Боєць Капітон Лі, позивний «КЕП»

Мене звуть Капітон Лі. Мій шлях до військової служби почався з Майдану, після якого я й пішов на війну. Інакше вчинити не міг. Я і досі не розумію, як молодий, здоровий чоловік може просто спостерігати у той час, коли інші воюють за рідну землю?

У військкоматі, коли поцікавилися, де я хочу служити, сказав, що обов’язково у бойовій частині, але мене направили у Полтаву до об’єднаного навчально-тренувального центру військ зв’язку. Якраз тоді у Миколаєві почали формувати 36-ту бригаду морської піхоти з-поміж військовослужбовців 36-ї окремої бригади берегової оборони, які не зрадили Військовій присязі та передислокувалися з Криму на материкову Україну. 

То була доля.


Вже 2015 року я приєднався до великої родини морпіхів.

Після місяця бойового злагодження на Ширлані у складі свого підрозділу на посаді помічника гранатометника я вирушив на фронт. Служба на передовій була насичена подіями, але загалом все було непогано: кожен намагався викладатися на всі 100% і робити свою справу добре. Так пройшла перша ротація, а от друга, на жаль, не далась так просто.

Тоді, навесні 2016-го року, під Широкиним у складі десантно-штурмової групи я мав зайняти позицію. Розв’язався бій. У розпалі штурму потрапив у мінну пастку. Дякую побратимам, я залишився живим.

Лікарі довго боролись за мій зір: вибухом посікло обличчя, сильно пошкодило очі. Зір врятували, але скалічену ногу змушені були ампутувати. 
 

Тоді я зрозумів, що ніхто, крім самого себе, не витягне з депресії. Ніяка реабілітація, чи то в Україні, чи то закордоном, не гарантує повернення до нормального життя. Я не звертався у спеціалізовані заклади, аби пройти реабілітацію — моїми ліками стала родина. Час, проведений з коханою дружиною та з маленькою донечкою, замінив години роботи з психологами.

Я впевнений, жити на повну можна і без ноги, тільки б було заради чого.

Досить швидко я звик до протезу. Навіть повернувся з ним до спорту. Кілька разів перемагав у «Іграх Героїв». 

Нажаль, активний спосіб життя та надмірні навантаження виводять протез зі строю. І зараз мені треба замінити культеприймач, без якого експлуатація протезу не можлива.