Боєць Вадим, позивний «VATUTIN»
Мене звуть Вадим, побратими кличуть Vatutin. Я сержант Національної Гвардії, служу на посаді «бойовий медик». З початком повномасштабної війни зрозумів, наскільки ця професія важлива, скільки вона рятує життів.
Я маю глибокі знання і багату практику у сфері тактичної медицини. За цей досвід мене підвищили по посаді, проте на передову вирішив їхати саме бойовим медиком та надавати допомогу під час бою, бо для цього повний бути холодний розум і умілі руки. В цьому я в собі не сумнівався, тому виїхав з штурмовим підрозділом у напряму міста Бахмут.
Все йшло дуже добре. В підрозділі було багато вдалих штурмів за ротацію. Мене навіть нагородили медаллю «За мужність» 3-го ступеня.
Пам’ятаю останнє бойове завдання.
Як найбільш досвідчений підрозділ, ми висунулися вночі на штурм, але ворог влаштував засідку. Все, що я встиг побачити, це, як мені під ноги падає снаряд від танку, та відчути кулю, яка потрапляє у праве коліно. Посікло уламками ноги, легені. Подробило ліву руку, згодом її ампутували лікарі. Я одразу розумів, що врятувати її буде неможливо.
Наступним випробуванням стали фантомні болі. Вони були такі, що не хотів жити. Я досі їх відчуваю, проте навчився з ними жити.
Зараз я потребую біонічний протез, бо впевнений, що можу бути корисним для своєї професії.
У мене великий досвід у Бучі, Ірпіні, Мощуні, Лисичанську, Сєверодонецьку. Я готовий їм ділитися.
Розумію, медицина – це одна з найважливіших факторів, що допомагає багатьом побачити свого батька, чоловіка чи сина живим. Життя побратимів для мене – найважливіший обов'язок!
ЗБИРАЄМО: 1 173 000 ГРН