Боєць Олександр Бондаренко, позивний БОНД

Я — контрактник, служу з 2014 року. Пройшов чимало: спочатку був у складі 12-го батальйону тероборони, потім у легендарній 72-й бригаді до 2021 року. І коли знову прийшла велика війна у 2022-му, я не вагався — знову став до лав захисників у складі 112-ї бригади ТРО, 11-й окремий батальйон спеціального призначення. Бо поки я можу — я мушу.

16 березня 2025 року під час виконання бойового завдання біля Камʼянського, що на Запоріжжі, наші позиції накрило мінометно-артилерійським обстрілом. Ми відбивали штурм, тримали оборону. І саме тоді я отримав поранення.

Я був у засобах захисту, але уламки не питають, куди летіти.

Офіційний діагноз: вибухова травма. Вогнепальне уламкове поранення лівого стегна та плеча. Перелом стегнової і плечової кісток. Геморагічний шок.

Я не втратив свідомості. Все пам’ятаю — і ті крики, і побратимів, які витягали мене з-під обстрілу. Завдяки їм я живий.

Але зараз стоїть питання: чи зможу я знову стати на ноги. Щоб пройти операцію і почати реабілітацію, мені потрібен спеціальний внутрішньокістковий стрижень, який фіксує зламану стегнову кістку. Без нього — жодних шансів на нормальне відновлення.

Маю ще одну важливу місію — дбати про свою маму. Вона залишилась сама. А я хочу бути поруч. І в нормальному тілі.

Наразі маю ціль стати на власні ноги. Із гідністю завершити службу, оформити пенсію, і просто — жити.
 

ПЕРЕРАХОВАНО: 9 840 ГРН