Боєць Кайгородов Назар, позивний РОМЕО

Я завжди вірила в мого чоловіка – Назара. В кожен рух, в кожен звук, який він намагався вимовити після того, як смерть вже майже забрала його. І він теж вірив. Вірив настільки, що зміг вижити після поранення, від якого мало хто повертається.

Кайгородов Назар Євгенійович, 23.08.2000 р.н. Позивний РОМЕО, 66-та бригада, розвідник-сапер. У квітні 2022 року він узяв до рук зброю, хоча до війни ніколи не служив. Бо як залишитися вдома, коли країна у вогні? Відучився в Десні, пішов у бій. А 10 липня 2022 року біля Бахмута – вороже артилерійське пекло і… тиша.

Два дні я не знала, де він. Два дні мене мучила страшна думка. Друзі мовчали. Вони не хотіли говорити, бо думали, що Назар не вижив. Його знайшли у жахливому стані, обличчя не було видно за ранами, а уламки зруйнували череп. Але він дихав.

Його вивозили під обстрілами, лікарі боролися за нього в Кураховому, Дніпрі, Києві… Назар вижив. Хоча лікарі не давали шансів.

Через деякий час у реабілітаційному центрі ми познайомилися з госпітальєром. Чоловік на ім’я Ігор, позивний ТІМ. Просто під час розмови ми раптом зрозуміли – це саме він вивозив Назара з того пекла. Він перевірив записи і підтвердив: 10 липня 2022 року, під обстрілами, він евакуював мого чоловіка.

Це був момент, коли я вкотре усвідомила, скільки людей боролися за Назарове життя. Його побратими, лікарі, евакуаційні бригади. Дякуючи їм і Богу, Назар вижив.

Коли він нарешті відкрив очі, то був не з нами. Його погляд був пустим, нерухомим. Я розмовляла з ним, показувала фото сина, малюнки – все, щоб нагадати: ти живий, ти з нами.

І Назар повернувся. Почав вчитися жити з нуля. Спочатку – їсти, потім – буква «А». Але ця буква стала його криком болю: «А-аааа» луною котилося лікарняними стінами щоночі. Мозок подавав сигнали, а тіло не слухалося. Ми йшли крізь цей біль разом. 

24.10.2022 пройшли операцію, Назару встановили титанову пластину в череп. А з 07.11.2022 почався шлях реабілітації. Назар був абсолютно нерухомий. Його тіло було, як камінь. Кожен м’яз спазмований. Повернути, наклонити було неймовірно важко, і треба було всім тілом напружитись, щоб зігнути лише одну руку. Навіть сильні чоловіки-реабілітологи, дуже втомлювались після заняття з Назаром. Але мій чоловік боровся. І має результат! Навчився тримати голову, потроху ворушити руками, кілька хвилин сидіти без підтримки. Почав краще говорити.

ЩО НАЗАР ВЖЕ МОЖЕ РОБИТИ?
‒    Сидіти – може знаходитись у кріслі 3-4 години двічі на день.
‒    Тримати голову рівно – раніше шия не слухалась, тепер він самостійно утримує її.
‒    Відчуває все тіло – може рухати руками і ногами, спастика поступово зменшується.

‒    Впевненіше говорить – уже не просто окремі слова, а цілі речення, висловлює думки.
‒    Піднімає руки і ноги – хоч і частково, але м’язи вже починають слухатися.
‒    Виконує вправи для зміцнення спини – щоб навчитись самостійно сидіти.

Сьогодні Назар ще не може ходити, але він все відчуває, він знає, що має шанс стати на ноги. Але для цього потрібна спеціалізована реабілітація в центрі “Модричі” – інтенсивна, постійна, фахова. Там є все, що допоможе йому зробити наступний крок.

ЩО ЩЕ ПОТРІБНО ВІДНОВИТИ?
‒    Ходьба – Назар поки не може стояти та ходити, але лікарі кажуть, що це можливо
‒    Функціональність рук – спастика ще заважає нормально рухати пальцями
‒    Самостійність у побуті – зараз він залежний від моєї допомоги у всьому: пересадка, миття, догляд
‒    Дрібна моторика – навчитися брати і утримувати предмети, користуватися ложкою, писати

Ми багато чого вже пережили. Але тепер, щоб рухатися далі, нам потрібна допомога, щоб Назар повернувся не просто до життя, а до руху. Йому всього 24 роки, у нас є син!

Назар не зламався, нього є сила і жага до життя. І він зробить все, щоб повернути собі тіло. Підтримайте його на цьому шляху.

__________________________________________

Збір для захисника Назара Кайгородова, позивний РОМЕО — ЗАКРИТО. Реабілітація оплачена, черговий курс відновлення Назар вже пройшов.

Це був важливий етап — непростий, виснажливий, але такий потрібний. Позаду — кома, повна нерухомість, біль. Попереду — багато роботи, бо шлях до повноцінного життя триває. Але головне — ми йдемо цим шляхом разом.

Щиро дякуємо кожному, хто долучився — донатом, репостом, словом підтримки.

Окрема подяка команді реабілітологів — завдяки вам Назар уже тримає голову, сидить, почав говорити впевненіше, знову вчиться керувати своїм тілом.

Ми віримо в подальший прогрес. Бо Назар — сильний. А разом із вами — ще сильніший.
 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 259 600 ГРН