курсу у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ я справді відчув покращення. Вдалося зняти ортопедичне взуття, зменшити біль. Але до повного відновлення — ще далеко. Фахівці з реабілітації підтвердили, що у моєму випадку потрібно продовжувати відновлення, бо є реальний потенціал. Я маю мотивацію і сили працювати далі, але сам не впораюсь, тому змушений звернутись по допомогу.
Курс реабілітації «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ – реальний шанс повернути мені мобільність, впевненість у русі, полегшити щоденний біль, щоб жити активним життям, допомагати іншим.
___________________________________________
Збір на спеціалізовану реабілітацію для майора Віктора Матійка — успішно закрито. Курс у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ вже пройдено, і попереду в нього — шлях до повноцінного життя після важкого бойового поранення.
За словами фахівців центру, реабілітаційні цілі досягнуто:
- покращено силу, витривалість, стабільність;
- ходьба стала впевненою, рух — без болю, без допоміжних засобів.
Результати тестів надихають:
- Тест 4-х квадратів: було 7.6 сек — стало 5.1 сек
- «Встань та йди»: було 6.5 сек — стало 4.3 сек
- 6-хв. ходьба: було 501 м — стало 670 м
- 10 м ходьба: було 5.9 сек — стало 3.7 сек
Величезна подяка кожному, хто долучився: донатом, поширенням, добрим словом.
Окрема вдячність організаторам і учасникам онлайн-марафону "Wake up” — усі зібрані кошти під час марафону були спрямовані на відновлення Віктора.
Такі ініціативи — більше, ніж просто події. Це підтримка, єдність і нагадування, що ми не залишаємо своїх.
Дякуємо реабілітаційній команді «Західного реабілітаційно-спортивного центру» НКСІУ, яка щодня робить неймовірне. Ви — тил сильних.
У Віктора попереду — ще багато роботи, але цей етап пройдено гідно.
Захисник відновлюється, і з вашою підтримкою — точно зможе ще більше.
Дякуємо, що поруч.
ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН
