Боєць Сергій Кулінець

Я – майор Збройних Сил України, учасник бойових дій. З дитинства я мріяв стати військовослужбовцем. Мій батько та дід були офіцерами. Саме їхній приклад виховав у мені повагу до військової служби, відповідальність і відданість своїй державі.

У 2019 році я вступив до Національної академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного на курси лідерства офіцерського складу. У 2020 році отримав первинне офіцерське звання молодшого лейтенанта та був направлений до військової частини на посаду командира механізованого взводу.

Я пов’язував із військовою службою все своє майбутнє. Але у 2021 році моє життя змінилося.

Повертаючись зі службового відрядження з Києва, я потрапив в автомобільну пригоду. Отримані травми були настільки тяжкими, що лікарі змушені були ампутувати мені обидві нижні кінцівки: праву гомілку на рівні верхньої третини та ліве стегно на рівні нижньої третини.

Після цього розпочався тривалий шлях лікування та відновлення. Я проходив лікування у військовому шпиталі в Києві, реабілітацію в Королівстві Нідерланди, а згодом продовжив відновлення у шпиталі міста Ірпінь.

Мені довелося заново вчитися рухатися, користуватися протезами та жити в нових обставинах. Але навіть після втрати обох ніг я не залишив службу.

У 2022 році я повернувся до виконання військових обов’язків на Рівненському загальновійськовому полігоні. У 2024 році був переведений до Рівненського ОТЦК та СП, а в липні того ж року направлений у службове відрядження до Донецької області для участі в заходах із забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави від російської агресії.

Я служив настільки довго, наскільки дозволяло здоров’я. 1 червня 2026 року мене звільнили з лав Збройних Сил України за станом здоров’я у військовому званні майора. Нагороджений Головнокомандувачем Збройних Сил України почесним нагрудним знаком «Срібний хрест».

Сьогодні я розпочинаю новий етап життя. Але для того, щоб залишатися самостійним, пересуватися, навчатися та працювати, мені необхідне належне протезування.

Травму отримав в 2021 року, внаслідок автомобільної пригоди. Хоча я був у службовому відрядженні, проте ВЛК не пов'язали мої травми з захистом Батьківщини. Тому, я не можу розраховувати на трикратне фінансування від держави. 

За оцінкою фахівців, я маю II ступінь мобільності. Центр протезування погодив зі мною виготовлення протезів у мінімальній комплектації – без стопи, колінного вузла та адаптерів. Проте навіть за такої комплектації суми, передбаченої державною програмою, недостатньо.

Для протезування правої гомілки мені необхідний протез із силіконовим вкладишем. Його фактична вартість становить 69 948,49 грн, тоді як держава покриває лише 39 446 грн. Необхідна доплата – 30 502,49 грн.

Крім цього, протезисти визначили потребу у двох спеціальних вкладишах:
вкладиш із гелевою композицією для гомілки SPDT HD – його вартість становить 6 867 грн, держава покриває 5 697 грн, необхідна доплата – 1 170 грн;
вкладиш із силіконовою композицією для стегна I-763232 – його вартість становить 27 694,18 грн, держава покриває 10 522 грн, необхідна доплата – 17 172,18 грн.

Загалом не вистачає – 48 844,67 грн.

Ці вкладиші – не додатковий комфорт і не забаганка. Вони є важливою частиною протезної системи. Вкладиш розташовується між куксою та приймальною гільзою протеза, захищає шкіру і м’які тканини, зменшує тиск та тертя, допомагає рівномірно розподіляти навантаження і забезпечує надійну фіксацію протеза.

Моя перша освіта – юридична. У майбутньому я планую стати адвокатом. Хочу використовувати свої знання, військовий та життєвий досвід, щоб допомагати людям, які потребують юридичного захисту. Я прагну й надалі служити людям і Україні – тепер уже в іншій професії.

Для цього мені потрібно мати можливість упевнено пересуватися, працювати та жити самостійно.

 

ЗБИРАЄМО: 48 844 ГРН

Банка Сергія https://send.monobank.ua/jar/6w1Jw8bXeP