Боєць Сергій Михайленко, позивний МИХАСЬ

Я молодший сержант Збройних Сил України. 

16 лютого 2017 року я прийняв рішення, яке змінило все моє життя. Попри те, що мав так званий «білий квиток» через хронічне захворювання, я не зміг залишитися осторонь, коли моя країна потребувала захисту. З дитинства мріяв стати десантником, і зробив усе можливе, щоб ця мрія стала реальністю.

Після проходження підготовки в навчальному центрі ДШВ я став водієм БТР-80. Вже восени 2017 року наша ротація вирушила до Авдіївки на легендарну Промку та Донецьку фільтрувальну станцію. Потім були Маріупольський напрямок, Водяне, Талаківка, Курахівський напрямок, Мар’їнка, Новоайдар, Щастя…

Коли 24 лютого 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, наша ротація стала безстроковою. Ми працювали там, де було найважче: Сіверськ, Лисичанськ, Бахмут, Соледар, Краматорськ, Добропілля, Покровськ та багато інших населених пунктів. Часто на межі людських можливостей. Ми поспішали доставити необхідне для наших побратимів, щоб стримувати ворога і захищати українську землю.

Війна залишає свої сліди. І не завжди вони помітні одразу.

Сьогодні я вже не можу виконувати бойові завдання. Після багатьох років служби мені діагностували двобічний асептичний некроз головок кульшових суглобів. Через цю хворобу кожен рух супроводжується болем, а те, що раніше було звичним, тепер стало серйозним випробуванням.

Лікарі визначили єдиний шлях повернення до нормального життя – ендопротезування обох кульшових суглобів.

Сама операція для мене буде проведена безкоштовно. Проте існує проблема, яку я не можу вирішити самостійно. Для операції необхідно придбати два якісні кульшові імпланти, які зможуть прослужити не один десяток років і дадуть можливість знову повноцінно рухатися, працювати та жити без постійного болю.

На жаль, вартість таких імплантів надзвичайно висока. Самотужки подолати таку суму я не в змозі, тому сьогодні змушений звернутися по допомогу. Через свій діагноз я був звільнений зі служби в Збройних Силах України за станом здоров’я. Для людини, яка понад дев'ять років свого життя присвятила службі та захисту держави, це непросте випробування. Але я не втрачаю віри в майбутнє.

Я мрію знову ходити без болю. Мрію повернути собі свободу руху. Мрію реалізувати себе в цивільному житті. Після відновлення хочу займатися детейлінгом автомобілів та відкрити власну справу – працювати, розвиватися та будувати майбутнє, за яке ми всі боремося.

 

 

ЗБИРАЄМО: 215 800 ГРН

Банка Сергія https://send.monobank.ua/jar/AUBVgqBRJq