Боєць Владислав, позивний РІДІК

Маючи досвід строкової служби та бажання захищати свій дім та родину, в перші ж дні повномасштабного вторгнення долучився до війська. 03 березня 2022 р. я був мобілізований до лав ТРО. Одразу потрапив у 122 бригаду. Тривалий час наш підрозділ стояв на захисті Одеської та Миколаївської області, а після звільнення Херсону приймав участь в його обороні.

Восени 2023 р. нас направили на Лівобережжя для виконання бойових завдань. А 03 грудня 2023 року під час зміни бойових позицій наша група потрапила в засідку. Двох побратимів одразу поранили, а мене з товаришем взяли в полон.

Коли нас вели на позицію окупантів через заміновані поля, ми з побратимом переглядалися і думали, як чинити опір. Розряджену зброю ми несли на собі, а товаришу заздалегідь вдалось заховати на собі один повний автоматний ріжок. В якусь мить я наступив на протипіхотну міну і пролунав вибух. Мабуть саме це нас і врятувало. Не знаю, чому окупант не добив мене на місці, а замість цього відбіг та сховався за деревом. А у нас було трохи часу, щоб дістати ріжок та вставити в автомат. І почалася перестрілка. Кулі свистіли над головою, але нам пощастило – орка вдалось знищити. Так ми і вижили.

Далі були три безкінечних доби евакуації.

Побратим вирушив по допомогу, сам йти я не міг, бо відірвало частину правої стопи. Я наклав собі турнікет і залишився чекати. В цей момент над головою почали кружляти дрони. Щоб мене не добили, я не рухався і прикинувся мертвим. Коли все притихло, дістав телефон (який дивом не відібрали орки) і зв’язався з командиром. На пошуки запустили дрон. На вечір мене знайшли. Але із-за запеклих боїв допомога прибула лише на світанку. Ми не дійшли кількасот метрів до місця евакуації, як знов налетіли коптери і скинули на нас ВОГ. Ще двоє побратимів 300, а мені додатково поранили ліву ногу. Щоб укритися від обстрілів, знайшли затоплений блиндаж і більше доби чекали на можливість рухатись далі.

 У лікарню Херсону я потрапив через три доби після поранення. Там вже провели операцію – ампутацію з вичлененням тазостегневого суглобу. Стабілізували стан і через кілька днів направили на лікування до Одеси.

 
Я розумію, що після ампутації можна жити активним життям. Тому поки маю єдиний план на майбутнє – отримати функціональний протез та навчитися ходити.
 
Кількість коштів, що забезпечує держава, не вистачає на протез, який допоможе мені бути мобільним. Тому звернувся до благодійників по допомогу в придбані колінного вузла.

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 390 012 ГРН