Боєць, позивний ЯРІК

З 1992 р. по 2019 р. служив в ДПСУ (Державна прикордонна служба України). За цей час змінив 22 місця несення служби на різних посадах. У 2014-2015 роках приймав участь в АТО. Здобув неабиякий військовий досвід.

Вийшовши на пенсію в 2019 році пішов працювати в рідному місті вчителем «Захисту України». Це, мабуть, найбільш незабутній час мого життя. Ніколи не думав, що робота з дітьми може приносити стільки насолоди. Ти вкладаєш в них свій час і бачиш, як вони змінюються на краще. Це не порівняти з роботою із дорослими.

Десь далеко в середині відчував, що рано, чи пізно доведеться знову братися до зброї та ставати на захист Батьківщини. Тому, для підтримання своєї «військової форми», ще у 2019 році пройшов НАТОвське навчання MARKSMEN, що вже до того часу в Україні стало досить поширеним.

От 24 лютого 2022 року так і сталося - прийшов час знову братися за зброю. Ворог, ще з більшими силами та ненавистю до нас українців, напав на нашу землю. 1 березня 2022 року я мобілізувався та став на захист нашої України, бо був в оперативному резерві першої черги. У складі одного із підрозділів ДПСУ у 2022 році виконували завдання по обороні територіальної цілісності України спочатку на півночі України, а потім нас перекинули на Донецький напрямок н.п. Тетянівка. Потім був Святогірськ.

У 2023 році ми знову опинилися на Донеччині. Тут уже велися важкі бої за Бахмут. Звісно, мій підрозділ попав в епіцентр найважчих боїв. На цьому місці ми пережили одні із перших втрат. Важко було, але ніхто не відступив.

Після доукомплектування наш підрозділ перекинули до н.п. Озарянівка. Тут я і отримав поранення. Практично завжди чув вихід мін, їх політ, але цієї міни не почув. В результаті попадання уламків отримав поранення хребта в районі L3, L4, L5. Уламки пошкодили хребці, а також перебили нервові корінці.

Керував власною евакуацією, пояснював побратимам, що вони повинні робити. Для евакуації з таким пораненням потрібно мати відповідні ноші. А в польових умовах їх немає. Пояснював, що мене потрібно евакуйовувати в позі ембріона. Попросив додатково оглянути рани, бо відчував крововтрату. Зовнішній огляд нічого не показав, і я зрозумів, що це йде внутрішня крововтрата, і власне скручування тулуба у вигляді ембріона надало змогу частково її призупинити.

Під час евакуації ворог продовжував обстрілювати нас, тому побратимам доводилося декілька разів зупинятися та лягати на землю, щоб уникнути поранення. І так як всіх нас вчили на тактичній медицині розмовляти з пораненим, побратими це правило також застосовували по відношенню до мене. Після такої чергової спроби, я попросив їх заспокоїтись та дати можливість мені помолитися.

Протягом всього цього часу не було ні дратівливості, ні озлобленості. Десь на рівні підсвідомості був готовий, що може бути поранення, що можу втратити і життя. А найголовніше, що мене евакуйовували побратими, які ще в бойових умовах участі не приймали. Вони нещодавно прийшли до нас на санітарну заміну та самі попросилися піти зі мною на «нуль», і чесно - я жодного разу не пожалкував, що взяв саме їх з собою у те пекло.

Коли донесли до евакуаційного автомобіля, мені ставало важче тримати себе при свідомості. Давалися в знаки важкість поранення, виснаженість від болю, крововтрати. Десь на під'їзді до першого стабілізаційного пункту я вперше втратив свідомість. Вдруге знепритомнів, коли мене евакуйовували у Дніпро. З пам'яті ніби стерто дві доби. Що робилося зі мною протягом цього часу, не пам'ятаю, не знаю. Знаю, що лише те, що наприкінці другої доби відбулася перша операція, яка тривала понад 8 годин. Друга операція тривала більше 4 годин. Далі евакуація до Києва, ще 7 операцій: 5 на хребті, дві на кишківнику.

На даний час проходжу лікування та реабілітацію, на які необхідні кошти. Лікарі кажуть, що на відновлення потрібно ще приблизно 9 місяців.

Вже маю непогані результати, проте досі пересуваюся в кріслі колісному. Наразі потребую курсу відновлення в реабілітаційному комплексі «Агапе».

________________________________________________
 

Збір закрито! 

Завдяки вашій підтримці, ЯРІК зможе пройти курс відновлення в центрі «Агапе», який спеціалізується на реабілітації після складних поранень хребта.

Окрему подяку висловлюємо колективу центру «Агапе» за їхню відданість і професіоналізм. Ми впевнені, що Ярослав отримає найкращу допомогу і зробить значний крок до свого відновлення.

Дякуємо всім причетним!

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 67 500 ГРН

 

________________________________________________

 

Через допущення абсцесу в зоні ураження та п’ять додаткових операцій Ярослав отримав постійну нейропатичну травматичну чутливість.

Його теперішні страждання — наслідок ускладнень після поранення. Це не просто неприємні відчуття — це шалений біль, інтенсивність якого сягає 9–10 балів за 10-бальною шкалою, викликаючи небезпечні стрибки артеріального тиску до 160/130 і навіть 170/130.

Медикаменти допомагають лише частково і ненадовго. Навіть морфін, який мав би приносити полегшення, давав Ярославу лише кілька годин відносного спокою. Постійне вживання знеболювальних шкодить організму і не вирішує проблему.

Сьогодні Ярослав 90% часу змушений лежати — через нестерпні відчуття він не може вести активний спосіб життя та повноцінно проходити реабілітацію. Будь-яке фізичне навантаження провокує новий напад, що триває днями. Коли рівень болю перевищує 5 балів, працювати з реабілітологом просто неможливо.

До війни Ярослав працював учителем у школі. Його велика мрія — повернутися до викладання і знову бути серед дітей. Але поки що цей шлях перекритий постійними стражданнями.

Щоб змінити ситуацію, Ярославу необхідний нейростимулятор — спеціальний медичний пристрій, який допоможе зменшити інтенсивність болю, знизити потребу в знеболювальних і дозволить активніше займатися відновленням.

Ярослав добре розуміє ризик, що нейростимулятор може не забрати весь біль повністю. Але навіть часткове полегшення відкриє йому дорогу до руху, життя та здійснення мрії.

________________________________________________

Збір на нейростимулятор для Ярослава Іванця закрито!

Це стало можливим завдяки неймовірній підтримці всіх вас — тих, хто донатив, поширював, вірив і був поруч.

Окрема, уклінна подяка Paweł Woźniak громадянину Польщі, який надіслав 18 000 євро та закрив більшу долю збору. Така допомога — не просто щедрий вчинок, а справжній промінь надії для ЯРІКА і доказ того, що добро не має кордонів. Людяність і солідарність можуть долати тисячі кілометрів і дарувати шанс на нове життя.

Також висловлюємо щиру подяку амбасадору нашого фонду Юрію Козловському, який як і Ярослав є прикордонником. Його підтримка була особливо сильною і важливою. Саме братерство, яке народилось у бою, надихає і веде вперед. Дякуємо, Юро, за те, що завжди поруч.

І ще одна чудова новина: нейростимулятор вже в Україні, тож чекати 1,5–2 місяці з-за кордону не доведеться. Ярослав вже готується до операції, яка відбудеться зовсім скоро.

Ми тримаємо кулачки за захисника, а вас — триматимемо в курсі подій.

Уклінно дякуємо кожному, хто зробив цю перемогу можливою.

СИЛА В ЄДНОСТІ БАГАТЬОХ! 
SIŁA W JEDNOŚCI WIELU LUDZI!

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 904 176 ГРН

ЗАГАЛОМ ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 971 676 ГРН