Боєць Дмитро, позивний КРОТ

16 березня 2022 року я став до лав Збройних Сил України. Потрапив до 60-ї Інгулецької бригади, де починав як водій БТР, згодом став навідником, а потім — командиром бойової машини. Війна швидко навчила не лише воювати, а й виживати.

Мій шлях почався на Херсонському напрямку. Там я втратив свій перший БТР — у нашу машину влучив ворожий танк. Екіпаж — 200-ті й 300-ті. Я вижив, контужений, але від евакуації відмовився. Ми з побратимами знайшли пошкоджений трофейний БТР, відремонтували його прямо в полі — і знову в бій. Так тримали позиції, поки не вигнали ворога з правобережжя Херсонщини.

Потім був Бахмут. Ми працювали в посадках, потім у самому місті — піхоти бракувало, а техніка в руїнах безсила. То був час, коли кожен день міг стати останнім. Але ми стояли, бо за нами — наші родини, наші міста, Україна.

Після короткого відновлення нас перекинули під Куп’янськ, а потім — на Лиманський напрямок. Саме там я отримав перше поранення наприкінці 2024 року: FPV-дрон влучив під башту нашого БТР. Машину врятували решітки, мене — бронежилет, але уламки й контузія вибили з бою на кілька місяців. Частина металу залишилась у мені назавжди — як нагадування, що життя тримається на диві.

Після відновлення я повернувся. Не міг інакше.
Навесні 2025 року, під час роботи на позиції, наш БТР підірвався на протитанковій міні. Коли прийшов до тями, відчув пекельний біль у нозі, а щось тепле заливало обличчя. Під час вибуху я врізався обличчям у приціл, але каска допомогла — кістки обличчя та очі залишилися неушкодженими. Але стопа від вибуху перетворилася на «пакетик із фаршем». Один побратим загинув, інший і я — повзли до укриття, поки над нами кружляли ворожі дрони. Тоді зрозумів: головне — вижити, щоб не дати даремно згаснути життям тих, хто поруч.

Мене евакуювали. Лікарі зробили все можливе, але стопу врятувати не вдалося — ногу ампутували.

Тепер моє нове завдання — навчитися жити заново. Я потребую спеціалізованої реабілітації в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це місце, де хлопці, як я, знову вчяться ходити, бігати, жити без болю. Де повертають не лише тіло, а й віру в себе. Але самотужки я не в змозі покрити всі витрати, тому змушений звернутися по допомогу.

Я не здаюся.

Маю ціль — пройти повний курс реабілітації, стати на протез і, якщо буде потрібно, повернутися до строю.
Бо війна ще не закінчилась. І поки наші побратими тримають лінію, кожен із нас має тримати свої рубежі — навіть на протезі.
 

__________________________________________

 

Збір на реабілітацію для важкопораненого захисника Дмитра закрито. Реабілітація оплачена. Курс у Західному реабілітаційно спортивному центрі НКСІУ пройдено повністю.

Дякуємо кожному, хто був поруч у цьому процесі. Тим, хто донатив. Тим, хто поширював. Тим, хто писав слова підтримки. Усе це склалося в реальну допомогу і дало результат, який сьогодні можна побачити не на папері, а в русі, в кроках, у впевненості.

Окрема подяка команді фахівців «Західного реабілітаційно-спортивного центру» НКСІУ за системну роботу і професійний супровід. За те, що бачити в своїй роботі не тільки травму, а й людину.

Реабілітаційні цілі Дмитра були спрямовані на відновлення функції ходьби, покращення її якості, витривалості та сили нижніх кінцівок. За курс досягнуто стабільного прогресу. Покращилась швидкість і впевненість ходьби, зросла опороздатність, відновлено баланс, зменшився больовий синдром. Рекомендовано продовження реабілітації за місцем проживання для соціальної та побутової адаптації з подальшими консультаціями фізичного терапевта і протезиста.

За час курсу Дмитро показав чіткі вимірювані результати. Швидкість пересування зросла, витривалість покращилась;

• у тесті чотирьох квадратів показник зменшився з 6,9 до 5,4 секунди;
• у тесті «Встань та йди» з 5,5 до 5,3 секунди;
• час проходження 10 метрів скоротився з 5,3 до 3,8 секунди;
• у тесті шестихвилинної ходьби дистанція збільшилась з 535 до 590 метрів, при цьому біль зник повністю. 

Баланс за шкалою Берга досяг максимального рівня. Дмитро краще контролює навантаження і рух, став стійкішим фізично і впевненішим у собі.

Дякуємо всім, хто допомагає нашим захисникам не просто виживати, а повертатися до життя. За курс реабілітації Дмитра було сплачено в рамках програми «Реабілітація Кіборгів 2.0» за підтримки Канадсько Української Фундації та Національного Конгресу Українців Канади UCC.

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 90 000 ГРН