Боєць Олександр Кущ, позивний КОСТОПРАВ

Мене звати Кущ Олександр. Мій позивний — КОСТОПРАВ, хоча майже всі побратими називають мене просто ДОК.

Мені 27 років. Із серпня 2024 року я проходжу військову службу за контрактом як медик 36-ї шляхово-відновлювальної бригади. Я — учасник бойових дій, інвалід війни III групи, але й сьогодні залишаюся діючим військовослужбовцем.

Коли почалася війна, кожен із нас зробив свій вибір. Мій вибір — рятувати життя. Під обстрілами, під атаками дронів, у місцях, де рахунок іде на секунди, я виконував свою роботу, бо знав: хтось чекає на допомогу саме зараз.

Під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку мені довелося стрибнути в капонір із висоти близько двох метрів, щоб сховатися від FPV-дрона. Дрон вибухнув лише за кілька метрів від мене. Того дня мені вдалося врятуватися, але мій побратим отримав поранення. Ми вчасно надали йому допомогу.

Після цього стрибка лікарі встановили у мене розрив меніска та неповні розриви двох хрестоподібних зв’язок лівого колінного суглоба. Я переніс операцію, пройшов реабілітацію і повернувся до служби.

Та випробування на цьому не закінчилися.

Під час чергового бойового завдання виникла загроза удару КАБами. Забігаючи в укриття, я більше навантажував праву ногу, щоб берегти травмоване ліве коліно. У той момент я відчув сильний хруст у правому кульшовому суглобі та різкий біль.

Під час відпустки я звернувся до ортопеда й пройшов МРТ. Результати стали для мене важким ударом. Виявилося, що під час того самого стрибка найбільше навантаження припало на обидва кульшові суглоби. Лікарі встановили діагноз — некроз обох голівок стегнових кісток: зліва — II ступеня, справа — III ступеня з імпресійним переломом.

Попри біль, я продовжував службу.

Сьогодні хвороба прогресувала. Зліва вже III ступінь, справа — IV. Єдиний шанс повернутися до повноцінного життя — тотальне ендопротезування обох кульшових суглобів.

Сама операція для мене безкоштовна. Але необхідно самостійно придбати два якісні ендопротези кульшових суглобів, які прослужать не один десяток років і дозволять не думати про повторні операції в такому молодому віці. Для мене це не просто медичні вироби. Це шанс знову ходити без постійного болю, повернутися до активного життя та улюбленої справи. Саме тому я змушений звернутися по допомогу.

Найважче для мене навіть не біль. Найважче — усвідомлювати, що без цієї операції я не зможу повернутися до справи, яка є сенсом мого життя.

До війни я працював фізичним терапевтом, реабілітологом. Я добре знаю, наскільки важливе правильне відновлення після важких поранень. Саме тому моя найбільша мрія — не просто знову ходити без болю. Я хочу повернутися до своєї професії та допомагати відновлюватися нашим захисникам і захисницям, які щодня проходять через важкі випробування.

 

ЗБИРАЄМО: 224 000 ГРН

Банка Олександра https://send.monobank.ua/jar/3JjKfSvZty