Боєць Микола, позивний ПІРАТ
Мене звуть Микола, позивний ПІРАТ, символічно для людини на протезі.
Зараз служу в територіальній обороні, свого міста.
24 лютого 2022 року о шостій ранку разом з дружиною прийшли до військкомату, не зважаючи на протез, вирішили разом стати на захист своєї Країни.
До цього була цікава історія…
З 2013 по 2016 рік проживав у місті Санкт-Петербург, працював, були плани одружитись та залишитись там. Але весь цей час турбувала думка, що російські телеканали відверто брешуть. В решті решт, не зміг все це терпіти, попрощався з нареченою та повернувся додому.
Приїхав і одразу у військкомат, записався до нашого місцевого батальйону. Кілька тижнів на полігонах і поїхали на «передок». Там познайомився з дівчиною, яка стала моєю дружиною (на даний момент у нас вже двоє дітей). Тоді мовив її звільнитись зі служби та займатись дитиною, а сам залишився боронити Україну…
Друга ротація батальйону, пробув на сході місяць і поїхав у відпустку щоб провести доню в перший клас. Повернувся на службу.
П’ять днів на позиціях і під час виконання чергового бойового завдання я підірвався на міні. Пам’ятаю першу думку: «Ну все, Коля, віджив ти своє». Але весь час лікування зі мною була моя Дружина. Її віра та підтримка повернули мене до життя.
У шпиталі я познайомився з Сашою Гончаровим, йому найвеличніша подяка за підтримку. Саме він вселив віру, що життя на протезі існує. Зі шпиталя мене перевели до Харківського інституту протезування, де мене поставили на ноги. Там вже було спокійніше, бо були поруч хлопці з ампутаціями, які надихали. Там я познайомився з Ромою Кашпуром, Ігорем Муринцем - це найкрутіші хлопці!
Більш за все вдячний за величезну допомогу своїй коханій, цим хлопцям та протезисту Сергію. Вони не дали мені занепасти духом, я й надалі живу та радію життю.
Потім мирне життя до 24.02.22…
З початку повномасштабного вторгнення був і під кордоном Сіверщини, і на Харківщині, і під Бахмутом. Зараз знов бороню Батьківщину на сході.
Наприкінці вересня у нас народився синок, мрію придбати свій будинок. Проте службу покидати поки не планую. Не можу сказати своїм хлопцям: «Всім до побачення, я пішов спокійно жити!», поки вони будуть в окопах.
На жаль, через надмірні бойові навантаження протез зносився, луснув куксоприймач, а також розірвався лайнер, без якого експлуатація протезу не можлива.
Зараз потребую якнайшвидшого виготовлення нового куксоприймача та заміну лайнера, щоб повернутися до виконання бойових задач.
