Боєць Олексій Стеценко, позивний МАЛИЙ

Мені 22 роки. Я – кулеметник 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр».

15 травня 2025 року я підписав контракт і став на захист України. Моєю мотивацією були мої рідні, моя сім’я і моя країна. Я хотів захистити тих, кого люблю. І сьогодні можу сказати чесно: я не жалкую ні про що, що пройшов цей шлях. Службу проходив на Донеччині. Перші бойові виходи, перші обстріли, перші втрати – усе це стало частиною мого життя. Але найбільше я запам’ятав братерство людей, які поруч із тобою готові віддати власне життя.

Перше поранення я отримав під час виконання бойового завдання поблизу Селидового. У наше авто влучив FPV-дрон противника. Я отримав осколкові поранення руки та ноги. Тоді сам собі наклав турнікети і вийшов до своїх на власних ногах. Частина осколків так і залишилася в моєму тілі. Після лікування та проходження ВЛК я повернувся у стрій. Мої побратими залишалися там, на передовій, і я не міг бути осторонь.

8 лютого 2026 року під час виконання розвідувального завдання поблизу Степанівки Краматорського району наша група проводила зачистку окопної лінії. У бліндажі перебували двоє російських військових, яких ми ліквідували. Під час відходу з позиції я отримав поранення. Я не кричав. Просто впав, наклав собі турнікет, схопив кулемет і продовжив вести вогонь по ворогу, щоб прикрити своїх побратимів.

Через кілька десятків метрів поруч розірвалася 120-міліметрова міна. Уламки важко пошкодили ліву сторону тулуба та ногу. Я продовжував рухатися, поки сили не покинули мене.

Мої побратими – ДОБРИЙ, СМЕРТЬ, МАЛІК І СУБОТА – не залишили мене. Вони рятували мене під постійними обстрілами. Через складну ситуацію евакуація була неможливою.

Шість діб я залишався на позиціях.

Шість діб хлопці доставляли мені медикаменти, їжу та все необхідне. Потім вони вивозили мене кілька кілометрів на покинутій тачці під ворожим вогнем. Саме завдяки їм я сьогодні живий.

Лікарі Краматорська боролися за мою ногу. Мені встановили апарат зовнішньої фіксації. Потім були Київ, Львів, Чернівці, численні операції, ускладнення та сильна кровотеча під час одного з хірургічних втручань. Десять тижнів я провів на витяжці. Я не міг піднятися з ліжка. Потім були крісло колісне, милиці і перші кроки, які давалися неймовірно важко.

Сьогодні я продовжую вчитися ходити. Щодня борюся з болем, слабкістю та наслідками важких поранень кінцівок. Але я не здався тоді і не збираюся здаватися зараз.

Моя найбільша мрія – знову стати на ноги та повернутися до своїх хлопців.

Для цього мені необхідна спеціалізована реабілітація в медичному центрі «Марків Рехаб». Саме там я маю шанс відновити функції пошкоджених кінцівок, повернутися до повноцінного життя та продовжити свій шлях. 

Я щиро вдячний кожному, хто підтримає мене на цьому шляху.

____________________________________________

Збір на реабілітацію для Олексія Стеценка успішно закрито, а курс реабілітації — завершено!

Щиро дякуємо кожному, хто підтримав цей збір донатом, поширенням, добрим словом та вірою. Саме ваша небайдужість дала Олексію можливість пройти повний курс відновлення.

Під час реабілітації перед командою фахівців стояли три головні завдання: подолати сильний больовий синдром, відновити опорну функцію пошкодженої ноги та допомогти впоратися з наслідками пережитого — тривожністю, порушенням сну й постійним емоційним напруженням.

Завдяки комплексній роботі спеціалістів вдалося досягти вагомих результатів. Без додаткового медикаментозного навантаження було:

• усунуто больовий синдром,
• зменшено набряк, 
• значно покращено рухливість та опорну функцію пошкодженої ноги. 

Олексій знову почав впевненіше пересуватися спочатку на милицях, а потім одноопорною палицею, він зробив важливий крок до подальшого відновлення.

Не менш важливими стали зміни у психоемоційному стані. Завдяки роботі психотерапевта та комплексній реабілітації вдалося нормалізувати сон, зменшити тривожність, позбутися нічних пробуджень і кошмарів. Сам Олексій став значно спокійнішим, впевненішим і з новими силами продовжує свій шлях до повного відновлення.

Особливу подяку висловлюємо HUGO SCHORER, громадянину Нідерландів, який, святкуючи своє 80-річчя, попросив гостей замість подарунків підтримати важкопоранених українських захисників.

Усі зібрані кошти були передані нашому фонду, а частину цієї благодійної допомоги було спрямовано на оплату курсу реабілітації Олексія Стеценка.

Цей вчинок — не лише приклад великої людяності та щедрості. Це доказ того, що добро не має кордонів, а співчуття й солідарність здатні долати тисячі кілометрів, даруючи українським воїнам шанс на відновлення, нові кроки та життя без болю.

Разом ми маємо силу змінювати світ!

Від щирого серця дякуємо кожному, хто став частиною цієї доброї справи. Саме завдяки вам Олексій отримав можливість пройти надзвичайно важливий етап свого відновлення.

Попереду ще тривалий шлях, але тепер він має найголовніше — помітний прогрес, віру у власні сили та підтримку великої спільноти небайдужих людей. Разом ми довели, що навіть після найважчих випробувань людина не залишається наодинці.
 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 35 700 ГРН