Боєць Руслан Хлистун, позивний ХЛИСТ

У перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну я сам прийшов до військкомату. Без вагань. Просто знав, що маю бути там. Спочатку служив у роті охорони — блокпости, чергування, потім охорона аеродрому на Київщині, звідки я родом.

Згодом зрозумів, що хочу більшого. Пройшов курси офіцерів в Одеській академії, отримав звання молодшого лейтенанта та був направлений до бойового підрозділу — 30 окрема механізована бригада. Став командиром взводу. На той момент наш підрозділ виконував завдання на Донецькому напрямку.

З жовтня 2023 року ми працювали на Куп’янському напрямку, Харківська область. Саме там я отримав своє перше важке поранення.

Це сталося 6 січня 2024 року під час безпосередньої участі у бойових діях. Унаслідок влучання авіаційного боєприпасу (КАБ) наше надійне бетонне укриття повністю зруйнувалося — склалося, як картонна хатина. Нас затиснуло всередині, як кільки в банці. Дивом обійшлося без загиблих — усі були «трьохсотими». Чотири години нас відкопували побратими.

Тоді я отримав закриту черепно-мозкову травму, цефалгічний синдром та забій правого колінного суглоба. Саме це поранення стало початком серйозних проблем із коліном.

Друге важке поранення я отримав 16 липня 2024 року під час виконання бойового завдання — при виході з позиції під час заміни особового складу. Ми потрапили в дронову засаду під щільним артилерійським вогнем противника.

Евакуація відбувалася під постійними обстрілами із залученням важкої бронетехніки. Я отримав вибухову травму та множинні осколкові поранення: грудної клітки, живота, правого плеча, обох стегон, а також перелом нижньої третини правої великогомілкової кістки.

Я вижив. Але наслідки цих поранень залишилися зі мною.

Сьогодні я маю серйозне ураження колінного суглоба. Я не можу повноцінно рухатися, не можу нормально присісти чи встати. Кожен рух супроводжується болем.

Попри це, я залишаюся на службі поруч зі своїми побратимами. Не на передовій, але поряд. І після лікування планую повернутися в стрій до завершення війни.

До війни я займався сімейною справою — обслуговуванням автомобілів. І після перемоги хочу повернутися до цієї роботи. Але зараз моє головне завдання — знову стати на ноги.

Лікарі визначили: мені необхідне ендопротезування колінного суглоба. У Богуславській лікарні готові безкоштовно провести операцію, вилучити титановий стрижень, встановлений після другого поранення, та виконати всі необхідні хірургічні втручання. Але сам якісний протез колінного суглоба я маю придбати самостійно.

Саме тому я звертаюся по допомогу.

Це мій шанс знову ходити без болю. Повернутися до активного життя та залишитися в строю.

 

ЗБИРАЄМО: 137 600 ГРН

Банка Руслана https://send.monobank.ua/jar/5TWeYzPQtv