Боєць Сергій Сидоренко Скопійовано!

Мого чоловіка звати Сергій Сидоренко. Він військовослужбовець в/ч Т0500 і захищає Україну з червня 2024 року. Повістку Сергію вручили просто в день його народження. На той момент у нього вже були проблеми зі здоров’ям — виразка дванадцятипалої кишки та серйозні проблеми зі спиною. Він мав медичні підстави, через які міг намагатися уникнути військової служби. Але не став цього робити. Він пішов служити.

Для мене, як для його дружини, цей вчинок багато говорить про Сергія. Він міг шукати причини залишитися вдома, міг скористатися проблемами зі здоров’ям, але вирішив, що має бути там, де потрібен. Він пішов захищати Україну, розуміючи, що служба буде важкою і що його власне здоров’я вже далеко не ідеальне. Я ніколи не забуду цього його рішення. І, мабуть, саме тому сьогодні мені особливо боляче бачити, через що він проходить. Людина, яка свідомо пішла захищати інших, тепер сама потребує нашого захисту й допомоги.

За час служби Сергій неодноразово виконував бойові завдання на Покровському, Чернігівському та Сумському напрямках. А 19 червня 2026 року наше життя змінилося в одну мить. Тієї ночі чоловік перебував на Сумському напрямку, виконуючи бойове завдання. Близько другої години ночі він встав, щоб попити води. Побратими знайшли його вже паралізованим у приміщенні «кухні». У Сергія стався геморагічний інсульт.

Після цього почалася боротьба за його життя. Сергію двічі проводили трепанацію черепа. Була кома, штучна вентиляція легень, зонд, трахеостома. Через надзвичайно важкий стан його багато разів переводили з однієї лікарні до іншої: Конотопська ЦРЛ ім. акад. М. Давидова, Сумська обласна клінічна лікарня, Київська обласна клінічна лікарня №1, Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенохірургії НАМН України, «Феофанія». На жаль, операція не дала очікуваного результату, і попереду на Сергія чекала тривала та надзвичайно важка боротьба за життя і відновлення.

Сьогодні мій чоловік проходить реабілітацію у «Феофанії». Його шлях дуже непростий, але в нас уже є перші великі перемоги. Ще зовсім недавно Сергій не міг самостійно дихати, їсти й сидіти. А зараз він уже сам дихає та їсть, сидить, стоїть і разом із реабілітологом робить свої перші кроки. Для здорової людини це може здаватися чимось звичайним. Для нас кожен такий крок — величезна перемога, за якою стоять місяці боротьби, біль, щоденна праця і неймовірне бажання Сергія повернутися до життя.

Та попереду ще один надзвичайно важливий етап лікування. Сергію необхідна краніопластика — операція зі встановлення пластини/імпланта на череп. Після проведених трепанацій частина кістки черепа відсутня, тому необхідно відновити його цілісність. І справа зовсім не в зовнішньому вигляді. Насамперед це необхідно для захисту мозку та подальшого повноцінного відновлення Сергія. Саме для придбання цієї пластини/імпланта я сьогодні змушена просити про допомогу та відкривати збір.

Після операції чоловікові буде потрібна подальша інтенсивна реабілітація. Лікарі дають нам надію на відновлення, але ми розуміємо, що цей шлях буде довгим і потребуватиме дуже багато сил, часу та коштів. Я щодня бачу, наскільки Сергій старається. Він не здається. І я також не можу здатися.

За ці місяці я зрозуміла одну дуже просту річ: відновлення складається не з великих чудес, а з маленьких щоденних перемог. Сьогодні він самостійно сидить. Завтра трохи довше стоїть. Потім робить ще один крок. І ми живемо вірою в те, що одного дня цих кроків стане достатньо, щоб Сергій зміг знову самостійно ходити.

Найбільша наша мрія зараз дуже проста — щоб мій чоловік повернувся додому на своїх ногах. Я хочу знову побачити його таким, яким він був до 19 червня: сильним, активним, усміхненим. Хочу, щоб він повернувся до нашої родини, до звичайного життя, до своїх планів і мрій.

Я вірю у свого чоловіка. І дуже вірю, що разом ми зможемо повернути його додому.

____________________________________________

Збір на пластину/імплант для Сергія успішно закрито. Необхідний імплант уже замовлено. Незабаром відбудеться операція.

За цими короткими словами — велика підтримка людей, які не залишилися байдужими до долі українського захисника. І сьогодні ми хочемо сказати уклінне дякуємо Hugo та Barbara Schorer — громадянам Нідерландів, чия доброта подолала тисячі кілометрів, щоб допомогти тут, в Україні.

Hugo та Barbara святкували свої ювілеї й запропонували гостям замість подарунків підтримати важкопоранених українських захисників. Усі зібрані кошти вони передали нашому фонду, і частину цієї допомоги ми спрямували на придбання пластини/імпланта для Сергія.

Hugo та Barbara, щиро дякуємо вам за фінансову підтримку! Ваша допомога — це не лише акт великої щедрості, а справжній промінь надії для українського воїна. Це доказ того, що добро не має кордонів, а емпатія й солідарність здатні долати тисячі кілометрів, даючи шанс на відновлення, нові кроки та життя без болю.

Разом ми маємо силу змінювати світ. І сьогодні ми змінили на краще світ ще одного українського захисника.

 

ЗІБРАНО ТА ПЕРЕРАХОВАНО: 104 000 ГРН