Боєць Віталій Осташ, позивний СОКІЛ

3 березня 2022 року я добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді на посаді командира мінометного розрахунку. Коли війна прийшла на нашу землю, я не міг залишитися осторонь. Я вважав і досі вважаю, що захищати свою державу, рідну землю та близьких людей – це обов’язок кожного чоловіка.

Важке поранення я отримав під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області. Черепно-мозкова травма спричинила лівобічний геміпарез, і я втратив свідомість. Першу допомогу мені надали побратими, які, попри небезпеку, не залишили мене та продовжували виконувати бойове завдання.

Спочатку мене евакуювали до лікарні у Слов’янську, потім – до Дніпра, де лікарі провели трепанацію черепа. Після стабілізації стану мене перевезли до Києва. Там я протягом двох тижнів перебував у комі.

Згодом мене направили до Львова. Там розпочався перший етап моєї реабілітації та була встановлена захисна пластина. Завдяки лікуванню й наполегливій роботі мій стан значно покращився, але попереду ще багато зусиль.

Сьогодні мої головні цілі – покращити ходьбу та відновити рухливість лівої руки. Для цього мені необхідно пройти спеціалізовану реабілітацію в «Західному реабілітаційно-спортивному центрі» НКСІУ. Це можливість стати більш самостійним, повернути контроль над власним тілом і зробити ще один важливий крок до повноцінного життя.

У 22-му я став на захист України. А сьогодні мені самому потрібна підтримка.

Я маю плани на майбутнє. Хочу повністю відновитися, вступити до університету та здобути освіту за спеціальністю «Електрична інженерія». А найбільше я мрію знову бігати – так, як міг до поранення.

 

ЗБИРАЄМО: 90 000 ГРН

Банка Віталія https://send.monobank.ua/jar/71KyTamugp