Боєць, позивний «ГРЕК»

Мене звуть Віктор. Позивний «Грек». Служу 46 ОСБ, мобілізували в квітні 2022. Одразу пішов служити, бо мав невеликий досвід в АТО у 2017-2019 рр. 

Під час бою не прислухався до виходів, як кулеметник – був зайнятий роботою, і прилетіла міна. Праву руку втратив зразу. Пам’ятаю дзвін у вухах, в роті яскравий присмак металу з пилом і кров'ю. Підіймаю голову (за секунду в голові пролетіло: «Чорт, права рука, ще й обручку проґавив, дружина вб'є»), а там стирчать  2 кістки. Подивився на ноги: ліва наче ціла, берц на місці, а права (щось висіло) – ремонту не підлягає. Відповз під дерево, де (на сьогоднішній день вже покійний) «Скарабей» наклав три турнікети. Правильно, швидко, «як книжка пише». 
 

Це був ранок 29.05.2022 р. (мій другий день народження).

Весь час був при свідомості, аж до операційного столу у Бахмуті. Поки везли 2 рази зупинялися, бо спускало колесо. Дякую всім лікарям, які мене ремонтували. Судячи по наліпках з виписки, 3 літра крові мені поповнили. Добре, що маю популярну кров 2+. 

Вже у Дніпрі побачив, що на лівій нозі, нажаль, нема великого, вказівного і середнього пальця. Але хірург сказав, що ця нога лишиться, зможу наступати, ходити, а от бігати – навряд чи. 
 

Львів. Перша зустріч з дружиною (не вбила, певно, не побачила відсутність обручки).

Підтримка була потужна протягом всього часу лікування. Просто від всіх. В Дніпрі медсестра з реанімації допомогла мені зробити перший дзвінок дружині, досі підтримаємо зв'язок. Волонтери допомагали завжди, якщо щось треба, просто попроси – принесуть. 

Брати були дуже раді, що я живий. Нажаль «Скарабей», мій рятівник, в грудні загинув.

На майбутнє я ще боєздатний. Може не настільки, щоб на нуль, але зробити гарячої кави на другій лінії я можу. Знаю, як це, коли вертаєшся на базу, а сумка з БК зібрана, і є готова кава, і щось поїсти. 

А після війни: дітям – освіту, дружині – «подружній обов'язок»!

 

ЗБИРАЄМО 702 000 ГРН (суму буде уточнено) на Міопротез передпліччя правої руки.