Боєць Сергій

Коли почалося повномасштабне вторгнення, я не зміг залишатися осторонь. Уже 26 лютого 2022 року я пішов до військкомату, щоб долучитися до захисту України. Тоді там була величезна черга – багато людей хотіли стати до лав захисників. Але в той момент нікого не брали.

Я не здався. Майже місяць я шукав, куди можна долучитися, щоб захищати Батьківщину. Знову і знову думав про одне: я маю бути там, де вирішується доля нашої країни. Зрештою, вже майже у розпачі, я знову прийшов до військкомату. Цього разу мене взяли, хоча довелося ще й їх вмовляти.

Мені дали повістку і сказали прийти наступного дня з речами. Так почалася моя служба в Збройних Силах України, де я став вогнеметником.

У серпні 2022 року на Херсонському напрямку наша колона потрапила в засідку.

Коли мене підстрелили, я не відчув болю. Навіть не зрозумів одразу, що сталося. Лише відчув, ніби щось раптом вийшло з ніг, ніби їх засипали чимось важким. Намагався поворухнути ними, але не міг.

Кулі були дві. Одна пошкодила спинний мозок. Інша – розривна – розлетілася по внутрішніх органах.

Я втрачав кров і почав втрачати свідомість. Першу допомогу мені намагалася надати дівчина-медик Юля. Про це я дізнався вже пізніше, бо на той момент був непритомний. Поранення було дуже важким – пневмоторакс, багато крові, і їй було складно впоратися самій. Тоді вона покликала медика з іншого підрозділу, який був у нашій колоні. Саме він зробив усе необхідне, щоб врятувати мені життя.

Далі почалося довге і дуже складне лікування.

За два з половиною місяці я схуд із 68 кілограмів до менше ніж 40. Хоча навіть 68 для мене раніше було небагато.

Після лікування в Україні мене направили до Німеччини, де лікарі боролися за моє життя у двох різних містах. Вони чесно сказали свої прогнози – я не ходитиму.

Але я все одно мрію про інше життя.

Зараз мені дуже потрібна спеціалізована реабілітація в реабілітаційному центрі «АГАПЕ». Вона необхідна хоча б для того, щоб налагодити роботу сечової системи і допомогти організму відновити базові функції.

Але, чесно кажучи, моя мрія значно більша. Я мрію знову ходити. Мрію бігати. Мрію знову кататися на скейті, велосипеді, лижах. Те, що колись здавалося звичайним життям, сьогодні стало моєю найбільшою мрією. 

Я вижив завдяки медикам і побратимам. Тепер мій бій – за відновлення і активне життя після поранення.

Реабілітація у центрі «АГАПЕ» дає шанс зробити важливий крок до відновлення, але вона потребує значних коштів. Тому я змушений звернутися по допомогу.

 

ЗБИРАЄМО: 92 400 ГРН

Банка Сергія https://send.monobank.ua/jar/AQpDpu9bLT