Боєць Сергій Білаш, позивний МАРК

Я, Людмила – дружина захисника Білаша Сергія Петровича на псевдо МАРК. Мій чоловік народився 21.12.1972 року. Працював слідчим податкової служби, мав звання підполковника. Любив читати філософію – Платона, Ніцше, Аристотеля, Реріха, захоплювався Франком. Постійно займався спортом, мав чорний пояс з карате. На першому місці для нього завжди була допомога друзям, а себе ставив на задній план.

Маючи хорошу роботу, на початку 2015 року він сам проявив ініціативу взяти участь в АТО. Тоді казав: «Якщо їх там не зупинити, вони прийдуть сюди». У 2015–2020 роках Сергій брав участь в АТО та ООС. У 2022 році рішенням МСЕК його визнали особою з інвалідністю 2 групи пожиттєво, пов’язаною із захистом Батьківщини.

У перші дні повномасштабного вторгнення, незважаючи на свій стан здоров’я, він сказав: «Я що буду вдома сидіти, а діти будуть воювати?». Після цього звернувся до ТЦК та наполіг, щоб його призвали захищати країну. 26.02.2022 року був мобілізований у в/ч А3013. Мав позивний МАРК, був простим солдатом, стрільцем-зенітником, захищав повітряний простір Хмельниччини. Знищував повітряні цілі противника, які постійно летять в нашому напрямку.

25.01.2024 року, перебуваючи на бойовому чергуванні, Сергій знепритомнів і впав у кому. Побратими надали першу домедичну допомогу та з дозволу керівництва доставили його у шпиталь. Звідти його одразу перевезли в обласну лікарню, де екстрено прооперували. Операція пройшла успішно, однак лікарі не давали жодних шансів – занадто великою була гематома. Шукали всі можливості для порятунку. Хотіли транспортувати його у більш спеціалізований медичний заклад, але Сергій був у критичному стані й транспортуванню не підлягав.

Лікарі казали: 3 дні, потім 5–7–10 – наскільки витримає організм. Також попереджали, що навіть якщо виживе, то попереду буде багато наслідкових хвороб, з якими доведеться боротися. Про відновлення тоді взагалі не говорили.

Мені сказали слова, які я не забуду ніколи: «Може хтось і виживає в таких випадках, але не в Україні».

Цілий місяць Сергій знаходився в реанімації у комі, майже весь час з температурою понад 40, періодично був підключений до ШВЛ. Коли стан трохи стабілізувався, 23.02.2024 року його на швидкій, із зондом, трахеостомою, у напівсвідомості та з температурою доставили в реабілітаційний центр «Модричі» в реанімацію, де він ще місяць проходив лікування, після чого 2 місяці реабілітацію. І все це за власний рахунок.

У травні 2024 року Сергія знову привезли у Хмельницький на повторну операцію. Після якої було ще 3 місяці реабілітації у шпиталі. Після проходження ВЛК його списали зі служби. Зараз Сергій має 1 групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду.

Але він по життю борець за справедливість. І зараз бореться не просто за існування – за життя. Не було жодного дня, щоб він не тренувався – у спеціалізованих закладах чи вдома. І він уже досягнув колосальних результатів, про які ніхто навіть не міг подумати. Сергій був лежачою людиною. Потім пересувався на кріслі колісному. Сьогодні він уже самостійно ходить з палицею.

Більше пів року він не розмовляв. Завдяки логопедам мова потрохи відновлюється. Ми заново вчимо букви, кольори, предмети – і результати є. Потрібно продовжувати працювати.

Сергій завжди каже: «Я буду робити – і може буде ще краще».

Друзі беруть його на тренування з карате. Він дуже любить соціум і спілкування та має великі надії на покращення ходьби, відновлення мовлення, рухів руки та когнітивних функцій.

Зараз Сергію дуже потрібна спеціалізована реабілітація у «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це шанс продовжити відновлення і повернутися до максимально повноцінного життя. Він до останнього буде рухатися вперед, щоб жити повноцінним життям. А я завжди буду поруч.

 

ЗБИРАЄМО: 90 000 ГРН

Банка Сергія https://send.monobank.ua/jar/AP2iskEXPe